Постанова

від 20.09.2022 по справі 420/1351/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1351/20Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідач Димерлія О.О.

суддів Єщенка О.В. , Шляхтицького О.І.

за участю секретаря Мунтян С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі №420/1351/20 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. щодо прийняття рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 року, за індексним номером 47449522 щодо об`єкту нерухомо майна з реєстраційним номером 1452185451101 в частині зміни площі об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та споруд з 8556,5 кв.м. на 12202,2 кв.м;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 року за індексним номером 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101.

Позовні вимоги мотивовано тим, що приватним нотаріусом Фроловою Р.В. внесено зміни до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав з порушенням порядку, установленого Законом України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Зокрема, реєстрація змін (суттєве збільшення площі об`єкта нерухомості) відбулася за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Так, внесенням змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни (збільшення) площі об`єкта, приватний нотаріус фактично узаконила об`єкт самочинного будівництва. Про це свідчать також матеріали позапланової перевірки Управління ДАБК Одеської міської ради про фактичне виконання третьою особою будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі шляхом надбудови додаткових поверхів без отримання дозволу на їх виконання.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 12 жовтня 2021 року прийнято рішення, яким адміністративний позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено повністю.

Визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. щодо прийняття рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 року, за індексним номером 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101 в частині зміни площі об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та споруд з 8556,5 кв.м. на 12202,2 кв.м..

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 року за індексним номером 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор не мав законних підстав для прийняття рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині зміни площі об`єкту нерухомого майна.

Суд попередньої інстанції зазначив, що державний реєстратор під час прийняття спірного рішення належним чином не перевірив наявність документу, який дає змогу установити набуття права третьою особою на об`єкт нерухомості із збільшеною площею, внаслідок чого неправомірно внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни площі об`єкту нерухомого майна.

Відтак, окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність дій приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. та рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 року щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що заступником прокурора не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не зазначено підстав звернення із позовною заявою в інтересах Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

На думку ТОВ «АЛАБА», матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтування необхідності участі прокурора у спірних правовідносинах в інтересах Міністерства юстиції України та/або Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Крім цього, третя особа вказує, судом попередньої інстанції не взято до уваги, що прокуратурою Одеської області пропущено визначений положеннями чинного процесуального законодавства України тримісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Разом з цим, у своїй апеляційній скарзі Товариство посилається на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, у зв`язку з чим позовні вимоги не можуть бути задоволені. Так, спірне рішення про реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпало свою дію, а тому належним способом захисту є не скасування спірного рішення, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Протиправність рішення суб`єкта владних повноважень може бути доведена лише з посиланням на порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Окрім іншого, скаржник зауважує, що справа № 420/1351/20 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується права власності ТОВ «АЛАБА» на об`єкт нерухомого майна, а тому спір є приватно-правовим.

У наданих до апеляційного суду письмових поясненнях на апеляційну скаргу заступник прокурора спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого судового рішення суду першої інстанції та просить його залишити без змін.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю, з таких підстав.

Зокрема, як з`ясовано апеляційним судом та установлено судом першої інстанції, що 28.12.2017 року держаним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2017 року, індексний номер 39019385, зареєстровано право власності за ТОВ «АЛАБА» на нежитлові приміщення та споруди загальною площею 8556,5 кв.м., які знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Мельницька, 29. (т.1 а.с.31-32, 125)

21.06.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., прийнято рішення про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 47449522.

Так, внаслідок проведення державним реєстратором вказаної реєстраційної дії, внесено зміни до запису про право власності щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101 в частині площі нежитлових приміщень, а саме загальну площу приміщення змінено з 8556,5 кв.м. на 12202,2 кв.м. (т.1 а.с.31-32)

Відповідно до інформації наявної в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підставою для прийняття вказаного рішення стали подані заявником ТОВ «АЛАБА» довідка від 19.06.2019 року №4550119 та технічний паспорт б/н від 19.06.2019 року, видані ТОВ «АБТІ».

18.02.2020 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою за захистом державних інтересів.

Слід зазначити, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судова колегія зазначає, що розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновки щодо питання предметної юрисдикції у спорах, що виникли з подібних правовідносин.

Зокрема, у постанові від 29.05.2019 року №815/4063/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому, правовідносини, які виникають між цими суб`єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Разом з цим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка уважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

Окрім цього, згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог, про скасування оскаржуваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оспорений запис.

Як слідує з матеріалів справи, заступник прокурора Одеської області у позовній заяві просив визнати протиправними дії державного реєстратора, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В. про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.06.2019 року за індексним номером 47449522 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1452185451101.

За змістом позовної заяви визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним і скасування рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна спричинено необхідністю захисту прав та/або інтересів держави, від порушень з боку державного реєстратора прав на нерухоме майно, які полягають у вчиненні, на думку позивача, незаконних реєстраційних дій стосовно власника або володільця майна.

Слід зазначити, що згідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Крім того, рішення та дії суб`єкта владних повноважень у сфері реєстрації або обліку прав на майно можуть оспорюватися з підстав щодо їх законності, а вимоги про визнання рішення/дій незаконними - розглядатися в порядку господарського судочинства, якщо за результатами реалізації відповідного рішення/дій виникає право на майно й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного господарського права та пред`являтися до суду для розгляду в порядку господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання майнового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Викладене свідчить про те, що спір який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин з особами, в інтересах яких позивач звернувся до суду.

Оскаржуване рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосувалось реєстрації прав іншої особи ТОВ «АЛАБА», а не позивачів.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття, третьою особою у справі, права власності на об`єкт нерухомого майна в частині площі нежитлових приміщень, що стало підставою для оскарження рішення про внесення змін до запису про права власності на це майно.

Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття юридичною особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Судова колегія вказує, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесено зміни до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні прав та/або інтересів держави) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

При цьому, позовні вимоги в цій справі є пов`язаними між собою при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття Товариством права власності на об`єкт нерухомого майна в частині площі нежитлових приміщень, можуть впливати на майнові права та інтереси цієї особи, та незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи було порушено правила предметної юрисдикції, регламентовані статтею 19 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 21.02.2022 року у справі №420/295/20, яка у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахована під час розгляду даної справи.

Так, вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись справа №420/295/20, Верховний Суд виходив з таких міркувань.

«Вимогами у справі №420/295/20 є визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зобов`язання відповідачів власними силами і за власний рахунок привести у попередній стан самовільно реконструйовані нежитлові приміщення № 2/1, 2/2, 2/3, 2/4 по АДРЕСА_1 у житлову квартиру АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорта від 19.11.2012 року, виданого КП ОМБТІ та РОН на ім`я ОСОБА_3 .

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.»

Таким чином, колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду по справі №420/295/20, дослідивши матеріали справи, убачає наявність підстав для закриття провадження у справі.

Окрім цього, судова колегія зазначає, що приймаючи постанову від 03.06.2021 року у справі 420/1351/20 та скасовуючи ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції надавав оцінку дотриманню заступником прокурора порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», звернення до суду, тобто наявність підстав для представництва в суді інтересів держави саме прокурором.

При цьому, такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на нерухоме майно не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна установити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Згідно із частиною першою статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, установлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно до приписів частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому, захист порушених прав осіб, за захистом яких позивач звернувся до суду з даним позовом, слід здійснювати за правилами господарського судочинства, яке у свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, у відповідності до приписів ст.319 кас України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» підлягає частковому задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 239, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі №420/1351/20 скасувати.

Провадження у справі №420/1351/20 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАБА» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та позивач має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 22.09.2022 року.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Єщенко О.В. Шляхтицький О.І.