Постанова

від 18.11.2022 по справі 344/6471/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/6471/20

Провадження № 22-ц/4808/1252/22

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2022 року під головуванням судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В травні 2020 року Івано-Франківськаміська радазвернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, як орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 08.10.2019 року проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності, за адресою: АДРЕСА_1 (2610100000:11:002:0043) на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 .. Обстежувана земельна ділянка площею 0.0478 га була передана в оренду гр. ОСОБА_1 рішенням XXIX сесії Івано-Франківської міської ради від 08.12.2005 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд терміном на 3 роки. Договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради №171-ІХ від 14.04.2011( №26101000400199 від 07.10.2011). Термін дії договору закінчився 07.10.2016 р. В подальшому, рішенням Івано-Франківської міської ради №297-8 від 21.10.2016 на 10 років було поновлено термін оренди земельної ділянки, але додаткова угода до договору оренди землі №261010004000199 від 17.10.2011 в державному реєстрі не була зареєстрована. Таким чином, дана угода не є дійсною. Земельна ділянка вільна від капітальних споруд і використовується як заїзд. За інформацією головного управління ДПС в Івано-Франківській області Білич Е. А.. за земельну ділянку на АДРЕСА_1 з 2016 по 2019 кошти не декларує та не сплачує. Департаментом комунальних ресурсів 21.10.2019 направлено відповідачу клопотання про необхідність укладення договору оренди вказаної земельної ділянки та сплатити кошти за користування нею за минулий період. Департаментом комунальних ресурсів 14.02.2020 направлено відповідачу претензію про необхідність добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів, які підприємство набуло та зберегло у себе в результаті несплати орендної плати за землю. Згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 12.03.2017 по 31.12.2019, з урахуванням несплати коштів за користування земельними ділянками за 2017-2019 роки, і збереженої у себе відповідачем, становить 8 837,01 грн. На даний час в Івано-Франківській міській раді відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладеного (діючого) договору оренди. Правові підстави для одержання відповідачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 безоплатно у власність або у користування відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем також відсутні. Наразі відсутність укладеного між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Позивач просивстягнути з ОСОБА_1 на користьІвано-Франківськоїміської радибезпідставно збереженікошти в розмірі орендної плати в сумі 8 837,01 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що судом помилково взято до уваги, наданий відповідачкою кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанню земельної ділянки та ситуаційна схема, з якої вбачається, що розмір переданої по договору земельної ділянки площею 0,0478 га не відповідають тим розмірам, які фактично використовуються відповідачкою та при цьому судом зроблено помилковий висновок про те, що земельна ділянка, яку фактично використовує відповідачка є меншою за 0,0478 га.

Наданий відповідачкою кадастровий план земельної ділянки та ситуаційна схема, були розроблені проектною організацією на замовлення відповідачки, відповідно до вказаних нею меж, тому не відображають фактичного використання земельної ділянки, окрім того під час здійснення обмірів проектною організацією була присутня лише ОСОБА_1 та не було запрошено представника власника земельної ділянки - Івано-Франківської міської ради.

Апелянт вважає, що такий кадастровий план не є розробленою у відповідності до земельного законодавства проектною документацією, яка була б погоджена та затверджена у відповідності до вимог діючого законодавства, тому не може бути належним доказом, що підтверджує фактичне використання земельної ділянки.

Також суд помилково посилається на аналогічні за змістом правові висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду, оскільки такі висновки не стосуються обставин справи.

Судом першоїінстанції помилковоне взятодо увагидоводи позивачапро те,що земельнаділянка по АДРЕСА_1 є сформованою як об`єкт цивільних прав з присвоєним кадастровим номером та визначеною площею 0,0478 га, що є обов`язковою умовою при визначенні суми безпідставно збережених коштів.

Саме на підставі заяв відповідачки ОСОБА_1 рішеннями Івано-Франківської міської ради було продовжено термін оренди земельної ділянки.

Окрім того, ОСОБА_1 було підписано договір оренди № 64 та додаткову угоду до договору, де об`єктом оренди виступала земельна ділянка площею саме 0,0478 га, що спростовує висновки суду першої інстанції про те, що площа яку фактично використовує відповідачка є меншою ніж 0,0478 га.

Відповідачем не надано жодного підтвердження звернень чи заяв до Івано-Франківської міської ради з приводу оформлення права користування на земельну ділянку меншої площі, дострокового припинення права оренди землі чи клопотань про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв`язку з необхідністю встановлення меж земельної ділянки відповідно до меншого фактичного землекористування.

Факт користування земельною ділянкою, представником відповідача не заперечується, спірним на думку відповідача є лише площа такої земельної ділянки.

Судом першої інстанції не досліджено про яку саме площу йдеться в поясненнях відповідача.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

ОСОБА_1 правом наподання відзивуна апеляційнускаргу нескористалася.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в матеріалах справи міститься кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанні земельної ділянки та ситуаційна схема, з якої вбачається, що розмір переданої по договору земельної ділянки площею 0,0478 га не відповідають тим розмірам, які фактично використовуються відповідачкою. Земельна ділянка, яку фактично використовує відповідачка є меншою за 0,0478 га. Отже, має значення площа, яку фактично використовує відповідачка, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

Однак колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими доводами суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Встановлено, що 08 жовтня 2021 року інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради складено акт № 260 обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2610100000:11:002:0043) на предмет дотримання вимог земельного законодавства, наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Земельна ділянка використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.9-11).

Земельна ділянка площею 0.0478 га. була передана в оренду гр. ОСОБА_1 рішенням XXIX сесії Івано-Франківської міської ради від 08.12.2005 р. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд терміном на 3 роки. Договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради №171-ІХ від 14.04.2011 р. (№26101000400199 від 07.10.2011 р.). Термін дії договору закінчився 07.10.2016 р. В подальшому рішенням Івано-Франківської міської ради №297-8 від 21.10.2016 р. на 10 років було поновлено термін оренди земельної ділянки, але додаткова угода до договору оренди землі №261010004000199 від 17.10.2011 р. в державному реєстрі не була зареєстрована. Земельна ділянка вільна від капітальних споруд і використовується як заїзд.

Земельна ділянка знаходиться в південно-східній частині міста, огороджена з північної та південної сторони, вільна від капітальних споруд та межує: з північної сторони - з земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2610100000:11:002:0010); з південної сторони - з земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2610100000:11:002:0058); зі східної сторони - з власною земельною ділянкою (земельна ділянка не сформована); із західної сторони - з АДРЕСА_2 на ділянку здійснюється з АДРЕСА_2 через металеві ворота.

Відповідно до інформації Державної податкової інспекції м. Івано-Франківська відповідач не декларує та не виконує зобов`язання по оплаті за землю (а.с. 18).

Позивачем на адресу відповідача 18.10.2019 надіслано клопотання з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та здійснення плати за користування земельною ділянкою за минулий період та в подальшому сплачувати за користування земельної ділянкою (а.с.12).

Також позивачем на адресу відповідача 26.12.2019 направляласz претензія про необхідність добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів (а.с.13-14).

Згідно розрахунку позивача за період з 31.12.2017 по 31.12.2019 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по орендній платі за користування земельною ділянкою складає 8 837,01 грн. (а.с.27).

Згідно даних, що містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.12.2020 станом на 2017 і 2018 роки, а також згідно витягу від 08.11.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0478 га по АДРЕСА_1 становила в цих роках по 186 122,79 грн (а.с.50,51,19).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Судом встановлено, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, а отже, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32 цс 19).

Оцінюючи наданіпредставником відповідачадокази,суд першоїінстанції неврахував,що оригіналкадастрового плануземельної ділянкита ситуаційнасхема пофактичному виконаннюв АДРЕСА_1 розроблені івиготовлені назамовлення відповідачки ОСОБА_1 станом на11.05.2021ТОВ «Науковим-виробничимпідприємством» ГІС».При цьомудо такихдій представники власника земельної ділянки не залучалися. Такий доказ був створений після подання позову і не може свідчити про існування таких обставин, станом на 2019 рік.

За користування земельною ділянкою позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за 2017-2019 рік, в сумі 8837,01 грн. Розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою проводився позивачем на підставі технічної документації та витягів з неї про нормативно правову грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,0478 га станом на 2017-2019.

Позивач надав докази того, що 08 жовтня 2019 році було проведено обстеження земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ОСОБА_1 площею 0,0478 га по АДРЕСА_1 .

Відповідачка не надавала позивачу обґрунтованих відомостей про зміну площі земельної ділянки і таких змін не існувало на момент її обстеження.

Згідно даних, що містяться у акті №260 обстеження земельної ділянки в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 убачається, що земельна ділянка вільна від капітальних споруд, є огородженою і використовується як заїзд з АДРЕСА_2 . За інформацією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області кошти за земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з 2016 по 2019 роки не декларувала та не сплачувала.

За наявності таких доказів у апеляційного суду є обґрунтовані підстави вважати, що стягненню з відповідачки підлягають безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати, які були розраховані позивачем за володіння і користування земельною ділянкою саме з 2017 по 2019 роки у розмірі 8837,01 грн.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі не з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати .

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, тому його слід скасувати з ухваленням нового судового рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 5255 грн за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700, місце знаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 8837, 01 грн (вісім тисяч вісімсот тридцять сім гривень 01 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради 2 102 грн понесених витрат по оплаті судового збору в суді першої інстанції та 3 153 грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук В.А.Девляшевський