Постанова

від 13.04.2023 по справі 520/25043/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 р.Справа № 520/25043/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.22 по справі № 520/25043/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАР-21А" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯНТАР-21А" (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області №00238260728 від 03.11.2021р. та №00238240728 від 03.11.2021р.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що у відносинах з вітчизняними контрагентами постачальниками діяв обачливо, розсудливо і виважено; податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами. Наголошував на відсутності події вчинення податкового правопорушення у вигляді недоплати грошових зобов`язань з ПДВ та на штучність, неправдивість, вигаданість суджень контролюючого органу про протилежне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 було задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України №00238260728 від 03.11.2021 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України №00238240728 від 03.11.2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАР-21А" (код ЄДРПОУ 42111776, адреса: 62132, Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, буд. 99) витрати зі сплати судового збору в розмірі 14256,46 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 46 копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивачем не подано жодних доказів дотримання підприємством доктрини обачності і обережності при виборі контрагентів, обґрунтування прийнятого рішення при виборі контрагентів, а саме: пошук контрагента, приваблива ціна, і відмінна якість, репутація, реклама за даними офіційних інтернет - ресурсів, з яких джерел отримана інформація про контрагента, переписки при укладенні договорів. В ході проведення перевірки представлених ТОВ «ЯНТАР-21А» первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ТОВ «ЯНТАР-21А» з контрагентами - постачальниками СФГ «Еліта» (код за ЄДРПОУ 14105918), ФГ «Моноліт Агрофарм» (код за ЄДРПОУ 41051250), СФГ «Пчелка» (код за ЄДРПОУ 22678814) на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання підприємством ТОВ «ЯНТАР-21А» товарно-матеріальних цінностей. Зазначено, що фактично підприємством ТОВ «ЯНТАР-21А» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарів та робіт (послуг) і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Позивачем правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 42111776, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

Так, між ТОВ "Янтар-21А" та контрагентами - постачальниками (СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка») були укладені письмові правочини у формі договорів поставки продукції.

22.09.2021р. контролюючим органом було видано наказ №7242-П з приводу призначення позапланової виїзної документальної перевірки заявника з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за липень 2021 року (від 18.08.2021р. №9239063869) у розмірі 1.069.111,00грн., яку сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення: червень 2018 року липень 2021 року (строк проведення якої продовжено наказом контролюючого органу від 01.10.2021р. №7398-П).

Листами вих.3009/1-2021 від 30.09.2021р., вих.0110/1-2021 від 01.10.2021р., вих.1110-1-2021 від 11.10.2021р. заявник надав пояснення та документи на запити контролюючого органу №1948/Ж12/20-4-07-28-15 від 27.09.2021р. та від 30.09.2021р. згідно з додатком до вказаних листів.

Результати проведеної перевірки були оформлені контролюючим у спосіб складання акту від 12.10.2021р. №18127/20-40-07-28-09/42111776 (далі за текстом Акт перевірки).

У тексті Акту перевірки викладені власні судження контролюючого органу про вчинення Товариством податкових правопорушень, а саме: абз. «а» п.198.1, абз. першого і другого п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, за рахунок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1.079.482,00 грн., у тому числі у лютому 2021 року у сумі 290.169,00 грн., у березні 2021 року у сумі 683.454,00 грн., у квітні 2019 року у сумі 48.742,00 грн., у липні 2021 року у сумі 57.117,00 грн., що призвело до: завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2021 року на суму 355.151,00 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 724.331,00 грн., у тому числі у березні 2021 року у сумі 142.855,00 грн., у квітні 2021 року у сумі 143.711,00 грн., у травні 2021 року у сумі 214.307,00 грн., у червні 2021 року у сумі 223.458,00 грн.

Заявник подав 18.10.2021р. заперечення на висновки Акту, за результатами розгляду яких висновки Акту перевірки були залишені ГУ ДПС у Харківській області без змін (відповідь на заперечення від 01.11.2021р.).

03.11.2021р. з посиланням на Акт перевірки контролюючим органом були видані податкові повідомлення - рішення №00238260728 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 355.151,00грн.; та №00238240728 про збільшення грошового зобов"язання з ПДВ у загальному розмірі 950.430,75грн. (основний платіж - 724.331,00грн., штраф - 181.082,75 грн.).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00238260728 від 03.11.2021р. та №00238240728 від 03.11.2021р. протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з приводу їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування законності оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1- цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка».

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 02.02.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та СФГ «Пчелка» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №02021ЯН, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року.

05.02.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару кукурудзи в кількості 100 тон (+/-20%) на загальну суму 815.004,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 135.834,00 грн.).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину була проведена господарська операція з купівлі-продажу (поставки позивачу) сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року, а саме: кукурудзи, яка оформлена: видатковою накладною №01/02 від 05.02.2021р. на суму 926.007,54 грн. (в т.ч. ПДВ 154.334,59 грн.) в кількості 113,62 тон; фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №012094 від 05.02.2021, №012095 від 05.02.2021, №012096 від 05.02.2021, №012097 від 05.02.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5504 від 09.02.2021, №5556 від 16.03.2021, №5489 від 03.02.2021 на загальну суму 926.007,54 грн., на підставі рахунків №01/02 від 03.02.2021, №03/02 від 05.02.2021.

За результатом вчинення вказаних господарських операцій заявником було сформовано податковий кредит на загальну суму 154.334,59 грн. за податковими накладними: №2 від 05.02.2021р. на суму 274.004,34 грн. (у т.ч. ПДВ 45.667,39 грн.), №1 від 04.02.2021 р. на суму 652.003,20 грн. (у т.ч. ПДВ 108.667,20 грн.), загальною сумою 926.007,54 грн. (в т.ч. ПДВ 154.334,59 грн.).

Перелічені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №110402 від 13.10.2021р.

Також на підтвердження придбання та оприбуткування позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361.

За викладеним у позові твердженням заявника, згодом придбаний товар був реалізований на користь покупця-резидента України - ТОВ «Пирятинський Делікатес», з яким було підписано відповідний договір поставки №09/02-2021-Я21А від 09.02.2021р., за видатковою накладною №23 від 19.02.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 15.02.2021р., платіжними дорученнями №272 від 26.02.2021р., №970 від 26.02.2021р., податковими накладними №5 від 19.02.2021р., №4 від 17.02.2021р.

У ході розгляду справи відповідач - суб"єкт владних повноважень цього твердження позивача не спростував.

Відповідно до довідки щодо отриманого прибутку від реалізації товару та з наданих представником заявника письмових пояснень, за результатом вказаних операцій заявником отримано прибуток у розмірі 22.719,46 грн.

17.02.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та ФГ «Моноліт Агрофарм» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №170121ЯН, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року.

16.03.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару озима пшениця в кількості 210 тон (+/-20%) на загальну суму 1.617.000,97 грн. (в т.ч. ПДВ 198.579,07 грн.).

26.03.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару озима пшениця в кількості 130 тон (+/-20%) на загальну суму 936.000,08 грн. (в т.ч. ПДВ 114.947,38 грн.).

Також, 20.07.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та ФГ «Моноліт Агрофарм» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №200721ЯН, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2021 року.

20.07.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару пшениця 3 класу українського походження врожаю 2021 року в кількості 70 тон (+/-20%) на загальну суму 431.899,94 грн. (в т.ч. ПДВ 53.040,34 грн.).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданих правочинів були проведені господарські операції з купівлі-продажу (поставки позивачу) озимої пшениці та пшениці 3 класу українського походження врожаю 2021 року, які оформлені: видатковими накладними: №01/03 від 17.03.2021р. на суму 1.623.314,97 грн. (в т.ч. ПДВ 199.354,47 грн.), №02/03 від 26.03.2021р. на суму 938.952,07 грн. (в т.ч. ПДВ 115.309,90 грн.), №01/07 від 21.07.2021р. на суму 465.094,54 грн. (в т.ч. ПДВ 57.116,87 грн.); фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №01/03 від 18.03.2021, №02/03 від 18.03.2021, №03/03 від 18.03.2021, №04/03 від 19.03.2021, №05/03 від 19.03.2021, №06/03 від 19.03.2021; №26/03/1 від 26.03.2021, №27/03/1 від 27.03.2021, №27/03/2 від 27.03.2021, №31/03/1 від 31.03.2021, №21/07/01 від 21.07.2021, №21/07/02 від 21.07.2021, №21/07/03 від 21.07.2021, №21/07/04 від 21.07.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5555 від 16.03.2021, №5580 від 29.03.2021, №5838 від 21.07.2021, №5824 від 15.07.2021, №5935 від 30.08.2021 на загальну суму 3.027.361,58 грн., на підставі рахунку №01/07 від 20.07.2021.

За результатом вчинення вказаних господарських операцій заявником було сформовано податковий кредит на загальну суму 371.781,24 грн. за податковими накладними: №2 від 17.03.2021р. на суму 5538,60 грн. (в т.ч. ПДВ 775,40 грн.), №1 від 16.03.2021 р. на суму 1.418.421,90 грн. (в т.ч. ПДВ 198.579,07 грн.), №3 від 26.03.2021 р. на суму 823.642,17 грн. (в т.ч. ПДВ 115.309,90 грн.), №1 від 21.07.2021р. на суму 407.977,67 грн. (в т.ч. ПДВ 57.116,87 грн.), загальною сумою 3.027.361,58 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 371.781,24 грн.

Перелічені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №110403 від 13.10.2021р.

Також на підтвердження придбання та оприбуткування позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361.

За викладеним у позові твердженням заявника, згодом придбаний товар був реалізований: на користь покупця-резидента України ТОВ «СІЕЧЕС Україна», з яким були підписані відповідні договори поставки №958747 від 24.03.2021р., №957993 від 16.03.2021р., №974251 від 21.07.2021р., за видатковими накладними №37 від 29.03.2021р., №30 від 17.03.2021р., №103 від 21.07.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортними накладними від 04.04.2021р., від 25.03.2021р., від 26.07.2021р., платіжними дорученнями №674 від 14.04.2021р., №593 від 01.04.2021р., №547 від 26.03.2021р., №501 від 17.03.2021р., №2103 від 29.07.2021р., №1926 від 22.07.2021р., податковими накладними №13 від 19.03.2021р., №6 від 17.03.2021р., №6 від 21.07.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Енліль», з яким було підписано відповідний договір поставки №2603-0121 від 26.03.2021р., за видатковою накладною №38 від 26.03.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: товарно-транспортними накладними №26/03/1 від 26.03.2021р., №27/03/1 від 27.03.2021р., №27/03/2 від 27.03.2021р., платіжними дорученнями №19608 від 06.04.2021р., №19590 від 02.04.2021р., №19635 від 12.04.2021р., №19610 від 07.04.2021р., податковою накладною №14 від 26.03.2021р.

У ході розгляду справи відповідач - суб"єкт владних повноважень цього твердження позивача не спростував.

Відповідно до довідки щодо отриманого прибутку від реалізації товару та з наданих представником заявника письмових пояснень, за результатом вказаних операцій заявником отримано прибуток у розмірі 76.805,06 грн.

03.02.2021 року між заявником - ТОВ "ЯНТАР-21А" (в якості покупця) та СФГ «Еліта» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №03021ЯН зі Специфікаціями №1, №2, №3, предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року.

03.02.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №1 на постачання товару кукурудзи в кількості 100 тон (+/-20%) на загальну суму 815.004,00 грн. (в т.ч. ПДВ 135.834,00 грн.).

25.02.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №2 на постачання товару кукурудзи в кількості 400 тон (+/-20%) на загальну суму 3.000.001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 368.421,20 грн.).

12.04.2021 року сторонами вказаного правочину підписано Специфікацію №3 на постачання товару кукурудзи в кількості 52 тон (+/-20%) на загальну суму 390.000,16 грн. (в т.ч. ПДВ 47.894,76 грн.).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені господарські операції з купівлі-продажу (поставки позивачу) сільськогосподарських культур українського походження врожаю 2020 року, а саме: кукурудзи, які оформлені видатковими накладними: №01/02 від 04.02.2021р. на суму 629.346,08 грн. (в т.ч. ПДВ 104.891,01 грн.), №02/02 від 05.02.2021р. на суму 185.657,92 грн. (в т.ч. ПДВ 30.942,99 грн.), №01/03 від 25.03.2021р. на суму 3.003.001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 368.789,62 грн.), №01/04 від 13.04.2021р. на суму 396.900,15 грн. (в т.ч. ПДВ 48.742,12 грн.); фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №012090 від 04.02.2021, №012089 від 04.02.2021, №012088 від 04.02.2021; №012092 від 05.02.2021; №555505 від 29.03.2021, №555506 від 29.03.2021, №555507 від 29.03.2021, №555508 від 29.03.2021, №555512 від 30.03.2021, №555511 від 30.03.2021, №555510 від 30.03.2021, №555509 від 30.03.2021, №555513 від 30.03.2021, №555514 від 31.03.2021, №555515 від 31.03.2021; №13/04/01 від 13.04.2021, №13/04/02 від 13.04.2021; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №5508 від 09.02.2021, №5491 від 03.02.2021, №5577 від 26.03.2021, №5579 від 19.03.2021, №5581 від 30.03.2021, №5619 від 19.04.2021, №5617 від 19.04.2021, №5825 від 15.07.2021 на загальну суму 4.214.905,35 грн., на підставі рахунків №01/02 від 03.02.2021р., №01/03 від 25.03.2021р., №01/04 від 12.04.2021р.

За результатом вчинення вказаних господарських операцій заявником було сформовано податковий кредит на загальну суму 553.365,74 грн. за податковими накладними: №1 від 04.02.2021р. на суму 543.336,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108.667,20 грн.), №2 від 05.02.2021 р. на суму 135.834,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27.166,80 грн.), №1 від 25.03.2021р. на суму 3.003.001,20 грн. (в т.ч. ПДВ 368.789,62 грн.), №1 від 13.04.2021р. на суму 396.900,15 грн. (в т.ч. ПДВ 48.742,12 грн.), загальною сумою 4.214.905,35 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 553.365,74 грн.

Перелічені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №110397 від 13.10.2021р.

Також на підтвердження придбання та оприбуткування позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361.

За викладеним у позові твердженням заявника, згодом придбаний товар був реалізований: на користь покупця-резидента України ТОВ «СІЕЧЕС Україна», з яким були підписані відповідні договори поставки №956077 від 26.02.2021р., №960945 від 12.04.2021р., №961315 від 15.04.2021р., за видатковими накладними №24 від 26.02.2021р., №46 від 13.04.2021р., №47 від 15.04.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортними накладними від 09.03.2021р., від 21.04.2021р., від 21.04.2021р., платіжними дорученнями №408 від 26.02.2021р., №685 від 15.04.2021р., №665 від 13.04.2021р., №841 від 28.04.2021р., №692 від 16.04.2021р., податковими накладними №7 від 26.02.2021р., №6 від 13.04.2021р., №7 від 15.04.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Солагро Трейд», з яким було підписано відповідний договір поставки №ДГ-CRN-210330-6031 від 30.03.2021р. зі Специфікацією, за видатковою накладною №45 від 10.04.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 05.04.2021р., платіжними дорученнями №501 від 16.04.2021р., №104752 від 06.04.2021р., податковими накладними №3 від 10.04.2021р., №2 від 06.04.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Пирятинський Делікатес», з яким було підписано відповідний договір поставки №09/02-2021-Я21А, за видатковою накладною №23 від 19.02.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 15.02.2021р., платіжними дорученнями №272 від 26.02.2021р., №970 від 17.02.2021р., податковими накладними №5 від 19.02.2021р., №4 від 17.02.2021р.; на користь покупця-резидента України ТОВ «Торговий Дім Сокар Україна», з яким було підписано відповідний договір поставки №2238А від 25.03.2021р., за видатковою накладною №35 від 26.03.2021р., реалізація вказаного товару також підтверджується: транспортною накладною від 04.04.2021р., платіжними дорученнями №698 від 16.04.2021р., №315 від 29.03.2021р., податковою накладною №15 від 26.03.2021р.

У ході розгляду справи відповідач - суб"єкт владних повноважень цього твердження позивача не спростував.

Відповідно до довідки щодо отриманого прибутку від реалізації товару та з наданих представником заявника письмових пояснень, за результатом вказаних операцій заявником отримано прибуток у розмірі 100.947,03 грн.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши подані первинні документи за правилами статті 86 КАС України, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

При цьому, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №818/418/17.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач ані до суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд апеляційної інстанції також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Слід зазначити, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15).

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, складену відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі №825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі №817/2887/14.

Разом з цим, процес аналізу інформаційних баз даних ДПС формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договорів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Крім того, колегія судів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності вироків, що набрали законної сили, а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках кримінального провадження на час складання спірного податкового повідомлення-рішення.

На підстав викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість, у зв`язку з чим висновок контролюючого органу в апеляційній скарзі про нереальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період між позивачем та СФГ «Еліта», ФГ «Моноліт Агрофарм», СФГ «Пчелка» є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень №00238260728 від 03.11.2021р. та №00238240728 від 03.11.2021р., належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються веденим вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 по справі № 520/25043/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Повний текст постанови складено 19.04.2023 року