Рішення

від 20.09.2022 по справі 904/1360/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1360/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

згідно з протоколом судового засідання,

дослідивши матеріали справи № 904/1360/22

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНАК"

доДержавного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

простягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНАК" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 24.05.2022 за вих. № 24-05-22-2 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідача) про стягнення 1.932.112,26 грн, з яких: 1.466.015,40 грн основної заборгованості; 139.937,55 грн інфляційних втрат; 291.117,40 грн забезпечення виконання договору; 3.349,84 грн трьох процентів річних; 31.692,07 грн інфляційних втрат.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір №9/13/479В від 16.01.2021 про закупівлю товару.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1360/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2022.

Ухвалою від 06.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.07.2022.

29.06.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Розглядаючи заяву позивача, господарський суд звертає увагу, що ухвалою від 06.06.2022 явку учасників справи визнано необов`язковою. Отже, наявні підстави для можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 05.07.2022 підготовче засідання відкладено до 27.07.2022.

15.07.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника. Розглядаючи заяву позивача, господарський суд звертає увагу, що суд явку учасників справи визнав необов`язковою. Отже, наявні підстави для розгляду справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 27.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження. Зобов`язано відповідача невідкладно направити на адресу позивача копію відзиву з доданими до нього документами листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Вирішення питання про прийняття відзиву з доданими до нього документами відкладено. Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника задоволено. Підготовче засідання відкладено до 23.08.2022.

Ухвалою від 23.08.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 06.09.2022.

Від позивача 30.08.2022 через відділ документального забезпечення надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника. Розглядаючи заяву позивача, господарський суд звертає увагу, що суд явку учасників справи визнав необов`язковою.

Ухвалою від 06.09.2022 оголошено перерву до 21.09.2022.

Від позивача 13.09.2022 через відділ документального забезпечення надійшло клопотання від 08.09.2022 за вих. № 08-09-22-1, у якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення № 48 від 04.01.2021, посилання на яке міститься у позовній заяві та яким позивач обґрунтував свої позовні вимоги, що, на думку суду, вказує на поважність причин неподання та необхідність його наявності у матеріалах справи для її об`єктивного вирішення.

У судове засідання 21.09.2022 сторони явку представників не забезпечили.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості та нараховані на неї інфляційні втрати.

Крім цього, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання договору він перерахував на користь відповідача 219.117,40 грн. Умовою повернення забезпечення виконання договору є, зокрема, його належне виконання. Враховуючи, що договір, за твердженням позивача, є належним чином виконаним, то наявні підстави для повернення відповідачем позивачу 219.117,40 грн забезпечення виконання договору та стягнення нарахованих на таке забезпечення трьох проценті річних та інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач, не заперечуючи обставин справи, викладених позивачем, у задоволенні позову просить відмовити з огляду на важкий фінансовий стан відповідача, накладення арешту на рахунки відповідача, його стратегічне значення для держави, а також зазначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог відповідач матиме змогу закумулювати кошти для подальшого поступового розрахунку з контрагентами, в т.ч. з позивачем.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; поставки товару; оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування інфляційних втрат; забезпечення виконання договору; наявність / відсутність підстав для повернення забезпечення виконання договору; правомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 16.01.2021 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір №9/13/479В про закупівлю товару (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити основні неорганічні хімічні речовини, код 2431 (Натр їдкий технічний) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1, становить 4.851.956,60 грн, крім того податок на додану вартість 20 % - 970.391,32 грн. Загальна сума становить 5.822.347,92 грн з урахуванням ПДВ 20% (п. 3.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 договору).

На виконання взятих на себе зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2.547.047,72 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 26 від 12.08.2021 на суму 140.509,44 грн; видатковою накладною № 37 від 13.08.2021 на суму 249.515,39 грн; видатковою накладною № 40 від 20.09.2021 на суму 252.559,44 грн; видатковою накладною № 43 від 28.09.2021 на суму 272.635,67 грн; видатковою накладною № 44 від 30.09.2021 на суму 262.585,48 грн; видатковою накладною № 59 від 13.10.2021 на суму 255.144,47 грн; видатковою накладною № 69 від 27.10.2021 на суму 275.413,97 грн; видатковою накладною № 73 від 04.11.2021 на суму 283.265,69 грн; видатковою накладною № 79 від 16.11.2021 на суму 273.360,44 грн; видатковою накладною № 87 від 21.12.2021 на суму 282.057,73 грн.

Всі видаткові накладні, на підставі яких позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, підписані представником відповідача без заперечень та зауважень, а підписи представника відповідача засвідчені печаткою підприємства.

Відповідно до п. 4.1 договору товару, який поставляється відповідно до цього договору, оплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару за фактом його поставки протягом 60-ти банківських днів (п. 4.2 договору).

Строк оплати товару є таким, що настав.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково (у розмірі 1.081.032,32 грн), у зв`язку з чим залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 1.466.015,40 грн.

Доказів оплати товару в сумі 1.466.015,40 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідач не надав.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 06.11.2021 до 22.02.2022 у розмірі 139.937,55 грн.

Крім цього, розділом 8 договору врегульовано питання забезпечення виконання договору.

Так, пунктом 8.1 договору визначено, що постачальник не пізніше дати укладання договору про закупівлю вносить забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю.

На виконання п. 8.1 договору позивач перерахував на користь відповідача 291.117,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 04.01.2021 на суму 291.117,40 грн.

Згідно з пп. 8.3.1 п. 8.3 договору покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю, зокрема, після виконання постачальником договору про закупівлю (договір про закупівлю вважається виконаним у повному обсязі після закінчення строку його дії та у разі належного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання перед відповідачем, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 2.547.047,72 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Отже в силу пп. 8.3.1 п. 8.3 договору у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю.

Водночас, підпунктом 8.3.4 п. 8.3 договору визначено, що покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин та після отримання покупцем письмового запиту від постачальника.

Суд відзначає, що у даному положенні договору вжито сполучник та (а не або), тобто мається на увазі, що лише у випадку настання обох випадків (настання відповідних обставин та отримання покупцем письмового запиту) виникає обов`язок щодо повернення забезпечення.

Суд також відзначає, що однією із умов, зазначеною в договорі про закупівлю, є, зокрема, і умова пп. 8.3.1 (виконання постачальником договору про закупівлю).

Таким чином, суд доходить висновку, що пп. 8.3.1 підлягає застосуванню у системному зв`язку із п.п. 8.3.4, оскільки такі положення не суперечать одне одному, а, навпаки, доповнюють одне одного.

Так, пп. 8.3.1 визначає одну із умов повернення забезпечення, а пп. 8.3.4 фактично встановлює порядок та строк такого повернення.

Господарський суд встановив, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання перед відповідачем 21.12.2021 (дата поставки останньої партії товару).

Оскільки договором не визначено порядок та форму письмового запиту від постачальника про повернення забезпечення виконання договору про закупівлю, то господарський суд доходить висновку, що пред`явлення позивачем такого може бути реалізоване останнім будь-яким шляхом: як шляхом звернення до покупця (відповідача) з претензією, так і шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

Докази звернення позивача до відповідача з претензією в матеріалах справи відсутні, а тому господарський суд встановив, що звернення позивача до суду з даною позовною заявою відбулося 28.05.2022. Вказане підтверджується штемпелем УДППЗ «Укрпошта» на конверті в якому отримано позовну заяву судом.

Відповідач отримав позовну заяву та додані до неї документи 02.06.2022, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (роздруківка у матеріалах справи).

Відтак, останнім днем строку для повернення відповідачем позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю є 09.06.2022 (з урахуванням того, що 04.06.2022 та 05.06.2022 були вихідними днями).

На час вирішення спору по суті доказів повернення відповідачем позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повернення забезпечення виконання договору про закупівлю, позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за період прострочення з 03.01.2022 до 22.05.2022 у сумі 31.692,07 та інфляційні втрати за період з 03.01.2022 до 22.05.2022 у розмірі 3.349,84 грн.

При цьому, як вбачається з розрахунку, наведеного у позовній заяві, позивач при нарахуванні 3% річних у сумі 31.692,07 та інфляційних втрат у сумі 3.349,84 грн також враховував положення пп. 8.3.4 договору (щодо надіслання письмового запиту протягом 5 банківських днів), адже, як зазначає позивач, зобов`язання з поставки товару були ним виконанні 21.12.2021, а нарахування він почав здійснювати лише з 03.01.2022 (з урахуванням святкових днів).

Порушення строку оплати отриманого від позивача товару та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю і стало причиною для звернення до суду з позовом у даній справі.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.466.015,40 грн основної заборгованості; 139.937,55 грн інфляційних втрат; 291.117,40 грн забезпечення виконання договору; 3.349,84 грн трьох процентів річних; 31.692,07 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Так, на виконання взятих на себе зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2.547.047,72 грн, що підтверджується видатковою накладною № 26 від 12.08.2021 на суму 140.509,44 грн, видатковою накладною № 37 від 13.08.2021 на суму 249.515,39 грн, видатковою накладною № 40 від 20.09.2021 на суму 252.559,44 грн, видатковою накладною № 43 від 28.09.2021 на суму 272.635,67 грн, видатковою накладною № 44 від 30.09.2021 на суму 262.585,48 грн, видатковою накладною № 59 від 13.10.2021 на суму 255.144,47 грн, видатковою накладною № 69 від 27.10.2021 на суму 275.413,97 грн, видатковою накладною № 73 від 04.11.2021 на суму 283.265,69 грн, видатковою накладною № 79 від 16.11.2021 на суму 273.360,44 грн, видатковою накладною № 87 від 21.12.2021 на суму 282.057,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п. 4.2 договору строк оплати товару є таким, що настав.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково (у розмірі 1.081.032,32 грн), у зв`язку з чим залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 1.466.015,40 грн.

Доказів оплати товару в сумі 1.466.015,40 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.466.015,40 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період з 06.11.2021 до 22.02.2022 у розмірі 139.937,55 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Отже, розмір інфляційних втрат визнається обґрунтованим у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, який перевірений господарським судом та є арифметично правильним, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про повернення забезпечення виконання договору

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Так, пунктом 8.1 договору визначено, що постачальник не пізніше дати укладання договору про закупівлю вносить забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Однак, згідно з умовами спірного договору позивач є постачальником і його обов`язок полягає у поставці товару, у даному випадку він не оплачує товар, а тому не вносить кошти у рахунок належних з нього за договором платежів.

Водночас, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

При цьому у разі належного виконання договору завдаток поверненню не підлягає, оскільки є частиною платежу.

В даному випадку сторони узгодили (пп. 8.3.1 п. 8.3 договору), що покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю, зокрема, після виконання постачальником договору про закупівлю (договір про закупівлю вважається виконаним у повному обсязі після закінчення строку його дії та у разі належного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань).

Таким чином, обумовлене сторонами забезпечення виконання зобов`язання за своєю правовою суттю є заставою, визначення якої наведено у ст. 572 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Тобто, у даній справі кошти, обумовлені пунктом 8.1 договору, слугують способом забезпечення виконання зобов`язання з поставки товару і оскільки матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару відповідачу, у останнього відсутні правові підстави для утримання такого забезпечення зобов`язання у розмірі 291.117,40 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 291.117,40 грн забезпечення виконання зобов`язання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повернення забезпечення виконання договору про закупівлю позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за період прострочення з 03.01.2022 до 22.05.2022 у сумі 31.692,07 та інфляційні втрати за період з 03.01.2022 до 22.05.2022 у розмірі 3.349,84 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Як встановив суд вище, останнім днем строку для повернення відповідачем позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю є 09.06.2022 (з урахуванням того, що 04.06.2022 та 05.06.2022 були вихідними днями).

Водночас, три проценти річних та інфляційні втрати (за несвоєчасне повернення забезпечення виконання зобов`язання) позивач нарахував за період з 03.01.2022 до 22.05.2022, тобто до того часу, коли у відповідача виник обов`язок з повернення забезпечення зобов`язання.

Відтак, таке нарахування є неправомірним і господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, не заперечуючи обставин справи, встановлених судом, у задоволенні позову просить відмовити з огляду на важкий фінансовий стан відповідача, накладення арешту на рахунки відповідача, його стратегічне значення для держави, а також зазначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог відповідач матиме змогу закумулювати кошти для подальшого поступового розрахунку з контрагентами, в т.ч. з позивачем.

Наведені відповідача проти задоволення позовних вимог, господарський суд вважає такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, оскільки згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 28.457,12 грн, з урахуванням того, що 98,19 % позовних вимог позивача суд задовольнив.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНАК" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНАК" (03110, місто Київ, вулиця О. Пироговського, будинок 19, корпус 6; ідентифікаційний код 40126492) 1.466.015,40 грн (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч п`ятнадцять грн 40 коп) основної заборгованості, 139.937,55 грн (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн 55 коп) інфляційних втрат, 291.117,40 грн (двісті дев`яносто одну тисячу сто сімнадцять грн 40 коп) забезпечення виконання зобов`язання, 28.457,12 грн (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят сім грн 12 коп) судового збору.

В решті вимог (про стягнення 3.349,84 грн трьох процентів річних та 31.692,07 грн інфляційних втрат) відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 22.09.2022

Суддя С.А. Дупляк