Ухвала

від 21.09.2022 по справі 813/288/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа №813/288/16

адміністративне провадження №К/990/19127/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №813/288/16 за позовом Дочірнього підприємства «Датський текстиль «Компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

у с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №813/288/16.

Одночасно Головним управлінням ДПС у Львівській області було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року визнав їх неповажними та надав скаржнику час для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження та документу про сплату судового збору.

У серпні 2022 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження та відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору.

Розглядаючи заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд касаційної інстанції керується наступним.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено умови, перелік суб`єктів та коло певних правовідносин, за яких суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, касаційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

Так, відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку, обов`язок учасника справи щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги, передбачений підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Проаналізувавши викладе та зміст клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що відповідачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Посилання податкового органу на скрутне майнове становище не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Розглядаючи заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, суд касаційної інстанції керується наступним.

У вказаному клопотанні податковий орган описує обставини попереднього звернення із касаційною скаргою, які були визнані Верховним Судом ухвалою від 04 серпня 2022 року неповажними.

Крім того, скаржник звертає увагу, що первинна касаційна скарга подана у межах строку на касаційне оскарження, повторна касаційна скарга подається без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Крім того, податковий орган посилається на запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, тому, просить визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.

Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головне управління ДПС у Львівській області не наводить.

Наведені скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що повернення раніше поданої касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Посилання відповідача, як на підставу поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, на неможливість своєчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі у зв`язку з триваючою процедурою безспірного списання бюджетних коштів з рахунків контролюючого органу в межах інших виконавчих поводжень, що передбачає зупинення фінансових операцій, зокрема в частині видатків передбачених на сплату судового збору, суд також вважає безпідставним, оскільки Головне управління ДПС у Львівській області діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому вказані обставинними не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинні ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема з приводу безспірного списання коштів з його рахунків, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Щодо зазначення відповідачем інших причин пропуску на касаційне оскарження у зв`язку із запровадження на території України воєнного стану, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Верховний Суд наголошує, що посилання скаржника лише на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу Хмельницької митниці, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.

Крім того, скаржник не навів об`єктивних перешкод для приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України у більш стислі строки, враховуючи, що Верховний Суд в ухвалах від 12 квітня 2022 року та 30 травня 2022 року про повернення раніше поданих касаційних скарг надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Також Суд акцентує увагу на тому, що митний орган, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №813/288/16 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №813/288/16 за позовом Дочірнього підприємства «Датський текстиль «Компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко