Рішення

від 20.09.2022 по справі 440/1706/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/1706/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача із розгляду заяви від 12.08.2021 позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із підстав приватизації відповідно до наданого викопіювання розташованої на території Сенчанської сільської ради;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачеві на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в місці розташування відповідно до викопіювання,

- зобов`язати відповідача надати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.09.2022 до суду відповідачем подано відзив на позов в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що бажана позивачем земельна ділянка не може використовуватися як рілля для вирощування сільгоспродукції.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.11.2020 №9-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Сенчанській сільській раді у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1658,0377 га.

У додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок від 27.11.2020 (пункт 77) зазначена земельна ділянка кадастровий номер 5322682800:00:004:0363, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

23.12.2020 рішенням другої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради земельні ділянки прийняті у комунальну власність Сенчанської територіальної громади.

Позивач звернувся до Сенчанської сільської ради із клопотанням від 12.08.2021, в якій просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сенчанської сільської ради (колишньої Ісківецької) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області.

У заяві зазначено, що позивачем до вказаної заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного номеру, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, рішення Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Витягу із рішення третього пленарного засідання 12 сесії Сенчанської сільської ради восьмого скликання від 29.09.2021 № 204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" Сенчанська сільська рада вирішила відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Ісківці на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на підставі ст. 2, п. «б» ст. 6 Закону України «Про землеустрій» з метою забезпечення раціональної системи землекористування через прийняття щодо земельної ділянки рішення про створення громадського пасовища, що підтверджується колективним зверненням громадян власників великої рогатої худоби с. Ісківці.

Позивач не погодився із бездіяльністю Сенчанської сільської ради, що полягає у не вирішенні питання про наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частин першої та третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з приписами статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тож Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою слугували обставини того, що згідно з наданим позивачем рішенням відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Ісківці на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на підставі ст. 2, п. «б» ст. 6 Закону України «Про землеустрій» з метою забезпечення раціональної системи землекористування через прийняття щодо земельної ділянки рішення про створення громадського пасовища, що підтверджується колективним зверненням громадян власників великої рогатої худоби с. Ісківці.

Оцінюючи законність підстав ненадання дозволу, які наведені в оскарженому рішенні, суд не приймає в якості таких ті, що покладені відповідачем в основу відмови, оскільки з положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку про те, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами частини другої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби, можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Однак позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з частиною другою статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища.

Проте реалізація цього права має відбуватися у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У цій справі відповідач не надав суду належних доказів, що у достатній мірі б свідчили про створення на жаданій позивачем земельній ділянці пасовища станом на дату розгляду клопотання позивача та прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання відповідача на прийняття сільською радою рішення від 13.07.2021 №236 суд визнає безпідставними, оскільки прийняття рішення про створення громадського пасовища, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження положення про громадські пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем станом на дату прийняття спірного рішення не надано суду доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення - пасовищ.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

З огляду на відсутність в оскаржуваному рішенні законних мотивів відмови у наданні дозволу, суд доходить висновку про його протиправність, у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки рішення третього пленарного засідання 12 сесії Сенчанської сільської ради восьмого скликання від 29.09.2021 № 204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" перевірявся судом на предмет законності та обґрунтованості, виходячи із його змісту, та суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та встановлювати наявність/відсутність інших підстав для надання/ненадання дозволу, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку землевпорядної документації задоволенню не підлягає.

Натомість, належним способом захисту прав позивача є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Наведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №480/4298/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про його виконання належить відмовити.

Згідно із частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 496,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, код ЄДРПОУ 41830654) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення третього пленарного засідання 12 сесії Сенчанської сільської ради восьмого скликання від 29.09.2021 № 204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею, 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку впродовж тридцяти днів з моменту його підписання в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛ.М. Петрова