Постанова

від 19.09.2022 по справі 910/13968/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. Справа№ 910/13968/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2022

у справі № 910/13968/21 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО"

про стягнення 25 100, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" про стягнення 25 100,00 грн боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості отриманих послуг.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК" борг у розмірі 25 100,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення в судовому порядку боргу в розмірі 25 100,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 у справі № 910/13968/21 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також за твердженням відповідача, викладені у вищезазначеному рішенні висновки місцевого господарського не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що матеріали справи не містять належним чином підписаних актів виконаних робіт, складених за наслідками автомобільних перевезень згідно із заявами №Б-ЛТ015927 від 07.03.2021, №Б-ЛТ015930 від 09.03.2021, № Б-ЛТ015943 від 13.03.2021 та № Б-ЛТ016022 від 06.04.2021 на загальну суму 25 100,00 грн, наявність яких, за твердженням відповідача є безумовною підставою для виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості автомобільних перевезень у вищезгаданій сумі.

За таких обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними і передчасними, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 Господарського процесуального кодексу України строк оплати не настав.

Крім того, відповідач стверджує, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що на момент пред`явлення позивачем відповідачу претензії у Господарському суді Черкаської області розглядалася справа № 925/696/21 щодо відшкодування збитків та штрафних санкцій.

Узагальнений виклад позиції позивача

Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 910/13968/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/13968/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 у справі № 910/13968/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

19.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 по справі № 910/13968/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" (замовник, відповідач) укладений договір №116/20ПА про надання транспортних послуг (надалі - договір), за умовами п. 2.1. якого виконавець зобов`язується організувати доставку вантажу замовника до пункту призначення, забезпечити його цілісність та схоронність, та видати його особі (вантажоодержувачу), яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за належне виконання організації перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 2.2. договору заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення замовника. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору, що не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід`ємною частиною даного договору. В заявці вказується вид транспорту та його державний номер, ПІП водія, його телефон або засіб електронного зв`язку, маршрут перевезення, інші умови тощо.

Платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення замовника виконуються відповідно до виставленого рахунку (п. 4.1. договору).

За змістом п. 4.2. договору рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 21 (двадцять одного) банківського дня з моменту отриманням замовником оригіналів та копій документів, вказаних у п. 3.1.4, 3.1.5. договору та виключно за умови підписання замовником акту виконаних робіт.

Сума, що підлягає сплаті виконавцю погоджується сторонами у заявках. В цю суму включена вигода виконавця, а також витрати на оплату рахунків залучених до виконання перевезення третіх осіб. Сторони підписують за фактом належного виконання доручення акт виконаних робіт, який є невід`ємною частиною цього договору. У випадку відсутності підписаного обома сторонами акту виконаних робіт , доручення щодо доставки виконавцем вантажу за конкретною заявкою вважається невиконаним, а послуги з перевезення - не наданими (п. 4.4. договору).

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 01.01.2021. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати договір не менш ніж за 14 календарних днів до закінчення терміну його дії , він вважається пролонгованим на кожен наступний рік (п.п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу транспортні послуги за заявками: № Б-ЛТО15927 від 07.03.2021 на суму 4300,00 грн; № Б-ЛТО15930 від 09.03.2021 на суму 4800,00 грн; № Б-ЛТО15943 від 13.03.2021 на суму 8000,00 грн, № Б-ЛТО16022 від 06.04.2021 на суму 8000,00 грн, всього на загальну суму 25 100,00 грн та виставлено відповідачу відповідні рахунки- фактури: № СФ-0000302 від 08.03.2021 на 4300,00 грн, № СФ-0000310 від 10.03.2021 на суму 4800,00 грн, №СФ-0000324 від 15.03.2021 на суму 8000,00 грн, № СФ-000466 від 07.04.2021 на суму 8000,00 грн.

За твердженням позивача, усі вищеперераховані поїздки відбулися без претензій зі сторони відповідача.

Також, позивач наголошував на тому, що виконання ним вищезгаданих заявок підтверджується наступними товарно-транспортними накладними №№: 1551 від 08.03.2021; 1791, 1792, 1794, 1795, 1796, 1829, 1831 від 10.03.2021; 1765 від 15.03.2021; 2510, 2511, 2512 від 07.04.2021, які підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою.

22.06.2021 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 18 з вимогою відшкодування вартості автомобільного перевезення вантажу на суму 25 100,00 грн, до якої також було долучено для підписання відповідачу акти здачі - приймання робіт (надання послуг): № ОУ-0000302 від 08.03.2021, № ОУ-0000310 від 10.03.2021; № ОУ-0000324 від 15.03.2021, № ОУ-0000466 від 07.04.2021 Факт отримання вищевказаної претензії відповідачем не заперечувався.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач не повернув позивачу підписані зі своєї сторони акти здачі-приймання робіт по вказаним заявкам та не оплатив за транспортні послуги вказаних перевезень, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК" борг у розмірі 25 100,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 25100,00 грн за надані послуги за договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначении для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.2 Правил).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (п.11.5 Правил).

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88), згідно з пунктом 2.1 якого, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом п.п. 1, 2 вказаного Переліку, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно - транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги.

Згідно п.14.1. Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 4.2 договору, рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 21 (двадцять одного) банківського дня з моменту отриманням замовником оригіналів та копій документів, вказаних у п. 3.1.4, 3.1.5. договору та виключно за умови підписання замовником акту виконаних робіт.

Отже, сторони погодили в договорі, що настання у замовника обов`язку відносно здійснення оплати наданих виконавцем послуг пов`язується зі складанням відповідного Акту виконаних робіт. При цьому, розрахунок (оплата) має бути здійснено протягом 21 банківського дня за умови підписання замовником акту виконаних робіт.

Як було вище зазначено, позивач направляв на адресу відповідача претензію разом з актами здачі - приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000302 від 08.03.2021, №ОУ-0000310 від 10.03.2021, №ОУ-0000324 від 15.03.2021; №ОУ-0000466 від 07.04.2021, вказані акти були отримані відповідачем про, що останнім не заперечується у відзиві на позов та апеляційній скарзі.

Однак, як стверджує відповідач, вищевказані акти не були ним підписані, оскільки він відмовив позивачу в їх підписані до врегулювання майнового спору щодо відшкодування збитків та штрафу по іншій справі № 925/696/21, яка на момент пред`явлення вказаної претензії розглядалася Господарським судом Черкаської області.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних послуг не є визначальним для висновку про невиконання позивачем послуг, оскільки відповідач жодними належними доказами не підтвердив ненадання позивачем послуг на заявлену до стягнення суму основної заборгованості.

Крім того, відповідач не заперечує проти обсягу наданих позивачем послуг, а зауважує на тому, що позивачем не дотримано встановлений договором порядок підписання актів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що послуги за вказаними актами вважаються прийнятими, оскільки товарно-транспортні накладні за №№: 1551 від 08.03.2021; 1791, 1792, 1794, 1795, 1796, 1829, 1831 від 10.03.2021; 1765 від 15.03.2021; 2510, 2511, 2512 від 07.04.2021 підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою без зауважень, тому останній в порушення вимог цивільного законодавства безпідставно ухилився від прийняття таких послуг, а, отже, зобов`язаний оплатити послуги, виконані за договором.

За наявності порушення відповідачем умов договору в частині оплати, місцевий господарський суду дійшов висновку про правомірність стягнення боргу у розмірі 25 100,00 грн.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на момент пред`явлення позивачем відповідачу претензії у Господарському суді Черкаської області розглядалася справа № 925/696/21 щодо відшкодування збитків та штрафних санкцій, колегією суддів до уваги не приймаються так, як справа № 925/696/21 стосується іншої товарно-транспортною накладною №58272 від 30.12.2020 за договором, яка не є підставою подання позову у справі № 910/13968/21.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 у справі № 910/13968/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/13968/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала