Постанова

від 15.11.2007 по справі 24/303/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/303/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 листопада 2007 р.                                                                                   № 24/303/07  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДерепи В.І.,

суддівГрека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”

нарішення господарського суду Запорізької області від 12 червня 2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 7 вересня 2007 року

у справі          № 24/303/07

за позовом колективного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" Обласного комітету Товариства Червоного Хреста України

довідкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів”

простягнення 197 084,19 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився

     відповідача –Ревіляк О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12 червня 2007 року (суддя Т.Азізбекян) позов задоволено, стягнуто з відповідача 197 084,19 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 7 вересня 2007 року (судді Н.Коробка, Т.Зубкова, Т.Мойсеєнко) зазначене рішення суду від 12.06.2007 року змінене, стягнуто з відповідача 183 947,60 грн. заборгованості, в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод азбестоцементних виробів”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі договору підряду від 17 червня 2002 року № 10, укладеного між відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод азбестоцементних виробів” та колективним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" Обласного комітету Товариства Червоного Хреста України, останній прийняв на себе виконання робіт: адміністративна будівля.

Статтею 332 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Істотними для договору підряду є умови, зокрема, щодо його предмету, ціни, строку виконання робіт. За змістом статті 334 Цивільного кодексу Української РСР на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Наявність кошторису є істотною умовою договору підряду, оскільки така необхідність визнана законом.

Судами при розгляді справи було встановлено, що при укладенні вказаного договору від 17.10.2002 року № 10 в порушення статті 334 ЦК УРСР був відсутній кошторис, в ньому не зазначені істотні умови, зокрема, предмет, ціна, строк дії договору, а тому цей договір є неукладеним.

Зобов'язанням в силу статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач виконав для відповідача підрядні роботи на загальну суму 666 141,80 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 за період з липня 2002 року по листопад 2003 року.

Проте відповідач за виконані підрядні роботи з позивачем розрахувався частково в сумі 482 194,20 грн., а направлену претензію від 28.02.2007 року залишив без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником зобов'язання визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, Запорізький апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 183 947,60 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті вартості виконаних підрядних робіт.

Колегія суддів також вважає, що у даному випадку господарські суди правильно визначили початок перебігу строку позовної давності, а саме, з 26.04.2004 року –останньої оплати відповідачем в сумі 21 951,17 грн. виконаних позивачем підрядних робіт –дії, що свідчила про визнання відповідачем свого боргу та переривала перебіг позовної давності. Оскільки позивач звернувся до господарського суду 05.04.2007 року, слід визнати правомірним висновок господарського суду про подання позову в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України строку давності.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються висновками судів.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

         ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 12 червня 2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 7 вересня 2007 року у справі № 24/303/07 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів” - без задоволення.

Зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 7 вересня 2007 року у справі № 24/303/07 скасувати.

Головуючий, суддя                                                 В.Дерепа                                   

Суддя                                                                                   Б.Грек                                           

Суддя                                                                                         Л.Стратієнко