Постанова

від 01.08.2007 по справі 31/270(н10/77(н12/13)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/270(Н10/77(Н12/13)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 серпня 2007 р.                                                                                   № 31/270(Н10/77(Н12/13)  

      Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С.( головуючого),

                                                               Рибака В.В.,

                                                               Гончарука П.А.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу колективного підприємства “Павлоградське  міжміське  бюро технічної інвентаризації” на постанову Дніпропетровського апеляційного  господарського суду від  24 квітня   2007 року  за скаргою організації орендарів орендного підприємства “Завод Луч” на  дії державної виконавчої служби  у м. Павлограді та Павлоградському районі  у справі № 31/270(Н10-779Н12/13) за позовом  організації орендарів орендного підприємства “Завод Луч” до колективного підприємства “Павлоградське  міжміське  бюро технічної інвентаризації”,  треті особи без самостійних вимог -  колективне підприємство “Луч”, Регіональне відділення  Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про спонукання  до виконання дій, -   

                                               Встановив:

У січні 2003 року організація орендарів орендного підприємства “Завод ”Луч” звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до колективного підприємства “Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації”  з урахуванням  уточнених позовних вимог, про визнання рішення реєстратора відповідача від 7 жовтня 2002 року про відмову в реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: м. Павлоград, вул. Горького 164, вул. Інтернаціональна, 28, незаконним, спонукання відповідача проінвентаризувати та зареєструвати право власності на частину майнового комплексу, отриманого позивачем від Фонду державного майна України згідно акту приймання-передачі від 10 червня 1997 року, розташованого за адресами: м. Павлоград, вул. Горького 164, вул. Інтернаціональна, 28, посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2003 року в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено. Визнано недійсним рішення відповідача від 7 жовтня 2002 року про відмову в реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: м. Павлоград, вул. Горького 164, вул. Інтернаціональна, 28.

Зобов'язано відповідача зареєструвати право власності на частину майнового комплексу, отриманого позивачем від Фонду державного майна України згідно акту приймання-передачі від 10 червня 1997 року, розташованого за адресами: м. Павлоград, вул. Горького 164, вул. Інтернаціональна, 28, за позивачем.

10 лютого 2004 р. на виконання даної постанови видано відповідний наказ та відкрито  виконавче провадження.

7 березня 2006 року на підставі п.4 ч.1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” Державною виконавчою службою стягувачу винесено попередження  про усунення в строк до 29 травня 2006 р. розбіжностей між фактично встановленим відповідачем переліком нерухомого майна, розташованого за вказаними адресами та переліком майна, переданого Фондом державного майна згідно акту приймання передачі від 10 червня 1997 року.

7 липня 2006 року постановою державного виконавця зазначений вище наказ повернуто  стягувачу  на підставі п.4 ч.1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки стягувачем не усунуті розбіжності.

Позивач звернувся зі скаргами  на дії державної виконавчої служби у м. Павлограді та Павлоградському районі щодо винесення державним виконавцем попередження від  7 березня  2006р. про усунення розбіжностей між фактично встановленим відповідачем переліком нерухомого майна, розташованого за вказаними адресами та переліком майна, переданого Фондом державного майна згідно акту приймання передачі від 10 червня 1997 року, також позивач просить визнати недійсною постанову ДВС  про повернення виконавчого документу у даній справі  та зобов'язати    ДВС  виконати наказ  господарського суду  від 10 лютого 2004 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області  від 12 лютого 2007 року,  залишеною без змін  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від  24 квітня  2007р.,  скарга задоволена. Визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби у місті Павлограді та Павлоградському районі по винесенню попередження 7 березня 2006 року та визнано недійсною постанову ДВС у місті Павлограді та Павлоградському районі від 7 липня 2006 року про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2004 року стягувачу. Зобов'язано ДВС у місті Павлограді та Павлоградському районі виконати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2004 року про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на частину майнового комплексу, за позивачем.

У касаційній скарзі боржник просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій  норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу колективне підприємство “Луч”  вказує на  безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову  без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,  постановою державного виконавця від  7 липня  2006р. повернено  наказ  господарського суду  від 10 лютого 2004р. стягувачу на підставі  п.4 ст. 40  Закону України “Про  виконавче провадження “, у зв'язку з не усуненням стягувачем розбіжностей відносно переліку нерухомого майна, а також не пред'явлено реєстратору боржника свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи стягувача.

Відповідно до п. 4 ст. 40  Закону України  “Про  виконавче провадження “, виконавчий документ, прийнятий   державним виконавцем до виконання,  за  яким стягнення не провадилося або  було  проведено частково, повертається  стягувачеві у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій.

Приймаючи рішення про задоволення скарги  суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд,  посилався на те, що не усунення позивачем розбіжностей між фактично наявним нерухомим майном та майном, що було зазначено у переліку майна згідно акту приймання-передачі від 10 червня 1997р., складеним з Фондом державного майна України, та ненаданням державному реєстратору БТІ свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, не може бути   перешкоджанням  стягувачем провадженню виконавчих дій, оскільки усунення фактичних розбіжностей щодо майна не є обов'язком стягувача, а наявність підстав для реєстрації відповідного майна за стягувачем була предметом оцінки при винесенні постанови Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 3 лютого 2004р., яка набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанції, дійшли висновку, про наявність правових  підстав  для задоволення  скарги  позивача  щодо визнання   неправомірними  дій ДВС  по  винесенню попередження  від 7 березня 2006р. та визнання недійсною постанову    ДВС від  7 липня  2006р.

Постанова апеляційної інстанції грунтується на правильному застосуванні процесуальних норм, доводи касаційної скарги не спростовують висновків  суду, а тому підстав для зміни або скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

              ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу колективного підприємства “Павлоградське  міжміське  бюро технічної інвентаризації”  залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного  господарського суду від  24 квітня   2007 року у справі у справі № 31/270(Н10-779Н12/13)  –без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Рибак В.В.

                                                                                               Гончарук П.А.