Рішення

від 10.02.2011 по справі 10/514

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/514

10.02.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Елмонт-Інвест»

до                   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                 стягнення коштів

                                                                                                                         Суддя Котков О.В.

                                                                                      Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача:      Лук’яненко О.А., довіреність № 1 від 21.01.2011 року;

від відповідача: не з’явились;

10.02.2011р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елмонт-Інвест»(надалі ТОВ «Елмонт-Інвест», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1, відповідач) суми основного боргу у розмірі 8 000,00 грн., неустойки у формі пені 15 940,00 грн., інфляційні витрати 1 807,00 грн., 3% річних 303,98 грн., згідно з розрахунком всього 26 050,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором поставки № 1-12/09 від 01.12.2009 року позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання не виконані, грошові кошти у повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства не повернуто. На день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення суму пені, нарахування якої передбачено договором, інфляційні збитки та 3 проценти річних.

Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява направлялись на адресу ФОП ОСОБА_1 згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 17.01.2011 року наявна в матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Елмонт-Інвест»укладено договір поставки № 1-12/09 за умовами якого останнє зобов’язується виробляти, постачати та передавати у власність покупцю продукцію, а покупець (позивач у справі) зобов’язується прийняти та оплатити цю продукцію у відповідності до умов даного договору. Загальна кількість та асортимент продукції, яка є предметом поставки по даному договору, визначається у рахунках та/або видаткових накладних (п. 1.2).  

В силу положень договору (п. 5.1) продукція, яка є предметом поставки по даному договору, відвантажується на адресу покупця протягом 14 календарних днів з дати попередньої оплати в розмірі 40% від вартості товару, що поставляється.

На підставі виставленого відповідачем рахунку № 211 від 26.11.2009 року на суму 50 400,00 грн. позивачем здійснено оплату вартості товару на суму 24 000,00 грн. (47,62% від загальної вартості товару) у відповідності до вимог п. 7.1 договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1646 від 09.12.2009 року, яке наявне в оригіналі у матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 24 000,00 грн. сплачені позивачем як те і передбачено договором у відповідності з положенням п. 7.1 договору, сплата здійснена в розмірі 47,62 % від загальної вартості товару, що поставляється.

В силу положень договору (п. 5.1) строк поставки товару погоджений сторонами протягом 14 календарних днів з дати попередньої оплати в розмірі 40% від вартості товару, що поставляється. Враховуючи наведені положення договору та перерахування коштів на рахунок відповідача в якості передплати згідно платіжного доручення № 1646 від 09.12.2009 року, поставка товару мала бути здійснена не пізніше 23.12.2009 року.

Оплаченого товару відповідачем на користь позивача не передано, доказів виконання зобов’язань щодо поставки товару по договору № 1-12/09 від 01.12.2009 року суду не представлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, товар за який здійснено передплату згідно платіжного доручення № 1646 від 09.12.2009 року відповідачем не поставлено, позивач звернувся до останнього з претензією від 26.02.2010 року в якій просив повернути грошові кошти за оплачений, але не поставлений товар.

Відповідачем було частково повернуто кошти в сумі 16 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні у матеріалах справи, де призначенням платежу вказано «повернення коштів згідно рахунку № 211 від 26.11.2009 року», заборгованість станом на час вирішення спору складає 8 000,00 грн.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимоги про повернення суми сплаченого авансового платежу в розмірі 8 000,00 грн. на яку не виконано зобов’язань за договором поставки № 1-12/09 від 01.12.2009 року визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

У п. 10.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки продукції покупцю, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 1% від вартості недопоставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає умовам договору, вимогам ЦК України та ГК України, оскільки виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 23.12.2009 року (від дня коли зобов’язання мало бути виконано) по 23.12.2010 року (протягом встановленого законом строку –шість місяців) у відношенні простроченої суми непоставленого товару в розмірі 8 000,00 грн. При прийнятті рішення суд обмежений заявленими позовними вимогами, а позивачем нарахування пені проведено з 03.06.2010 року, у зв’язку з чим вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 730,00 грн. (розрахунок судом проведений за період з 03.06.2010 року по 23.06.2010 року, в межах заявлених позовних вимог, з урахування настання строку виконання зобов’язань та обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору поставки № 1-12/09 від 01.12.2009 року не передбачають зобов’язань ФОП ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю продукції, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 260,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 204,51 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елмонт-Інвест»(36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, офіс 206, ідент. код 35360053) 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень) здійсненої передплати за непоставлений товар, 2 730,00 (дві тисячі сімсот тридцять гривень) пені та 204,51 грн. (двісті чотири гривні 51 копійку) судових витрат.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                                               О.В. Котков

                                                                    дата підписання повного тексту рішення 25.02.2011р.