Постанова

від 19.09.2022 по справі 920/27/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/27/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Куценко О.В. (в судовому засіданні 23.11.2021)

боржника - адвокат Авраменко О.В. (в судових засіданнях 23.11.2021, 20.09.2022)

керуючий реалізацією - арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. (в судових засіданнях 23.11.2021, 20.09.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 09.09.2021

у складі колегії суддів: Гарник Л.Л.- головуючого, Пантелієнка В.О., Верховця А.А.

та на постанову господарського суду Сумської області

від 30.06.2021

у складі судді Соп`яненко О.Ю.

у справі № 920/27/21

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.01.2021 відкрито провадження у справі № 920/27/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Господарського суду Сумської області від 30.06.2021:

- прийнято до відома звіт керуючого реструктуризацією про проведену роботу;

- задоволено клопотання боржника ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів;

- визнано боржника ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів строком на 120 днів;

- призначено арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну керуючим реалізацією майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1;

- зобов`язано керуючого реалізацією у встановленому законом порядку здійснити процедуру погашення боргів боржника, надати господарському суду звіт про виконану роботу.

3. Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Сумської області від 30.06.2021 залишено без змін.

Рух касаційної скарги

5. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 920/27/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та на постанову Господарського суду Сумської області від 30.06.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 23.11.2021 о 10 год. 15 хв.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 зупинено касаційне провадження у справі № 920/27/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та на постанову Господарського суду Сумської області від 30.06.2021 до розгляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 903/806/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та на постанову Господарського суду Сумської області від 30.06.2021 у справі № 920/27/21, призначено розгляд касаційної скарги на 20.09.2022 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

8. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанови судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також скаржником подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

9.1 Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/18739/16 та від 25.08.2021 у справі № 925/473/20.

9.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що при розгляді проекту плану реструктуризації виникли очевидні, закономірні, обґрунтовані питання до боржника на предмет реальності, дійсності викладених ним відомостей у наданому проекті плану реструктуризації.

9.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що у цій справі не було виконано мету процедури реструктуризації боргів, що виключає можливість переходу до іншої процедури у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи та застосування приписів частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства.

10. Представник скаржника в судовому засіданні 23.11.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Боржником та арбітражним керуючим Жмакіною Н.В. подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані постанови без змін.

12. Представник боржника та арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. в судових засіданнях 23.11.2021 та 20.09.2022 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

17. Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

18. За частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

19. Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

20. За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

21. Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

22. Тож, за змістом частини першої статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

23. Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

24. Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

25. Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

26. Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

27. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

28. Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

29. У абзаці п`ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

30. Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.

31. Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

32. До того ж, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);

- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

33. Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

34. Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

35. Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

36. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

37. За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

38. Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

39. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

40. Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

41. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

42. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

43. Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

44. За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

45. Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

46. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

47. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

48. Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

49. В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

50. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

51. Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

52. Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

53. Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

54. Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

55. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

56. Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

57. Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

58. Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

59. До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

60. Верховний Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

61. За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

62. Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

63. За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

64. Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

65. Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

66. Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

67. Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

68. Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

69. При ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

- ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано проєкт плану реструктуризації, який містить відомості про кредиторів ОСОБА_1 , розмір їх грошових вимог до нього; майновий стан боржника та його доходи у вигляді заробітної плати у розмірі 8 685,50 грн, яку він отримує працюючі на ТОВ "Німецькі турбіни", очікувані доходи - оклад у розмірі 30 000 грн щомісяця у разі працевлаштування; розмір щомісячного платежу для погашення вимог кредиторів - 10 000 грн; розмір вимог кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації - 786 725,16 грн; розмір і строки реалізації майна боржника шляхом продажу на аукціоні частки у статутному капіталі ТОВ "Промтекс", що у грошовому вираженні становить 42 500 грн; розстрочення сплати заборгованості у розмірі 480 000 грн на 4 роки з щомісячним платежем у розмірі 10 000 грн, які розподіляються пропорційно вимогам кредиторів; розмір вимог кожного кредитора, які планується погасити та розмір вимог цих кредиторів, яка прощаються (списуються), в тому числі вимоги АТ КБ "ПриватБанк": загальна сума вимог - 407 903,96 грн, з яких планується погасити 162 753,68 грн та прощається 286 286,09 грн.

- Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 призначено засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про процедури погашення боргів чи про закриття провадження у даній справі про неплатоспроможність.

- Згідно наявних в матеріалах справи фіскального чеку про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення від 13.05.2021 арбітражний керуючий Жмакіна Н.В., діючи як керуючий реструктуризацією ОСОБА_1 , надіслала на адресу АТ КБ "ПриватБанк" повідомлення про скликання зборів кредиторів 25.05.2021. Разом з вказаним повідомленням надіслано проєкт плану реструктуризації боргів боржника з викладеними у ньому обставинами, які спричинили неплатоспроможність боржника, а також відомостями про розмір визнаних судом вимог кредиторів - 1 133 538 грн, що підлягає реструктуризації відповідно до цього плану та складається з вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 1 128 998 грн - 2 черга задоволення, вимог АТ КБ "ПриватБанк" зі сплати судового збору - 4 540 грн; майна боржника - частки у статутному капіталі ТОВ "Промтекс", що у грошовому вираженні становить 42 500 грн; відсутність у боржника іншого рухомого та нерухомого майна, в тому числі майна, яке є предметом забезпечення; розмір очікуваних доходів боржника - 10 000 грн щомісяця; сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів - 2 000 грн; вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації - 1 085 538 грн; сума, яка залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб - 8 000 грн на місяць; виконання вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 48 000 грн відстрочується до 27.01.2024, вимоги АТ КБ "ПриватБанк" прощаються (списуються) у розмірі 1 085 538 грн; строк виконання плану реструктуризації боргів боржника - 2 роки.

- Згідно наявних в матеріалах справи фіскального чеку про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення від 04.06.2021 арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. надіслала на адресу АТ КБ "ПриватБанк" повідомлення про скликання зборів кредиторів ОСОБА_1 09.06.2021. Разом з вказаним повідомленням надіслано проєкт плану реструктуризації боргів боржника (зі змінами) з викладеними у ньому обставинами, які спричинили неплатоспроможність боржника, а також відомостями про розмір визнаних судом вимог кредиторів - 1 506 849,01 грн, що підлягає реструктуризації відповідно до цього плану та складається з вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 1 128 998 грн - 2 черга задоволення, 373 310,76 грн - 3 черга задоволення, та вимог АТ КБ "ПриватБанк" зі сплати судового збору - 4 540 грн; майна боржника - частки у статутному капіталі ТОВ "Промтекс", що у грошовому вираженні становить 42 500 грн; відсутність у боржника іншого рухомого та нерухомого майна, в тому числі майна, яке є предметом забезпечення; розмір очікуваних доходів боржника - 10 000 грн щомісяця; сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів - 2 000 грн; вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації - 1 458 849,01 грн; сума, яка залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб - 8 000 грн на місяць; виконання вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 48 000 грн відстрочується до 27.01.2024, вимоги АТ КБ "ПриватБанк" прощаються (списуються) у розмірі 1 458 849,01 грн; строк виконання плану реструктуризації боргів боржника - 2 роки.

70. Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується, що згідно з протоколами зборів кредиторів ОСОБА_1 від 25.05.2021 та від 09.06.2021 рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника зборами кредиторів не прийнято, натомість розгляд цього питання двічі відкладався зборами кредиторів на наступне засідання зборів кредиторів.

71. Як встановлено, згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.01.2021 відкрито провадження у справі, яка розглядається, та введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Відтак, встановлений статтею 130 КУзПБ строк для прийняття зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника закінчився 27.05.2021.

72. З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини у цій справі, судами встановлено, що комітетом кредиторів боржника не прийнято рішення стосовно схвалення плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

73. Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, що регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

74. Верховний Суд зауважує, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції.

75. До того ж, на цій стадії інтереси кредиторів можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна.

76. Тому, за недосягнення згоди з боржником збори кредиторів наділені процесуальними засобами впливу на рух справи задля припинення судової процедури відновлення платоспроможності щодо недобросовісного боржника чи переходу до погашення боргів відповідно до своїх інтересів у справі, зокрема можуть:

- за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника відмовити у його схваленні та звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (пункт другий частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (пункт другий частини восьмої статті 123 КУзПБ).

77. Також збори кредиторів не позбавлені права заявити клопотання про перехід до процедури погашення боргів чи закриття провадження у справі в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з обґрунтуванням відповідних підстав.

78. Водночас, спеціальні норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій, ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні зашкодити законним інтересам боржника.

79. Так, за приписами частини першої статті 130 КУзПБ якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

80. Як установлено судами попередніх інстанцій проєкт плану реструктуризації боргів боржника подавався на розгляд кредитора, проте на засіданнях (25.05.2021, 09.06.2021) зборами кредиторів рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника чи про відмову у схваленні цього плану та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність не приймалося.

81. Таким чином, судова процедура реструктуризації боргів ОСОБА_1 на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови фактично знаходилася на стадії погодження сторонами умов плану реструктуризації боргів боржника, оскільки збори кредиторів у встановлені строки та у спосіб, передбачений частинами другою, восьмою статті 123 КУзПБ, остаточної оцінки цьому плану не надали.

82. Водночас збори кредиторів з клопотанням про закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ до господарського суду не зверталися.

83. Отже, саме через зволікання з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника збори кредиторів рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні не прийняли, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема неплатоспроможності боржника, відповідно до статті 130 КУзПБ є підставою для визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

84. Доводів, які б спростовували ці обставини касантом не наведено, як і не доведено об`єктивної неможливості реалізувати свої права та захистити інтереси на стадії погодження плану реструктуризації боргів у спосіб передбачений пунктом 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

85. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

86. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 9.1, 9.2, 9.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

87. Крім того, висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/18739/16 та від 25.08.2021 у справі № 925/473/20 не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин у вказаних справах та справі № 920/27/21, зокрема щодо наявності поданого плану реструктуризації боргів боржника та відсутності рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні зборами кредиторів.

88. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

89. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

90. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

91. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

92. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

93. Оскаржувана постанови судів апеляційної інстанції та першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

94. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

95. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанов були дотримані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та на постанову Господарського суду Сумської області від 30.06.2021 у справі № 920/27/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та постанову Господарського суду Сумської області від 30.06.2021 у справі № 920/27/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В.Я. Погребняк