Постанова

від 14.09.2022 по справі 373/633/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/633/20 Головуючий у суді І інстанції Керекеза Я.І.

Провадження № 22-ц/824/306/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2021 року у справі за позовом керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Улянівка та с. Тарасівка до Ташанської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_1 , приватного підприємства «Євросем» про визнання недійсними рішення, договорів оренди земельних ділянок та договорів суборенди земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади с. Улянівка та с. Тарасівка до Ташанської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_1 , ПП «Євросем» про визнання недійсними рішення, договорів оренди земельних ділянок та договорів суборенди земельних ділянок.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2020 року відкрито провадження у справі.

До відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 надала письмові докази створення нею, як засновником, 3 липня 2020 року фермерського господарства «Савченко Агро», код ЄДРПОУ 43691694.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2021 року провадження у справі закрито. Роз`яснено прокурору право на звернення із даним позовом до Господарського суду Київської області в порядку господарського судочинства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство «Савченко Агро» є юридичною особою, спір щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з іншими юридичними особами, має розглядатися господарським судом, послався на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 22 січня 2020 року у справі № 922/1974/19, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 691/1148/17 та від 2 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, в.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанціїобставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а матеріали справи № 373/633/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументація апеляційної скарги зводиться до того, що якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства, послався послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19); від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19). З урахуванням того, що фермерське господарство «Савченко Агро» було створено відповідачем тільки 3 липня 2020 року, тобто не лише після пред`явлення позову до суду - 19 травня 2020 року, а і після відкриття провадження у справі - 11 червня 2020 року, висновки суду першої інстанції щодо необхідності розгляду даного спору в порядку господарського судочинства є помилковими.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП «Євросем» - адвокат Боровик Б.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та повну відповідність нормам матеріального і процесуального права.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Отже, землекористувачем земельних ділянок, що є предметом оскаржуваних договорів оренди та суборенди, є фермерське господарство, яке є юридичною особою, а тому спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з іншими юридичними особами, розглядаються господарськими судами.

Відзиви інших учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасника справи, що з`явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що у травні 2020 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (ухвалою від 30 березня 2021 року залучено правонаступника позивача - Бориспільську окружну прокуратуру Київської області) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади с. Улянівка та с. Тарасівка до Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (ухвалою від 30 березня 2021 року залучено правонаступника відповідача - Ташанську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області), ОСОБА_1 , ПП «Євросем» про визнання недійсними рішення, договорів оренди земельних ділянок та договорів суборенди земельних ділянок.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор просив визнати недійсним (незаконним) та скасувати рішення Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 27 грудня 2012 року № 111-XXI-VI, яким затверджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано їй в оренду земельні ділянки, загальною площею 65,6871 га, що розташовані на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для ведення фермерського господарства.

Просив визнати недійсними наступні договори оренди земельних ділянок:

- № 1505/2/14, укладений 15 травня 2014 року між Улянівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 51,6693 га, кадастровий номер 3223387603:16:004:0010, що розташована в межах с. Тарасівка на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2014 року за № 5727530;

- № 1505/4/14, укладений 15 травня 2014 року між Улянівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 12,9129 га, кадастровий номер 3223387603:16:007:0013, що розташована в межах с. Тарасівка на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2014 року за № 5725657;

- № 1505/3/14, укладений 15 травня 2014 року між Улянівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 1,1049 га, кадастровий номер 3223387603:16:004:0011, що розташована в межах с. Тарасівка на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 травня 2014 року за № 5708196.

Також просив визнати недійсними такі договори суборенди земельних ділянок:

- № 2502/2/15, укладений 25 лютого 2015 року між ПП «Євросем» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 51,6693 га, кадастровий номер 3223387603:16:004:0010, що розташована в межах с. Тарасівка на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 лютого 2015 року за № 8902771;

- № 2502/4/15, укладений 25 лютого 2015 року між ПП «Євросем» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 12,9129 га, кадастровий номер 3223387603:16:007:0013, що розташована в межах с. Тарасівка на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2015 року за № 8881213;

- № 2502/3/15, укладений 25 лютого 2015 року між ПП «Євросем» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 1,1049 га, кадастровий номер 3223387603:16:004:0011, що розташована в межах с. Тарасівка на території Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3 березня 2015 року за № 8931975.

Позовні вимоги прокурор мотивував, зокрема, тим, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, проте відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем ОСОБА_1 з часу укладення договорів оренди - 15 травня 2014 рокудо моменту звернення місцевою прокуратурою з позовом, тобто упродовж майже як 6 років, фермерське господарство не створено, що лише підтверджує відсутність у останньої наміру займатися фермерським господарством та свідчить про невиконання вимог закону. Крім того положення Закону України «Про фермерське господарство» передбачають особисту участь засновників фермерського господарства (голови) та членів у веденні фермерського господарства з метою реалізації їх ініціатив у сфері товарного сільськогосподарського виробництва. Втім, ОСОБА_1 25 лютого 2015 року передала земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387603:16:004:0010, 3223387603:16:007:0013 та 3223387603:16:004:0011, загальною площею 65,6871 га, в суборенду ПП «Євросем». При цьому дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичної особою, оскільки фермерське господарство останньою не створено, що є порушенням вимог статті 14 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа, може передавати земельні ділянки в суборенду. Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 4 земельні ділянки, загальною площею 4,0071 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які аналогічно передано в оренду у 2012 та 2014 роках ПП «Євросем», інших виробничих, складських, технічних приміщень, які б могли використовуватись для цілей фермерського господарства за ОСОБА_1 на праві власності та користуванні не зареєстровані. Наведене свідчить про відсутність у відповідача власних виробничих трудових ресурсів для обробітку земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а також відсутність наміру самостійно використовувати як землі, що належать їй на праві власності та як і ті землі, що передані їй в оренду. Таким чином, на переконання прокурора, дії ОСОБА_1 були спрямовані на розширення земельного банку саме ПП «Євросем» за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені статтями 124, 134 ЗК України, а сама відповідач не мала жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель сільськогосподарського призначення за їх призначенням.

11 червня 2020 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

19 червня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримала копію зазначеної ухвали та позовну заяву з додатками, про що свідчить повернуте до суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

6 та 29 липня 2020 року до суду першої інстанції надійшли клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Герасіма Т.В. про відкладення розгляду справи.

В подальшому представником відповідача адвоката Герасімом Т.В. було подано відзив на позовну заяву керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, до якого, серед іншого, додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статут фермерського господарства «Савченко Агро», з яких вбачається, що ОСОБА_1 , як головою та власником (засновником), 3 липня 2020 року було створено і зареєстровано фермерське господарство «Савченко Агро» як юридичну особу, код ЄДРПОУ 43691694.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, відтак спір щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з іншими юридичними особами, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Однак із таким висновком місцевого суду колегія суддів в повній мірі погодитися не може.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Суд вправі закрити провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом. Такі підстави визначено у статті 255 ЦПК України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 цього Закону земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 відповідного Закону визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акту на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України, частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки,що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) указано, що відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19); від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19).

У даній справі, яка переглядається, суд першої інстанції не врахував, що спірні земельні ділянки виділялися ОСОБА_1 у грудні 2012 року із метою ведення нею селянського (фермерського) господарства, а договори оренди укладені між відповідачами у травні 2014 року, проте факт державної реєстрації фермерського господарства «Савченко Агро» як юридичної особи відбувся у липні 2020 року, а саме після виникнення спірних правовідносин щодо правомірності користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства та пред`явлення відповідного позову прокурором в судовому порядку.

Зважаючи на те, що фермерське господарство «Савченко Агро» було створено відповідачем 3 липня 2020 року, тобто не лише після подання позову до суду - 21 травня 2020 року, а й після відкриття провадження у справі - 11 червня 2020 року та отримання процесуальних документів відповідачем - 19 червня 2020 року, висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження з підстав того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими.

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції помилково виходив із того, що за суб`єктним складом заявлені прокурором вимоги повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів вважає, що юрисдикція спору, який пов`язаний з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства його засновнику та без проведення ним реєстрації фермерського господарства на час звернення з позовом з метою вирішення спору про користування цими земельними ділянками, вочевидь не може бути змінена під час розгляду справи, оскільки це суперечить завданням та основним засадам (принципам) цивільного судочинства.

Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанцій про те, що спір у цій справі є господарським-правовим та належить до юрисдикції господарських судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо закриття провадження у справі за позовом керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Улянівка та с. Тарасівка до Ташанської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_1 , ПП «Євросем» про визнання недійсними рішення, договорів оренди земельних ділянок та договорів суборенди земельних ділянокє помилковим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому у відповідності до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених Бориспільською окружною прокуратурою Київської області у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2021 року скасувати, справу № 373/633/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.В. Мережко

С.І. Савченко