Постанова

від 20.09.2022 по справі 912/2753/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Справа № 912/2753/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21 (повний текст складено 23 червня 2022 року, суддя Качур А.М.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Олександрійська центральна районна лікарня" Олександрійської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго"

про стягнення в сумі 134 770,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21 частково задоволено позов Комунального некомерційного підприємства "Олександрійська центральна районна лікарня" Олександрійської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" про стягнення 134770,97 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська 1, код ЄДРПОУ 37993043) на користь Комунального некомерційного підприємства "Олександрійська центральна районна лікарня" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. А.Кохана 12, код ЄДРПОУ 01995077) 122 879 (сто двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 18 коп. заборгованості та 2 069 (дві тисячі шістдесят дев`ять) грн. 70 коп. судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 11 891,79 грн. інфляційних втрат та відсотків річних відмовлено. Судові витрати в розмірі 200,30 грн. судового збору покладено на позивача.

Вказане рішення мотивоване тим, позивачем в якості доказів надання послуг надано розрахунки за січень - квітень 2020 року, грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року, в яких вказано звітні показання, попередні показання, різницю, тариф та суму, що підлягає до сплати, відтак вказані розрахунки містять всі необхідні відомості щодо обсягів наданих послуг. Умови договору не пов`язують виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати отриманих послуг з отриманням рахунків. Натомість договором передбачено обов`язок відповідача оплачувати такі послуги не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Матеріали справи не містять контррозрахунку відповідача, яким було б спростовано розміри отриманих послуг, на які посилається позивач. Натомість факт отримання таких послуг відповідачем не заперечується та визнається припинення здійснення проплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Захід-Схід-Енерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21 та прийняти нове рішення у даній справі, яким в позові відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відповідно до умов договору, сторони домовились про використання енергоносіїв для організації виробництва та постачання теплової енергії для опалення будівель за адресою м.Олександрія вул. Анатолія Кохана (Клари Цеткін до перенайменування), 14. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки: 291343433 дата, час формування: 20.12.2021 13:20:12 за позивачем не зареєстровано будь-якого права, щодо користування та володіння нерухомим майном за адресою Кіровоградська область м.Олександрія вул.Клари Цеткін, (Анатолія Кохана після перенайменування), 14 (довідка наявна у. матеріалах справи), тобто у позивача відсутнє нерухоме майно за адресою Кіровоградська область м.Олександрія вул.Клари Цеткін, (Анатолія Кохана після перенайменування), 14. Відповідно до відомостей ЄДРПОУ та статуту позивача, він зареєстрований та здійснює діяльність за адресою Кіровоградська область м.Олександрія вул.Анатолія Кохана, 12.

Скаржник зауважує, що у позивача відсутні первинні документи, які підтверджують належним чином поставлену та оформлену господарську операцію у період із моменту заключення Договору і станом на сьогоднішній день. Також у матеріалах справи відсутні облікові регістри бухгалтерського обліку, щодо облікування (відображення) у бухгалтерському обліку позивача господарських операцій з відшкодування витрат за період 01 січня 2020 року 30 квітня 2021 року, де було б зазначено сальдо на початок періоду, оброт та сальдо на кінець періоду. Крім того, скаржник посилається на здійснені у 2020 році оплати за енергоносії в сумі 36692,57 грн, які взагалі ніяким чином не відображені у доказах та інформації поданих позивачем.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Листом №912/2753/21/3601/22 від 07 липня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 13 липня 2022 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 липня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

25 липня 2022 року від ТОВ "Захід-Схід-Енерго" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази направлення копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 листопада 2016 року між Комунальним некомерційним підприємством "Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради" (позивач/сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" (відповідач/сторона 2) укладено договір про відшкодування витрат на оплату енергоносіїв №1/теп (далі - договір), згідно предмету якого сторона 1 надає стороні 2 право використовувати електричну енергію, отримувати послуги з водопостачання і водовідведення (далі - енергоносії) інженерними мережами, які належать стороні 1.

Енергоносії використовуватимуться відповідачем для організації виробництва та постачання теплової енергії для опалення будівель за адресою: м. Олександрія, вул. Клари Цеткін, 14, балансоутримувачем яких є сторона 1.

Сторона 1 забезпечує своєчасну оплату за спожиті енергоносії енергопостачальним організаціям, а сторона 2 відшкодовує вартість вказаних енергоносіїв на підставі наданих рахунків. Розрахунок вартості спожитих енергоносії проводиться на підставі показників приладів обліку використання електроенергії та води.

Згідно з умовами пункту 2.1. договору, сторона 1 зобов`язується забезпечити: забезпечення сторони 2 енергоносіями за діючими розцінками і тарифами; інформування сторони 2 про зміни тарифів та енергоносії.

Відповідно до пункту 2.2. договору, сторона 2 зобов`язується: дотримуватись вимог установлених правил користування інженерними мережами; своєчасно інформувати сторону 1 або організацію, яка обслуговує інженерні мережі, про виявлені неполадки в мережах постачання енергоносіїв; не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату за спожиті енергоносії на рахунок сторони 1; при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню; щомісяця до 25 числа надавати стороні 1 показники обліку електроенергії та води.

Відповідно до пункту 3.1.2 сторона 1 має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.3 договору.

У відповідності до пунктів 5.1, 5.4 договору, його укладено строком на 1 рік 1 місяць, що діє з 01 листопада 2016 року по 31 грудня 2017 року включно.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки за спожиту електроенергію та водопостачання, зокрема:

- за січень 2020 року (електроенергія: 15677,82 грн.; водопостачання: 122,74 грн.);

- за лютий 2020 року (електроенергія: 14005,78 грн.; водопостачання: 112,86 грн.);

- за березень 2020 року (електроенергія: 13259,55 грн.; водопостачання: 300,96 грн.);

- за квітень 2020 року (електроенергія: 3243,33грн.; водопостачання: 150,48 грн.);

- за грудень 2020 року (електроенергія: 17333,91 грн.; водопостачання: 112,86 грн.);

- за січень 2021 року (електроенергія: 19456,57 грн.; водопостачання: 88,99 грн.);

- за лютий 2021 року (електроенергія: 16740,12 грн.; водопостачання: 133,49 грн.);

- за березень 2021 року (електроенергія: 19562,21 грн.; водопостачання: 177,98 грн.);

- за квітень 2021 року (електроенергія: 2399,53 грн.; водопостачання: 0,00 грн.).

Позивач вказує, що загальна заборгованість відповідача складає 122 879,18 грн..

Крім того, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 8578,42 грн. інфляційних втрат та 3313,37 грн. 3% річних.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, що за своєю природою є договором про відшкодування витрат балансоутримувача, та регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається із укладеного між сторонами договору, а саме пункту 1.3, позивач забезпечує своєчасну оплату за спожиті енергоносії енергопостачальним організаціям, а відповідач відшкодовує вартість вказаних енергоносіїв на підставі наданих рахунків. Розрахунок вартості спожитих енергоносії проводиться на підставі показників приладів обліку використання електроенергії та води.

Водночас, відповідач зобов`язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим вносити плату за спожиті енергоносії (пункт 2.2.3).

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що в якості доказів надання послуг позивачем надано розрахунки за січень - квітень 2020 року, грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року /а.с. 17-21, 51-55/, в яких вказано звітні показання, попередні показання, різницю, тариф та суму, що підлягає до сплати, відтак вказані розрахунки містять всі необхідні відомості щодо обсягів наданих послуг.

В якості доказів направлення вказаних розрахунків позивачем надано суду знімок екрану (скриншот), про направлення вказаних рахунків відповідачу.

Колегія суддів зауважує, що скріншот, є паперовим відображенням електронного документа та сам по собі не може бути доказом у справі. Він визнається доказом, якщо виготовлений, виданий й засвідчений власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набуває статусу письмового доказу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №587/2051/18.

Відтак, скріншот наданий позивачем не є належним доказом у справі, який може підвердити направлення рахунків.

Водночас умови договору не пов`язують виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати отриманих послуг з отриманням рахунків. Натомість договором передбачено обов`язок відповідача оплачувати такі послуги не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Апелянт як у суді першої, так і апеляційної інстанції не заперечував отримання та ознайомлення з вказаними розрахунками, натомість відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказував, що звертався до позивача з листами щодо надання роз`яснень за розрахунками, що виставлялись. Зокрема, відповідач вказував, що упродовж 2016-2021 років неодноразово звертався до позивача з листами про надання інформації щодо розцінок, тарифів та зміни тарифів згідно із якими виставлялися позивачем розрахунки, але жодної інформації від відповідача не було отримано, чим було порушено пункт 2.1. договору. На підставі викладеного, відповідач був змушений припинити оплату за енергоносії, так як не володів інформацією щодо діючих розцінок та тарифів на енергоносії.

Однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із запитами, листами про надання інформації щодо розцінок, тарифів та зміни тарифів згідно з якими виставлялися позивачем розрахунки.

Матеріали справи не містять контррозрахунку відповідача, яким було б спростовано розміри отриманих послуг, на які посилається позивач. Натомість факт отримання таких послуг відповідачем не заперечується та визнається припинення здійснення проплат.

Місцевий господарський суд доречно зазначив, що у випадку порушення позивачем умов договору (ненадання відомостей про зміну тарифів), відповідач не позбавлений можливості звернутись з відповідним позовом про зобов`язання сторони правочину виконати умови договору, здійснити відповідний перерахунок.

Крім того, ймовірне неналежне виконання своїх обов`язків позивачем щодо надання інформації по тарифам, у будь-якому випадку, не може бути підставою звільнення від обов`язку щодо оплати наданих послуг.

В силу положень пункту 2.2.6. договору, саме на відповідача покладено обов`язок надавати позивачу покази обліку електроенергії та води, проте матеріали справи не містять доказів заперечення відповідачем обсягів спожитих енергоносіїв та води. Натомість, як вбачається із розрахунків, позивач у кожному розрахунку за спожиту електроенергію вказував діючі тарифи за кожен місяць.

Твердження апелянта про те, що у період дії договору відповідач неодноразово звертався до позивача щодо належного оформлення господарських операцій з постачання (відшкодування) послуг з оплати за енергоносії не підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з твердження місцевого суду, що договором не передбачено обов`язку складання актів приймання-передачі послуг за електроенергію та за водопостачання.

При цьому суд зазначає, що особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №756/1381/17-ц.

Таким чином, доводи апелянта не спростовують обставин споживання відповідачем електроенергії та послуг водопостачання на заявлену позивачем до стягнення суму.

У відзиві на позовну заяву, який подавався до Господарського суду Кіровоградської області ТОВ "Захід-Схід-Енерго" взагалі заперечувало факт надання послуг, однак вже до Господарського суду Рівненської області було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії акта звірки взаємних розрахунків за період вересень 2016 року - вересень 2021 року між відповідачем та позивачем.

Вказаний акт звірки не може свідчити про відсутність заборгованості, оскільки він складений та підписаний лише відповідачем, містить лише інформацію щодо дебету ТОВ "Захід-Схід-Енерго" та до акта не додано жодних платіжних доручень, які б у даному випадку могли б свідчити про здійснені платежі.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 122 879,18 грн. заборгованості є обґрунтованими.

До апеляційної скарги ТОВ "Захід-Схід-Енерго" додано платіжні доручення №1941 від 06 лютого 2020 року про сплату позивачу 14453,37 грн. з призначенням платежу "2272; 2273; відкшодування витрат зг. рах. без пдв" та №76 від 30 грудня 2020 року про сплату позивачу 22239,20 грн. з призначенням платежу "оплата за електроенергію у сумі 18532,67 грн., пдв - 20% 3706,53 грн."

Однак, частинами третьою та восьмою статті 80 ГПК України передбачено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини третьої статті 269 зазначеного Кодексу докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані платіжні доручення до суду першої інстанції не подавалися, а скаржником не обгрунтовано неможливість подання таких доказів суду першої інстанції.

Крім того, з призначень платежів, які зазначені в наданих платіжних дорученнях неможливо встановити чи стосуються вони саме заборгованості, яка є предметом спору.

Відтак, платіжні доручення №1941 від 06 лютого 2020 року та №76 від 30 грудня 2020 року не беруться колегією суддів до уваги, оскільки не були предметом розгляду у суді першої інстанції та скаржник не обгрунтував неможливість подання таких доказів місцевому суду.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 8 578,71 грн. інфляційних втрат та 3 313,90 грн. 3% річних. Дослідивши наданий позивачем розрахунок місцевий суд відмовив у стягненні вказаних сум, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до засад господарського судочинства визначених у статтях 13, 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач не вказав у позові за які періоди нараховано інфляційні втрати та відсотки річних, що відноситься до сфери процесуальних прав та обов`язків саме позивача. У розрахунку інфляційних втрат позивач вказує лише певний індекс інфляції розрахований ним, але не наводить розрахунків, з яких позивачем отримані відповідні величини індексу інфляції, а також не вказує період нарахування. У розрахунку 3% річних позивач вказує період нарахування за форматом - місяць, рік/місяць, рік, водночас останнім строком позивачем зазначено вересень 2021 року, однак не наводить конкретних календарних дат, які є початком та кінцем періодів нарахування.

Позовна заява подана 20 вересня 2021 року та отримана судом 21 вересня 2021 року, тобто позивачем не конкретизовано строк початку та припинення нарахування відсотків річних. Водночас у позові позивачем заявлено до стягнення інфляційні та річні в розмірі 11 891,79 грн. (загальний розмір позовних вимог - заборгованість за договором). Поряд з тим в розрахунку позивач вказує розмір інфляційних та річних в сумі 11 892,61 грн. (8 578,71 грн.+868,25 грн.). Натомість, ненадання детального розрахунку сум котрі пред`являються до стягнення, зокрема із зазначенням точних часових періодів протягом яких проводяться нарахування, позбавляє суд можливості здійснити перевірку розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних. Більш того, вказані позивачем у тексті позовної заяви нарахування інфляційних втрат та відсотків річних відрізняються від сум вказаних позивачем у розрахунках.

За таких обставин, як суд першої інстанції, так і колегія суддів не мають можливості здійснити перерахунок нарахованих сум інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки позивач не обґрунтував, за які періоди (час початку та час закінчення) здійснено таке нарахування. Встановлення судом власних періодів нарахування суперечитиме принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальності та диспозитивності господарського судочинства.

Відтак, заявлені до стягнення 8 578,71 грн. інфляційних втрат та 3 313,90 грн. 3% річних є необґрунтованими.

Доводи апелянта щодо неналежності приміщення за адресою: Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Клари Цеткін, (Анатолія Кохана після перенайменування), 14, на праві власності позивачу не входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід-Енерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №912/2753/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №912/2753/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "21" вересня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.