Постанова

від 10.10.2007 по справі 2/15-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/15-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 жовтня 2007 р.                                                                                   № 2/15-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиНовотроїцької центральної районної лікарні

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2007

у справігосподарського суду Херсонської області

за позовомНовотроїцької центральної районної лікарні

доАТВТ "Магазин Медтехніка"

простягнення 52767,60 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явилися

від відповідача:Гарагуля І.В.-директор

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.02.2007 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТВТ "Магазин Медтехніка" на користь Новотроїцької центральної районної лікарні –5000,00 грн. штрафу, 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2007 рішення господарського суду Херсонської області від 20.02.2007 залишено без змін.

Судові рішення  мотивовані тим, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідачем  порушено передбачений умовами договору купівлі-продажу від 14.04.2006 24-годинний строк на поставку обумовленого обладнання.

Не погоджуючись з судовими рішеннями  Новотроїцька центральна районна лікарня звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3 Конституції України, ст.ст. 216, 217, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 49,83 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 14.04.2006 АТВТ “Магазин Медтехніка” та Новотроїцька центральна районна лікарня уклали договір купівлі-продажу інкубатору для новонароджених та апарату проминевого тепла. Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати товар у власність покупцеві протягом 24 годин з моменту отримання заявки від покупця , а покупець в свою чергу прийняти та оплатити товар. Загальна ціна товару  становить 33590 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п.6.5. договору, за порушення строків передачі товару продавець сплачує штраф у розмірі 2% від вартості товару за кожен день прострочення передачі.

02.08.2006 Новотроїцькою центральною районною лікарнею на адресу відповідача направлено заявку щодо поставки обумовленого товару, яку  відповідачем отримано 07.08.2006. Тому граничним строком поставки товару відповідно до п. 3.1. договору, є  08.08.2006.

Листом № 1525 відповідач повідомив позивача про затримку постачання обладнання з об'єктивних причин. Відповідно до актів прийому-передачі медичного обладнання, АТВТ “Магазин Медтехніка” 18.09.2006 здійснило поставку апарату променевого тепла, а 01.11.2006 - поставку  інкубатора для новонароджених, що є порушенням передбаченого умовами договору 24-годинного строку  поставки обладнання.          

За приписами ст.611 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 230, 233 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

           У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір  санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підставою застосування штрафних санкцій є невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

          За приписами п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

           Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що  порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний  випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання  зобов'язання, наслідків порушення договору тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо зменшення суми штрафних санкцій, оскільки, відповідачем здійснювались усі необхідні заходи направленні на усунення порушень умов договору щодо строків поставки.

При цьому прострочення поставки товару  мало місце внаслідок неможливості його своєчасної поставки з боку заводу - виробника.

Штрафні санкції, нараховані у сумі 52767,60 грн., що значно перевищує вартість самого товару, яка складає суму 33590 грн.

До того ж оплата позивачем обумовленого обладнання була здійснена після його поставки АТВТ “Магазин Медтехніка”, тому несвоєчасною поставкою товару позивачу не спричинені збитки , пов'язані з вилученням із обороту коштів, які могли бути використані з іншою метою.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення  відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.05.2007 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи №  2-15/07 залишити без змін.

Головуючий                                                           В.С. Божок

Судді                                                                         Т.Ф.Костенко

                                                                                               Г.П.Коробенко