Постанова

від 07.09.2007 по справі 24/303/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/303/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.09.07                                                                                               Справа №24/303/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Зубкова Т.П.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі: Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Плюта О.А., дов. № 1 від 01.03.2007 р.    

відповідача: Ревіляк О.М., дов. № 274 від 22.08.2007 р.  

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області  від 12.06.2007 р.

у справі № 24/303/07                

за позовом Колективного підприємства “Спеціалізоване ремонтно – будівельне управління” Обласного комітету Товариства Червоного Хреста України, м. Запоріжжя

69104, м. Запоріжжя, вул. Маліновського, буд. 17, кв. 66

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”,  м. Запоріжжя

69021, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36

про стягнення  197.084,19 грн.

Встановив:

Колективне підприємство “Спеціалізоване ремонтно – будівельне управління” Обласного комітету Товариства Червоного Хреста України, м. Запоріжжя, (далі - позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”,  м. Запоріжжя, (далі – відповідач) про стягнення 197.084,19 грн. основного боргу за договором № 10 від 17.06.2002 р.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 12.06.2007 р. у справі № 24/303/07 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задовольнив, з відповідача на користь позивача стягнуто 197.084,19 грн. основного боргу, 1.970,84 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Рішення суду мотивовано наступним.

За період з липня 2002 р. по листопад 2003 р. підрядником (позивачем у справі) виконано на користь замовника (відповідача) підрядних робіт на загальну суму   679.284,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт. Відповідач частково сплатив вартість виконаних позивачем підрядних робіт в розмірі 482.200,21 грн., що підтверджується банківськими виписками. Доказів сплати решти заборгованості в розмірі 197.084,19 грн. відповідачем суду не надано. Керуючись ст. 4 ЦК УРСР, ст. ст. 11, 526, 530 ЦК України, суд першої інстанції визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від   12.06.2007 р. у справі № 24/303/07 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його й прийняти нове рішення. Відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість за підрядні роботи перед позивачем, оскільки, підписавши довідки про вартість виконаних робіт із зазначенням в них договірної ціни, позивач погодився з нею. Відповідач наполягає, що спірні підрядні роботи виконувалися позивачем саме за договором, отже строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами сплив. Також на думку відповідача, наказ, виданий частково на виконання оскаржуваного рішення і ухвали суду від 24.07.2007 р. про внесення описки в рішення, є не законним і не підлягає виконанню.    

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення місцевого господарського суду від 12.06.2007 р. у справі № 24/303/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. На думку позивача, ухвала суду від 24.07.2007 р. про внесення описки в рішення підлягає оскарженню, отже об'єднання в одній апеляційній скарзі вимог про скасування рішення та зазначеної ухвали суперечить ст. 106 ГПК України. Також позивач вважає, що перебіг позовної давності перервано відповідачем проплатою, здійсненою ним 26.04.2004 р. на суму 21.951,17 грн.

Відзив на апеляційну скаргу також містить клопотання про винесення Запорізьким апеляційним господарським судом ухвали про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 21.08.2007 р. Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки згідно зі ст. 121-2 ГПК України зазначене клопотання повинно міститися в окремій скарзі на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів, яка подається на розгляд виключно місцевого господарського суду, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції (п. 8 Роз'яснення президії ВГСУ України від 28.03.2002 р. № 04-5/365).

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2479 від 05.09.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Зубкової Т.П., Мойсеєнко Т.В.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник відповідача наполягав на тому, що при розрахунку до уваги слід брати договірні ціни, оскільки позивач виконав не всі роботи, зазначені в актах виконаних робіт, але відповідних доказів суду не надав.    

В судовому засіданні було оголошено перерву до 07.09.2007 р. для проведення сторонами звірки розрахунків.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою у судовому засіданні 07.09.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем підписаний договір № 10 від 17.06.2002 р. (в редакції позивача) (а.с. 69 – 70, т. 1), відповідно до п. 1.1 якого замовник (відповідач) здає, а підрядник (позивач) приймає на себе виконання робіт: "адміністративна  будівля".

Відповідно до розділу 3 вказаного договору вартість всіх доручених позивачу робіт визначається кошторисами, які є не від'ємною частиною договору. Приймання та оплата виконаних робіт здійснюється за актами Ф-2, які складаються і оформлюються позивачем та підписуються сторонами. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 10 календарних днів після оформлення відповідних приймально - здавальних документів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В редакції відповідача договір № 10 підписаний 01.06.2002 р. (а.с. 115, т. 1).

Крім того, в примірнику договору, який наданий відповідачем в розділі предмет договору (п. 1.1) та строки виконання робіт (п. 2.1) зазначено, що позивач приймає на себе виконання ремонтно - будівельних робіт із терміном виконання з 01.06.2002 р. по 31.12.2003 р.

В іншій частині договори в редакціях позивача та відповідача повністю співпадають.

На час укладення договору діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 р.

Договір, підписаний сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду, тому в даному випадку слід застосовувати  главу 28 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.  Згідно зі ст. 334 ЦК УРСР на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис.

Таким чином, істотними умовами для договорів підряду є предмет, строк виконання робіт, ціна.

Фактично проектно-кошторисної документації до договору підряду сторонами не укладено. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сторонами у підписаних ними договорах не узгоджені такі істотні умови, як предмет, ціна, строк дії договору.

Таким чином сторони в порушення ст. 153 ЦК УРСР не досягли згоди з усіх істотних умов договору підряду. Договір № 10 (і в редакції позивача від 17.06.2002 р. і в редакції відповідача від 01.03.2002 р.) фактично є неукладеним.

Сторонами у справі надано копії двосторонніх підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт (№ КБ-2) і довідками про вартість виконаних підрядних робіт (№ КБ-3) за період з липня 2002 р. по листопад 2003 р., оригінали вказаних документів оглянуто в судовому засіданні.

Позивач зазначає, що виконав для відповідача підрядні роботи на загальну суму 679.284,40 грн. Вважає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 197.084,19 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 29 від 28.02.2007 р. (а.с. 13 – 14, т. 1) (докази направлення претензії відповідачу містяться в матеріалах справи), в якій запропонував відповідачу перерахувати суму заборгованості в сумі 197.084,19 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Стягнення з відповідача на користь позивача 197.084,19 грн. основного боргу стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 та ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу  зв'язку.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна  сторона (боржник) зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача полягають у виконанні для відповідача ремонтно-будівельних робіт, а обов'язки відповідача –  у прийнятті робіт і їх оплаті.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.    

Колегією суддів на підставі матеріалів справи і пояснень сторін встановлено, що позивач виконав для відповідача підрядні роботи на загальну суму 666.141,80 грн., що підтверджується двосторонніми підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 ) за період з липня 2002 р. по листопад 2003 р. (копії містяться в матеріалах справи). Зазначені акти і довідки не містять посилання на підписані між сторонами договори підряду.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав частково в сумі 482.194,20 грн., що підтверджується копіями банківських витягів, які містяться в матеріалах справи, і не заперечується сторонами. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 183.947,60 грн.     

На думку колегії суддів, заборгованість в сумі 183.947,60 грн. підлягає стягненню, оскільки підтверджена документально і заявлена обґрунтовано. Відповідач доказів оплати заборгованості перед позивачем суду не надав.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на зазначення договірної ціни в довідках про вартість виконаних робіт не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.   

На думку відповідача, вартість виконаних позивачем підрядних робіт була змінена шляхом дописування в довідках про вартість виконаних підрядних робіт за травень, серпень 2003 р. і в договірній ціні станом на 05.11.2003 р. (а.с.43, 47 – 48, 57 – 58, т. 1) нових сум – 30.000,00 грн., 87.000,00 грн. і 14.000,00 грн. відповідно.

Але акти приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 за травень    2003 р., серпень 2003 р. підписані сторонами у вересні 2003 р., за листопад 2003 р. 15.01.2004 р. Тобто, на думку колегії суддів, сторонами кількість і вартість виконаних підрядних робіт узгоджена саме в актах виконаних підрядних робіт, які, як зазначено, підписані сторонами значно пізніше договірної ціни   

При перегляді спору колегія суддів дійшла до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) правила  Цивільного  кодексу  України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

В даному випадку він не сплив, отже застосовуємо правила про позовну давність ЦК України (2003 р.).

Відповідно до ст. 257 ЦК України (2003р.) загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної  давності переривається вчиненням особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку. ... Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної  давності,  до нового строку не зараховується.

По-перше, відповідач, як вже зазначалось вище, частково оплатив заборгованість перед позивачем.  Остання проплата відповідачем здійснена 26.04.2004 р. на суму 21.951,17 грн., що підтверджується копією банківського витягу (а.с. 42 ,т. 1). До того ж, позивач звертався до відповідача з претензією 28.02.2007 р. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду – 05.04.2007 р., строк позовної давності на сплив.   

Доводи апеляційної скарги про оскарження ухвали суду від 24.07.2007 р. про внесення описки в рішення від 12.06.2007 р. у цій справі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки згідно зі ст. ст. 89, 106 ГПК України зазначена ухвала оскарженню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.   

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

     Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області  від 12.06.2007 р. у справі            № 24/303/07 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”, м. Запоріжжя, на користь Колективного підприємства “Спеціалізоване ремонтно – будівельне управління” Обласного комітету Товариства Червоного Хреста України, м. Запоріжжя, 183.947,60 грн. основного боргу, 1.839,48 грн. державного мита, 110,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Зубкова Т.П.  Мойсеєнко Т. В.