Рішення

від 20.09.2022 по справі 904/9381/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 904/9381/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хім Торг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ПЛАСТМАС»

про стягнення 953 806,31 грн.

За участю секретаря судового засідання Некрасової О.С.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Дорошенко А.Ю. (наказ № 1307/22/1від 13.07.2022 року);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 04.02.2021 року за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) з Господарського суду Дніпропетровської області на підставі ухвали суду від 13.12.2021 року № 904/9381/21 та ст. 31 Господарського процесуального кодексу України надійшла позовна заява № 045 від 08.11.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Хім Торг до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ПЛАСТМАС» (попередня назва ТОВ "МЕГАС") про стягнення 953 806,31 грн. з яких: 744 348,08 грн. основного боргу, 104 581,01 грн. пені, 22 217,32 грн. 3% річних та 82 659 грн. інфляційних.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2022 року відкрито провадження у справі № 904/9381/21, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.07.2022 року, а також змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАС" на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ПЛАСТМАС»

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року підготовче засідання відкладене на 03.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2022 року підготовче засідання відкладене на 31.08.2022 року.

В судовому засіданні 31.08.2022 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача належним чином повідомлений в судове засідання 31.08.2022 року не з`явився, у встановлений судом строк своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, вся судова кореспонденція надсилалась учасникам справи на електронні поштові адреси відомі суду. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи № 904/9381/21 оприлюдено на сайті "Судова влада України".

Також судом було запропоновано позивачу направити копії ухвал суду за допомогою засобів почтового зв`язку, докази направлення наявні в матеріалах справи.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.09.2022 року.

В судовому засіданні 21.09.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 21.09.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хім Торг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАС" (10.12.2021 року відбулась державна реєстрація змін до відомостей про найменування юридичної особи на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАРІКС ПЛАСТМАС") (Покупець) укладено договір поставки № 1501 (далі Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати продукцію (далі - Товар).

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається у погодженому між сторонами Додатку до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. На основі погодженого сторонами Додатку до Договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні-передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною Договору.

Згідно із п. 1.3 Договору у Додатку до Договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

Строк та умови поставки партії товару, місце передачі товару визначається сторонами у Додатку до Договору (п. п. 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на партію товару виникає у покупця при підписанні обома сторонами видаткової накладної на кожну партію товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у Додатку до Договору.

Згідно із п. 4.3 Договору, підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Оплата партії товару здійснюється в українських гривнах в порядку, встановленому у відповідному Додатку до Договору (п. 4.4 Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.5 Договору).

Згідно із підпунктом 5.3.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку і строки, встановлені цим Договором та Додатками до нього.

Договором обумовлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) товару за кожен день прострочення.

Пунктом 6.3 Договору сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Пунктом 6.4 Договору сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором , здійснюється без обмеження строку.

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року; якщо жодна із сторін протягом 30 днів до дати припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію Договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

12.11.2020 року між сторонами підписано Додаток № 94 до Договору поставки № 1501 від 15.01.2018 року, згідно якого погоджено поставку товару, а саме поліпропілену H030 GP/3 (арт. 2218) у кількості 20,625 тон за ціною 30 074,67 грн. за 1 тону на загальну вартість 744 348,08 грн.

Даним Додатком до Договору визначено наступні умови поставки та оплати товару:

- строк поставки товару 12.11.2020 (п. 2);

- поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010), що знаходиться за адресою: м. Кринички (п. 3);

- покупець оплачує товар на протязі 45 календарних дні з дати відвантаження (п. 5).

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору поставки № 1501 від 15.01.2018 року та Додатку № 94 від 12.11.2020 року до Договору ним поставлено відповідачу товар (поліпропілен) на загальну суму 744 348,08 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною, копія якої міститься в матеріалах справи № РН-0001392 від 12.11.2020 року.

Також позивачем додано до матеріалів справи копію рахунка-фактури № СФ-0001245 від 12.11.2020 року, виставлений відповідачу для оплати товару та копії податкової накладної № 44 від 15.11.2020 року разом із квитанцією про її реєстрацію ДПС України в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідач, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 744 348,08 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 744 348,08 грн. боргу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено умовами Договору (пункт 4.4) та Додатком № 94 до Договору (пункт 5), оплата вартості товару проводиться на протязі 45 календарних дні з дати відвантаження товару.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що поставка товару підтверджується видатковою накладною № РН-0001392 від 12.11.2020 року, яка оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, містять ПІБ відповідальної особи отримувача, підпис особи та печатку підприємства, а тому визнається судом належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару, визначеного цією накладною на суму 744 348,08 грн.

За твердженнями позивача, строк (період часу) для оплата вартості товару складається із 45 календарних дні, який обраховується з 12.11.2020 року (включно) до 26.12.2020 року (включно).

Суд не погоджується з таким твердженнями позивача, оскільки у відповідності до положень ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В даному випадку, враховуючи, що видаткова накладна № РН-0001392 підписана 12.11.2020 року, строк для оплати поставленого товару починається з наступного дня, тобто з 13.11.2020 року.

Отже, з огляду на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5 Додатку № 94 від 12.11.2020 року до Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача за видатковою накладною № РН-0001392 від 12.11.2020 року в сумі 744 348,08 грн. товар у строк до 27.12.2020 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки відповідач відзив на позов не подав, факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором не надав, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача в сумі 744 348,08 грн. матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати Товару, позивач просить стягнути 209 458,23 грн. неустойки.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок ціни позову судом встановлено, що під сумою неустойки у розмірі 209 458,23 грн. позивач вважає: суму пені у розмірі 104 581,01 грн. за період з 12.11.2020 року по 10.11.2021 року, суму 3% річних у розмірі 22 217,32 грн. нарахованих за період з 12.11.2020 року по 10.11.2021 року та суму інфляційних втрат у розмірі 82 659 грн. нарахованих за період: листопад 2020 року-жовтень 2021 року.

З огляду на невірне визначення позивачем правової природи заявлених до стягнення сум, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер, тому 3% річних та інфляційні нарахування не є неустойкою у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди відповідних нарахувань, оскільки у розрахунках включено дні строку протягом яких відповідачем мали бути виконані його грошові зобов`язання (з 13.11.2020 року по 27.12.2020 року), що в свою чергу призвело до збільшення періоду прострочення.

Так, позивачем не враховано положення п. 5 Додатку № 94 від 12.11.2020 року до Договору поставки № 1501 від 15.01.2018 року, який передбачає, що покупець оплачує товар на протязі 45 календарних дні з дати відвантаження.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи зазначене, датою, з якої мають нараховуватись пеня, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми за видатковою накладною № РН-0001392 від 12.11.2020 року є 28.12.2020 року.

У зв`язку з чим, судом було здійснено правильний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон" розмір пені та 3% річних нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 744 348,08 грн. за видатковою накладною № РН-0001392 від 12.11.2020 року за період з 28.12.2020 року по 10.11.2021 року (дата, яка зазначена в розрахунку) становлять: 94 988,38 грн. пеня, 19 210,30 грн. 3% річних, які і підлягають стягненню з відповідача.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період: листопад 2020 року-жовтень 2021 року, суд встановив, що вірно розрахований розмір, з урахуванням правильно визначеного початку прострочення виконання зобов`язання та того, що суд не може виходити за межі позовних вимог (збільшувати період нарахування), інфляційні втрати становлять 63 204,45 грн. (період січень-жовтень 2021 року).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 921 751,21 грн. В решті позов в сумі 32 055,10 грн. задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ПЛАСТМАС» (08700, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Піщана, будинок 1Б, код 32965039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хім Торг" (07101, Київська область, місто Славутич, Центральна площа, 2, код 39790801) 744 348 (сімсот сорок чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 08 коп. основного боргу, 94 988 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 38 коп. пені, 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 30 коп. 3% річних, 63 204 (шістдесят три тисячі двісті чотири) грн. 45 коп. інфляційних та 13 826 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову про стягнення 32 055,10 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.09.2022 р.

Суддя Т.П. Карпечкін