Постанова

від 20.09.2022 по справі 484/940/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.09.22

22-ц/812/727/22

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/940/22

Номер провадження: 22-ц/812/727/22 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Яворської Ж.М.

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача - адвоката Сотської С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

подану в його інтересах адвокатом Сотською Світланою Олексіївною

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 червня 2022 року, ухваленого під головуванням судді - Панькова Д.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

в с т а н о в и л а:

У березні 2022 року ОСОБА_1 в інтересах якого діяла адвокат Сотська С.О. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,9121 га, яка знаходиться в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825483800:01:000:0033.

01 листопада 2006 року ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» терміном на 50 років, який зареєстровано в книзі державної реєстрації договорів оренди землі по Кумарівській сільській раді Первомайського району Миколаївської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 року за № 040702200244.

Відповідно до п. 9 Договору оренди щорічний розмір орендної плати складає 840 грн. на день укладення договору. Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (п. 11 Договору).

Однак відповідач порушує умови договору оренди, оскільки за 2020-2021 роки не сплачує орендну плату, що на переконання позивача свідчить про систематичність її невиплати.

Загальна сума заборгованості по орендній платі за 2020-2021 роки після утримання податків складає 12019,50 грн, яка не виплачена без поважних причин.

Посилаючись на викладене позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825483800:01:000:0033 площею 4,9121 га, укладений 01 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років, зареєстрований в книзі Державної реєстрації договорів оренди земель по Кумарівській сільській раді, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 грудня 2007 року за № 04070220024, зобов`язати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4825483800:01:000:0033 площею 4,9121 га в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання передачі, а також стягнути заборгованість по орендній платі за 2020-2021 роки у розмірі 12 019,54 грн.

18 травня 2022 року відповідачем - ТОВ «Агрофірма Корнацьких» подано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає викладені позивачем в позовній заяві обставини необґрунтованими та свідчать про недобросовісну поведінку позивача, у зв`язку з тим, що його дії щодо дострокового розірвання Договору оренди землі з Агрофірмою суперечать попередній поведінці щодо прийняття виконаного за Договорами оренди землі із Агрофірмою, зокрема, отримання орендної плати за попередні роки. Крім того, щодо отримання орендної плати за 2020 рік відповідачем було направлено на адресу позивача 26 квітня 2021 року відповідний лист. Позивач умисно створює умови щодо дострокового розірвання договору оренди землі, а тому ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було позбавлене можливості здійснити виплату орендної плати за оскаржуваним договором оренди землі за 2020-2021 роки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 червня 2022 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач доклав всіх зусиль для виконання зобов`язання в частині виплати орендної плати та надав докази на їх підтвердження.

Позивач, в свою чергу не надав суду доказів звернення до відповідача з приводу невиплати йому орендної плати, доказів повідомлення відповідача про відкриття банківського рахунку для виплати орендної плати та доказів виконання свого обов`язку отримати орендну плату в касі підприємства, а також, що в період 2020-2021 років позивачу чинились перешкоди для отримання орендної плати. Неотримання орендних платежів було викликано саме внаслідок поведінки ОСОБА_1 і не пов`язане з неправомірними діями відповідача. Суд вважав, що відповідачем не було допущено порушення умови договору, а відтак відсутні підстави для його розірвання та повернення земельної ділянки.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сотська С.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не надало суду доказів, які свідчать, що їхні дії направлені на своєчасну виплату орендодавцю орендної плати, а також доказів навмисного ухилення позивача від її отримання.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку МК № 095881 виданого 21 лютого 2005 року Первомайською районною державною адміністрацією належить земельна ділянка з кадастровим номером 4825483800:01:000:0033, загальною площею 4,9121 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.10).

01 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 50 років із внесенням орендної плати у фіксованому розмірі 840 грн., яку відповідач повинен сплачувати не пізніше 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі та який зареєстровано в книзі державної реєстрації договорів оренди землі по Кумарівській сільській раді Первомайського району Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 грудня 2007 року за № 040702200244.

Пунктом 9 вказаного договору оренди встановлено місце і порядок сплати орендної плати та передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати за користування належною йому на праві власності земельною ділянкою у період 2020-2021 років, заборгованість з якої становить 12 019,56 грн.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов`язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди землі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932св18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18) зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 за 2020 рік ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нарахувало орендну плату у розмірі 7 329,19 грн., з якої виплатила позивачеві - 0 грн.; за 2021 рік нарахувало 5 222,95 грн. виплатило - 0 грн. (а.с. 14-16).

Отже, наведене свідчить про систематичну несплату відповідачем орендної плати позивачу.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що систематична несплата орендної плати була пов`язана з відмовою позивача від її отримання або внаслідок іншої винної поведінки ОСОБА_1 .

Не подано до суду належних та допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за оспорюваний період.

Умовами договору оренди передбачено, що оренда плата вноситься орендарем, а не сплачується на вимогу орендодавця.

Тому, будучи, зобов`язаним своєчасно сплачувати орендну плату у порядку та строки, передбачені умовами договору, а саме до 20 грудня поточного року, відповідач не надав жодних доказів, що якимось чином намагався виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати але не мав змогу цього зробити через створення ОСОБА_1 перешкод або з інших поважних причин. Зокрема, що орендодавцю було запропоновано але він відмовився від отримання орендних платежів протягом 2020-2021 років, або орендар вживав інші заходи щодо виплати орендної плати але не мав можливості сплатити, у тому числі шляхом внесення коштів кредитору за місцем його проживання або шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

Посилання відповідача на лист направлений на адресу відповідача від 26 квітня 2021 року щодо отримання орендної плати, не може свідчити про вживання заходів щодо виплати орендної плати, оскільки доказів отримання позивачем вказаного листа матеріали справи не містять (а.с.33).

Отже, вирішуючи спір, суд замість надання об`єктивної оцінки наявним у справі доказам, вдався до припущень під час обґрунтування обставин справи та помилково посилався на те, що у неотриманні орендної плати за вказаний вище період є винна поведінка орендодавця, оскільки такі обставини є недоведеними.

За встановлених обставин, та відсутності доказів вчинення ТОВ «Агрофірма Кормацьких» усіх залежних від нього дій, направлених на своєчасну виплату орендодавцю орендної плати, а також доказів навмисного ухилення ОСОБА_1 від її отримання, враховуючи межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність юридичних підстав для розірвання спірного договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 2, ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи задоволення апеляційної скарги та вимог ОСОБА_1 з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7443 грн. (2 997,70 грн. за подачу позовної заяви + 4 465,80 грн. за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану в його інтересах адвокатом Сотською Світланою Олексіївною задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 червня 2022 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі,укладений 01 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований в книзі Державної реєстрації договорів оренди земель по Кумарівській сільській раді Первомайського району Миколаївській області про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 грудня 2007 року за №040702200244.

Зобов`язати Товариствоз обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483800:01:000:0033, площею 4,9121 га, що розташована в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області ОСОБА_1 в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання-передачі.

Стягнути з Товаристваз обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (ЄДРПОУ 31929340) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по орендній платі за 2020-2021 роки в сумі 12 019,54 грн.

Стягнути з Товаристваз обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 443 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 21 вересня 2022 року.