Рішення

від 18.09.2022 по справі 910/155/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/155/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 37)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, місто Київ, вул. Євгена Маланюка, будинок 100-А) проповернення майна та стягнення 576 027 грн 04 коп.Представники сторін:від позивача: Прохода Ю.Л. - представник за довіреністю

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" про повернення майна та стягнення 576 046 грн 72 коп. неустойки, відповідно до якої позивач просить суд: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрукс" теплоізоляцію в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95 017 грн 20 коп. з ПДВ, а всього 351 236 грн 40 коп.; стягнути 576 027 грн 04 коп. неустойки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору зберігання № 0311-20 від 30.11.2020 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення в повному обсязі майна прийнятого на зберігання, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повернення переданого йому майна та сплати неустойки.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс" про забезпечення позову; накладено арешт на майно, що знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146520 грн з ПДВ, гідроізоляцію purex hb-rn a в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляцію purex hb-rn b в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95017 грн 20 коп. з ПДВ, а всього 351248 грн 40 коп.; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" передавати, в тому числі, відчужувати третім особам майно в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146520 грн з ПДВ, гідроізоляцію purex hb-rn a в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляцію purex hb-rn b в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95017 грн 20 коп. з ПДВ, а всього 351248 грн 40 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

16.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/155/22 та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 05.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022, в порядку статей 120-121 Господарського суду міста Києва, сторін повідомлено, що суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.09.2022.

У судове засідання 19.09.2022 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зв`язався вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а саме на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (02002, місто Київ, вул. Євгена Маланюка, будинок 100-А) судом були направлені ухвали, проте поштові відправлення повернуті із зазначенням причин: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 19.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (позивач у справі, поклажедавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (відповідач у справі, зберігач за договором) укладено договір зберігання № 0311-20, відповідно до умов якого зберігач зобов`язується зберігати тепло- та гідроізоляцію (далі - майно), то передані йому поклажодавцем, і повернути майно поклажодавневі у схоронності.

Кількість, асортимент та вартість майна, яке передається на зберігання вказується у акті (актах) прийому-передачі, що після підписання його сторонами є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.3 договору).

Відповідно до положень пунктів 2.1.1 - 2.1.6 договору зберігач зобов`язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна під час дії даного договору; зберігати майно, то належить поклажодавцеві окремо від іншого майна, з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна; нести відповідальність за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у нього, незалежно від причини пошкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту витребування ним майна крім випадків, коли таке ушкодження чи втрата відбулися не з вини Зберігача; виконувати свої обов`язки за договором особисто; негайно повідомити поклажодавця про необхідність змін умов зберігання майна і отримати його відповідь; повернути майно на вимогу поклажодавця в стані, в якому воно прийняте на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей.

За змістом пункту 3.2 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Відповідно до пункту 7.2 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до моменту витребування майна у зберігача поклажодавцем.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

За змістом частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання товар згідно переліку, що міститься в акті № 1 від 02.11.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору зберігання № 0311-20 від 03.11.2020 на загальну суму 1 008 620 грн 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до актів № 2 від 03.12.2020 та № 3 від 11.12.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору зберігання № 0311-20 від 03.11.2020 відповідач передав, а позивач прийняв частину майна на загальну суму 244 870 грн 00 коп. без ПДВ.

Листом 01.02.2020 позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою щодо посприяння 04.02.2020 завантаженню майна, що знаходиться на відповідальному зберіганню згідно договору зберігання № 0311-20 від 03.11.2020, а саме теплоізоляції PUREX NG 0810 NF P A кількості 3 бочки, теплоізоляції PUREX WG 1912 NF А у кількості 1 бочка, гідроізоляції PUREX HB-RN А у кількості 8 бочок, гідроізоляції PUREX HB-RN В у кількості 8 бочок. Всього 20 бочок.

Відповідно до акту № 4 від 04.02.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору зберігання № 0311-20 від 03.11.2020 відповідач ще передав, а позивач прийняв частину майна у кількості 11 бочок на загальну суму 325 631 грн 00 коп. без ПДВ.

У зв`язку з неповерненням відповідачем отриманого на зберігання майна, листом вих. № 3 від 05.02.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново оплатити вартість втраченого майна, а саме в сумі 351 248 грн 40 коп. з ПДВ.

Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором зберігання № 0311-20 від 03.11.2020 щодо повернення в повному обсязі отриманого на зберігання майна, позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути майно, передане позивачем на зберігання та не повернуте майно загальною вартістю 351 248 грн 40 коп., а саме: теплоізоляцію в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95017 грн 20 коп. з ПДВ, та стягнути неустойку за неповернення майна в розмірі 576 046 грн 72 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо повернення позивачу майна, отриманого на зберігання відповідно до договору зберігання № 0311-20 від 03.11.2020, вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути майно, передане позивачем на зберігання та не повернуте майно загальною вартістю 351 248 грн 40 коп., а саме: теплоізоляцію в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95017 грн 20 коп. з ПДВ, підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 576 046 грн 72 коп., нараховану за період прострочення з 05.02.2021 по 31.12.2021.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що у випадку неповернення майна на вимогу поклажодавия, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 5.2. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов`язань щодо повернення в повному обсязі майна, переданого на зберігання за договором зберігання № 0311-20 від 03.11.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача нуестойки в розмірі 576 046 грн 72 коп., нарахованої за період прострочення з 05.02.2021 по 31.12.2021, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Маланюка, будинок 100-А, ідентифікаційний 42699781) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 37, ідентифікаційний код 36197578) теплоізоляцію теплоізоляції PUREX NG 0810 NF P A в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію гідроізоляції PUREX HB-RN А в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляцію гідроізоляції PUREX HB-RN В в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95017 грн 20 коп. з ПДВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Маланюка, будинок 100-А, ідентифікаційний 42699781) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 37, ідентифікаційний код 36197578) неустойку в розмірі 576 046 (п`ятсот сімдесят шість тисяч сорок шість) грн 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 909 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 25 коп.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 22.09.2022

Суддя Н.Плотницька