Рішення

від 13.09.2022 по справі 335/13100/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/13100/21 2/335/1002/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретарясудового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представник позивача адвоката Валька В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона Схід Груп» про встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Охорона Схід Груп», в якому просив суд встановити факт наявності трудових відносин між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату у розмірі 12000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на початку 2021 року він влаштувався охоронцем на ТОВ «Охорона Схід Груп» де фактично працював до 20 лютого 2021 року. Робочим місцем позивача був контрольно-пропускний пункт на територію ТОВ «Джи Еф Сі», якому відповідач надавав охоронні послуги. Заробітна плата позивача становила 6000,00 грн. До кола обов`язків позивача входило здійснення обліку та контролю осіб та транспортних засобів, що перетинають КПП на територію ТОВ «Джи Еф Сі».

Позивач приступив до виконання трудових обов`язків без офіційного працевлаштування. У січні 2021 року позивач фактично відпрацював десять днів, у лютому 2021 вісім.

21.02.2021 позивач звернувся до керівництва відповідача з вимогою офіційного оформлення трудових відносин, внесення запису до трудовою книжки та виплату заробітної плати, на що керівництво відповідача повідомило йому, що він може не виходити більше на роботу та його звільнено. Обумовлену заробітну плату за два місяці роботи у розмірі 12000,00 грн. відповідачем виплачено не було.

Ухвалою судді від 08.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 20.05.2022 було задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Представник відповідача ТОВ «Охорона Схід Груп», яке було належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити, проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечували.

З урахуванням вищевикладеного, суд постановив провести заочний розгляд справи, про що до протоколу судового засідання занесено відповідну ухвалу.

Заслухавши пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_2 , дослідивши надані позивачем письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації, чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити відповідні умови праці, необхідні для виконання обумовленої договором роботи.

Відповідно до вимог статті 24 КЗпП України (у редакції, чинній станом на жовтень 2011 року) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (частина 4 цієї статті, яку було виключено з 01 січня 2015 року згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року).

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи (частина друга статті 24 КЗпП України).

Тобто, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення трудового договору свідчить про те, що між працівником та роботодавцем виникли правовідносини, що зобов`язують їх виконувати певні функції та дотримуватись вимог, встановлених для сторін трудового договору законодавством про працю. Отже, лише у разі доведення факту укладення трудового договору працівник має право вимагати, а роботодавець зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав працівника, які гарантовані йому законодавством.

Згідно пунктів 1.1., 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказомМіністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Усі записи в трудовій книжці, зокрема, про прийняття на роботу, вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Згідно статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату працю» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові, речові та електронні докази, висновки експертів.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Допустимими визнаються докази, що отримані в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Частиною 2 ст. 80 ЦПК України передбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Стандарт доказуванняє важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду повідомила, що вона працювала у ТОВ «Охорона Схід Груп» без оформлення трудового договору з грудня 2020 року по квітень 2021 року охоронцем на другому контрольно-пропускному пункті фабрики ТОВ «Джи Еф Сі». Позивач працював охоронцем на вантажному контрольно-пропускному пункті зазначеної фабрики. Зі слів позивача свідкові відомо, що відповідачем не було внесено запис до трудової книжки позивача, не сплачувались податки з його заробітної плати. Позивач працював за графіком доба через дві. Розмір заробітної плати позивача їй невідомий. Облік робочого часу охоронців вівся у зошитах, які зберігались на контрольно-пропускному пункті фабрики ТОВ «Джи Еф Сі». Крім того, свідок повідомила, що після 20.02.2021 позивач на роботу не виходив.

Від допиту інших свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позивач відмовився, посилаючись на їх перебування за межами м. Запоріжжя.

Надана позивачем копія акта інспекційного відвідування інспекторами ГУ Держпраці у Запорізької області від 18.12.2020 (а.с. 12 15) не містить інформації щодо предмету доказування, оскільки стосується періоду часу, в який позивач з його слів не працював у ТОВ «Охорона Схід Груп». Отже зазначений доказ є неналежним.

Інформація, що міститься в протоколі опитування ОСОБА_3 (а.с. 10, 11), до уваги судом не береться, оскільки зазначену особу не було допитано в судовому засіданні.

Позивач не надав суду жодних інших належних доказів існування трудових відносин між сторонами, як то наказів (розпоряджень) посадових осіб ТОВ «Охорона Схід Груп» або ТОВ «Джи Еф Сі», робочих інструкцій, інших документів, які носять характер вказівок позивачеві виконати певну роботу для ТОВ «Охорона Схід Груп», трудової книжки, відомостей про нараховану заробітну плату, журналів з інструктажів з охорони праці, перепусток на територію фабрики ТОВ «Джи Еф Сі», журналів, в яких позивач фіксував виконану ним роботу, фотознімків, відеозаписів, відповідей на адвокатські запити тощо. З клопотаннями про витребування судом доказів, з отриманням яких у позивача або його представників виникли певні труднощі, ані ОСОБА_1 , ані його представники до суду не звертались.

На переконання суду, показань лише одного свідка, якому частинна важливих для справи обставин відома лише зі слів позивача, недостатньо для встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем. Доказів щодо розміру заробітної плати позивача, відпрацьованого позивачем часу позивачем суду не надано.

З урахуванням того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, у суду відсутні підстави для задоволення позову як в частині вимоги щодо встановлення зазначеного факту, так і в частині похідних вимог про стягнення заробітної плати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З урахуванням того, що суд відмовляє в позові повністю, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона Схід Груп» про встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченомустаттею 272ЦПК України.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона Схід Груп», ЄДРПОУ 43115719, адреса: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 15, оф. 12

Повне рішення складено 19.09.2022.

Суддя А.В. Стеценко