Постанова

від 15.08.2007 по справі 10/514

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/514

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 серпня 2007 р.                                                                                   № 10/514  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуАКАБ “Україна” в особі ліквідатора, м. Київ

на постанову

та ухвалувід 14.03.2007 р. Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2006 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 10/514 господарського суду м. Києва

за позовомЗАТ КБ “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ

доАКАБ “Україна”, м. Київ

третя особаНаціональний банк України

простягнення 1 704 774,28 грн.

та за зустрічним позовомАКАБ “Україна”, м. Київ

до ЗАТ КБ “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ

простягнення 20 644 529,30 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивачаМолодико К.Ю., довір.;

відповідачаПогорєлов А.П., довір.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2003 р. у справі № 10/514, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003 р., в позові ЗАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення з АКАБ “Україна” 1 704 774, 28 грн. вартості здійсненого ремонту майна, отриманого позивачем за договором оренди, укладеного між сторонами, та збитків, понесених позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2004 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2003 р. у справі № 10/514 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.06.2004 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2004 р.

Під час нового розгляду справи відповідачем було подано зустрічний позов, згідно якого відповідач, з урахуванням заяв про збільшення зустрічного позову, просив стягнути з позивача 29 821 649,94 грн. заборгованості по сплаті орендної плати з урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

В свою чергу позивач збільшив первісний позов та просив стягнути збитки у розмірі 7 755 479,13 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. (суддя Євдокимов О.В.) провадження у справі за первісним та зустрічним позовами припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р. (судді: Зеленін В.О. –головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу АКАБ “Україна” залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. –без змін.

           Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, АКАБ “Україна” в особі ліквідатора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р. і ухвалу господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. та справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.  

          На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та порушено ст. ст. 77, 87 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції посилався на те, що згідно з постановою Національного банку України від 29.06.2001 р. № 249 у відповідача відкликано банківську ліцензію та введено ліквідаційну процедуру, а статтею 88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлено максимально можливий строк ліквідаційної процедури комерційного банку –5 років.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що повноваження ліквідаційної комісії відповідача вважаються припиненими, відповідно, господарсько-фінансова діяльність відповідача визнана завершеною, тому згідно зі ст. ст. 1, 12 ГПК України відповідач не є стороною в судовому процесі.

Однак, з таким висновком попередніх судових інстанцій погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 9 ст. 88 Закону України “Про банки і банківську діяльність” орган, який ініціював рішення про ліквідацію банку, призначає ліквідатора, який приступає до виконання обов'язків негайно після відкликання ліцензії.

Положеннями ч. ч. 13, 14 вказаної статті передбачено, що процедура ліквідації банку повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії. Національний банк України має право продовжувати процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутворюючих банків - на термін до двох років.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України “Про банки і банківську діяльність” та  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", закінчення строку ліквідаційної процедури автоматично не тягне за собою припинення повноважень ліквідатора (ліквідаційної комісії).

При цьому, згідно зі ст. 91 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківська діяльність банку завершується з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора.

Отже, посилання суду на звершення господарсько-фінансової діяльності банку у зв'язку з закінченням строку ліквідаційної процедури також є необґрунтованим.

Згідно з п. 17.6. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369, розгляд матеріалів щодо ліквідації банку, затвердження ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахунку здійснюється відповідним органом Національного банку України.

В силу п. 17.7 названого положення рішення про виключення банку з Державного реєстру банків приймає Комісія Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Відповідно до ст. 98 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

Отже, вирішення питань щодо завершення ліквідаційної процедури та ліквідації банку є прерогативою Національного банку України.

Висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач у справі –АКАБ “Україна” не є стороною у судовому процесі, є безпідставним.

За відсутності  даних про внесення запису до Державного реєстру банків про ліквідацію відповідача у суду не було правових підстав для припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

У зв'язку з чим, справа підлягає направленню на розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 88, 91, 98 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. ст. 80, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу АКАБ “Україна” в особі ліквідатора задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р.  та ухвалу господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. у справі № 10/514  скасувати.

3.          Справу № 10/514 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                            Б.М. Поляков

         Судді                                                                                 Н.Г. Ткаченко

                                                                                          Л.Й. Катеринчук