Ухвала

від 21.09.2022 по справі 910/16674/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2022Справа № 910/16674/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїду за межі України боржника по справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ароцкера Дмитра Володимировича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ РЕН"

про стягнення 711 830,66 грн, -

За участю приватного виконавця: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ароцкер Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ РЕН" про стягнення 711 830,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором оренди №74/19 від 13.06.2019 в частині сплати орендних та комунальних платежів.

Ухвалою від 18.10.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17.11.2021.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ РЕН" взагалі відсутня заборгованість за договором №74/19 від 13.06.2019, а розрахунок позивача є необґрунтованим.

17.11.2021 судом було відкладено підготовче засідання на 08.12.2021.

03.12.2021 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій вказано, що фактично заперечення відповідача зводяться до посилань на орендні платежі, які не стосуються спірного поріоду (з лютого по вересень 2021), а всі здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЯ РЕН" оплати було враховано у визначенні заборгованості.

08.12.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.

12.01.2022 судом було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи по суті на 02.02.2022.

Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 616 450,15 грн, заборгованість з комунальних платежів в розмірі 62 268,83 грн, пеня в сумі 11 574,25 грн, 3% річних в сумі 4 508,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 099,22 грн та судовий збір в сумі 10 483,51 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 2 779,30 грн, 3% річних в розмірі 7 617,25 грн та інфляційних втрат на суму 2 532,97 грн відмовлено. Судовий збір в сумі 196,42 грн залишено за позивачем.

28.03.2022 на виконання рішення було видано наказ.

Постановою від 19.07.2022 Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 залишено без змін.

13.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

В обґрунтування означеної заяви приватний виконавець посилався на те, що керівник боржника не з`явився на виклик приватного виконавця, що на думку, останнього вказує на свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення.

Ухвалою від 14.09.2022 судом було повідомлено приватного виконавця про призначення розгляду подання на 21.09.2022.

20.09.2022 приватним виконавцем було подано заяву про розгляд подання без його участі.

Розглянувши вказану заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022, суд дійшов висновку щодо передчасності вимог приватного виконавця та відсутності підстав для їх задоволення. При цьому, судом враховано таке.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до приписів ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або Приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання ст. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 року №261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463 та №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Отже, нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Обов`язок щодо підтвердження вищезгаданих обставин належними доказами покладається на Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Як вбачається зі змісту розглядуваної заяви 27.07.2022 року було подано заяву від 20.07.2022 про примусове виконання рішення, на підставі якої 28.07.2022 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69581322. Вказану постанову було надіслано боржнику 29.07.2022 року за адресою, вказаною у виконавчому документі.

Зазначеною постановою, боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Означений лист з постановою було повернуто Укрпоштою в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до витягу з Державного реєстру підприємств та організацій України встановлено, що станом на 08.09.2022 року керівником юридичної особи - боржника є: Гордійчук Єлизавета Ігорівна , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді на запит Державною фіскальною службою України (№142851476 від 08.08.2022) було надано інформацію про номери рахунків, відкриті боржником.

08.08.2022 приватним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Одночасно, з винесенням постанови, було надіслано платіжні вимоги до банківських установ щодо списання грошових коштів з рахунків.

Згідно листа №20.1.0.0.0/7-220729/145889 від 01.08.2022 Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рахунках боржника недостатньо грошових коштів для виконання постанови.

Відповідно до квитанції від 10.08.2022 року були частково списані грошові кошти у розмірі 16,05 грн.

Згідно відповіді Акціонерного банку «Південний» вих.№232-001-19476-2022-БТ від 17.08.2022 станом на 17.08.2022 р. на рахунках боржника відсутні грошові кошти.

Відповідно до квитанції від 16.08.2022 року були частково списані грошові кошти у розмірі 28,11 грн.

Згідно відповіді на запит №142851475 від 08.08.2022 Міністерства внутрішніх справ України, щодо зареєстрованих транспортних засобів повідомило, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 306748264 від 08.08.2022 р.) приватним виконавцем встановлено, що відомості про зареєстроване за боржником нерухоме майно відсутні.

05.09.2022 приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану та вручення виклику керівнику було здійснено вихід за адресою боржника.

У зв`язку з неможливістю вручити виклик №445 з вимогою з`явитися керівнику 08.09.2022 р. о 10:00 год. до офісу приватного виконавця, щодо сплати боргу та надання підтверджуючих документів про сплату, 05.09.2022 року приватним виконавцем було надіслано виклик №445 поштою за адресою вказаною у виконавчому документів

Згідно акту приватного виконавця від 08.09.2022 за викликом, що був направлений боржнику, у встановлений час, а саме 08.09.2022 о 10:00, боржник не з`явився.

Означені обставини, на думку приватного виконавця, свідчать про ухилення від виконання боржником судового рішення у справі, і як наслідок, про наявність достатніх підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

Проте, суд вважає такі висновки приватного виконавця передчасними та такими, що недостатнім чином обґрунтовують наявність підстав для застосування такого виключного заходу як обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника.

При цьому, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте, у даному випадку приватним виконавцем було встановлено відсутність у боржника майна та грошових коштів, за рахунок яких могло б бути виконано судове рішення у справі.

Одночасно, суд також критично ставиться до посилань приватного виконавця на нез`явлення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ РЕН" за викликом від 05.09.2022.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що виклик приватного виконавця №445 від 05.09.2022 було направлено на адресу боржника 05.09.2022 о 19:52, на підтвердження чого надано копію фіскального чека.

Наказом №958 від 28.11.2013 Міністерства інфраструктури України затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень.

Нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) для місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що нормативний строк пересилання поштового відправлення, яке було прийнято відділенням поштового зв`язку 05.09.2022 о 19:52 не закінчився станом на 10 годину 08.09.2022.

Доказів вручення вказаного поштового відправлення до дати та часу, який визначений приватним виконавцем у виклику, приватним виконавцем не надано.

За таких обставин, виходячи з вище викладеного, приймаючи до уваги те, що сама по собі відсутність у боржника майна та грошових коштів не є беззаперечним свідченням ухилення останнього від виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо недоведеності приватним виконавцем наявності достатніх підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ РЕН" такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїду за межі України керівника боржника.

Таким чином, з огляд на вищенаведене, подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїду за межі України боржника підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 21.09.2022.

Суддя В. В. Князьков