Постанова

від 19.09.2022 по справі 904/7988/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 року м.Дніпро Справа № 904/7988/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Савко В.В., посвідчення №049 від 18.03.2010, адвокат;

від відповідача: Туманов С.Г., ордер АЕ1058513 від 13.10.2021, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 (повний текст складений 24.12.2021, суддя Кеся Н.Б.) у справі №904/7988/21

за позовом Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "ФАВОРИТ", м. Дніпро

про припинення договору земельного сервітуту та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет" звернувся до Господарського суду Дніпропетровсько області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ФАВОРИТ", в якому просив суд:

-припинити договір про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладений між Державним вищим навчальним закладом "Український державний хіміко-технологічний університет" та Обслуговуючим кооперативом "ФАВОРИТ", встановлений відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га;

-зобов`язати Обслуговуючий кооператив "ФАВОРИТ" повернути Державному вищому навчальному закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" ділянку кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, звільнивши її від будівель, споруд, будівельних матеріалів, будівельного обладнання та інших своїх речей;

-зобов`язати Обслуговуючий кооператив "ФАВОРИТ" внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року щодо ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0037;

-стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ФАВОРИТ" на користь Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019 та розмістив на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, власником якої є позивач, захисно охоронне огороджування будівельної площадки та тимчасову споруду - відділ продажу, що є підставою для припинення дії земельного сервітуту.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем земельного сервітуту, а обраний спосіб захисту не відповідає суті спірних правовідносин.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- для припинення сервітуту закон не вимагає істотного порушення умов користування сервітутом, а вимагає встановлення судом порушення користування земельним сервітутом, зазначеного у законі;

- підставами припинення сервітуту є також умови, визначені договором;

- постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №904/1014/20, що набрала законної сили, встановлені факти прямого порушення прав позивача;

- Земельний кодекс України не пов`язує істотність порушення умов користування земельним сервітутом як єдину підставу припинення сервітуту, а передбачає конкретні випадки, які є підставою для припинення сервітуту;

- припинення договору про встановлення земельного сервітуту та звільнення земельної ділянки є належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача;

- судом першої інстанції неправильно встановлена та трактована суть спірних правовідносин, допущений зайвий формалізм.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Чус О.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 залишено без руху; Державному вищому навчальному закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги та надання до апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі 10 215,00 грн.

02.02.2022 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору в сумі 10 215,00 грн.

07.02.2022 у зв`язку з відпусткою судді Подобєда І.М. по справі №904/7988/21 для вирішення питання відкриття апеляційного провадження здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2022 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження справу №904/7988/21 за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 для вирішення питання її відкриття; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 22.03.2022.

15.02.2022 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-знесення захисно охоронного огороджування будівельної площадки, яка знаходиться на території позивача, без зобов`язання відповідача встановити огороджування будівельної площадки на власній території є неможливим, оскільки це може бути небезпечним для життя та здоров`я людей;

-позивач підміняє належну форму захисту своїх прав, а саме скарги на дії або бездіяльність виконавчої служби, на виконанні у якої перебуває наказ у справі №904/1014/20;

-в матеріалах справи містяться докази інших правовідносин між позивачем та відповідачем стосовно тієї ж самої земельної ділянки, що по суті суперечить позовним вимогам.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб.

У зв`язку з наведеним, розгляд справи 22.03.2022 не відбувся.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З огляду на викладене, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2022 у справі №904/7988/21 розгляд апеляційної скарги Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 призначений в судове засідання з викликом сторін на 10.05.2022.

У судовому засіданні 10.05.2022 по справі оголошено перерву до 28.06.2022.

27.06.2022 у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 28.06.2022.

У зв`язку з повітряною тривогою судове засідання, призначене на 28.06.2022 не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2022 розгляд апеляційної скарги Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 призначений в судове засідання на 20.09.2022.

У судовому засіданні 20.09.2022 представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.09.2022 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2019 між Державним вищим навчальним закладом «Український державний хіміко технологічний університет» (власник) та Обслуговуючим кооперативом «ФАВОРИТ» (землекористувач) укладений договір про встановлення земельного сервітуту (надалі договір), відповідно до п.1 якого власник надає землекористувачу право на обмежене користування частиною належною йому земельної ділянки (надалі за текстом земельний сервітут) площею 0,5822 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 40, 40а, 406 (сорок, сорок А, сорок Б), кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, надалі за текстом - земельна ділянка, на умовах, визначених даним договором, відповідно до плану сервітуту земельної ділянки що додається. Земельний сервітут, встановлений даним договором, включає в себе право землекористувача користуватися ділянкою власника з метою, зазначеною в пункті 2 цього сервітуту. Земельний сервітут встановлюється безстроково.

Пунктом 2 договору визначено, що землекористувач має наступні права:

- право проїзду, розміщення та проходу через земельну ділянку власника;

- право встановлення будівельних риштувань, тимчасового складання та розміщення будівельних матеріалів, обладнання та/або техніки з метою ремонту та/або будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0151;

- право прокладати через земельну ділянку власника інженерні мережі.

Згідно п.4 договору даний сервітут є безоплатним.

Пунктом 6 договору передбачено, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до п.8 договору земельний сервітут може бути відчужено.

Згідно п. 12 договору земельний сервітут, встановлений даним договором, припиняється у разі, зокрема, порушення землекористувачем умов користування сервітутом. Земельний сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника за наявності обставин, які мають істотне значення.

Позивач зазначає, що Обслуговуючий кооператив "ФАВОРИТ", в порушення умов договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019, розмістив захисно-охоронне огороджування будівельної площадки та тимчасову споруду - відділ продажу на території земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0037.

Зазначені порушення відповідачем умов договору від 10.04.2019 були встановлені, зокрема, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №904/1014/20, яка набрала законної сили, та доведення цих обставин не потребується у справі №904/7988/21 в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач вважає наявними підстави для припинення дії земельного сервітуту на підставі п. д ч. 1ст. 102 Земельного кодексу України та ч. ч. 2, 4 ст. 406 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим ним заявлені вимоги про припинення дії договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019; зобов`язання відповідача повернути йому земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, звільнивши її від будівель, споруд, будівельних матеріалів, будівельного обладнання та інших своїх речей; внесення змін до реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору від 10.04.2019.

У поданій позовній заяві позивачем також зазначено, що ним проводились заходи досудового врегулювання спору та 06.07.2021, 18.08.2021 надсилались відповідачу пропозиції про розірвання договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019, втім відповіді від відповідача так і не надійшло.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технічний університет" звернувся до Обслуговуючого кооперативу "Фаворит" із позовом у справі №904/1014/20 про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладеного між Державним вищим навчальним закладом «Український державний хіміко-технологічний університет» та Обслуговуючим кооперативом «Фаворит» відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га; знесення за рахунок Обслуговуючого кооперативу «Фаворит» огорожі, а також тимчасової споруди відділу продажу, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0037.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 у справі №904/1014/20 позов задоволено частково; визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладений між Державним вищим навчальним закладом "Український державний хіміко-технологічний університет" та Обслуговуючим кооперативом "ФАВОРИТ", встановлений відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га; зобов`язано знести за рахунок Обслуговуючого кооперативу "ФАВОРИТ" тимчасову споруду - відділ продажу, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0037; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №904/1014/20, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 у цій справі щодо визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019, укладеного між Державним вищим навчальним закладом Український державний хіміко-технологічний університет та Обслуговуючим кооперативом "ФАВОРИТ" відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 у справі № 904/1014/20 залишено без змін.

Рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанції у справі №904/1014/20 встановлено, що Обслуговуючому кооперативу Фаворит на підставі договору оренди №41 від 14.02.2019 надано в користування земельну ділянку площею 0,1317 га (кадастровий номер 121010000:03:231:0151) з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури для проектування і будівництва строком дії п`ять років. Дана земельна ділянка є сусідньою із земельною ділянкою кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га, яка згідно Державного акту серії ЯЯ №045260 знаходиться у постійному користуванні Українського державного хіміко технологічного університету на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №265/30 від 21.09.2005.

Згідно плану з кадастрового реєстру ця ділянка знаходиться на першій лінії від проїжджої частини вул. Набережної Перемоги, має самостійний доступ до головної дороги району.

Експертним висновком щодо можливості використання фактично наданої відповідачу земельної ділянки встановлено, що потребу Обслуговуючого кооперативу «ФАВОРИТ» в будівництві за адресою: вул. Набережна Перемоги 40Д на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0151 неможливо задовольнити в інший спосіб, крім користування суміжною земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:03:231:0037) для організації проходу, проїзду техніки, тимчасового розміщення будівельних матеріалів та техніки на площі не менше 0.60 га шляхом укладення договору сервітуту на умовах і відповідно до плану, узгодженому з власником земельної ділянки.

Вказане стало підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019 з позивачем щодо користування земельної ділянки площею 0,5822 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 40, 40а, 40б, кадастровий номер 1210100000:03:231:0037 на умовах цього договору.

Під час користування сервітутом відповідачем всупереч умовам договору на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:231:0037 було встановлено тимчасову споруду - відділ продажу та захисно-охоронне огороджування будівельної площадки.

Оскільки при укладенні договору земельного сервітуту сторони не погодили можливості встановлення на земельній ділянці, яка надається для використання, тимчасової споруди, Господарський суд Дніпропетровської області, з яким погодився Центральний апеляційний господарський суд у справі №904/1014/20, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо знесення за рахунок Обслуговуючого кооперативу "ФАВОРИТ" тимчасової споруди - відділу продажу, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:231:0037.

Згідно висновків про розташування огородження території будівельної площадки по вул. Набережна Перемоги, буд. № 40Д, м. Дніпро, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут, які відображені в томі № 11 Проект організації будівництва арх. № 002/19-ПОБ (проект погоджений ДП Жилком 04.10.2019 року), виробництво будівельно монтажних робіт за адресою: вул. Набережна Перемоги, буд. 40 Д, м. Дніпро здійснюється в обмежених умовах, які характеризуються наявністю наступних факторів: інтенсивного руху пішоходів у безпосередній близькості від місць робіт; мережі існуючих підземних комунікацій, що підлягають перекладенню; обмежених умов складування матеріалів, а тому територія підлягає тимчасово захисному огородженню.

Враховуючи зазначене, господарські суди у справі №904/1014/20 дійшли висновку, що знесення захисно-охоронного огороджування будівельної площадки, яка знаходиться на території позивача, без зобов`язання відповідача встановити огороджування будівельної площадки на власній території є неможливим, оскільки це може бути небезпечним для життя та здоров`я людей. Зазначене стало підставою для відмови в задоволенні позову у справі №904/1014/20 в частині зобов`язання відповідача знести за свій рахунок захисно-охоронне огороджування.

Позивач у справі №904/7988/21, зокрема, посилається на встановлені судом порушення відповідачем умов користування сервітутом, що відповідно до п. п. 5 п. 12 договору, п. д ч.1 ст. 102 Земельного кодексу України є підставою для його припинення та припинення договору про встановлення земельного сервітуту.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 7 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено припинення правовідношення.

Позивач, звернувшись до суду, просить, зокрема, припинити договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 10.04.2019 між ним та Обслуговуючим кооперативом «ФАВОРИТ».

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно.

За приписами ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 402 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

За приписами ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Види права земельного сервітуту визначені в ст. 99 Земельного кодексу України.

Згідно із статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 101 Земельного кодексу України встановлено, що дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, його предметом є встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці позивача (власника) площею 0,5822 га за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 40, 40а., 40б, кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, а саме: право проїзду, розміщення та проходу через земельну ділянку власника; право встановлення будівельних риштувань, тимчасового складання та розміщення будівельних матеріалів, обладнання та/або техніки з метою ремонту та/або будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0151; право прокладати через земельну ділянку власника інженерні мережі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 406 Цивільного кодексу України, сервітут припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;

3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Також, за приписами ч. ч. 2-4 ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що при розгляді спору щодо припинення сервітуту на вимогу власника землі суд має враховувати обставини, які мають істотне значення (наприклад, порушення умов використання земельної ділянки); інші випадки припинення сервітуту визначені в статтях 406 Цивільного кодексу України, статті 102 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Водночас, перелік підстав для припинення сервітуту в судовому порядку згідно ч.2 ст. 102 Земельного кодексу України невичерпний, він має включати також обставини, визначені п.п. г та д ч.1 ст. 102 Земельного кодексу України. Моментом припинення сервітуту є час набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно п. п. 5 п. 12 договору земельний сервітут припиняється у разі порушення землекористувачем умов користування сервітутом. Земельний сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника за наявності обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначає, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цих Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Позивачем не надано суду безперечних і достатніх доказів з приводу того, що підстави встановлення сервітуту припинились або використання відповідачем земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки позивачем за цільовим призначенням, тобто не доведено підстав для припинення сервітуту в судовому порядку згідно визначених ч.2 ст.102 Земельного кодексу України пунктів а) та б).

Водночас, як було зазначено, порушення власником сервітуту умов користування сервітутом також є підставою для припинення сервітуту в судовому порядку згідно ч. 2 ст. 102 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для припинення сервітуту за ч.2 ст. 406 Цивільного кодексу України, оскільки місцевим господарським судом помилково асоційовані положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (ознаки істотного порушення договору) з обставинами, які мають істотне значення відповідно до ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України (зокрема, порушення умов використання земельної ділянки).

Як правильно зауважено позивачем, порушення відповідачем умов користування сервітутом було встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №904/1014/20 та виявилось у розміщенні відповідачем на земельній ділянці позивача, без узгодження умовами договору, тимчасової споруди відділу продаж, яку судом зобов`язано відповідача знести, та захисно охоронного огороджування будівельної площадки. Встановлене порушення відповідачем умов користування сервітутом є підставою для припинення сервітуту в судовому порядку згідно ч. 2 ст. 102 Земельного кодексу України та ч.2 ст. 406 Цивільного кодексу України, п. 12 укладеного між сторонами договору.

В оскарженому рішенні судом першої інстанції зазначено, що позовні вимоги про припинення договору формально є вимогами про розірвання договору, в той час як по суті спору позивач намагається припинити не договір, а земельний сервітут, що є окремим цивільним правом та не є тотожнім визначенню договору.

Апеляційний господарський суд погоджується з такою позицією місцевого господарського суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

З`ясувавши обставини справи №904/7988/21, апеляційний господарський суд доходить висновку, що позивачем обраний спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ані Законом (ст. 102 Земельного кодексу України), ані договором від 10.04.2019, оскільки порушення власником сервітуту умов користування сервітутом є підставою для припинення саме сервітуту, а не договору, яким він встановлений.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019 судом першої інстанції також правомірно відмовлено в задоволенні похідних вимог, що викладені в п.п. 2,3 позовної заяви.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що заявляючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу ділянку кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, звільнивши її від будівель, споруд, будівельних матеріалів, будівельного обладнання та інших своїх речей, позивач посилався на ст. ст. 317, 321, 387, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині також з огляду на те, що умовами договору та з характеру спірних відносин не передбачалося передачі земельної ділянку у користування відповідачу, а встановлене право на обмежене користування нею; позивач не був позбавлений прав володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, що визначено у п. 6 договору; відсутні підстави для застосування до спірних відносин ст. ст. 1212. 1213 Цивільного кодексу України; позивачем не доведено розміщення на земельній ділянці будівель, споруд, будівельних матеріалів, будівельного обладнання та інших речей відповідача; побудована відповідачем тимчасова споруда відділ продажу має бути знесена відповідачем на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 у справі №904/1014/20.

Апеляційний господарський суд зазначає, що моментом припинення сервітуту за викладених у справі обставин є час набрання законної сили рішенням суду про це, на відміну від інших підстав припинення земельного сервітуту відповідно до ч.1 ст. 102 Земельного кодексу України, припинення сервітуту за яких відбувається після державної реєстрації такого припинення.

Згідно п.9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За змістом п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є ефективним способом захисту порушеного права позивача (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16).

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 - 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/7988/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови відповідно до положень, визначених в ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.09.2022.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Кощеєв