Рішення

від 12.09.2022 по справі 344/6471/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/6471/20

Провадження № 2/344/343/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 8 837, 01 грн., стягнення судових витрат

В С Т А Н О В И В:

Представник Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 8 837, 01 грн., стягнення судових витрат, 08.10.2019 року проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності, за адресою: АДРЕСА_1 (2610100000:11:002:0043) на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Встановлено: Земельна ділянка використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Назва особи : ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_2 . Обстежувана земельна ділянка площею 0.0478 га. була передана в оренду гр. ОСОБА_1 рішенням XXIX сесії Івано-Франківської міської ради від 08.12.2005р. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд терміном на 3 роки. Договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради №171-ІХ від 14.04.2011 р.( №26101000400199 від 07.10.2011 р.). Термін дії договору закінчився 07.10.2016 р. В подальшому, рішенням Івано-Франківської міської ради №297-8 від 21.10.2016 р. на 10 років було поновлено термін оренди земельної ділянки, але додаткова угода до договору оренди землі №261010004000199 від 17.10.2011 р. в державному реєстрі не була зареєстрована. Таким чином, дана угода не є дійсною. Земельна ділянка вільна від капітальних споруд і використовується як заїзд. За інформацією головного управління ДПС в Івано-Франківській області за земельну ділянку на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з 2016р. по 2019 р. кошти не декларує та не сплачує. 21.10.2019 року Департаментом комунальних ресурсів направлено Відповідачу клопотання про необхідність укладення договору оренди вказаної земельної ділянки та сплатити кошти за користування нею за минулий період. 14.02.2020 року Департаментом комунальних ресурсів направлено Відповідачу претензію про необхідність добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів, які підприємство набуло та зберегло у себе в результаті несплати орендної плати за землю. Згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 12.03.2017 р. по 31.12.2019 р., з урахуванням несплати коштів за користування земельними ділянками за 2017-2019 роки, і збереженої у себе відповідачем, становить 8 837,01 грн. На даний час в Івано-Франківській міській раді відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладеного (діючого) договору оренди. Правові підстави для одержання відповідачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 безоплатно у власність або у користування відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем також відсутні. Наразі відсутність укладеного між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2021 року інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради складено акт № 260 обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2610100000:11:002:0043), на предмет дотримання вимог земельного законодавства, наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Земельна ділянка використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.9-11).

Земельна ділянка площею 0.0478 га. була передана в оренду гр. ОСОБА_1 рішенням XXIX сесії Івано-Франківської міської ради від 08.12.2005р. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд терміном на 3 роки. Договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради №171-ІХ від 14.04.2011 р.( №26101000400199 від 07.10.2011 р.). Термін дії договору закінчився 07.10.2016 р. В подальшому, рішенням Івано-Франківської міської ради №297-8 від 21.10.2016 р. на 10 років було поновлено термін оренди земельної ділянки, але додаткова угода до договору оренди землі №261010004000199 від 17.10.2011 р. в державному реєстрі не була зареєстрована. Земельна ділянка вільна від капітальних споруд і використовується як заїзд.

Земельна ділянка знаходиться в південно-східній частині міста, огороджена з північної та південної сторони, вільна від капітальних споруд та межує: З північної сторони - з земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2610100000:11:002:0010);З південної сторони - з земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2610100000:11:002:0058); З східної сторони - з власною земельною ділянкою (земельна ділянка не сформована); З західної сторони - з АДРЕСА_3 на ділянку здійснюється з АДРЕСА_3 через металеві ворота.

Відповідно до інформації ДПІ м. Івано-Франківська відповідач не декларує та не сплачує зобов`язання по платі за землю (а.с. 18).

18.10.2019 року позивачем на адресу відповідача було надіслано клопотання з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та здійснення плати за користування земельною ділянкою за минулий період та в подальшому сплачувати за користування земельної ділянкою (а.с.12).

26.12.2019 року позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про необхідність добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів (а.с.13-14).

Згідно розрахунку позивача, за період з 31.12.2017 року по 31.12.2019 року заборгованість позивача ОСОБА_1 по орендній платі за користування земельною ділянкою становить 8 837,01 грн. (а.с.27).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2017 рік від 04.12.2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0478 га на АДРЕСА_1 становить 176 122,79 грн. (а.с.50).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018 рік від 04.12.2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0478 га на АДРЕСА_1 становить 176 122,79 грн. (а.с.51).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст.1212-1214 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32 цс 19).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційнихприріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

В матеріалах справи міститься кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанні земельної ділянки та ситуаційна схема, з якої вбачається, що розмір переданої по договору земельної ділянки площею 0,0478 га не відповідають тим розмірам, які фактично використовуються відповідачакою. Земельна ділянка, яку фактично використовує відповідачка є меншою за 0,0478 га (а.с.59-60).

Спростувань стосовно невідповідності площі спірної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель фактичному її розміру судом не наведено.

Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів відповідачки, суд відхиляє доводи позивача про те,що відповідачка користувалась земельною ділянкою загальною площею 0,0478 га, адже у правовідносинах, які виникли між сторонами, предметом позову є стягнення з відповідачки безпідставно збережених нею сум орендної плати, яку вона мала би сплачуватиза фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Отже, має значення площа, яку фактично використовує відповідачка, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77 цс 18); від 20 листопада 2018 року у справі№ 922/3412/17 (провадження № 12-182 гс 18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161 гс 19).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не можуть бути задоволені.

У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

На підставі ст. ст. 96, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 8 837, 01 грн., стягнення судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 22.09.2022 року.

Суддя Пастернак І.А.