Рішення

від 18.09.2022 по справі 914/1242/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 Справа № 914/1242/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галшляхбуд, м. Львів,

про стягнення 491 676, 38 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. - адвокат

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР до Товариства з обмеженою відповідальністю Галшляхбуд про стягнення 491 676,38 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2022 відкрито провадження у справі № 914/1242/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.07.2022. Ухвалою від 25.07.2022 підготовче судове засідання відкладено на 08.08.2022. Ухвалою суду від 08.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 29.08.2022. Ухвалою суду від 29.08.2022 розгляд справи по суті відкладено на 19.09.2022.

В судове засідання, 19.09.2022, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, вимог суду не виконав. Ухвали суду, зважаючи на відсутність у господарського суду коштів на поштові відправлення, були скеровані відповідачу, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 120 ГПК України, на електронну адресу останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОВЄР (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Галшляхбуд (надалі відповідач) про стягнення 491 676,38 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 15 вересня 2016 року між сторонами у справі був укладений договір № 432/ПГ на постачання природного газу (надалі договір), згідно з яким сторони погодили умови постачання природного газу для промислових потреб споживача.

Відповідно до додаткової угоди від 18.11.2020 № ПР/21, сторони підтвердили дійсність укладеного між ними договору на поставку природного газу від 15.09.2016 № 432/ПГ терміном до 31.12.2021. При цьому, в додатковій угоді від 30.09.2021 № 51 та додатковій угоді від 31.10.2021 № 52 сторони погодили вартість природного газу, фактично на жовтень, листопад та грудень 2021 року.

В порушення умов договору відповідач поставлений позивачем природний газ не оплатив в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 414 695, 92 грн згідно наступних актів приймання-передачі природного газу: акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року; акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2021 року; акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2021 року.

Крім того, позивач по справі неодноразово направляв акти приймання-передачі природного газу відповідачу для підписання по е-мейлу, а саме: 09.12.2021 та 09.05.2022, але останній залишив ці листи поза увагою, жодної відповіді на них не надав, акти не підписав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу у розмірі 414 695, 92 грн, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 25 913, 24 грн пені, 17 930, 73 грн штрафу, 3 908, 00 грн 3 % річних та 29 228, 49 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 15 вересня 2016 року між сторонами у справі був укладений договір № 432/ПГ на постачання природного газу, згідно з яким сторони погодили умови постачання природного газу для промислових потреб споживача.

Відповідно до додаткової угоди від 18.11.2020 № ПР/21 сторони підтвердили дійсність укладеного між ними договору на поставку природного газу від 15.09.2016 № 432/ПГ терміном до 31.12.2021. При цьому, в додатковій угоді від 30.09.2021 № 51 та додатковій угоді від 31.10.2021 № 52 сторони погодили вартість природного газу, на жовтень, листопад та грудень 2021 року.

Згідно п. 4.2. додаткової угоди від 30.09.2021 № 51, ціна 1 000 м. куб. газу, що поставляється, складає 26 475,00 грн (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят п`ять грн. 00 коп.) за одну тисячу стандартних метрів кубічних, крім того ПДВ 20 % - 5 295,00 грн. Всього ціна природного газу складає - 31 770, 00 грн (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят грн 00 коп) за одну тисячу стандартних метрів кубічних, з урахуванням замовлених та проплачених потужностей.

Відповідно до п. 4.2 додаткової угоди від 31.10.2021 № 52, ціна 1 000 м. куб. газу, що поставляється, складає 30 391,67 грн (тридцять тисяч триста дев`яносто одна грн 67 коп.) за одну тисячу стандартних метрів кубічних, крім того ПДВ 20 % 6 078,33 грн. Всього ціна природного газу складає - 36 470,00 грн (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят грн 00 коп) за одну тисячу стандартних метрів кубічних, з урахуванням замовлених та проплачених потужностей.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В розділі 3 договору сторони погодили порядок постачання, приймання, обліку газу та його якість. Зокрема в п. 3.1. договору, сторони узгодили, що порядок та умови постачання регулюються Законом України Про ринок природного газу, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 Про затвердження Правил постачання природного газу, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 Про затвердження правил Кодексу газотранспортної системи, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 Про затвердження правил Кодексу газорозподільних систем і іншими законодавчими актами.

Постачальник передає газ споживачу на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам.

В свою чергу в п. 3.2. договору передбачено, що приймання і передача газу, що постачається постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється актами прийому-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники сторін у двох примірниках до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним.

Кількість газу, яка подається споживачеві, визначається за показами комерційного вузла обліку газу, який встановлений у споживача, який повинен відповідати вимогам Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність, державним будівельним нормам ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання, Закону України Про ринок природного газу, постанові НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 Про затвердження Правил постачання природного газу, постанові НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 Про затвердження правил Кодексу газотранспортної системи, постанові НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 Про затвердження правил Кодексу газорозподільних систем, міждержавним та державним стандартам, нормативним та методичним документам Держспоживстандарту України та ПАК Нафтогаз України, експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що входять у вузол, (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.6. договору, кількість поставленого споживачеві природного газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується газорозподільною або газотранспортною організацією.

Так, з метою підтвердження кількості спожитого природного газу, представник позивача у справі звернувся до газотранспортної компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України з адвокатським запитом щодо надання ним інформації, щодо обсягів фактичного добового споживання природного газу у жовтні, листопаді і грудні місяцях 2021 року та січні, лютому місяцях 2022 року переданого з ресурсів позивача (ЕІС код 56Х930000000750N) до відповідача (ЕІС код 56XO000145VJT00Q).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на адвокатський запит від 19.05.2022 № б/н надало відповідь в електронному вигляді з накладанням ЕЦП, де повідомило що відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код. Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XO000145VJT00Q зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника (ЕІС-код 56Х930000000750N).

Разом з тим обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XO000145VJT00Q у період з 01.10.2021 по 20.02.2022 та внесений в алокацію постачальника (ЕІС-код 56Х930000000750N), становить:

з 01.10.2021 по 31.10.2021 - 12 843,96 м3;

з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 5 534,37 м3;

з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 1 489,30 м3.

Відповідно до п. 4.4. договору, споживач здійснює оплату вартості поставленого газу в гривнях в наступні строки:

30 % вартості місячного обсягу природного газу, споживач оплачує постачальнику не пізніше 05-го числа місяця споживання газу;

40 % вартості місячного обсягу природного газу, споживач оплачує постачальнику не пізніше 15-го числа місяця споживання газу;

30 % вартості місячного обсягу природного газу, споживач оплачує постачальнику не пізніше 25-го числа місяця споживання газу.

В порушення умов договору, відповідач поставлений позивачем природний газ належним чином не оплатив, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 414 695, 92 грн згідно наступних актів приймання-передачі природного газу: акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року на суму 408 052, 61 грн (оплачений частково); акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2021 року на суму 201 838, 50 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2021 року на суму 54 314, 77 грн.

Обсяги споживання природного газу в жовтні, листопаді та грудні 2021 р. підтверджуються не тільки актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, але й вказаною відповіддю оператора газотранспортної системи, а враховуючи погодження сторонами вартості за 1 000 м. куб. у підписаних додаткових угодах, то й фактично, узгоджена загальна вартість спожитого природного газу.

Відповідачем не повернуто позивачу підписані акти приймання - передачі природного газу за жовтень, листопад та грудень 2021 року, як і не надано будь-яких пояснень щодо відмови від їх підписання чи заперечень щодо зазначених у них даних, однак у жовтні-грудні 2021 року проведено часткову оплату за отриманий газ.

15.02.2022 позивач цінним листом з описом вкладення направив вказані вище акти відповідачу поштою для підписання, але жодної відповіді від останнього на вказаний лист так і не отримав.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо обставин зазначених у позовній заяві, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають до задоволення та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 414 695, 92 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, так як згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Пунктом 5.2 договору визначено, що за порушення умов проведення розрахунків, або невчасне проведення розрахунків згідно терміну, встановленого в п. 4.4., споживач в безспірному порядку сплачує постачальнику неустойку, що передбачає пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 25 913, 24 грн, то перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зауважує, що розрахунок пені за неоплату газу, поставленого в листопаді 2021 року здійснено за 192 дні, тобто більше ніж за 6 місяців, а щодо розрахунку пені за грудень 2021 року, то він проведений вірно, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 24 420, 20 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 17 930, 73 грн.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 908, 00 грн та інфляційні втрати в розмірі 29 228, 49 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає, що вказані нарахування проведено вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі, представником позивача зроблено відповідну заяву, суд встановлює йому п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галшляхбуд (79041, м. Львів, вул. Окружна, буд. 26, код ЄДРПОУ 40211713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР (03138, м. Київ, вул. Сумська,3, код ЄДРПОУ 36958989) суму в розмірі 497 536, 09 грн, з яких:

- 414 695, 92 грн - заборгованості;

- 3 908, 00 грн 3 % річних;

- 29 228, 49 грн інфляційних;

- 24 420, 20 грн пені;

- 17 930, 73 грн штрафу;

- 7 352, 75 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу строк до 23.09.2022 (включно), для подання доказів, щодо розміру понесених ним судових витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2022 року.

Суддя Манюк П.Т.