Постанова

від 18.09.2022 по справі 914/4107/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2022 р. Справа №914/4107/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача): Кордюк Г.Т.

суддів:Марка Р.І.

Плотніцького Б.Д.

без повідомлення сторін

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Беркут, б/н від 22.04.2022 (вх.№01-05/910/22 від 28.04.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2022, суддя: Король М.Р., м. Львів,

за позовом Приватного підприємства Беркут, м. Львів,

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,

про стягнення заборгованості у розмірі 54 346,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 у Господарський суд Львівської області звернулось Приватне підприємство «Беркут» (далі ПП «Беркут») з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 54 346,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення господарського суду Львівської області від 21.03.2016 у справі №914/633/16 виконано лише 08.12.2021, у зв`язку із чим, як наслідок за порушення строків погашення боргу, позивач нарахував відповідачу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3% річних за період з 05.04.2016 по 07.12.2021 (включно) та інфляційні втрати за період з 01.04.2016 по 30.11.2021 (включно), які не були предметом розгляду у справі №914/633/16.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2022 у справі №914/4107/21 частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь Приватного підприємства Беркут 3 759,20 грн. - 3% річних, 14 095,62 грн. - інфляційних втрат та 745,78 грн. - судового збору. Відмовлено в решті вимог про стягнення 3513,50 грн. 3% річних та 32977,81 грн. інфляційних втрат.

Суд дійшов до висновку, що нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню в межах загального строку позовної давності, який передує даті подачі позову, а саме за перерахунком суду сума інфляційних втрат підлягає задоволенню за період з січня 2019 року по листопад 2021 року і становить 14 095,62 грн., а загальна сума 3% річних за період з 01.01.2019 по 07.12.2021 включно становить 3 759,20 грн. Натомість місцевий господарський суд відмовив у задоволенні 3% річних у сумі 3513,50 грн., які нараховані 05.04.2016 по 31.12.2018 та інфляційних втрат у сумі 32977,81 грн., які нараховані з січня 2016 по грудень 2018 року у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватне підприємство Беркут (позивач) звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.04.2022 (вх.№01-05/910/22 від 28.04.2022) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2022 у справі №914/4107/21 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції не врахував, що пунктом 12 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З врахуванням того, що карантин на території України встановлено з 12.03.2020, тобто до закінчення строку позовної давності, а тому звернення до суду з позовом під час дії карантину, з урахуванням приписів п.12 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України, необхідно розцінювати як звернення в межах строку позовної давності. При цьому посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20, від 01.12.2021 у справі №373/651/20 та від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Беркут на рішення Господарського суду Львівської області 24.03.2022 у справі №914/4107/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Окрім того, ухвалою суду встановлено строк для подачі відповідачем відзиву на апеляційну скаргу до 06.06.2022.

У зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку. Ці обставини підтверджуються відомостями, які містяться на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1266932/ .

Зі списків розсилки поштової кореспонденції, вбачається, що ухвала від 23.05.2022 надіслана на електронні адреси сторін, які зазначені в апеляційній скарзі.

Частинами п`ятою та сьомою статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Окрім того, частиною восьмою статті 120 ГПК України встановлено, якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Натомість ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Зважаючи на зазначені вище процесуальні норми, а також об`єктивні обставини того, що у зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022, в силу приписів процесуального закону слід вважати врученими сторонам по справі.

Таким чином, судом вжито всіх об`єктивно залежних від нього заходів з метою належного повідомлення сторін про час, дату та місце слухання справи.

У силу ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком розсилки поштової кореспонденції на електронні адреси сторін, які зазначені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Справа №914/4107/21 надійшла до суду інстанції 14.06.2022, що підтверджується супровідним листом Господарського суду Львівської області за №914/4107/21/1/22 від 13.06.2022, що об`єктивно унеможливлювало розгляд апеляційної скарги без наявних у суду апеляційної інстанції матеріалів справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на це, зважаючи на вищезазначене, суд апеляційної інстанції обчислює строк розгляду апеляційною скаргою Приватного підприємства Беркут на рішення Господарського суду Львівської області 24.03.2022 у справі №914/4107/21 починаючи з 13.06.2022 до 13.08.2022.

Разом з тим головуючий суддя Кордюк Г.Т. перебувала у відпустці з 11.07.2022 по 15.07.2022 та з 19.08.2022 по 02.09.2022, суддя член колегії Плотніцький Б.Д. перебував у відпустці з 07.07.2022 по 15.07.2022, з 03.08.2022 по 05.08.2022 та з 29.08.2022 по 09.09.2022, а суддя член колегії Кравчук Н.М. перебувала у відпустці з 08.08.2022 по 19.08.2022, суд розглядає апеляційну скаргу у даній справі поза межами процесуального строку, визначеного ч. 1 ст.273 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.03.2016 у справі №914/633/16 стягнуто з Львівського управління начальника робіт (УНР) на користь Приватного підприємства «Беркут» (надалі - ПП «Беркут») - 42 704,89 грн. - основної заборгованості, 29679,9 грн. - інфляційних втрат, 3 696,02 грн. - 3 % річних, 3 092,30 грн. - пені та 1 292,59 грн. - понесених на сплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.09.2021 у справі №914/633/16 заяву ПП «Беркут» про заміну сторони правонаступником, поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №914/633/16 задоволено, зокрема, замінено сторону - боржника у наказі господарського суду Львівської області №914/633/16 від 05.04.2016 - Львівське управління начальника робіт (УНР) (код ЄДРПОУ 22995851) на правонаступника Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (КЕВ м. Львова) (код ЄДРПОУ 07638027).

Відтак, правонаступництво по виконанню вказаного судового рішення відповідач набув згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 29.09.2021 у справі №914/633/16.

Як зазначає позивач, дане судове рішення виконано 08.12.2021 Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (КЕВ м.Львова), у зв`язку з чим, як наслідок за порушення строків погашення боргу, позивач - ІІП «Беркут» нарахував 3 % річних за період з 05.04.2016 по 07.12.2021 (включно) та інфляційні втрати за період з 01.04.2016 по 30.11.2021 (включно), які не були предметом розгляду у справі №914/633/16.

Так, з урахуванням позиції Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2016 року до листопада 2021 року, врахувавши при цьому: суму основного боргу - 42 704,89 грн. та інфляційні втрати - 29 679,9 грн., стягнуті згідно з рішенням суду у справі №914/633/16.

За розрахунком ПП «Беркут» загальна сума інфляційних втрат за період з квітня 2016 року до 30 листопада 2021 року становить 47073,43 грн.

Що стосується нарахування 3 % річних, то, оскільки 3 % річних не входить до складу основного грошового зобов`язання, то позивачем здійснено розрахунок 3 % річних за період з 05.04.2016 по 07.12.2021 виключно лише на суму основного боргу - 42 704,89 грн., стягнуту згідно з рішенням суду у справі №914/633/16.

За розрахунком ПП «Беркут» загальна сума розміру 3 % річних за період з 05.04.2016 по 07.12.2021 включно становить 7 272,70 грн.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності наслідки спливу якого є предметом апеляційного оскарження в даній справі.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Львівської області позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 30.12.2021, водночас оплата відповідачем заборгованості здійснена 08.12.2021. Згідно поданого розрахунку позивач провів нарахування інфляційних втрат в розмірі 47 073,43 грн. за період з квітня 2016 року по листопад 2021 року та 3 % річних за користування грошовими коштами в розмірі 7272,701 грн. за період з 05.04.2016 по 07.12.2021. (а.с.6-7).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Враховуючи, що Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЦК України, щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02 квітня 2020 року, та з огляду на встановлені з 12 березня 2020 року карантинні обмеження, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені в межах строку позовної давності з 02.04.2017 по 07.12.2021, а не з 01.01.2019 по 07.12.2021, як це зазначив суд першої інстанції.

Тобто суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо безпідставної відмови в задоволенні позову в стягненні 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані з 02.04.2017 по 31.12.2018, однак не погоджується з обґрунтованістю нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період з 12.03.2017 по 01.04.2017, які є частиною предмету апеляційного оскарження.

З огляду на це суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до вищезазначених висновків, а тому вважає, що за період прострочення з 02.04.2017 по 31.12.2018 (639 днів) підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2 242,88 грн. (42 704,89 грн. / 365 днів * 3% * 639 днів) та інфляційні втрати з квітня 2017 року по грудень 2018 року складає 13 742,11 грн.

Тому загальна сума 3% річних яка підлягає стягненню за період з 02.04.2017 по 07.12.2021 складає 17 501,31 грн. (13 742,11 грн. + 3 759,20 грн.). Відтак суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 759,20 грн., які нараховані з 01.01.2019 по 07.12.2021, однак дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення 3% річних у розмірі 13 742,11 грн., які нараховані з 02.04.2017 по 31.12.2018. Відтак обґрунтованими є доводи апелянта в цій частині.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

При цьому колегія суддів, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

Колегія суддів зазначає, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Зокрема, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення. Так, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідач здійснює діяльність у сфері оборони, а також на повне погашення основної суми заборгованості, то зважаючи на введений воєнний стан в Україні суд вважає за необхідне зменшити розмір 3% річних з 17 501,31 грн. до 1000,00 грн.

Враховуючи, що початковий місяць нарахування інфляційних втрат змінився з січня 2019 року на квітень 2017 року, змінюється й початкова базова сума простроченої заборгованості з якої здійснюється щомісячне нарахування інфляційних втрат, тому апеляційний господарський суд також здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат у наступних періодах з грудня 2018 року по листопад 2021 року згідно з яким сума інфляційних втрат становить 16 771,65 грн.

Таким чином загальна сума інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року становить 30 513,76 грн. (13 742,11 грн. + 16 771,65 грн.).

Кві.17100,972384,79651,4631173036,25311Тра.17101,372384,79949,471290473334,26129Чер.17101,672384,791173,34818174507,60947Лип.17100,272384,79149,015218974656,62469Сер.1799,972384,79-74,6566246974581,96807Вер.1710272384,791491,63936176073,60743Жов.17101,272384,79912,883289176986,49072Лис.17100,972384,79692,878416477679,36913Гру.1710172384,79776,793691378456,16282Січ.18101,572384,791176,84244279633,00527Лют.18100,972384,79716,697047480349,70231Бер.18101,172384,79883,846725481233,54904Кві.18100,872384,79649,868392381883,41743Тра.1810072384,79081883,41743Чер.1810072384,79081883,41743Лип.1899,372384,79-573,18392281310,23351Сер.1810072384,79081310,23351Вер.18101,972384,791544,89443782855,12795Жов.18101,772384,791408,53717584263,66512Лис.18101,472384,791179,69131285443,35643Гру.18100,872384,79683,546851586126,90328Січ.1910172384,79861,269032886988,17232Лют.19100,572384,79434,940861687423,11318Бер.19100,972384,79786,808018688209,9212Кві.1910172384,79882,09921289092,02041Тра.19100,772384,79623,644142989715,66455Чер.1999,572384,79-448,578322889267,08623Лип.1999,472384,79-535,602517488731,48371Сер.1999,772384,79-266,194451188465,28926Вер.19100,772384,79619,257024889084,54629Жов.19100,772384,79623,59182489708,13811Лис.19100,172384,7989,7081381189797,84625Гру.1999,872384,79-179,595692589618,25055Січ.20100,272384,79179,236501189797,48706Лют.2099,772384,79-269,392461289528,09459Бер.20100,872384,79716,224756890244,31935Кві.20100,872384,79721,954554890966,27391Тра.20100,372384,79272,898821791239,17273Чер.20100,272384,79182,478345591421,65107Лип.2099,472384,79-548,529906490873,12117Сер.2099,872384,79-181,746242390691,37492Вер.20100,572384,79453,456874691144,8318Жов.2010172384,79911,44831892056,28012Лис.20101,372384,791196,73164293253,01176Гру.20100,972384,79839,277105894092,28886Січ.21101,372384,791223,19975595315,48862Лют.2110172384,79953,154886296268,64351Бер.21101,772384,791636,5669497905,21045Кві.21100,772384,79685,336473198590,54692Тра.21101,372384,791281,6771199872,22403Чер.21100,272384,79199,7444481100071,9685Лип.21100,172384,79100,0719685100172,0404Сер.2199,872384,79-200,344080999971,69636Вер.21101,272384,791199,660356101171,3567Жов.21100,972384,79910,5422105102081,8989Лис.21100,872384,79816,6551915102898,5541Отже, стягненню за позовом у даній справі підлягають 3 % річних у розмірі 1000,00 грн., які нараховані за період з 02.04.2017 по 07.12.2021 та інфляційні втрати, нараховані за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року у розмірі 30 513,76 грн.

З огляду на це доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивувальної та резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

1)30 513,76 грн. + 1000,00 грн. = 31 513,76 грн. (загальна сума задоволених позовних вимог)

2) 31 513,76 грн. / 54 346,13 грн. * 2 270,00 грн. = 1316,31 грн. (сума судового збору за подання позовної заяви, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог)

3) 31 513,76 грн. / 54 346,13 грн. * 3 405,00 грн. = 1974,46 грн. (сума судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Беркут», б/н від 22.04.2022 (вх.№01-05/910/22 від 28.04.2022) частково задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2022 у справі №914/4107/21 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну в наступній редакції:

Частково задоволити позов Приватного підприємства «Беркут» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 54 346,13 грн.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ - 07638027) на користь Приватного підприємства «Беркут» (79066, м. Львів, вул. Драгана, 30/42, код ЄДРПОУ - 23267591) 3 % річних у розмірі 1000,00 грн., які нараховані за період з 02.04.2017 по 07.12.2021 та інфляційні втрати, нараховані за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року у розмірі 30 513,76 грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ - 07638027) на користь Приватного підприємства «Беркут» (79066, м. Львів, вул. Драгана, 30/42, код ЄДРПОУ - 23267591) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1316,31 грн.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ - 07638027) на користь Приватного підприємства «Беркут» (79066, м. Львів, вул. Драгана, 30/42, код ЄДРПОУ - 23267591) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1974,46 грн.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Плотніцький Б.Д.