Ухвала

від 22.09.2022 по справі 750/4976/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/4976/21

Провадження № 1-кс/750/1911/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року м. Чернігів

Слідчий суддя Деснянського районного суду м.Чернігова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові клопотання слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12020275010001482 від 07.10.2020,

в с т а н о в и л а:

Слідчий відділу СУ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , в якому просить накластиарешт навилучені 13.09.2022 в ході обшуку в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 :

- мобільний телефон марки «Iphone 12 pro appel» з сім-картою ТОВ «лайф селл» із забороною ОСОБА_6 та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджатися ним;

- ноутбук марки «Macbookair» із забороною ОСОБА_7 та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

Слідчий в судовому засіданні відмовилась від своїх вимог щодо накладення арешту на мобільний телефон, зазначивши, що був проведений його огляд, інший слідчих дій з телефоном не планується проводити. В решті підтримала вимоги свого клопотання.

Представник власників майна адвокат ОСОБА_4 пояснив, що був присутній під час проведення обшуку. Щодо заяви слідчого про відмову від частини вимог, то підтримав таку позицію слідчого. Щодо задоволення решти вимог клопотання заперечив. Обґрунтував свою позицію тим, що за твердженням слідчого в ноутбуці може знаходитися певна інформація, проте слідчий до проведення такої слідчої дії повинен був залучити спеціаліста. Причини незалучення спеціаліста слідчим не вказуються. В ході проведення обшуку ОСОБА_6 відкрив ноутбук, показав слідчому всю інформацію, яка на ньому знаходилась. Просив врахувати практику суду апеляційної інстанції щодо розгляду аналогічного питання.

Заслухавши позиції учасників, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, якими обґрунтоване клопотання, приходжу до наступного висновку.

Слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за№12020275010001482 від 07.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.319, ч 2 ст. 319 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у період з жовтня 2020 року до 27 травня 2021 року лікарі-наркологи відокремленого структурного підрозділу ТОВ «Медичний центр «Віталонг», перебуваючи на робочих місцях в кабінеті товариства за місцем провадження діяльності, реалізуючи злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливих мотивів, при звернені пацієнтів до закладу незаконно видали рецепти форми №3 (ф-3) на право придбання наркотичних засобів. Задокументовано 120 фактів незаконної видачі таких рецептів.

13.09.2022 був проведений обшук в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Iphone 12 pro appel» з сім-картою ТОВ «лайф селл», ноутбук марки «Macbookair».

Постановою слідчого ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 від 13.09.2022вищевказані речі визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12020275010001482 від 07.10.2020.

Обґрунтовуючи підстави накладення арешту, слідчий вказує на те, необхідністьзабезпечення збереження речових доказів, які містять на собі сліди кримінального правопорушення. Щодо вилученогоноутбукубуде призначатися експертиза.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

При розгляді зазначеного клопотання у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї статті (задля збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використаннямайна,як доказу в кримінальномупровадженні...; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння …; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що слідчий просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, відповідно до переліку у клопотанні, вилучене під час проведення 13.09.2022 в ході обшуку в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , з метою збереження такого майна як речового доказу та у зв`язку із необхідністю проведення експертного дослідження.

Твердження представника власника майна, що в разі незалучення слідчим до проведення обшуку спеціаліста, та ту обставину, що ОСОБА_6 добровільно показав слідчому інформацію, яка міститься в ноутбуці, зазначене майно не підлягає арешту, не приймаються слідчим суддею до уваги, враховуючи наступне.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами.

У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження.

Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Таким чином, арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Із урахуванням зазначеного та беручи до уваги застосовний у цій ситуації стандарт переконання «достатніх підстав», зважаючи на досліджені матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що інформація, яка міститься на вилученому ноутбуці може бути об`єктивно пов`язана з подією кримінального правопорушення, яке розслідується, тобто на цьому етапі кримінального провадження наявні достатніх підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Відсутність статусу підозрюваного у будь-кого з подружжя не впливає на можливість арешту майна з метою збереження речових доказів з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 статті 170 КПК.

Твердження представника власника майна про те, що ОСОБА_6 добровільно наданий доступ до інформації, що містилась на ноутбуці, і було встановлено, що жодної необхідної для досудового розслідування інформації на ньому не міститься, жодним належним доказом не підтверджено.

Слідчий суддя враховує, що органом досудового розслідування своєчасно вживаються заходи щодо виявлення можливої наявної інформації на внутрішній пам`яті техниці (у тому числі серед видалених файлів), яка може бути доказами у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин та із урахуванням короткого проміжку часу, який пройшов з моменту вилучення зазначеного технічного пристрою, а також наявності певного обсягу інформації, що міститься на ноутбуці, на цьому етапі кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК). Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

У § 44 рішенняLavrechov v. the Czech Republicвід 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема,Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, таGladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див.Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, таForminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Крім того, слідчий суддя враховує, що тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и л а:

Клопотання задовольнити.

Накласти арештнавилучений 13.09.2022 в ході обшуку в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 :

- ноутбук марки «Macbookair» із забороною ОСОБА_7 та та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджися ним.

Слідчому відділу СУ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 забезпечити зберігання арештованого майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.

Роз`яснити, що підозрюваний, його захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання слідчому судді про скасування арешту майна повністю або частково. За клопотанням вказаних осіб арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 23 вересня 2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1