Постанова

від 18.09.2022 по справі 509/6209/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 509/6209/19

провадження № 61-13806св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Східно-Український банк «Грант»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Східно-Український банк «Грант» (далі - Банк) про визнання припинення права іпотеки та зобов`язання вчинити певні дії, просила визнати припиненим договір іпотеки від 25 серпня 2010 року та зобов`язати посадових осіб вчинити певні дії щодо реєстрації нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0828, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно).

Позов обґрунтований тим, що 25 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та Банком укладено договір іпотеки, згідно з яким вона була майновим поручителем за зобов`язаннями приватного підприємства «Ажио-плюс», як позичальника за кредитним договором від 19 серпня 2010 року № 06/отд-21, з максимальним лімітом кредитних коштів 500 000,00 доларів США, з кінцевим строком повернення кредиту 18 серпня 2011 року.

22 липня 2011 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір від 25 серпня 2010 року № 1 про зміну умов договору іпотеки у зв`язку із продовженням строку повернення кредиту. Кінцевий строк повернення кредиту продовжено до 17 серпня 2012 року.

Іпотекодавець (спадкодавиця) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті спадкодавиціОСОБА_2 право власності на нерухоме майно набули її спадкоємці: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2015 року.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 червня 2014 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц за позовом Банка до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (як спадкоємців ОСОБА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство «Ажио - плюс», Шоста одеська державна нотаріальна контора, про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 серпня 2010 року та договором від 22 липня 2011 року про зміну умов цього договору іпотеки, а саме на нерухоме майно.

Банк прострочив строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у цивільній справі № 509/2261/13-ц, а остаточне рішення ще не ухвалено.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У справі, що переглядається, позивачка двічі зверталась до суду із заявами про забезпечення позову, які задоволені ухвалами Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року про накладення арешту на нерухоме майно та від 11 березня 2020 року про встановлення заборони реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 втретє звернулась до суду зі заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що на офіційному веб-сайті системи електронних торгів Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») розміщено оголошення від 15 травня 2020 року, номери лотів: № 416502, № 416496 та № 416479 щодо продажу нерухомого майна по 1/3 частині, яка належить кожному зі спадкоємців, відповідно в кожному окремому лоті.

Просила вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації нерухомого майна щодо кожної з його 1/3 частини за лотами: № 416502, № 416496 та № 416479 на електронних торгах в системі ДП «СЕТАМ».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 27 квітня 2020 року заяву про забезпечення позову від 24 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Банку про визнання припинення права іпотеки та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у цій справі шляхом зупинення реалізації нерухомого майна - 1/3 частини житлового будинку з господарчими будівлями, площею 517,70 кв. м та 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0828, за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту: 416502, початкова ціна 6 958 740,00 грн, організатор торгів: Державне підприємство «СЕТАМ»; зупинення реалізації нерухомого майна - 1/3 частини житлового будинку з господарчими будівлями, площею 517,7 кв. м та 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0828, за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту: 416496, початкова ціна 6 958 740,00 грн., організатор торгів: Державне підприємство «СЕТАМ»; зупинення реалізації нерухомого майна - 1/3 частини житлового будинку з господарчими будівлями, площею 517,7 кв. м та 1/3 частина земельної ділянки, площею 0.15 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0828, за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту: 416479, початкова ціна 6 958 740,00 грн, організатор торгів: Державне підприємство «СЕТАМ».

Ухвалу Овідіопольського районного суду від 27 квітня 2020 року вмотивовано тим, що існувала реальна загроза відчуження нерухомого майна, а саме його продаж 15 травня 2020 року, оскільки організатор торгів ДП «СЕТАМ» реалізацію нерухомого майна, номер лоту: 293314, припинив та оголосив реалізацію 15 травня 2020 року по 1/3 частині цього майна за трьома новими лотами: № 416502, № 416496 та № 416479.

Суд першої інстанції дійшов висновку про вжиття заявлених позивачкою заходів забезпечення позову, оскільки існувала реальна загроза відчуження майна, що є предметом оскаржуваного договору іпотеки, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу Банку задоволено. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 квітня 2020 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачка не обґрунтувала, а суд першої інстанції не перевірив, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про визнання припиненим права іпотеки та не навели мотивів та обґрунтувань у частині задоволення заяви про забезпечення позову.

Твердження ОСОБА_1 , що на сьогодні позов не є забезпеченим та існує реальна загроза відчуження майна, не відповідають обставинам справи, оскільки ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 березня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони щодо спірного майна, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ніким не оскаржені та не скасовані.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що реалізація нерухомого майна здійснюється на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц. Заборона шляхом зупинення реалізації нерухомого майна порушує права Банку, як стягувача у виконавчому провадженні, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 10 червня 2020 року у справі № 720/1493/17 та від 15 липня 2020 року у справі № 658/2772/19.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, вийшовши за межі своїх процесуальних повноважень, оскільки спірне нерухоме майно, щодо якого втретє вжито заходів забезпечення позову, на праві спільної часткової власності належить також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які не є учасниками цієї цивільної справи та із заявами про вжиття заходів забезпечення позову та/або позовними заявами до суду у цій справі не звертались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що заборона реалізації нерухомого майна порушує права Банку, як стягувача у виконавчому провадженні у справі № 509/2261/13-ц, що не узгоджується з висновками судів у справі № 509/2261/13-ц, згідно з яким Банк не має статусу стягувача у виконавчому провадженні, оскільки розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця не завершений.

Банку не поновлено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому право на вчинення процесуальної дії ним втрачено із закінченням строку, встановленого законом або судом.

У провадженні слідчого відділу Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12016160500004616, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 червня 2016 року за фактом здійснення посадовими особами Банку, шляхом надання завідомо підроблених документів до виконавчих органів, шахрайських дій, спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

Ухвали Овідіопольським районним судом Одеської області від 26 листопада 2019 року про накладення арешту на нерухоме майно та від 11 березня 2020 року про встановлення заборони реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виконуються, тому існували підстави для забезпечення позову та постановлення ухвали Овідіопольського районного суду від 27 квітня 2020 року про зупинення реалізації нерухомого майна.

Якщо до закінчення розгляду цієї справи буде реалізовано нерухоме майно, то ОСОБА_4 не зможе в межах однієї справи захистити та поновити свої права на нього.

Посилається на висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 923/826/19, від 10 червня 2020 року у справі № 720/1493/17, провадження № 61-42439св18, від 15 липня 2020 року у справі № 658/2772/19, провадження № 61-18776св19, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Доводи інших учасників справи

Відзив Банку мотивований тим, що постанова Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року є законною та ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, що також підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18.

Позивачка не довела існування очевидної загрози порушення її законних прав та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Позивачкою не заявлялись вимоги про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту, а тому обраний спосіб забезпечення позову застосовано безпідставно та в порушення вимог статті 150 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу від 27 квітня 2020 року про забезпечення позову, вийшовши за межі своїх процесуальних повноважень, оскільки спірне нерухоме майно, щодо якого було втретє вжито заходів забезпечення позову, на праві спільної часткової власності належить також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які не є учасниками цієї цивільної справи та із заявами про вжиття заходів забезпечення позову та/або позовними заявами до суду в межах цієї справи не звертались.

На дату подання відзиву рішення Овідіопольського районного суд Одеської області від 05 вересня 2013 рокуу справі № 509/2261/13-ц ані спадкоємцями померлого іпотекодавця ОСОБА_2 , ані позичальником приватним підприємством «Ажио-плюс» не виконане.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Нерухоме майно за заявкою від 11 липня 2018 року № 20.1-119/13 було передано для реалізації на електронних торгах ДП «СЕТАМ» відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні АСВП № 49643304.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України своєю постановою передав виконавче провадження АСВП № 49643304 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Р. В. від 25 лютого 2020 року про перевірку виконавчого провадження згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано у виконавчому проваджені АСВП № 49643304 постанови: від 03 квітня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені від 14 квітня 2017 року, скасовано заявку на реалізацію арештованого майна боржника від 11 липня 2018 року вих. № 20.1-119/13, яку направлено до ДП «СЕТАМ», зобов`язано державного виконавця направити до ДП «СЕТАМ» вимогу про зняття арештованого майна з реалізації (номер лоту 293314).

26 лютого 2020 року постановою АСВП № 49643304 Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист від 13 листопада 2013 року № 509/2261/13-ц повернуто Банку.

13 березня 2020 року на офіційному веб-сайті системи електронних торгів ДП «СЕТАМ» було розміщено оголошення про припинення торгів (номер лоту 293314) на підставі постанов від 26 лютого 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчих провадженнях № 49643304, № 49670212, № 49670442.

На офіційному веб-сайті системи електронних торгів ДП «СЕТАМ» 15 квітня 2020 року з`явилися нові три оголошення про призначення торгів на 15 травня 2020 року, з номерами лотів: 416502, 416496 та 416479

У кожному оголошенні про призначення торгів у розділі інформація про лот містяться: відомості про обтяження майна: іпотека від 22 липня 2011 року Р№ 4518, серія та номер Р№ 4343, арешт № 35497939, ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року у справі № 509/6209/19.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року за заявою позивачки на підставі статті 149 ЦПК України вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме накладено арешт на нерухоме майно, яке належить позивачці.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 березня 2020 року за заявою позивачки на підставі статті 149 ЦПК України вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, а саме: заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженими на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо реєстрації права власності внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 червня 2014 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц за позовом Банку до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватне підприємство «Ажио-плюс», Шоста одеська державна нотаріальна контора, про звернення стягнення на предмет іпотеки, було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5123755800:02:008:0828, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, шляхом продажу цих предметів іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для їх подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «Ажио-плюс» перед Банком за кредитним договором від 19 серпня 2010 року № 06/отд-21 з додатковими угодами до нього, у розмірі 753 677,83 доларів США.

Спірне нерухоме майно належать на праві власності в рівних частках спадкоємцям ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіку - ОСОБА_3 та дітям - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 по 1/3 кожному.

На виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц Банку 19 листопада 2013 року видано три виконавчих листи за № 509/2261/13-ц щодо боржників: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, про визнання припиненим договору іпотеки.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, а також порушення норм процесуального права, а саме статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відмовивши у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не обґрунтувала об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду. Суд взяв до уваги, що реалізація нерухомого майна здійснюється на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини на момент постановлення оскаржуваної ухвали, необґрунтованими є доводи касаційної скарги, що заборона реалізації нерухомого майна не порушує права Банку як стягувача у виконавчому провадженні у справі № 509/2261/13-ц.

На час постановлення оскаржуваної постанови була чинною постанова Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 509/2261/13-ц, провадження № 22-ц/813/2608/19, якою було відмовлено позивачці у задоволенні її скарги про скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_4 , що Банку не поновлено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому право на вчинення процесуальної дії ним втрачено із закінченням строку, встановленого законом або судом. На момент ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 вересня 2013 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц, яким звернено стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на користь Банку, не скасоване.

Посилання позивачки на те, що в провадженні слідчого відділу Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12016160500004616, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 червня 2016 року за фактом здійснення посадовими особами ПАТ «Східно-Український банк «Грант», шляхом надання завідомо підроблених документів до виконавчих органів, шахрайських дій, спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України не спростовує правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції, з урахуванням підстав та змісту позовних вимог.

Доводи позивачки, що ухвали Овідіопольським районним судом Одеської області від 26 листопада 2019 року про накладення арешту на нерухоме майно та від 11 березня 2020 року про встановлення заборони реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виконуються, тому ухвала Овідіопольського районного суду від 27 квітня 2020 року про зупинення реалізації нерухомого майна відповідає вимогам закону, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, що позивачка не обґрунтувала об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду.

Доводи касаційної скарги, що за умови реалізації нерухомого майна до закінчення розгляду цієї справи ОСОБА_4 не зможе в межах однієї справи захистити та поновити свої права на нього, є безпідставними, оскільки права на нерухоме майно встановлені на користь Банку судовим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у цивільній справі № 509/2261/13-ц, яке оскаржувалось позивачкою, проте залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 червня 2014 року. Саме ці обставини взяв до уваги суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення про відмову у забезпеченні позову.

Крім зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу, вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, оскільки спірне нерухоме майно, щодо якого втретє вжито заходів забезпечення позову, на праві спільної сумісної власності належить також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які не є учасниками цієї цивільної справи та із заявами про вжиття заходів забезпечення позову та/або позовними заявами до суду в межах цієї справи не звертались.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначила, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 22 січня 2020 року у справі № 923/826/19, від 10 червня 2020 року у справі № 720/1493/17, провадження № 61-42439св18, від 15 липня 2020 року у справі № 658/2772/19, провадження № 61-18776св19.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 923/826/19, Верховний Суд сформулював висновки у справі за позовом юридичної особи до селищної ради і юридичної особи щодо визнання недійсними рішення селищної ради про продаж земельної ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений між селищною радою і юридичною особою - відповідачем. В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на земельну ділянку та заборонити вчинення реєстраційних дій відносно земельної ділянки.

Верховний Суд, з огляду на те, що під час розгляду справи в господарському суді, селищна рада прийняла оскаржуване рішення про продаж земельної ділянки, уклала оскаржуваний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та наявність судового спору щодо земельної ділянки не є перешкодою для селищної ради для її відчуження, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у справі.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальність про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, в межах якої позивачка просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальність, а саме комплекс будівель та споруд, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 за заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій фірма просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, яким звернено стягнення на нерухоме майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, Верховний Суду дійшов висновку, що з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь відповідача, а позивач має намір оскаржити такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звернутися до суду. Тому встановлення заборони на здійснення будь-яких дій щодо виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

У справах, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження, суди встановили інші фактичні обставини щодо виникнення між сторонами спору та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, ніж у справі, яка переглядається, тому висновки у вказаних постановах суду касаційної інстанції не є застосовними.

Висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 10 червня 2020 року у справі № 720/1493/17, провадження № 61-42439св18, від 15 липня 2020 року у справі № 658/2772/19, провадження № 61-18776св19, не суперечать висновкам, викладеним судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Інші доводи касаційної скарги не є предметом розгляду в межах цього касаційного провадження, оскільки стосуються суті позовних вимог щодо припинення права іпотеки та зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 також звернулася до Верховного Суду з клопотанням, у якому просила зупинити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене немає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко