Рішення

від 20.09.2022 по справі 520/25043/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21 вересня 2022 р. справа № 520/25043/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАР-21А" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯНТАР-21А" (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області №00238260728 від 03.11.2021р. та №00238240728 від 03.11.2021р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що у відносинах з вітчизняними контрагентами постачальниками діяв обачливо, розсудливо і виважено; податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами. Наголошував на відсутності події вчинення податкового правопорушення у вигляді недоплати грошових зобов`язань з ПДВ та на штучність, неправдивість, вигаданість суджень контролюючого органу про протилежне.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (враховуючи, що позов було подано з зазначенням місця знаходження та ідентифікаційного коду відокремленого підрозділу ДПС України, суд вважає, що правильним найменуванням відповідача є - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість у межах нереальних господарських операцій.

З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши представників сторін у межах підготовчого провадження, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 42111776, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

За викладеними у позові твердженнями заявника, між ТОВ "Янтар-21А" та контрагентами - постачальниками (СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка») були укладені письмові правочини у формі договорів поставки продукції. Ці договори відповідають закону за усіма параметрами, зобов`язання сторін були виконані у повному обсязі, предмети договорів у подальшому було реалізовано заявником наступним контрагентам, виручка була отримана.

22.09.2021р. контролюючим органом було видано наказ №7242-П з приводу призначення позапланової виїзної документальної перевірки заявника з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за липень 2021 року (від 18.08.2021р. №9239063869) у розмірі 1.069.111,00грн., яку сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення: червень 2018 року липень 2021 року (строк проведення якої продовжено наказом контролюючого органу від 01.10.2021р. №7398-П).

Листами вих.3009/1-2021 від 30.09.2021р., вих.0110/1-2021 від 01.10.2021р., вих.1110-1-2021 від 11.10.2021р. заявник надав пояснення та документи на запити контролюючого органу №1948/Ж12/20-4-07-28-15 від 27.09.2021р. та від 30.09.2021р. згідно з додатком до вказаних листів.

Результати проведеної перевірки були оформлені контролюючим у спосіб складання акту від 12.10.2021р. №18127/20-40-07-28-09/42111776 (далі за текстом Акт перевірки).

У тексті Акту перевірки викладені власні судження контролюючого органу про вчинення Товариством податкових правопорушень, а саме: абз. «а» п.198.1, абз. першого і другого п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, за рахунок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1.079.482,00 грн., у тому числі у лютому 2021 року у сумі 290.169,00 грн., у березні 2021 року у сумі 683.454,00 грн., у квітні 2019 року у сумі 48.742,00 грн., у липні 2021 року у сумі 57.117,00 грн., що призвело до: завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2021 року на суму 355.151,00 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 724.331,00 грн., у тому числі у березні 2021 року у сумі 142.855,00 грн., у квітні 2021 року у сумі 143.711,00 грн., у травні 2021 року у сумі 214.307,00 грн., у червні 2021 року у сумі 223.458,00 грн.

Заявник подав 18.10.2021р. заперечення на висновки Акту, за результатами розгляду яких висновки Акту перевірки були залишені ГУ ДПС у Харківській області без змін (відповідь на заперечення від 01.11.2021р.).

03.11.2021р. з посиланням на Акт перевірки контролюючим органом були видані податкові повідомлення - рішення №00238260728 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 355.151,00грн.; та №00238240728 про збільшення грошового зобов"язання з ПДВ у загальному розмірі 950.430,75грн. (основний платіж - 724.331,00грн., штраф - 181.082,75 грн.).

Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень контролюючого органу з приводу додаткового обчислення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаними вище правовими актами індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п.п. а п.185.1 ст.185 та п.п. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції чинній у спірному періоді) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу/орендарю), також операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, у розумінні п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, а у розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

З 01.02.2020р. в Україні діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Зокрема, п.12 Порядку зупинення №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

Тому, податкові накладні, складені за відсутності об"єкта справляння ПДВ, за правилами п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та норм Порядку зупинення №1246 не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а включені до Реєстру - скасуванню.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Окрім того, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 "Норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.".

Назване рішення Верховного Суду є останнім у часі, де викладена правова позиція з приводу наслідків власної необізнаності, необачності, необережності платника податків у контексті наміру на безпідставне отримання податкової вигоди, а тому у силу ч.5 ст.242 КАС України має пріоритет над іншими судовими актами з даного питання.

У ході розгляду справи суд зважає, що обставини наявності у згаданих в тексті Акту контрагентів позивача-постачальників статусу платників ПДВ і реєстрації виписаних такими контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнаються учасниками справи.

При цьому, стверджуючи про нереальність господарських операцій, відповідач-суб`єкт владних повноважень водночас із цим не подав до суду жодних доказів скасування раніше проведеної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, тих податкових накладних, котрі були виписані контрагентами - постачальниками на користь заявника.

Також суд бере до уваги, що претензій до форми, змісту або підстави складання податкових накладних контролюючий орган не висловив, відсутності першої із подій для складання податкових накладних поставка товару/поставка послуг ані у ході податкової перевірки, ані під час розгляду справи достеменно не спростував.

Між тим, у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Звідси слідує, що у цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як суб`єктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною "неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди".

Тому відносно суджень контролюючого органу про намір платника на отримання безпідставної податкової вигоди суд зауважує, що реальність існування такого наміру має бути підтверджена об`єктивними даними, котрі поза розумним сумнівом виключають будь-яке інше сприйняття винних, умисних, усвідомлених, взаємоузгоджених з іншими суб`єктами права та зловмисних дій приватної особи платника податків окрім як використання "права" на "зло" публічним інтересам суспільства, тобто зловживання правом.

На виконання імперативних приписів ч.4 ст.9 КАС України задля з`ясування об`єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до доводів сторін справи та процесуальної поведінки учасників спору судом від заявника були витребувані докази про обставини вчинення та виконання згаданих у тексті Акту правочинів з СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка», юридична оцінка яких у контексті положень ст.109 Податкового кодексу України обумовлена наступними міркуваннями.

Так, 02.02.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та СФГ «Пчелка» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №02021ЯН, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року.

05.02.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару кукурудзи в кількості 100 тон (+/-20%) на загальну суму 815.004,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 135.834,00 грн.).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину була проведена господарська операція з купівлі-продажу (поставки позивачу) сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року, а саме: кукурудзи, яка оформлена: видатковою накладною №01/02 від 05.02.2021р. на суму 926.007,54 грн. (в т.ч. ПДВ 154.334,59 грн.) в кількості 113,62 тон; фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №012094 від 05.02.2021, №012095 від 05.02.2021, №012096 від 05.02.2021, №012097 від 05.02.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5504 від 09.02.2021, №5556 від 16.03.2021, №5489 від 03.02.2021 на загальну суму 926.007,54 грн., на підставі рахунків №01/02 від 03.02.2021, №03/02 від 05.02.2021.

За результатом вчинення вказаних господарських операцій заявником було сформовано податковий кредит на загальну суму 154.334,59 грн. за податковими накладними: №2 від 05.02.2021р. на суму 274.004,34 грн. (у т.ч. ПДВ 45.667,39 грн.), №1 від 04.02.2021 р. на суму 652.003,20 грн. (у т.ч. ПДВ 108.667,20 грн.), загальною сумою 926.007,54 грн. (в т.ч. ПДВ 154.334,59 грн.).

Перелічені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №110402 від 13.10.2021р.

Також на підтвердження придбання та оприбуткування позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361.

За викладеним у позові твердженням заявника, згодом придбаний товар був реалізований на користь покупця-резидента України - ТОВ «Пирятинський Делікатес», з яким було підписано відповідний договір поставки №09/02-2021-Я21А від 09.02.2021р., за видатковою накладною №23 від 19.02.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 15.02.2021р., платіжними дорученнями №272 від 26.02.2021р., №970 від 26.02.2021р., податковими накладними №5 від 19.02.2021р., №4 від 17.02.2021р.

У ході розгляду справи відповідач - суб"єкт владних повноважень цього твердження позивача не спростував. Суд відмічає, що даний довід заявника не суперечить відомостям приєднаних до справи копій документів.

Відповідно до довідки щодо отриманого прибутку від реалізації товару та з наданих представником заявника письмових пояснень, за результатом вказаних операцій заявником отримано прибуток у розмірі 22.719,46 грн.

17.02.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та ФГ «Моноліт Агрофарм» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №170121ЯН, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року.

16.03.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару озима пшениця в кількості 210 тон (+/-20%) на загальну суму 1.617.000,97 грн. (в т.ч. ПДВ 198.579,07 грн.).

26.03.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару озима пшениця в кількості 130 тон (+/-20%) на загальну суму 936.000,08 грн. (в т.ч. ПДВ 114.947,38 грн.).

Також, 20.07.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та ФГ «Моноліт Агрофарм» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №200721ЯН, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2021 року.

20.07.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару пшениця 3 класу українського походження врожаю 2021 року в кількості 70 тон (+/-20%) на загальну суму 431.899,94 грн. (в т.ч. ПДВ 53.040,34 грн.).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданих правочинів були проведені господарські операції з купівлі-продажу (поставки позивачу) озимої пшениці та пшениці 3 класу українського походження врожаю 2021 року, які оформлені: видатковими накладними: №01/03 від 17.03.2021р. на суму 1.623.314,97 грн. (в т.ч. ПДВ 199.354,47 грн.), №02/03 від 26.03.2021р. на суму 938.952,07 грн. (в т.ч. ПДВ 115.309,90 грн.), №01/07 від 21.07.2021р. на суму 465.094,54 грн. (в т.ч. ПДВ 57.116,87 грн.); фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №01/03 від 18.03.2021, №02/03 від 18.03.2021, №03/03 від 18.03.2021, №04/03 від 19.03.2021, №05/03 від 19.03.2021, №06/03 від 19.03.2021; №26/03/1 від 26.03.2021, №27/03/1 від 27.03.2021, №27/03/2 від 27.03.2021, №31/03/1 від 31.03.2021, №21/07/01 від 21.07.2021, №21/07/02 від 21.07.2021, №21/07/03 від 21.07.2021, №21/07/04 від 21.07.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5555 від 16.03.2021, №5580 від 29.03.2021, №5838 від 21.07.2021, №5824 від 15.07.2021, №5935 від 30.08.2021 на загальну суму 3.027.361,58 грн., на підставі рахунку №01/07 від 20.07.2021.

За результатом вчинення вказаних господарських операцій заявником було сформовано податковий кредит на загальну суму 371.781,24 грн. за податковими накладними: №2 від 17.03.2021р. на суму 5538,60 грн. (в т.ч. ПДВ 775,40 грн.), №1 від 16.03.2021 р. на суму 1.418.421,90 грн. (в т.ч. ПДВ 198.579,07 грн.), №3 від 26.03.2021 р. на суму 823.642,17 грн. (в т.ч. ПДВ 115.309,90 грн.), №1 від 21.07.2021р. на суму 407.977,67 грн. (в т.ч. ПДВ 57.116,87 грн.), загальною сумою 3.027.361,58 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 371.781,24 грн.

Перелічені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №110403 від 13.10.2021р.

Також на підтвердження придбання та оприбуткування позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361.

За викладеним у позові твердженням заявника, згодом придбаний товар був реалізований: на користь покупця-резидента України ТОВ «СІЕЧЕС Україна», з яким були підписані відповідні договори поставки №958747 від 24.03.2021р., №957993 від 16.03.2021р., №974251 від 21.07.2021р., за видатковими накладними №37 від 29.03.2021р., №30 від 17.03.2021р., №103 від 21.07.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортними накладними від 04.04.2021р., від 25.03.2021р., від 26.07.2021р., платіжними дорученнями №674 від 14.04.2021р., №593 від 01.04.2021р., №547 від 26.03.2021р., №501 від 17.03.2021р., №2103 від 29.07.2021р., №1926 від 22.07.2021р., податковими накладними №13 від 19.03.2021р., №6 від 17.03.2021р., №6 від 21.07.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Енліль», з яким було підписано відповідний договір поставки №2603-0121 від 26.03.2021р., за видатковою накладною №38 від 26.03.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: товарно-транспортними накладними №26/03/1 від 26.03.2021р., №27/03/1 від 27.03.2021р., №27/03/2 від 27.03.2021р., платіжними дорученнями №19608 від 06.04.2021р., №19590 від 02.04.2021р., №19635 від 12.04.2021р., №19610 від 07.04.2021р., податковою накладною №14 від 26.03.2021р.

У ході розгляду справи відповідач - суб"єкт владних повноважень цього твердження позивача не спростував. Суд відмічає, що даний довід заявника не суперечить відомостям приєднаних до справи копій документів.

Відповідно до довідки щодо отриманого прибутку від реалізації товару та з наданих представником заявника письмових пояснень, за результатом вказаних операцій заявником отримано прибуток у розмірі 76.805,06 грн.

03.02.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та СФГ «Еліта» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №03021ЯН зі Специфікаціями №1, №2, №3, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року.

03.02.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару кукурудзи в кількості 100 тон (+/-20%) на загальну суму 815.004,00 грн. (в т.ч. ПДВ 135.834,00 грн.).

25.02.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №2 на постачання товару кукурудзи в кількості 400 тон (+/-20%) на загальну суму 3.000.001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 368.421,20 грн.).

12.04.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №3 на постачання товару кукурудзи в кількості 52 тон (+/-20%) на загальну суму 390.000,16 грн. (в т.ч. ПДВ 47.894,76 грн.).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені господарські операції з купівлі-продажу (поставки позивачу) сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року, а саме: кукурудзи, які оформлені видатковими накладними: №01/02 від 04.02.2021р. на суму 629.346,08 грн. (в т.ч. ПДВ 104.891,01 грн.), №02/02 від 05.02.2021р. на суму 185.657,92 грн. (в т.ч. ПДВ 30.942,99 грн.), №01/03 від 25.03.2021р. на суму 3.003.001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 368.789,62 грн.), №01/04 від 13.04.2021р. на суму 396.900,15 грн. (в т.ч. ПДВ 48.742,12 грн.); фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №012090 від 04.02.2021, №012089 від 04.02.2021, №012088 від 04.02.2021; №012092 від 05.02.2021; №555505 від 29.03.2021, №555506 від 29.03.2021, №555507 від 29.03.2021, №555508 від 29.03.2021, №555512 від 30.03.2021, №555511 від 30.03.2021, №555510 від 30.03.2021, №555509 від 30.03.2021, №555513 від 30.03.2021, №555514 від 31.03.2021, №555515 від 31.03.2021; №13/04/01 від 13.04.2021, №13/04/02 від 13.04.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5508 від 09.02.2021, №5491 від 03.02.2021, №5577 від 26.03.2021, №5579 від 19.03.2021, №5581 від 30.03.2021, №5619 від 19.04.2021, №5617 від 19.04.2021, №5825 від 15.07.2021 на загальну суму 4.214.905,35 грн., на підставі рахунків №01/02 від 03.02.2021р., №01/03 від 25.03.2021р., №01/04 від 12.04.2021р.

За результатом вчинення вказаних господарських операцій заявником було сформовано податковий кредит на загальну суму 553.365,74 грн. за податковими накладними: №1 від 04.02.2021р. на суму 543.336,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108.667,20 грн.), №2 від 05.02.2021 р. на суму 135.834,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27.166,80 грн.), №1 від 25.03.2021р. на суму 3.003.001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 368.789,62 грн.), №1 від 13.04.2021р. на суму 396.900,15 грн. (в т.ч. ПДВ 48.742,12 грн.), загальною сумою 4.214.905,35 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 553.365,74 грн.

Перелічені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №110397 від 13.10.2021р.

Також на підтвердження придбання та оприбуткування позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361.

За викладеним у позові твердженням заявника, згодом придбаний товар був реалізований: на користь покупця-резидента України ТОВ «СІЕЧЕС Україна», з яким були підписані відповідні договори поставки №956077 від 26.02.2021р., №960945 від 12.04.2021р., №961315 від 15.04.2021р., за видатковими накладними №24 від 26.02.2021р., №46 від 13.04.2021р., №47 від 15.04.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортними накладними від 09.03.2021р., від 21.04.2021р., від 21.04.2021р., платіжними дорученнями №408 від 26.02.2021р., №685 від 15.04.2021р., №665 від 13.04.2021р., №841 від 28.04.2021р., №692 від 16.04.2021р., податковими накладними №7 від 26.02.2021р., №6 від 13.04.2021р., №7 від 15.04.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Солагро Трейд», з яким було підписано відповідний договір поставки №ДГ-CRN-210330-6031 від 30.03.2021р. зі Специфікацією, за видатковою накладною №45 від 10.04.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 05.04.2021р., платіжними дорученнями №501 від 16.04.2021р., №104752 від 06.04.2021р., податковими накладними №3 від 10.04.2021р., №2 від 06.04.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Пирятинський Делікатес», з яким було підписано відповідний договір поставки №09/02-2021-Я21А, за видатковою накладною №23 від 19.02.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 15.02.2021р., платіжними дорученнями №272 від 26.02.2021р., №970 від 17.02.2021р., податковими накладними №5 від 19.02.2021р., №4 від 17.02.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Торговий Дім Сокар Україна», з яким було підписано відповідний договір поставки №2238А від 25.03.2021р., за видатковою накладною №35 від 26.03.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 04.04.2021р., платіжними дорученнями №698 від 16.04.2021р., №315 від 29.03.2021р., податковою накладною №15 від 26.03.2021р.

У ході розгляду справи відповідач - суб"єкт владних повноважень цього твердження позивача не спростував. Суд відмічає, що даний довід заявника не суперечить відомостям приєднаних до справи копій документів.

Відповідно до довідки щодо отриманого прибутку від реалізації товару та з наданих представником заявника письмових пояснень, за результатом вказаних операцій заявником отримано прибуток у розмірі 100.947,03 грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на проведений аналіз діяльності (мережевих адрес) контрагентів - постачальників (СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка»), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що посилання контролюючого органу на проведений аналіз діяльності (мережевих адрес) контрагентів - постачальників не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури проведення зустрічних звірок контрагентів заявника - постачальників та контрагентів заявника - покупців.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівників або засновників контрагентів заявника.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

До того ж суд зважає на ту обставину, що виконання зобов`язань з поставки товару вже існуючого у якості речі матеріального світу не вимагає від платника податків забезпечення ані окремих вимог до персоналу, ані окремих вимог до матеріально-технічних ресурсів, ані окремих вимог до фінансового стану тощо.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість та заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржених рішень, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскаржених рішень, адже усі судження контролюючого органу ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності контрагентів постачальника, будь-яких інших доказів в основу оскаржених управлінських волевиявлень не покладено, у той час як обставини фізичного існування товару як реальної речі матеріального світу, обставини реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, виключають існування наміру на безпідставне одержання заявником податкової вигоди і доводять правильність та достовірність даних податкового обліку заявника з податку на прибуток та з ПДВ.

Доводи контролюючого органу з приводу нездатності контрагентів - постачальників виконати власні господарські зобов`язання за правочином поставки товарів суд відхиляє, позаяк, по-перше, виконання зобов`язань з продажу вже створеного товару об`єктивно не вимагає ані існування основних фондів, ані існування виробничих потужностей, ані наявності трудових ресурсів чи будь-яких інших активів.

По-друге, суд зважає, що контролюючим органом не були опитані керівники та засновники контрагентів - постачальників, хоча відомості про їх ідентифікуючі ознаки як учасників суспільних відносин були достеменно відомі Управлінню, а ця обставина призводить до істотної вади у результатах реалізації контролю за дотриманням податкової дисципліни. До того ж контролюючим органом не були виявлені та зафіксовані в акті перевірки (а відтак, і не брались до уваги при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень) істотні дефекти у процедурі створення контрагентів заявника та суттєві вади у процесі поточного функціонування цих суб`єктів господарювання.

По-третє, суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючим органом за відсутності жодних розумних причин не були ініційовані процедури зустрічних звірок контрагентів постачальників.

Разом з тим, суд враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №200/14552/19-а, за яким оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що ПК України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

По-п`яте, суд констатує, що контролюючим органом у спірних правовідносинах безпідставно проігноровані письмові докази реального фізичного існування товару - предмету правочину купівлі-продажу, який у подальшому був реалізований на користь покупців - резидентів України.

Окрім того, суд враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №460/143/19, за яким будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб`єктивних прав та інтересів приватної особи.

Оскільки у межах даного спору контролюючий орган обмежився виключно констатацією змісту складеного відносно контрагентів заявника податкової інформації, але взагалі будь-яких належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення у формі заниження грошових зобов`язань з ПДВ не здобув, порушення заявником стандартів розумної, виваженої, достатньо обачливої, доброчесної господарської діяльності не довів, спільної узгодженої і зловмисної діяльності заявника та контрагентів постачальників з метою безпідставного одержання податкової вигоди не доказав, то слід дійти до переконання про порушення суб`єктивного права заявника у сфері податкової справи у спосіб обтяження майновим/фінансовим тягарем проведення додаткового платежу.

Тому позов підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі зі сплати судового збору слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, судом буде вирішуватися в порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України №00238260728 від 03.11.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України №00238240728 від 03.11.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАР-21А" (код ЄДРПОУ 42111776, адреса: 62132, Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, буд. 99) витрати зі сплати судового збору в розмірі 14256,46 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 46 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

СуддяО.В. Старосєльцева