Рішення

від 14.09.2022 по справі 914/1346/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2022 Справа № 914/1346/22

За позовом: Керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача: Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації, м. Рівне,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз ЗБУТ», м. Львів,

про: стягнення коштів у сумі 282 068,93 грн.

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

прокурор: Зубрицький В.В.;

позивача: не з`явився;

відповідача: Морганюк Ю.Є. представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області, в інтересах держави в особі позивача: Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз ЗБУТ» про стягнення коштів у сумі 282 068,93 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2022. Ухвалою суду від 04.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/1346/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві, відповіді на відзив. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами оспорюваних додаткових угод, всупереч інтересів держави, без належних на те правових підстав для збільшення ціни товару (за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку), в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, укладено додаткові угоди, згідно з якими зменшено обсяги поставок газу та збільшено вартість ціни природного газу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №14820/22 від 11.07.2022) та додаткових поясненнях, зокрема відповідач зазначає про те, що додаткові угоди були підписані Сторонами Договору за їх вільним волевиявленням, без порушень норм чинного законодавства. Підняття ціни за 1 тис. м куб. природного газу по Договору відбулось до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни на ринку, що підтверджується довідками з Харківської торгово-промислової палати, у яких можна прослідкувати динаміку цін у бік збільшення та факт наявності коливання, а також, використано офіційне джерело інформації - дані з сайту ТОВ «Газопостачальна компанія « Нафтогаз Трейдинг», що не порушує вимоги ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо заявленої суми до стягнення, то на думку відповідача, позивач не навів та не надав доказів, які б підтверджували нанесення економічних збитків державі, не надав жодних висновків товарознавчої чи економічної експертизи розрахунку суми до стягнення.

Не погоджуючись з відповідачем, прокурором було надіслано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає про те, що порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Відділом оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару, зменшення обсягу поставки.

Таким чином, у даному випадку розпорядження бюджетними коштами було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та всіх платників податків до бюджету з порушенням норм Закону «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Довідка Харківської торгово-промислової палати від 08.10.2020 № 1169- 9/20, долучена до відзиву, не є належним підтвердженням коливання ціни на ринку в бік збільшення на момент укладення договору та додаткових угод, оскільки показує лише ресурс на вересень місяць 2020 року, який залежить від індикативів імпортного ресурсу на момент отримання заявки, обсягу замовленого ресурсу та термінів оплати.

Відповідачем 03.08.2022 за вх. №16453/22 подано до суду додаткові пояснення, де він зазначив про те, що укладаючи спірний договір у квітні 2020р. ТОВ «Благогаз Збут» не міг передбачити зростання ціни природного газу під час дії договору у 2020 році.

У судовому засіданні 15.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши прокурора та представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Прокурор повідомив, що Рівненською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro», за результатами опрацювання якої встановлено, що відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації проведено процедуру закупівлі UA-2020-01-17-002278-е за предметом: «Природній газ».

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» з ціновою пропозицією 2 181 200,00 гривень, та між відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації та ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» укладено договір постачання природного газу № 350/20 від 13.04.2020.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядки, що визначені Договором.

Як визначено п. 1.2 Договору, річний плановий обсяг постачання газу -532,000 тис. куб.м.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.6. Договору передбачено, що ціна газу становить 3 416,67 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 683,33 грн всього з ПДВ - 4 100,00 грн та включає у себе вартість доступу до потужності Споживача. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором і становить 2 181 200,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20%.

Пунктом 3.7 Договору передбачений порядок зміни ціни за одиницю товару протягом дії Договору. Зокрема, визначено, що внесення змін до договору повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. У випадку виникнення підстав для перегляду вартості ціни за одиницю товару Постачальник звертається до споживача із відповідними зверненням, в якому подає розрахунок зростання вартості товару з моменту підписання договору у відсотках. До звернення додаються підтверджуючі документи, які містять інформацію про рівень цін на товар, що є предметом закупівлі на момент укладання договору (додаткової годи до договору) та рівень цін на момент перегляду цін (наприклад, довідки з Управління статистики, довідки Торгово-промислової палати).

За наявності згоди між сторонами укладається додаткова угода. Загальна сума договору при цьому не змінюється.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, у невеликий проміжок часу з 11.11.2020 до 25.11.2020 між сторонами укладено 6 додаткових угод, за якими збільшено ціну за одиницю товару на 68,3 % від попередньої, визначеної в договорі на момент його укладення.

Зокрема, між сторонами даного Договору укладено додаткову угоду № 1 від 11.11.2020, згідно якої викладено у новій редакції п. 3.3 Договору та визначено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 4510,00 грн з ПДВ (з 01.09.2020) та зменшено річний плановий обсяг газу до 483,63636 тис. куб м (обсяг газу за договором становив 532,000 тис. куб.м.).

Додатковою угодою № 2 від 16.11.2020 збільшено ціну газу за 1 000 куб.м газу до 4920,00 грн з ПДВ (з 06.09.2020) та зменшено обсяг газу до 443,33333 тис. куб.м.

Додатковою угодою № 3 від 17.11.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м газу до 5364,00 грн з ПДВ (з 14.09.2020) та зменшено обсяг постачання газу до 406,63684 тис.куб.м.

Додатковою угодою № 4 від 18.11.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м газу до 5820,00 грн з ПДВ (з 01.10.2020) та зменшено обсяг постачання газу до 374,77663 тис. куб.м.

Додатковою угодою № 5 від 23.11.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м газу до 6396,00 грн з ПДВ (з 31.10.2020) та зменшено обсяг постачання газу до 341,60973 тис.куб.м.

Додатковою угодою № 6 від 25.11.2020 збільшено ціну за 1 000 куб.м газу до 6900,00 грн з ПДВ (з 01.11.2020) та зменшено обсяг постачання газу до 317,13111 тис.куб.м.

Тобто, до Договору № 350/20 від 13.04.2020 за період його виконання 6 разів вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення та зменшено на 40 % обсяг постачання газу.

За інформацією Рівненської районної державної адміністрації укладення додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтована відповідними листами ТОВ «Благогаз збут» від 12.10.2020, 20.10.2020, 05.11.2020. До вказаних листів постачальником долучено інформації Харківської торгово- промислової палати відносно ціни на природний газ з офіційного сайту ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Так, у листі №12/10-01 від 12.10.2020 товариство посилається на те, що ціна на газ з 23.01.2020 по 07.09.2020 стрімко зросла.

Проте, слід звернути увагу на те, що договір укладено у квітні 2020 року, а не у січні.

Відповідно до пункту 12.5 Договору, усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Як зазначає прокурор, відповідно до розміщеного на сайті www.naftogaz.com прейскуранта на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 7 квітня 2020 року, на час укладання Договору № 350/20 від 13.04.2020, ціни на ринку природного газу становила 3750,00 грн з ПДВ за 1000 куб.м. Згідно даних з сайту «Українська енергетична біржа» ціна 13.04.2020 (на момент укладання договору) за 1000 куб м газу становила 4793,42 грн, а 06.09.2020 (дата з якої починалося збільшення ціни у вересні за 1 додатковою угодою) - 4895,26 грн (тобто усього на 2 %).

Натомість трьома додатковими угодами ( №1, №2 та №3) було змінено ціну на 30,8 % та вказано, що період дії даних угод починається з вересня 2020 року. У той час, постачання природного газу передбачено і здійснювалось у жовтні-грудні 2020 року.

Прокурор зазначає, що додаткові угоди укладались з 11.11.2020 до 25.11.2020, тобто у період, коли ціна на газ була сталою.

Додаткові угоди № 1-6 укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, довідки Харківської торгово-промислової палати.

Прокурор зазначає, що оскільки додаткові угоди є нікчемними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі від 13.04.2020, а саме 4100,00 грн. з ПДВ. за 1000 м куб. природного газу.

Так, згідно актів приймання-передачі ТОВ «Благогаз Збут» поставив природний газ загальним обсягом 103,24037 тис. куб.м. на загальну суму 705 353,91 грн, які сплачені відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації, а саме: згідно акту №РН-0002100 прийому-передачі природного газу - 6,48579 куб.м на суму 37 747,30 грн з ПДВ; згідно акту №РН-0002373 прийому-передачі природного газу - 39,31741 куб.м на суму 271 290,13 грн з ПДВ; згідно акту №РН-0003082 прийому-передачі природного газу - 57,43717 куб.м на суму 396 316,48 грн з ПДВ.

Загальна сума оплати згідно платіжних доручень становить 705 353,91 грн.

Відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації, повинен був сплатити за поставлений природний газ загальним обсягом 103,24037 тис.куб.м кошти у розмірі 423 285,52 грн. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газове паливо шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 282 068,39 грн.

Також, виходячи з викладеного вище, ціна газу, узгоджена сторонами у Договорі №350/20 від 13.04.2020, взагалі не застосовувалась.

Таким чином, як стверджує прокурор, через неналежне виконання своїх зобов`язань щодо поставки відділу освіти Рівненської РДА природного газу ТОВ «Благогаз Збут» безпідставно отримало в результаті укладених нікчемних угод, які не тягнуть за собою правових наслідків, коштів на загальну суму 282 068,39 грн., які підлягають поверненню, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення 282 068,39 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 вищевказаного Кодексу головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Фінансування відділу освіти здійснювалося за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів та саме за рахунок цих коштів здійснювалася оплата за відповідним договором.

Як зазначає прокурор, про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель щодо необґрунтованого збільшення ціни на газове паливо відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації стало відомо з моменту скерування листа Рівненської оружної прокуратури 26.01.2022 № 50-514вих-22. У той же час, до відділу освіти Рівненської РДА повторно скеровано лист окружної прокуратури №50-2026вих-22 від 02.05.2022, у відповідь на який відділ освіти 04.05.2022 вказав, що підстави для вжиття заходів для оскарження додаткових угод відсутні.

Як зазначає прокурор, відділом освіти Рівненської РДА жодний заходів щодо їх оскарження та стягнення кошті у судовому порядку з моменту закінчення дії договору - 31.12.2021 та з моменту скерування листа окружної прокуратури - 26.01.2022 не здійснювалось.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Рівненською окружною прокуратурою повідомлено позивача про намір звернутися до господарського суду в її інтересах із зазначеним позовом.

Таким чином, оскільки відділ освіти Рівненської РДА як органи, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не забезпечив захист інтересів держави щодо повернення коштів до бюджету, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави вказаним органом та наявність підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, а тому Рівненська окружна прокуратура обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У частині 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про публічні закупівлі».

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.

Відповідно до пункту 7 частин 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Як встановлено судом, в обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару Постачальник посилався на довідки Харківської торгово- промислової палати, які засвідчили факт коливання ціни товару ( природного газу ) на ринку в сторону збільшення, відтак за доводами Постачальника, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару.

Внаслідок підписання Споживачем та Постачальником оспорюваних додаткових угод до Договору, ціна за 1 куб. м природного газу збільшилась для відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації з 4 100,00 грн до 6900,00 грн, тобто, на 68,3%, у той час як обсяг поставки зменшився на 40%.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

У пунктах 11.5, 11.6 Договору передбачено, що усі зміни до Договору оформлюються письмово та підписуються повноважними представниками сторін.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз збут» про збільшення ціни підписав оспорювані додаткові угоди, внаслідок чого ціна за 1 куб. м природного газу збільшилася на 68,3 %, а обсяг поставки газу за Договором зменшився на 40%.

Така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону «Про публічні закупівлі», а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Відповідно до статті 3 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Суд зазначає, що перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення Договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 68,3% шляхом укладення оспорюваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Постачальника.

За висновком суду, відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на природний газ упродовж 2020 року; водночас при зверненні до Споживача з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного Договору стало для Постачальника вочевидь невигідним.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частин 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.

Договори, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» є нікчемними в силу закону.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією прокуратури щодо того, що оспорювані додаткові угоди до Договору є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними.

Беручи до уваги нікчемність укладених між сторонами Договору додаткових угод від 16.11.2020, від 17.11.2020, від 18.11.2020, від 23.11.2020, від 25.11.2020 суд зазначає, що правовідносини з постачання газу між Відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благогаз збут» у період з 16.11.2020 по 25.11.2020 регулюються Договором.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди є нікчемними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі від 13.04.2020, а саме 4100,00 грн. з ПДВ. за 1000 м куб. природного газу.

Так, згідно актів приймання-передачі ТОВ «Благогаз Збут» поставив природний газ загальним обсягом 103,24037 тис. куб.м на загальну суму 705 353,91 грн, які сплачені відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації. Загальна сума оплати згідно платіжних доручень становить 705 353,91 грн.

При цьому, відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації, повинен був сплатити за поставлений природний газ загальним обсягом 103,24037 тис.куб.м кошти у розмірі 423 285,52 грн. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газове паливо шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 282 068,39 грн.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів у розмірі 282 068,39 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз ЗБУТ» (79026 Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, будинок 43, оф.406, код ЄДРПОУ 41849377) на користь Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 195, код ЄДРПОУ 02145790) кошти в сумі 282 068,93 грн.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз ЗБУТ» (79026 Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, будинок 43, оф.406, код ЄДРПОУ 41849377) на користь Рівненської окружної прокуратури Рівненської області (33001, м. Рівне, вул. Гарна, 29, ЄДРПОУ 02910077) 4231,03 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 21.09.2022.

Суддя Березяк Н.Є.