Постанова

від 19.09.2022 по справі 640/27877/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року Справа № 640/27877/21

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Кобзар Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Аквафлекс Плюс»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафлекс Плюс» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 №№ 0683460710, 0683400710.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій було надано суду відповідні первинні документи.

При цьому, аналізуючи підстави винесення податковим органом оскаржуваних ППР, суд зазначив, що норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов`язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Разом з тим, суд вказав, що Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник» і, якщо податковим органом не було встановлено замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Відповідач зазначає, що оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та в обґрунтування своїх доводів наводить викопіювання з акта перевірки.

При цьому, Апелянт вказує, що йому не вдалося підтвердити взаємовідносини Позивача з його контрагентами за результатами зустрічних звірок, оскільки документи, направлені відповідним суб`єктам господарювання, повернулися назад до податкового органу з відміткою про неможливість вручення листів та про відсутність адресатів за їх адресами.

Також, Апелянт посилається на відсутність у контрагентів Позивача основних засобів та неподання ними фінансових звітів, податкової звітності з податку на прибуток і звітів про суми нарахованої заробітної плати.

Крім того, Апелянт звертає увагу на те, що ним не встановлення придбання контрагентами Позивача товару чи залучення сторонніх осіб - постачальників, а натомість установлено відображення реалізації ідентифікованих товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 та від 03.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, у своєму відзиві Позивач зазначає, що спірні операції підтверджуються відповідними первинними документами та були відображені в його звітності і що, відповідно до принципу індивідуальної відповідальності, він не повинен нести відповідальність за дії його контрагентів.

При цьому, Позивач посилається на практику Верховного Суду і зазначає, що Апелянтом не було надано жодних доказів на підтвердження його доводів щодо безтоварності спірних операцій.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022, 05.07.2022, 16.08.2022 у справі витребувано додаткові докази.

28.06.2022 від Позивача та Відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові докази у справі.

03.08.2022 від Відповідача надійшли письмові пояснення, додаткові докази та клопотання про їх долучення до матеріалів справи.

15.08.2022 від Позивача надійшли заперечення щодо доказів, наданих податковим органом.

29.08.2022 від Офісу Генерального прокурора надійшли витребувані судом докази.

Від представників Позивача та Відповідача надійшли клопотання про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження, які задоволенні ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, занесеною до протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафлекс Плюс» (далі - ТОВ «Аквафлекс Плюс») зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

Основним видом діяльності ТОВ «АКВАФЛЕКС ПЛЮС» є виробництво фарб, лаків та іншої подібної продукції згідно Технічних умов ТУ У 20.3-2821009119-001:2018, які позивач орендує згідно з договором оренди технічних умов, ТУ У 20.3-42789424-002:2019, які позивач орендує згідно з договором оренди технічних умов у ТОВ «НЕО ІНК УКРАЇНА».

Для виробництва ТОВ «АКВАФЛЕКС ПЛЮС» використовує машину для змішування фарб Aquablend на 16 компонентів, що підтверджується договором оренди обладнання №1/1101 від 01 грудня 2016 року, актом приймання-передачі обладнання від 01 грудня 2016 року, бухгалтерською довідкою № 44 від 01 грудня 2016 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 0101.

Позивач за договором оренди користується офісом за адресою: 02094, місто Київ, провулок Гната Хоткевича, будинок 8, кімната 106 згідно договору оренди нежитлового приміщення №34 від 01 жовтня 2020 року та за договором суборенди нежитлових приміщень від 09 грудня 2020 року № 4.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір транспортного експедирування № 18/03 від 18.03.2016.

Для виготовлення продукції для її подальшої реалізації ТОВ «АКВАФЛЕКС ПЛЮС» закупило такі матеріали, як добавки для покращення друку (код УКТЗД 3402, 2905, 2922, 3903), пігментні пасти (код УКТЗД 3204), лаки (код УКТЗД 3209, 3906), чистильний засіб, каністри металеві, фарбопульт електричний у наступних контрагентів: ТОВ «РОБІНІЯ», ТОВ «НОБИЛЬТ ЛЮКС», ТОВ «ВІСТУМ ЛТД», ТОВ «АНТИКА-ТРАНС», ТОВ «ІМПЕРІЯ ІНВЕСТ», ТОВ «ІННОВА ДЕСІЖН», ТОВ «КОМПАНІЯ-УСПІХ», ТОВ МАРС ТОРГ 2017», ТОВ «ІНТРЕРТРЕЙД КО ЛТД», ТОВ «ДІНАСТІ ДЕСІЖН», ТОВ «БІГАП», ТОВ «ФІНТЕК ПРО», ТОВ «ВІАНО ПРОМ», ТОВ «БІТВОРК ПЛЮС», ТОВ «СЕЙГІН», ТОВ «УКРГРУП», ТОВ «СКАЙ ВЕСТ УКРАЇНА», ТОВ «КУЛЬТ ДЕСІЖН», ТОВ «ФІНТЕК ЛТД», ТОВ «МІКРОБАН», ТОВ «ІНЕТ СЕЙЛС», ТОВ «ЕВІДА ЛТД», ТОВ «КАРАТ ПОСТАЧ», ТОВ ЛАЙТІС ПРО», ТОВ «ЕВЕЛІН ЛТД», ТОВ «АГРЕМАНТ ПОСТАЧ», ТОВ «ІНЕРС АГРО», ТОВ «ТАДОР», ТОВ «ФЕЙСТЕР», ТОВ «АПАРТ МАРКЕТ», ТОВ «ІНПРОФ РЕСУРС».

Товарність операцій з вказаними контрагентами підтверджується договорами щодо здійснених поставок товарів, додатками до них, у тому числі, якими визначається відстрочення здійснення оплати за договорами поставки продукції, договорами про відступлення права вимоги, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з рахунків, платіжними дорученнями, договорами оренди та суборенди приміщень.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 02.07.2021 № 5422-п проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 та законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 16.07.2014 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт перевірки від 13.08.2021 № 64508/Ж5/26-15-07-10-01.

У вказаному акті встановлено порушення Позивачем:

1) п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 pоку № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248; ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 44.1, п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 564 440, 00 грн;

2) п. 198.1, п. 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, всього у сумі 627 156, 00 грн.

На підставі таких висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021:

- № 0683400710 за формою «Р» з податку на прибуток на загальну суму 704 331, 00 грн (основний платіж на суму 564 440, 00 грн, штрафна санкція у розмірі 139 891, 00 грн);

- № 0683460710 за формою «Р» з податку на додану вартість на загальну суму 783 945, 00 грн (основний платіж на суму 627 156, 00 грн, штрафна санкція у розмірі 156 789, 00 грн).

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині щодо правовідносин Позивача з ТОВ «РОБІНІЯ», ТОВ «НОБИЛЬТ ЛЮКС», ТОВ «ВІСТУМ ЛТД», ТОВ «АНТИКА-ТРАНС», ТОВ «ІМПЕРІЯ ІНВЕСТ», ТОВ «ІННОВА ДЕСІЖН», ТОВ «КОМПАНІЯ-УСПІХ», ТОВ МАРС ТОРГ 2017», ТОВ «ІНТРЕРТРЕЙД КО ЛТД», ТОВ «ДІНАСТІ ДЕСІЖН», ТОВ «БІГАП», ТОВ «ФІНТЕК ПРО», ТОВ «ВІАНО ПРОМ», ТОВ «БІТВОРК ПЛЮС», ТОВ «СЕЙГІН», ТОВ «УКРГРУП», ТОВ «СКАЙ ВЕСТ УКРАЇНА», ТОВ «КУЛЬТ ДЕСІЖН», ТОВ «ФІНТЕК ЛТД», ТОВ «МІКРОБАН», ТОВ «ІНЕТ СЕЙЛС», ТОВ «ЕВІДА ЛТД», ТОВ «КАРАТ ПОСТАЧ», ТОВ ЛАЙТІС ПРО», ТОВ «ЕВЕЛІН ЛТД», ТОВ «АГРЕМАНТ ПОСТАЧ», ТОВ «ІНЕРС АГРО», ТОВ «ТАДОР», ТОВ «ФЕЙСТЕР», ТОВ «АПАРТ МАРКЕТ», ТОВ «ІНПРОФ РЕСУРС», колегія суддів звертає увагу на наступне.

3. Щодо операцій з ТОВ «РОБІНІЯ», ТОВ «НОБИЛЬТ ЛЮКС», ТОВ «ВІСТУМ ЛТД», ТОВ «АНТИКА-ТРАНС», ТОВ «ІМПЕРІЯ ІНВЕСТ», ТОВ «ІННОВА ДЕСІЖН», ТОВ «КОМПАНІЯ-УСПІХ», ТОВ МАРС ТОРГ 2017», ТОВ «ІНТРЕРТРЕЙД КО ЛТД», ТОВ «ДІНАСТІ ДЕСІЖН», ТОВ «БІГАП», ТОВ «ФІНТЕК ПРО», ТОВ «ВІАНО ПРОМ», ТОВ «БІТВОРК ПЛЮС», ТОВ «СЕЙГІН», ТОВ «УКРГРУП», ТОВ «СКАЙ ВЕСТ УКРАЇНА», ТОВ «КУЛЬТ ДЕСІЖН», ТОВ «ФІНТЕК ЛТД», ТОВ «МІКРОБАН», ТОВ «ІНЕТ СЕЙЛС», ТОВ «ЕВІДА ЛТД», ТОВ «КАРАТ ПОСТАЧ», ТОВ ЛАЙТІС ПРО», ТОВ «ЕВЕЛІН ЛТД», ТОВ «АГРЕМАНТ ПОСТАЧ», ТОВ «ІНЕРС АГРО», ТОВ «ТАДОР», ТОВ «АПАРТ МАРКЕТ», ТОВ «ІНПРОФ РЕСУРС» колегія суддів зазначає наступне.

4. Товарність операцій Позивача з вказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, про що зазначалося вище, і з документів, наданих Позивачем на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, вбачається подальший рух та використання відповідних товарів, придбаних у вказаних контрагентів в господарській діяльності ТОВ «Аквафлекс Плюс».

5. При цьому, судова колегія відзначає, що основним видом діяльності ТОВ «АКВАФЛЕКС ПЛЮС» є виробництво фарб, лаків та іншої подібної продукції і придбання ним у вищезазначених контрагентів у межах спірних операцій добавок для покращення друку, пігментних паст, лаків, чистильних засобів, металевих каністр, електричного фарбопульту повністю узгоджується зі специфікою та видами його господарської діяльності.

6. Також, апеляційний суд звертає увагу й на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у Позивача матеріально-технічних можливостей до здійснення відповідної діяльності, зокрема технічних умов, приміщень, обладнання.

7. Крім того, Позивачем доведено і Апелянтом не спростовано факту перевезення придбаних ним товарів за спірними операціями, тобто реальної можливості і фактичного здійснення переміщення (доставки) відповідної продукції від продавців покупцю.

8. Доводи Апелянта про те, що у контрагентів Позивача відсутні основні засоби, що ними не подається фінансова та податкова звітність і звіти про суми нарахованої заробітної плати, колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджуються належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.

Більш того, сам Апелянт зазначає, що ним не було проведено зустрічні звірки вищевказаних контрагентів Позивача.

При цьому, в обґрунтування своєї позиції Апелянт посилається на кримінальні провадження, учасниками яких є контрагенти Позивача (№ 42018101060000063 від 03.03.2018, № 32019000000000070 від 10.12.2019, № 32019100000000443 від 12.06.2019, № 32019100000000506 від 17.07.2019).

Втім, колегія суддів установила, що такі кримінальні провадження закриті, копії протоколів допитів, обвинувальні акти та/або відповідні судові вироки за такими провадженнями відсутні /т. 10 а.с.174/. Зворотного податковим органом не доведено.

9. Водночас, аналізуючи ці та інші доводи Апелянта, судова колегія зазначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагентів та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

10. Крім того, судова колегія зазначає, що всі вищевказані доводи податкового органу засновуються виключно на припущеннях і ним не доведено, що між Позивачем і всіма вищезазначеними тридцятьма контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

11. У рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

12. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

13. Тож, доводи відповідача щодо безтоварності таких операцій є необґрунтованими і безпідставними та спростовуються матеріалами цієї справи.

14. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

15. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 №№ 0683460710, 0683400710 в частині нарахування Позивача податкових зобов`язань і штрафних санкцій за операціями з ТОВ «РОБІНІЯ», ТОВ «НОБИЛЬТ ЛЮКС», ТОВ «ВІСТУМ ЛТД», ТОВ «АНТИКА-ТРАНС», ТОВ «ІМПЕРІЯ ІНВЕСТ», ТОВ «ІННОВА ДЕСІЖН», ТОВ «КОМПАНІЯ-УСПІХ», ТОВ МАРС ТОРГ 2017», ТОВ «ІНТРЕРТРЕЙД КО ЛТД», ТОВ «ДІНАСТІ ДЕСІЖН», ТОВ «БІГАП», ТОВ «ФІНТЕК ПРО», ТОВ «ВІАНО ПРОМ», ТОВ «БІТВОРК ПЛЮС», ТОВ «СЕЙГІН», ТОВ «УКРГРУП», ТОВ «СКАЙ ВЕСТ УКРАЇНА», ТОВ «КУЛЬТ ДЕСІЖН», ТОВ «ФІНТЕК ЛТД», ТОВ «МІКРОБАН», ТОВ «ІНЕТ СЕЙЛС», ТОВ «ЕВІДА ЛТД», ТОВ «КАРАТ ПОСТАЧ», ТОВ ЛАЙТІС ПРО», ТОВ «ЕВЕЛІН ЛТД», ТОВ «АГРЕМАНТ ПОСТАЧ», ТОВ «ІНЕРС АГРО», ТОВ «ТАДОР», ТОВ «АПАРТ МАРКЕТ», ТОВ «ІНПРОФ РЕСУРС».

16. Тож, ухвалюючи рішення в частині вказаних позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дотримався норм матеріального і процесуального права, що згідно зі ст. 316 КАС України, є підставою для залишення судового рішення в цій частині без змін.

17. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині щодо правовідносин Позивача з ТОВ «ФЕЙСТЕР», колегія суддів зазначає наступне.

18. Так, апеляційний суд установив, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.12.2019 у справі № 759/20485/19, який набрав законної сили 09.01.2020, установлено фіктивність ТОВ «ФЕЙСТЕР», зокрема факт реєстрації ОСОБА_2 вказаного підприємства без наміру здійснення господарської діяльності /т.10 а.с.149-152/.

19. При цьому, період перебування зазначеної особи на посаді директора вказаного контрагента Позивача збігається з періодом вчинення спірних у цій справі операцій, що були предметом перевірки контролюючим податковим органом.

20. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність оформлених первинних документів є не єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

21. При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

22. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі 826/11377/14, від 27.02.2018 у справі № 813/1974/17, від 28.11.2019 у справі № 120/4208/18-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.

23. З огляду на це, колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині щодо неправомірності формування Позивачем показників його податкової звітності по операціям з ТОВ «ФЕЙСТЕР».

24. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування Позивачу податкових зобов`язань і штрафних санкцій за правовідносинами з ТОВ «ФЕЙСТЕР», а саме: ППР № 0683460710 в частині нарахування податкових зобов`язань в сумі 9154,00 грн та штрафних санкцій в сумі 2288,50 грн та ППР № 0683400710 в частині нарахування податкових зобов`язань в сумі 8238,60 грн та штрафних санкцій в сумі 2059,65 грн /т. 10 а.с. 124-125/, є правомірними.

25. Зазначені обставини помилково не були встановлені судом першої інстанції та призвели до неправильного вирішення спору у відповідній частині позовних вимог.

26. Тому, відповідно до ст. 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення відповідних позовних вимог.

27. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

28. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 0683460710 в частині нарахування податкових зобов`язань в сумі 9154,00 грн та штрафних санкцій в сумі 2288,50 грн та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 0683400710 в частині нарахування податкових зобов`язань в сумі 8238,60 та штрафних санкцій в сумі 2059,65 грн - скасуванню, а такі позовні вимоги - залишенню без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

29. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з огляду на результат розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, понесені позивачем у цій справі судові витрати, що загалом складають 74774,14 грн, підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в цій справі пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 73682,44 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 0683460710 в частині нарахування податкових зобов`язань в сумі 9154,00 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн та штрафних санкцій в сумі 2288,50 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень та п`ятдесят копійок) грн та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 0683400710 в частині нарахування податкових зобов`язань в сумі 8238,60 (вісім тисяч двісті тридцять вісім гривень та шістдесят копійок) та штрафних санкцій в сумі 2059,65 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять гривень і шістдесят п`ять копійок) - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні таких позовних вимог - відмовити.

Змінити розподіл судових витрат, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафлекс Плюс» понесені ним судові витрати в розмірі 73682,44 (сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні та сорок чотири копійки) грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 20 вересня 2022 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Н.В. Безименна

О.В. Карпушова