Постанова

від 20.07.2022 по справі 910/9651/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/9651/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2022

від позивача:Штабовенко Д.В.

від відповідача:Гуща В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Концерну "Військторгсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.10.2021 (повний текст складено та підписано 21.10.2021)

у справі № 910/9651/21 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн"

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 403 683,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 403.683,58 грн, з яких: 380.621,38 грн основного боргу, 14.003,15 грн пені, 9.059,05 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 03П-2021 від 31.12.20.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 403 683,58 грн. - задоволено частково, а саме: стягнуто з Концерну "Військторгсервіс"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" 380.621 (триста вісімдесят тисяч шістсот двадцять одну) грн 38 коп. основного боргу, 13.614 (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 65 коп. пені, 9.059 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп. інфляційних втрат, 6.049 (шість тисяч сорок дев`ять) грн 43 коп. судового збору, 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в позові відмовити.

Також, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" в доход Державного бюджету України 345 (триста сорок п`ять) грн 93 коп. судового збору не доплаченого при зверненні з позовом до суду.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що:

- борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 380.621,38 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов задовольняється судом в цій частині в повному обсязі;

- здійснивши власний перерахунок пені та інфляційних втрат з врахуванням дат, періодів та сум, визначених позивачем, з врахуванням того, що: прострочення на суму 35.128,40 грн настало з 12.03.21., прострочення на суму 15.205,60 грн та 43.916,80 грн настало з 20.02.21, прострочення на сум 50.176,14 грн, 7.936,64 грн, 26.689,08 грн, 78.508,30 грн настало з 27.02.21., прострочення на суми 19.782,34 грн, 24.507,46 грн, 16.931,50 грн, 56.815,88 грн настало з 06.03.21., суд першої інстанції встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9.059,05 грн інфляційних втрат та 13.614,65 грн пені;

- пеню в сумі 388,50 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд першої інстанції відмовив в позові в цій частині;

- також стягнуто з урахуванням обгрунтованості, 6.049 (шість тисяч сорок дев`ять) грн 43 коп. судового збору, 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу;

- розподілено судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Концерн "Військторгсервіс" (03.11.2021 згідно поштового штемпеля на конверті) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21 - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що долучені до матеріалів позову товарно - транспортні накладні містять недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача, оскільки відсутні назва посади особи та її прізвище та ініціали, а також неможливості встановити обсяг повноважень посадової особи, яка підписана товаро-транпортні накладні від імені відповідача, а також в матеріалах справи відсутня довіреність стосовно уповноваження будь-якої особи від імені відповідача підписувати товаро-транспортні накладні. Таким чином, на думку скаржника, подані документи не відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а документи в підтвердження поставки є неналежними та недопустимими доказами.

Крім того, скаржник вказував на необгрунтованості висновків суду першої інстанції стсоовно присудження до стягнення 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу - є необгрунтованим ат документально не підтвердженим.

Крім того, скаржник посилався на порушення судом першої інстанції приписів ч. 1 п. 2 ст. 164, ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було залишено позов без руху у зв`язку з недоплатою судового збору, а відповідну суму судового збору стягнуто вже при ухваленні оскаржуваного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021, апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9651/21, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21.

22.11.2021 матеріали справи № 910/9651/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Концерн "Військторгсервіс" мало право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору у розмірі 9082.88 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21, яке оскаржується у повному обсязі.

10.12.2021 від скаржника Концерну "Військторгсервіс" надіслано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено: платіжне доручення №196 від 09.12.2021, як доказ сплати судового збору у розмірі 9082.88 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21, яке оскаржується у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21, розгляд справи призначено на 03.02.2022.

03.02.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розглд справи призначено на 15.03.2022.

15.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022 включно, з 02.05.2022 по 27.05.2022, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено до розгляду на 21.07.2022 в судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" (представника адв. Штабовенка Д.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, ухвалено проводити судове засідання по справі у режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.07.2022 з`явились учасники справи: представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" дистанційно у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів "EASYCON", а також представник відповідача (скаржника) безпосередньо в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 21.07.2022 представник відповідача (скаржника) надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовитиу задоволенін позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.07.2022 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на доводи відзиву, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.12.20. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 03П-2021 (Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується постачати в асортименті продовольчі товари (Товар) Покупцеві, а Покупець зобов`язується приймати й оплачувати Товар.

Строк дії Договору сторонами погоджено у п. 9.1 - з 01.01.21. і діє до 31.12.21., а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Постачальник поставляє Товар Покупцю а умовах DDP (доставка на склад Покупця) в строки та за адресою, визначеними Покупцем в замовленні. Постачальник може поставити Товар на умовах EXW (самовивіз зі складу Постачальника). Право власності на Товар переходить до Покупця з дня поставки Товару. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних (ТТН). (пункти 2.2, 2.3, 2.4 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата партії поставленого Товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару.

Між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін видаткові накладні на поставку Товару на загальну суму 680.621,38 грн (т. 1 арк. справи 23-43), згідно яких позивачем передано, а відповідачем прийнято обумовлений у видаткових накладних товар на суму 680.621,38 грн., а саме:

- від 09.01.2021 : № СТА-000011 на суму 4 763,00 грн., № СТА-000012 на суму 58 466,88 грн., № СТА-000019 на суму 22 490,40 грн.;

- від 15.01.2021: № СТА-000034 на суму 5 179,96,00 грн., № СТА-000036 на суму 58184,90 грн., № СТА-0000139 на суму 10 717,20 грн.;

- від 22.01.2021: № СТА-000047 на суму 60 427,20 грн., № СТА-000048 на суму 18 533,60 грн.;

- від 25.01.2021: № СТА-000069 на суму 48 145,20 грн.;

- від 27.01.2021 : № СТА-000073 на суму 5 023,20 грн., № СТА-000074 на суму 48 310,10 грн.;

- від 29.01.2021: № СТА-000071 на суму 15 205,60 грн.;

- від 05.02.2021: № СТА-000102 на суму 50 176,14 грн., № СТА-000103 на суму 7 936,64 грн., № СТА-000104 на суму 26 689,08 грн., № СТА-000105 на суму 78 508,30 грн.;

- від 12.02.2021: № СТА-000115 на суму 19 782,34 грн., № СТА-000116 на суму 24 507,46 грн., № СТА-000117 на суму 16 931,50 грн., № СТА-000118 на суму 56 815,88 грн.

Також щодо означених поставок в матеріалах справи наявні відповідні товарно - транспортні накладні, які оформлені між позивачем та відповідачем і які містять підписи представників, посвідчені печаками (т. 1 арк. справи 44-64).

Крім того, як підтверджується наявними матеріаламис прави та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, позивач щодо спірних господарських операції склав на ім`я відповідача податкові накладні, які зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 арк. справи 118-199, 221-222).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача, як Покупця за Договором, були відсутні будь-які заперечення та претензії щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 680.621,38 грн., і жодних заперечень стосовно прийняття товару за вищенаведеними видатковими накладними на суму 680.621,38 грн - матеріали справи не містять.

Платіжним дорученням № 884 від 12.03.21. відповідач сплатив позивачу 300.000,00 грн., що учасниками спору не заперечувалось.

Оскільки грошові кошти від відповідача за Товар позивачу надійшли не в повному обсязі, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер Корпорейшн" з позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

З урахуванням встановлених обставин справи в сукупності та перевірки їх доказами, виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні - в сукупності є належними та допустимими доказами передачі Товару відповідачу, та прийняття останнім вказаного товару, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки Товару на суму 680.621,38 грн грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата партії поставленого Товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що враховуючи пункт 3.3. Договору в сукупності з приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи дати поставки Товару за видатковими накладними, строк його оплати є таким, що настав, а саме:

- за накладними від 09.01.2021 : № СТА-000011 на суму 4 763,00 грн., № СТА-000012 на суму 58 466,88 грн., № СТА-000019 на суму 22 490,40 грн. - строк оплати настав з 01.02.2021;

- за накладними від 15.01.2021: № СТА-000034 на суму 5 179,96,00 грн., № СТА-000036 на суму 58184,90 грн., № СТА-0000139 на суму 10 717,20 грн. - строк оплати настав з 05.02.2021;

- за накладними від 22.01.2021: № СТА-000047 на суму 60 427,20 грн., № СТА-000048 на суму 18 533,60 грн. - строк оплати настав з 13.02.2021;

- за накладними від 25.01.2021: № СТА-000069 на суму 48 145,20 грн. - строк оплати настав з 16.02.2021;

- за накладними від 27.01.2021 : № СТА-000073 на суму 5 023,20 грн., № СТА-000074 на суму 48 310,10 грн. - строк оплати настав з 18.02.2021;

- за накладними від 29.01.2021: № СТА-000071 на суму 15 205,60 грн. - строк оплати настав 20.02.2021;

- за накладними від 05.02.2021: № СТА-000102 на суму 50 176,14 грн., № СТА-000103 на суму 7 936,64 грн., № СТА-000104 на суму 26 689,08 грн., № СТА-000105 на суму 78 508,30 грн. - строк оплати настав з 27.02.2021;

- за накладними від 12.02.2021: № СТА-000115 на суму 19 782,34 грн., № СТА-000116 на суму 24 507,46 грн., № СТА-000117 на суму 16 931,50 грн., № СТА-000118 на суму 56 815,88 грн. - строк оплати настав з 06.03.2021.

Платіжним дорученням № 884 від 12.03.21. відповідач сплатив позивачу 300.000,00 грн., що учасниками спору не заперечувалось, і відповідно, як стверджував позивач, оплаченими є наступні накладні: від 09.01.2021 : № СТА-000011 на суму 4 763,00 грн., № СТА-000012 на суму 58 466,88 грн., № СТА-000019 на суму 22 490,40 грн.., № СТА-000034 на суму 5 179,96,00 грн., № СТА-000036 на суму 58184,90 грн., № СТА-000073 на суму 5 023,20 грн., а також частково, накладну СТА-000074 на суму 48 310,10 грн. (з якої оплаченими є 13 181,78 грн., сума заборгованості - 35 128,40 грн.)

Доводи скаржника про те, що долучені до матеріалів позову товарно - транспортні накладні містять недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача, оскільки відсутні назва посади особи та її прізвище та ініціали, а також неможливості встановити обсяг повноважень посадової особи, яка підписана товаро-транпортні накладні від імені відповідача, а також в матеріалах справи відсутня довіреність стосовно уповноваження будь-якої особи від імені відповідача підписувати товаро-транспортні накладні, і на думку скаржника, подані документи не відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим документи в підтвердження поставки є неналежними та недопустимими доказами - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Отже, дослідивши зміст видаткових накладних товар на суму 680.621,38 грн., товаро-транспортних накладних, які підписані представниками сторін та підписи яких посвідчені печатками обох підприємств, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані документи в сукупності з обставинами часткової оплати товару, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують саме факт проведення господарських операцій з поставки товару позивачем на виконання умов договору та його прийняття відповідачем, що узгоджується з приписами частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, доводи скаржника у цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 380.621,38 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, що обгрунтовано задоволено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 14.003,15 грн пені, 9.059,05 грн інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

За прострочення оплати Покупцем вартості поставленого Товару останній зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п. 6.2 Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, здійснивши перерахунок пені та інфляційних втрат з врахуванням дат, періодів та сум, визначених позивачем, з врахуванням того, що: прострочення на суму 35.128,40 грн настало з 12.03.21., прострочення на суму 15.205,60 грн та 43.916,80 грн настало з 20.02.21, прострочення на сум 50.176,14 грн, 7.936,64 грн, 26.689,08 грн, 78.508,30 грн настало з 27.02.21., прострочення на суми 19.782,34 грн, 24.507,46 грн, 16.931,50 грн, 56.815,88 грн настало з 06.03.21., суд апеляційної інстанції встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9.059,05 грн інфляційних втрат та 13.614,65 грн пені, а пеню в сумі 388,50 грн нараховано безпідставно, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині обгрунтовано задоволені судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача 9.059,05 грн інфляційних втрат та 13.614,65 грн пені, з відмовою у стягненні 388,50 грн пені.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з позивача в доход Державного бюджету України стягується сума судового збору, не доплачена останнім при зверненні з даним позовом до суду.

При цьому, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції приписів ч. 1 п. 2 ст. 164, ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було залишено позов без руху у зв`язку з недоплатою судового збору, а відповідну суму судового збору стягнуто вже при ухваленні оскаржуваного рішення - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Крім того, відповідні висновки суду першої інстанції щодо розподілу судового збору за наслідками розгляду справи узгоджуються як з приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», так і з приписами ст. ст. 86, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 9.300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з присудженням до стягнення яких судом першої інстанції скаржник не погоджується, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До стягнення відповідачем за рахунок позивача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9.300,00 грн на підставі: договору про надання правничої допомоги від 26.08.21., додаткової угоди № 2 від 30.08.21. до вказаного договору, акту приймання-передачі надання послуг № 2 від 30.09.21., платіжного доручення № 950 від 05.10.21. на суму 9.300,00 грн, згідно яких надано наступну правову допомогу: складання та подання заяви про виконання ухвали суду тривалістю 1,3 години вартістю 1300,00 грн; складання та направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції тривалістю 0,5 години вартістю 500,00 грн; складання та направлення заяви про стягнення судових витрат тривалістю 1 година та вартістю 1000,00 грн; представництво у судовому засіданні 28.09.21. вартістю 6.500,00 грн.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.19. у справі № 915/237/18.

Отже, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду і складність справи, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2.800,00 грн за складання та подання заяви про виконання ухвали суду (як такі, що виникли з винних дій самого позивача), за складання та направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за складання та направлення заяви про стягнення судових витрат (як такі, що не є необхідними, як такі, що виникли не з винних дій відповідача, та як такі, що здійснювались позивачем за власною ініціативою та переконанням), у зв`язку з чим обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу є понесені позивачем витрати в розмірі 6.500,00 грн, які обгрунтовано присуджені до стягнення з відповідача судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи скаржника у цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Таким чином, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 380.621 (триста вісімдесят тисяч шістсот двадцять одну) грн 38 коп. основного боргу, 13.614 (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 65 коп. пені, 9.059 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп. інфляційних втрат, 6.049 (шість тисяч сорок дев`ять) грн 43 коп. судового збору, 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог позивачу відмовлено і рішення суду першої інстанції в цйі частині скаржником не оскаржувалось в межах розглядуваної апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог (380.621 (триста вісімдесят тисяч шістсот двадцять одну) грн 38 коп. основного боргу, 13.614 (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 65 коп. пені, 9.059 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп. інфляційних втрат, 6.049 (шість тисяч сорок дев`ять) грн 43 коп. судового збору, 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу), перегляд яких здійснено судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження..

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/9651/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Концерном "Військторгсервіс".

4. Матеріали справи № 910/9651/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 19.09.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко