Постанова

від 21.03.2023 по справі 910/16674/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 910/16674/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.03.2023 у справі №910/16674/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, повний текст якої складений 07.12.2022

про відмову у задоволенні подання № 69581322/976 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника

у справі №910/16674/21 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ароцкера Дмитра Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯ РЕН»

про стягнення 711 830,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/16674/21 відмовлено у задоволенні подання № 69581322/976 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

Відмовляючи у задоволенні вказаного подання приватного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність приватним виконавцем наявності достатніх підстав для застосування до відповідача такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з наступного:

- відповідно до положень чинного законодавства право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, а відтак, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон;

- ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям, а доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України;

- поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним, проте у даному випадку приватним виконавцем було встановлено відсутність у боржника майна та грошових коштів, за рахунок яких могло б бути виконано судове рішення у справ;

- в свою чергу сама по собі відсутність у боржника майна та грошових коштів не є беззаперечним свідченням ухилення останнього від виконання судового рішення.

Суд першої інстанції критично поставився до посилань приватного виконавця на нез`явлення керівника відповідача за викликом від 05.10.2022 та зауважив приватному виконавцю на тому, що :

- виклик приватного виконавця №632 від 05.10.2022 було направлено на адресу боржника, на підтвердження чого надано копію фіскального чека, проте відомості щодо отримання боржником вказаного виклику приватним виконавцем до матеріалів подання не додано.

- обставини нез`явлення боржника за попередніми викликами приватного виконавця ніяким чином не впливають на правову позицію суду щодо розгляду подання №69581322/976 від 01.12.2022 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, оскільки останнім було надано оцінку в ухвалі суду від 21.09.2022.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни.

Крім того, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, винесеною судом з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, які надав суду приватний виконавець.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- він вже звертався до суду першої інстанції з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022;

- відмова у задоволенні вказаного подання була мотивована тим, що приватним виконавцем було надіслано виклик № 445 від 05.09.2022 на адресу боржника, однак на момент звернення до суду з поданням не закінчився нормативний строк пересилання рекомендованого поштового відправлення (Д+3), встановлений наказом № 958 від 28.11.2013 Міністерства інфраструктури України, з огляду на що 01.12.2022 апелянт звернувся з повторним поданням у якому було враховано висновки суду, викладені в ухвалі від 21.09.2022:

- вказане свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та викладенні висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, справу №910/16674/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16674/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/16674/21.

08.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/16674/21 та повідомлено про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом подання доказів про сплату судового збору в сумі 2 481,00 грн.

23.02.2023 від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у зазначеному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 задоволено клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/16674/21 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/16674/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2023 о 10:15 год.

Станом на 21.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Учасники судового процесу представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У жовтні 2021 року позивач звернувся Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯ РЕН» про стягнення 711 830,66 грн. за договором оренди № 74/19 від 13.06.2019, з яких 616 450,15 грн. - заборгованість з орендної плати, 62 268,83 грн. - заборгованість з комунальних платежів, 6 632,18 грн. - інфляційні нарахування, 12 125,95 грн. - 3% річних та 14 353,55 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.078.2022, позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість з орендної плати в сумі 616 450,15 грн., заборгованість з комунальних платежів в розмірі 62 268,83 грн., пеню в сумі 11 574,25 грн., 3% річних в сумі 4 508,70 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 099,22 грн. та судовий збір в сумі 10 483,51 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 2 779,30 грн., 3% річних в розмірі 7 617,25 грн. та інфляційних втрат на суму 2 532,97 грн. відмовлено.

На виконання вказаного рішення, 28.03.2022 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ (далі Наказ), який позивачем було пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича (далі Виконавець). Станом на грудень 2022 року Наказ відповідачем не виконано.

13.09.2022 до Господарського суду міста Києва від Виконавця надійшло подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в якому Виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у задоволенні вказаного поданні відмовлено.

05.12.2022 до Господарського суду міста Києва від Виконавця надійшло подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в якому Виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

Вказане подання обґрунтоване тим, що на даний час боржником будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснено, декларацію про доходи та майно не подано, при здійсненні виконавчих дій Виконавцем встановлено, що на праві власності у боржника відсутні грошові кошти та цінності для виконання рішення суду, керівник боржника не з`явився на черговий виклик приватного виконавця. Вказане, на думку заявника, вказує на свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення.

Суд першої інстанції не знайшов правових підстав для задоволення вказаного подання, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що Наказ був пред`явлений стягувачем до виконання 27.07.2022, в зв`язку із чим Виконавцем 28.07.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69581322, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Вказану постанову боржнику надіслано 29.07.2022 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, проте відповідне поштове відправлення повернуто Укрпоштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до витягу з Державного реєстру підприємств та організацій України станом на 08.09.2022 керівником юридичної особи-боржника є: Гордійчук Єлизавета Ігорівна , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

У відповідь на запит №142851476 від 08.08.2022 Державною фіскальною службою України було надано інформацію про номери рахунків, відкриті боржником.

08.08.2022 Виконавцем винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Одночасно, з винесенням вказаної постанови, було надіслано платіжні вимоги до банківських установ щодо списання грошових коштів з рахунків.

Згідно листа №20.1.0.0.0/7-220729/145889 від 01.08.2022 Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рахунках боржника недостатньо грошових коштів для виконання постанови.

Відповідно до квитанції від 10.08.2022 з рахунку боржника частково списані грошові кошти у розмірі 16,05 грн.

Згідно відповіді Акціонерного банку «Південний» вих.№232-001-19476-2022-БТ від 17.08.2022 станом на 17.08.2022 р. на рахунках боржника відсутні грошові кошти.

Відповідно до квитанції від 16.08.2022 з рахунку боржника частково списані грошові кошти у розмірі 28,11 грн.

Згідно відповіді на запит щодо зареєстрованих транспортних засобів №142851475 від 08.08.2022 Міністерство внутрішніх справ України повідомило, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 306748264 від 08.08.2022 ) відомості про зареєстроване за боржником нерухоме майно відсутні.

05.09.2022 Виконавцем з метою перевірки майнового стану та вручення виклику керівнику було здійснено вихід за адресою боржника.

У зв`язку з неможливістю вручити виклик №445 з вимогою з`явитися керівнику 08.09.2022 о 10:00 год. до офісу Виконавця, щодо сплати боргу та надання підтверджуючих документів про сплату, 05.09.2022 Виконавцем вказаний виклик надіслано поштою за адресою вказаною у виконавчому документі.

Згідно акту приватного виконавця від 08.09.2022 за викликом, що був направлений боржнику, у встановлений час, а саме 08.09.2022 о 10:00, боржник не з`явився.

05.10.2022 Виконавцем направлено на адресу боржника виклик №632 з вимогою для керівника з`явитись 25.10.2022 до офісу приватного виконавця щодо питання сплати заборгованості.

Згідно акту приватного виконавця від 25.10.2022 за викликом, що був направлений боржнику, у встановлений час боржник не з`явився.

Вказані обставини, на думку приватного виконавця, свідчать про ухилення від виконання боржником судового рішення у справі, і як наслідок, про наявність достатніх підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За приписами ст. 337 ГПК України:

- тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення (ч. 1);

- тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2);

- суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч. 3).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Як роз`яснив Верховний Суд України в листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які саме свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, тобто, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Аналіз Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, у даному випадку Виконавцем встановлено відсутність у боржника майна та грошових коштів, за рахунок яких могло б бути виконано судове рішення у справі, що фактично свідчить про те, що відсутні докази свідомого ухилення боржника від виконання Наказу.

За змістом положень ст. 337 ГПК України господарському суду надано право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника за невиконаним ним судовим рішенням, в той час як положеннями Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю надано право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду як боржника - фізичної особи, так і керівника боржника - юридичної особи за межі України.

В листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» вказано, що, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Оскільки ГПК України був прийнятий 15.07.2017, а Закон України «Про виконавче провадження» - 02.06.2016, тому за вказаним роз`ясненням Міністерства юстиції України саме норми ГПК України є пріоритетними.

Відповідно до положень ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Колегія суддів зазначає про те, що боржником у цій справі за Наказом є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЯ РЕН», а не фізична особа Гордійчук Єлизавета Ігорівна .

Отже, незважаючи на те, що Виконавцю Законом України «Про виконавче провадження» надано право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, проте положеннями ст. 337 ГПК України господарському суду фактично надано право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України саме фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення, тобто право на постановлення ухвали яка б обмежувала право виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи саме господарський суд фактично не має.

Також колегія суддів зауважує Виконавцю і на тому, що основним видом діяльності боржника згідно відомостей з Державного реєстру підприємств та організацій України є оздоблення текстильних виробів, а відтак, введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 який триває і на даний час, цілком ймовірно міг призвести до зменшення господарської діяльності боржника та погіршення його фінансового стану.

Водночас, судова колегія також вважає за доцільне звернуту увагу заявника на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених Виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України.

Окремо слід зауважити і на тому, що за змістом положень Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, а обов`язком держави є захищати життя людини, проте тимчасове обмеження під час воєнного стану у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка законодавчо не обмежена у такому праві (тобто не є військовозобов`язаним, державним службовцем тощо), може свідчити про порушення державою свого обов`язку щодо забезпечення та захисту основоположного права людини на життя.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволенні подання № 69581322/976 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни на строк до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/16674/21, що виконується у виконавчому провадженні №69581322 від 28.07.2022.

Щодо доводів апеляційної скарги, які фактично зводяться до того, що:

- ухвалою суду першої інстанції від 21.09.2022 у цій справі № 910/16674/21 судом першої інстанції було у задоволенні аналогічного подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни відмовлено саме з підстав недотримання Виконавцем нормативно встановлених строків пересилання кореспонденції при наданні доказів нез`явлення керівника боржника на виклик Виконавця;

- Виконавцем вказані недоліки були усунуті, що свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні його наступного подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Гордійчук Єлизавети Ігорівни,

колегія суддів зазначає, що вказані твердження спростовуються змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2022.

Також колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що законність ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/16674/21 не є предметом розгляду у цьому апеляційному провадженні, а у випадку незгоди апелянта з вказаною ухвалою він не позбавлений право оскаржити її у встановленому законодавством порядку.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/16674/21, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/16674/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/16674/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16674/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України, не підлягає оскарженню.

Повний текст судового рішення складено 21.03.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.О. Хрипун

Є.Ю. Шаптала