Постанова

від 20.09.2022 по справі 711/6071/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 711/6071/21Провадження № 22-ц/821/1012/22Категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкасивід 18 квітня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Позарецької С.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районногосуду м.Черкасиіз позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що відповідач ОСОБА_3 являється батьком її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає позивачка, дочка є студенткою Черкаського навчально-наукового інституту Університету банківської справи та навчається за контрактом на 2 курсі денної форми навчання спеціальності «Фінанси, банківська права та страхування». Вартість навчання щорічно складає 16 500,00 грн.

Згідно з довідкою від 25 серпня 2021 року №70 період навчання триває з 15 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року.

ОСОБА_1 зазначає,що у зв`язку з навчанням дочка не має змоги забезпечувати себе самостійно, проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні, проте, вона одна також не має можливості повністю забезпечувати дитину під час навчання, оскільки вона є особою з інвалідністю 3 групи (загальне захворювання), отримує пенсію, часто хворіє, доглядає літню матір, яка є особою з інвалідністю 1 групи (загальне захворювання), а тому не в змозі самостійно утримувати дочку ОСОБА_5 , адже необхідні кошти на проживання (оплату житлово-комунальних послуг, тощо), придбання одягу, взуття, харчування, засобів гігієни, підручників тощо, оплату медичного обстеження, лікування.

Позивачка вказує, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дочки ОСОБА_6 не надає, хоча є пенсіонером МВС України, працює, тож має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районногосуду м.Черкасиіз даним позовом та просила суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання дочки аліменти у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 23 вересня 2021 року на період навчання і до закінчення дочкою навчання, але не довше як до досягнення нею віку 23 років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкасивід 18 квітня 2022 року позовні вимоги - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23 вересня 2021 року на період навчання і до закінчення дочкою навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-х років.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн. 00коп.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_3 , як батько дитини, зобов`язаний утримувати повнолітню дитину на період її навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною віку 23 років, за умови можливості надання такої допомоги.

З урахуванням вимог діючого законодавства, наданих позивачкою та відповідачем письмових доказів, враховуючи, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки хоча і є особою з інвалідністю 2 групи, але отримує щомісячний дохід, і сам визнає свій обов`язок утримувати дочку та не заперечує проти цього, тому за висновками суду першої інстанції, визначений розмір аліментів - 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) відповідача, буде відповідати засадам розумності та справедливості і враховує інтереси повнолітньої дитини, яка навчається.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 30 червня 2022 року ОСОБА_3 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкасивід 18 квітня 2022 року та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову на період навчання і до закінчення дочкою навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-х років.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_3 , зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було надано належної оцінки доказам, наданих ОСОБА_1 на підтвердження обставин, які б свідчили про реальну потребу в отриманні матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням дочки, а також не враховано, що відповідач не працює та має на утриманні непрацюючих батьків похилого віку.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що дочка проживає за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 та за якою обліковуються пільги на житлово-комунальні послуги, які за 2020 рік склали 11022 грн., що значно зменшує витрати.

Серед іншого, скаржник зазначає, що фактично дочка з моменту повноліття проживає у м. Черкаси, а мати ОСОБА_1 у с. Дзендзелівка Уманського району Черкаської області, що спростовує твердження позивачки про те, що дочка перебуває на її утриманні.

Таким чином, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, з урахуванням вищенаведеного, сплата аліментів на користь дочки, яка продовжує навчатись в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача , але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, буде не таким тягарем для відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу

28 липня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Гнатюк Г.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 30 жовтня 2003 року зареєстрували шлюб у Черкаському міському відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №1634, який було розірвано на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2010 року (а.с. 13).

До реєстрації сторонами шлюбу, у них народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 вже досягла віку повноліття. Її батьком записаний ОСОБА_3 . Спір про батьківство відсутній (а.с. 12).

В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , згідно з якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи (а.с. 7).

Згідно паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданим 06 вересня 2018 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, зареєстрованим місцем її проживання є адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 5,6).

Згідно даних паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , виданий 25 липня 2003 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області за цією ж адресою зареєстрований відповідач (а.с. 41).

Відповідно до Витягу з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 АДРЕСА_1 (а.с. 11).

У матеріалах справи наявна довідка №70 від 25 серпня 2021 року, видана Черкаським навчально-науковим інститутом Університету банківської справи, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 дійсно навчається у вказаному ВНЗ державної форми власності на 2 курсі, ступінь вищої освіти бакалавр, група БФБС-120, спеціальність 072 Фінанси, банківська справа та страхування (денна форма). Навчається за контрактом. Стипендія не нараховується. Термін навчання: з 15 вересня 2020 року до 30 червня 2024 року (а.с.15).

Згідно квитанції №0.0.1819916501.1 від 31 серпня 2020 року ОСОБА_4 (платник) внесено кошти в сумі 16500,00грн. в рахунок оплати на навчання у Черкаському ДВНЗ УБС (отримувач платежу) (а.с. 16).

Відповідач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи (довідка до акта МСЕК серії 10ААА №361580 від 08.07.2011р.), є також на даний час пенсіонером, вид пенсії - за вислугу років (пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 28.07.2011р.) та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_6 від 20.07.2011р.) (а.с. 42-43).

Згідно довідки №КФ00-000012 від 06 грудня 2021року ОСОБА_1 з 23 червня 2021 року працює у ТОВ «Кролікофф плюс», займає посаду укладальника-пакувальника, її дохід за період з 23 червня 2021 року по 30 листопада 2021 року склав 47100,00грн. (а.с. 57).

Пенсійних виплат ОСОБА_1 отримано з липня 2021 року по грудень 2021 року 13 200,00 грн., що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Черкаській області від 13 грудня 2021 року №4449 (а.с. 58).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18.

Згідно із частиною статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (не залежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, незалежно від форми навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку/доходу.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, повнолітня дитина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається на денній формі навчання в Черкаському навчально-науковому інституті Університету банківської справи на 2 курсі за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування за контрактом, у зв`язку із цим не має можливості працевлаштуватися, тому потребує надання матеріальної допомоги.

Вирішуючи спір,суд першоїінстанції привизначенні конкретногорозміру стягуванихаліментів -1/4частки заробітку(доходу) відповідача ОСОБА_3 виходив з положень ст. ст.182,200 СК України і при визначенні конкретного розміру стягуваних аліментів правильно врахував майновий стан відповідача та можливість надання їм матеріальної допомоги на утримання дочки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, відповідно має дохід та можливість утримувати повнолітню дитину.

Вимоги скаржника, щодо стягнення аліментів на користь дочки, яка продовжує навчатись в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, буде не таким тягарем для відповідача, є недоведеними з огляду на те, що відповідач не надав доказів свого скрутного матеріального становища та перебування батьків на його утриманні, та не довів, що такий розмір аліментів є обгрунтованим та буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку повнолітньої дитини, яка навчається.

Посилання скаржника на те, що фактичне окреме проживання матері та дочки, унеможливлює утримання матір`ю повнолітньої дитини, є помилковим з огляду на те, що віддаленість місця роботи позивачки та її догляд за своєю матір`ю не спростовує ту обставину, що повнолітня дочка перебуває на її утриманні. До того ж, сам скаржник стверджує, що добровільно матеріальну допомогу повнолітній дочці не надавав.

Оцінивши сукупність наявних по справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 зобов`язаний та має реальну можливість надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці, яка продовжує навчання, а тому,суд першоїінстанції обґрунтованостягнув ізвідповідачааліменти на утримання повнолітньої дочки саме в розмірі 1/4 частки його доходу, що відповідає положенням чинного законодавства та вимогам розумності і справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводами не вбачає,оскільки доводискарги суттєвимине являються,носять суб`єктивнийхарактер іправильності висновківсуду першоїінстанції неспростовують.

Керуючись ст.ст. 368,374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкасивід 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 простягнення аліментівна утриманняповнолітньої дитини,яка продовжуєнавчання залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко