Постанова

від 19.09.2022 по справі 203/4640/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 203/4640/21

провадження № 61-5592св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

особа, яка звернулася зі скаргою на дії приватного виконавця (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович,

заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Гапонець Анною Антонівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О., в якій просила:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, які виразились у ненаправлені постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна, не повідомленні про грошову оцінку майна та накладенні арешту на корпоративні права;

- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. про арешт майна боржника від 12 травня 2021 року;

- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24 травня 2021 року.

Скарга мотивована тим, що 06 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. відкрито виконавче провадження № 65341127 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 травня 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в загальному розмірі 25 439 059,88 грн.

06 травня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. від 07 травня 2021 року накладено арешт на транспортні засоби: причеп ОДИСЕЙ 7.11, 2015 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; MERCEDES-BENZ V 250, 2016 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 ; MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 та оголошено їх у розшук.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. від 11 травня 2021 року накладено арешт на: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/10 частину нежитлового приміщення , розташованого за адресою: АДРЕСА_6 .

12 травня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно боржника, а саме на: корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-Автобуд» у розмірі 100 %; корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-2-Авто» у розмірі 20%; корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ПП «Восток-2» у розмірі 50%.

Постановою приватного виконавця від 24 травня 2021 року описано та накладено арешт на корпоративні права - частку у статутному капіталі ПП «Восток-2» у розмірі 50%, що належить ОСОБА_1 .

Про існування виконавчого провадження скаржнику було невідомо.

Жодної кореспонденції, у тому числі постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, постанови про опис та арешт майна, результати оцінки майна у період з травня по серпень 201 року скаржником не отримувалось.

ОСОБА_1 вважає, що оскаржувані постанови винесені протиправно з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак підлягають скасуванню.

Посилаючись на викладене, просить задовольнити скаргу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року скаргу задоволено.

Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. у виконавчому провадженні ВП № 65341127 при виконанні виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2020 року у цивільній справі № 203/1330/20 щодо порушення порядку направлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна, повідомлення про грошову оцінку майна, а також щодо накладення арешту на корпоративні права неправомірними.

Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. у виконавчому провадженні ВП № 65341127 від 12 травня 2021 року про арешт майна боржника визнано неправомірною та скасовано.

Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. у виконавчому провадженні ВП № 65341127 від 24 травня 2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника визнано неправомірною та скасовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 травня 2021 року, постанови про арешт майна боржника від 12 травня 2021 року та постанови про опис та арешт майна боржника від 24 травня 2021 року, тобто відсутні докази належного повідомлення боржника про відкриття та хід виконавчого провадження, що порушує права скаржника, як боржника та позбавляє можливості реалізовувати свої права в цьому виконавчому провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. задоволено.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про початок примусового виконання рішення, оскільки їй надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Суд також зазначив, що всі дії приватного виконавця були направлені виключно на виконання рішення суду та підстав визнавати їх неправомірними немає, а тому порушення з боку приватного виконавця відсутні.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 червня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гапонець А. А.засобами поштового зв`язку звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2022 року від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

01 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, щорішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року у справі № 203/1330/20, залишеним без змін постановами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року та від 29 квітня 2021 року, стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 7 048 334,40 грн основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 595 931,35 грн процентів за користування позикою, 14 183 344,80 грн пені, 611 449,33 грн трьох процентів річних від простроченої суми, а разом - 25 439 059,88 грн та судовий збір в розмірі 6 156,88 грн. Вирішено, що до моменту виконання рішення на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт пеню за відсотковою ставкою 0,5% в день і проценти на рівні облікової ставки Національного банку України плюс три відсотка річних, розрахувавши остаточну суму всіх видів відсотків і пені, що підлягає виплаті ОСОБА_2 за правилами обчислення простих точних процентів. В іншій частині вимог - відмовлено.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. від 06 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65341127 з примусового виконання виконавчого листа № 203/1330/20, виданого 05 травня 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в загальному розмірі 25 439 059,88 грн. та того ж дня вказаним приватним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця в розмірі 27 983 265,86 грн.

Дані постанови були направлені боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням за №4900502762295 від 07 травня 2021 року.

На підставі клопотання представника стягувача від 07 травня 2021 року про звернення стягнення на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , 12 травня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника якою накладено арешт на: корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-Автобуд» у розмірі 100%; корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-2-Авто» у розмірі 20%; корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ПП «Восток-2» у розмірі 50%.

Постановою про опис та арешт майна боржника від 24 травня 2021 року, приватним виконавцем описано та накладено арешт на корпоративні права-частку у статутному капіталі ПП «Восток-2» у розмірі 50%, що належала ОСОБА_1 . Зазначена постанова із супровідним листом за вих. № 01-29/5570 від 24 травня 2021 року були направлені боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 4900502795410.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону № 1404-VIIIвстановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У відповідності до частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина п`ята статті 56 Закону № 1404-VIII).

Встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. від 06 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65341127 з примусового виконання виконавчого листа № 203/1330/20 та того ж дня винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця в розмірі 27 983 265,86 грн.

Дані постанови були направлені боржнику ОСОБА_1 , рекомендованим поштовим відправленням за №4900502762295 від 07 травня 2021 року.

12 травня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника якою накладено арешт на належні ОСОБА_1 : корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-Автобуд» у розмірі 100%; корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-2-Авто» у розмірі 20%; корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі ПП «Восток-2» у розмірі 50%.

Постановою про опис та арешт майна боржника від 24 травня 2021 року, приватним виконавцем описано та накладено арешт на корпоративні права-частку у статутному капіталі ПП «Восток-2» у розмірі 50%, що належала ОСОБА_1 . Зазначена постанова із супровідним листом за вих. № 01-29/5570 від 24 травня 2021 року були направлені боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 4900502795410.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про початок примусового виконання рішення, оскільки їй надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, останньою не було у повній мірі доведено порушення її прав, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення скарги без задоволення.

При цьому апеляційний суд не встановив, а заявник не надав доказів порушення приватним виконавцем вимог закону і при вчиненні дій щодо опису та арешту майна боржника.

Доводи заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції, розглянув скаргу без його участі, є необґрунтованими, оскільки основною умовою для розгляду справи для суду є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Гапонець Анною Антонівною, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов