Постанова

від 11.10.2007 по справі 4/75-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/75-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 жовтня 2007 р.                                                                                   № 4/75-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого    Добролюбової Т.В.

суддів    Рогач Л.І., Швеця В.О.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліта-Сервіс”

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду  від 17.05.2007 року

у справі№4/75-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Еліта-Сервіс”

до1.          Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Вінницької області2.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Назарет Транс”

провизнання недійсним пункту 3.1 Статуту ТОВ “Назарет Транс”.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г, розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.10.2007 для розгляду касаційної скарги у справі №4/75-07 господарського  суду  Вінницької області призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого,        Рогач Л.І., Швеця В.О.

доповідач: Добролюбова Т.В.

Товариство  з обмеженою відповідальністю “Еліта-Сервіс” у грудні 2006 року звернулось з позовом про визнання недійсним пункту 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Назарет Транс” “про правонаступництво ТОВ “Назарет Транс” усіх прав і обов'язків реорганізованих ПП “Назарет” та ТОВ “Назарет С.Т.С”. Обґрунтовуючи вимоги позивач вказував на те, що на момент реєстрації юридичної особи 06.09.05, створеної шляхом злиття двох інших юридичних осіб, Хмельницький міськвиконком повинен був мати нотаріально посвідченні копії передавального акта із даними про правонаступництво щодо зобов'язань всіх кредиторів і боржників,  проте вони були надані через два місяці.  Позивач зауважував на тому, що ТОВ “Назарет С.Т.С.” і  ПП “Назарет Транс” ліквідовані у грудні 2005 році. Тому, ТОВ “Еліта-Сервіс” просило визнати Статут в названій частині недійсним через його невідповідність пунктам 2, 3 статті 107 Цивільного кодексу України.  Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач доповнив позовну заяву доводами про те, що станом на 01.09.05  ТОВ “Назарет Транс”  передано майно на суму 1 240 509,83 грн., однак, в Статуті останнього вказано, що розмір його статутного фонду становить 36 000,00 грн. Водночас, позивач звернувся з клопотанням про витребування від Вінницького обласного управління статистики копії фінансової звітності ТОВ “Назарет Транс” за 2006 рік та від Хмельницької ДПІ копії декларацій на прибуток  і податок на додану вартість.

          Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.02.07, ухваленим суддею Білоус В.В., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий суд виходив з того, що відповідно до статті 6 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних особі та фізичних осіб –підприємців” державна реєстрація юридичних осіб здійснюється –державними реєстраторами. Суд встановив, що  Виконавчий комітет Хмельницької міської ради Вінницької права позивача не порушував.  Суд керувався пунктами  2, 3 статті 107 Цивільного кодексу України приписами котрих не унормовано строк, в якій мають бути передані передавальні акти. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про  відсутність у справі доказів, підтверджуючих незаконність оскарженої частини Статуту ТОВ “Назарет Транс”.  Крім того, суд зазначав, що відповідно до частини 1 статті 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників, проте, у власності товариства може перебувати майна більше. При цьому, суд вказував на те, що позивач не зазначив норм законодавства, яким суперечить розмір статутного капіталу відповідача –2 , вартості майна і майнових прав, яке перейшло до останнього в наслідок реорганізації ПП “Назарет” та  ТОВ “Назарет С.Т.С.”. У задоволенні клопотання позивача про витребування від Вінницького обласного управління статистики копії фінансової звітності  та від Хмельницької ДПІ копії декларацій на прибуток і податок на додану вартість, суд відмовив, оскільки дійшов висновку, що названі документи, не мають відношення до даного спору, тому  їх витребування суперечить приписам статей 21, 22 Закону України  “Про внесення змін до Закону України “Про державну статистику”, статей 28, 30 Закону України “Про інформацію”.  

          Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пасічника С.С. –головуючого, Гулової А.Г., Шкляр Л.Т., перевірене рішення у справі залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліта-сервіс”  залишив без задоволення.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліта-Сервіс” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій помилково не застосовані положення статей 24, 25, 26, 27, 37 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -  підприємців”. При цьому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову порушив  пункт 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  не надав оцінку його доводам про невірне застосування місцевим судом норм названого Закону. Окрім цього, заявник вказує на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що Хмельницький міськвиконком є неналежним відповідачем, адже, таким висновком суди порушили статті 1, 4, 5, 6 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців”, статтю 21 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, скаржник зауважує на тому, що за таких обставин  суди на підставі частини 1 пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України повинні були припинити провадження у справі, а не відмовляти у позові. Разом з цим, скаржник вказує на помилковому застосуванні судами приписів частини 1 статті 144 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку державна реєстрація проводиться в порядку статті 29 Закону України “Про реєстрацію осіб та фізичних осіб -  підприємців” .

          Від Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Назарет Транс” відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та правильність застосування судами приписів  чинного законодавства відзначає наступне.

          Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом  першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.  

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено  матеріалами  справи,  що 06.09.05 державним реєстратором здійснено державну реєстрацію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю  “Назарет Транс”. Відповідно до пункту 3.1 цього Статуту створене товариство є юридичною особою від моменту його державної реєстрації. Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованих Приватного підприємства “Назарет” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Назарет С.С.Т.” Предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліта-Сервіс” до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Назарет Транс” про визнання недійсним пункту 3.1 Статуту останнього. Обґрунтовуючи вимоги позивач вказував на невідповідність цього пункту Статуту частинам 2, 3 статті 107 Цивільного кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачами його прав та  норм чинного законодавства при проведенні у 2005 році реорганізації ПП “Назарет” і ТОВ “Назарет С.Т.С.”. Заявляючи вимогу про визнання недійсними актів ненормативного характеру сторона повинна довести яким чином такі акти порушують його цивільні права або інтереси. Конституційний  принцип  доступності  правосуддя  реалізується  через  приписи  статті  1  Господарського  процесуального  Кодексу  України  згідно  котрих  юридичні  особи  мають  право  звертатися  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних  прав  і  охоронюваних  законом  інтересів.  При  цьому  має  значення   суб'єктивне  уявлення  особи  про  те,  що  її  право  чи  інтерес  потребує  захисту.  Лише   в  результаті  розгляду  спору виявляється  чи  доведене  таке  порушення  і  за  відсутності  порушення  суд  відмовляє  у  позові. Звертаючись  до  суду  позивач    у  позовній  заяві  викладає, зокрема,  підставу  позову, що є   фактичними  обставинами,  на  яких  ґрунтується його вимога . Після  з'ясування  фактичних  обставин  суд  може  зробити  висновок  про  порушення  охороняємого   законом  інтересу  позивача. Судами установлено, що підставою позову в даній справі стало звернення ТОВ “Назарет Транс” до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ “Еліта-Сервіс” 66 791,29 грн. з посиланням на правонаступництво прав  ПП “Назарет”.  Суди вірно встановили, що будучи боржником реорганізованого ПП “Назарет” позивач звернувся з позовною заявою про визнання недійсним Статуту відповідача-2 в частині правонаступництва ПП “Назарет”, вважаючи, що така умова порушує його права. Відносини, які виникають при створенні і реєстрації юридичних осіб, регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським кодексом України,  Цивільним кодексом України та Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”. Положеннями статей 104, 106 Цивільного Кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Дана норма кореспондує з приписами статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. За правилами статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"   державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи –підприємця.  Частинами 2, 3 статті 107 Цивільного кодексу України встановлено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, відповідно до якого після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частини другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб –правонаступників. З даної норми вбачається, що її приписи направлені на забезпечення інтересів кредиторів юридичної особи, що припиняє свою діяльність шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.  Відповідно до пункту 13 статті 37 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Разом з цим, статтею 59 Господарського кодексу України визначено, що у разі перетворення суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять до новоутвореного суб'єкта господарюван ня. Апеляційним судом встановлено, що відповідач у справі був утворений як юридична особа –правонаступник ПП “Назарет” і ТОВ “Назарет С.Т.С.”  в частині їх майнових прав та обов'язків. Державна реєстрація припинення цих юридичних осіб  проведена 28.12.05. Судом також встановлено, що передавальні акти майна, майнових прав і зобов'язань, на загальну суму 1240509,83 грн., від ПП “Назарет” та ТОВ “Назарет С.Т.С.” нотаріально посвідчені нотаріусом 30.11.05, що підтверджується листом Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Вінницької області від 01.11.06 №02-21-843. Відтак, суди відмовляючи у задоволенні вимог позивача  обґрунтовано виходили з відсутності обставин, які б свідчили про порушення статутом відповідача-2 прав ТОВ “Еліта-Сервіс”, який є боржником, а не кредитором ПП “Назарет”.    Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розмір статутного капіталу відповідача-2, не є тотожним вартості майна, переданого останньому при його створенні. Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Згідно статті 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства  з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.  Довід скаржника про незастосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"   не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Відтак, доводи, викладені в  касаційній скарзі не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції. За  таких  обставин  не  вбачається  правових  підстав  для  скасування  переглянутої  постанови  у  справі.

Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117 –1119, 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

  П О С Т А Н О В И В:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.05.07 у справі № 4/75-07 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліта-Сервіс” залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                  Т.  Добролюбова

С у д д і                                                                                         Т. Рогач

                                                                                             В.Швець