Рішення

від 21.09.2022 по справі 910/3974/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2022Справа № 910/3974/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - КЮКО»

до Фізичної особи - підприємця Писаревського Мирослава Павловича

про стягнення 158 495, 43 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 158 495, 43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

20.06.2022 від Фізичної особи - підприємця Писаревського Мирослава Павловича надійшли пояснення по справі разом з клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 було витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо того чи перетинав Писаревський Мирослав Павлович (державний кордон України за період з 01.01.2020 по 30.03.2020.

15.09.2022 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла відповідь на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2022.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві, 01.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ-КЮКО» (далі - Позивач/Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Писаревським Мирославом Павловичем (далі - Відповідач/Орендар) оформлено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/02/20 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (в Оренду) на строк, який зазначений у п. 2.1. цього Договору, нежитлове приміщення площею 40,4 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 34, приміщення 5 (далі - Приміщення).

У відповідності до п. 2.1. Договору, строк оренди складає 35 календарних місяців, тобто до 31 грудня 2022 року включно, який розпочинається з моменту передачі Приміщення в оренду за Актом приймання-передачі.

Згідно Акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2020 до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/02/20 від 01 лютого 2020 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 40,4 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 34, приміщення 5 в справному технічному стані, належному до експлуатації.

Відповідно до п. 3.2. Договору, розмір Орендної плати за весь об`єкт оренди становить Г7 000,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць оренди.

В пункті 3.5. Договору сторони погодили, що Орендар сплачує орендну плату, передбачену в п. 3.2. цього Договору, у безготівковій формі. Орендна плата сплачується щомісячно в термін до 10 (десятого) числа поточного місяця оренди. Орендна плата за неповний місяць оренди сплачується пропорційно до кількості днів відповідного неповного календарного місяця строку оренди, якщо інший розмір орендної плати не встановлений цим Договором.В якості забезпечення власних зобов`язань по Договору Орендар зобов`язаний в момент внесення орендної плати, внести Орендодавцю забезпечувальний платіж у розмірі орендної плати за 1 місяць оренди по ставці, зазначеній в п. 3.2. цього Договору: становить 17 000,00 грн.

Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. Договору, передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, сплачувати орендодавцю орендну плату, плату за комунальні послуги, а також інші витрати, пов`язані з утриманням та експлуатацією Приміщення на умовах і в строки, передбачені Договором.

Згідно п. 7.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами й триває до закінчення строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов`язань.

18.03.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/02/20 від 01 лютого 2020 року, в пункті 1 якої, сторони погодили внести зміни до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/02/20 від 01 лютого 2020 року, та доповнити розділ 3 п. 3.8. в наступній редакції: «На період з 01 квітня по 31 травня 2020 року розмір орендної плати складає 8 500 грн. на місяць.».

Однак, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним Договором виконував неналежним чином, в порушення умов п. 3.2. та 3.5. Договору, не вчасно та не повному обсязі вносив орендну плату за користування орендованим приміщенням.

У зв`язку з вищевикладеним, Позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення грошових коштів, за якими у Відповідача перед Позивачем існує наступна заборгованість, а саме - заборгованість з орендної плати становить в розмірі 143 010, 00 грн. та штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 15 485, 43 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За змістом ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як вбачається з наданого позивачем Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20 та Акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2020 до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20, їх складено у м. Фастів та на якому містяться підписи та печатки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - КЮКО» та Фізичної особи - підприємця Писаревського Мирослава Павловича.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач подав письмові пояснення, в яких останній посилається на те, що Писаревський Мирослав Павлович не укладав та не підписував Договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20 та Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2020 до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20, оскільки перебував за межами державного кордону України та фізично не міг їх укласти у м. Фастів, Київської області.

Крім того, відповідач зазначає про те, що підпис виконаний на копіях Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20 та Акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2020 до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20 не Писаревським Мирославом Павловичем , а іншою невідомою особою.

Для з`ясування та підтвердження вказаних обставин, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 було задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Писаревського Мирослава Павловича про витребування інформації та витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо того чи перетинав Писаревський Мирослав Павлович ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , Громадянство - Україна) державний кордон України за період з 01.01.2020 по 30.03.2020.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.09.2022 № 91-25215/0/15-22, Писаревський Мирослав Павлович 15.01.2020 переткнув державний кордон України автомобільним транспортом в пункті пропуску «Городище», а на територію України прибув 12.02.2020 літаком у аеропорт Київ (Жуляни).

Таким чином, Господарський суд дійшов висновку, що відповідач не міг укласти та підписати у м. Фастів, Київської області Договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20 та Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2020 до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20, оскільки перебував за межами державного кордону України.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.02.2020 № 01/02/20 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва