Постанова

від 19.09.2022 по справі 916/1610/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1610/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, І.Г. Філінюка,

секретар судового засідання - І.М. Станкова,

за участю представників сторін:

від позивача: Підгородинська А.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 (суддя Г.Є. Смелянець, м.Одеса, повний текст складено 22.10.2021)

у справі № 916/1610/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ»

про повернення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У червні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» (надалі - ПрАТ «ВКФ «Югстрой») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» (надалі - ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ»), в якому просило:

- зобов`язати ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» (місце розташування: Україна, м. Одеса, вул.Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 19204231) повернути майно, у кількості 16 одиниць, а саме: 1) під`їзну залізничну колію (частину) (облікова назва Залізнична колія № 2 площею 1680 кв.м; 2) відкриті площадки (облікова назва Мостіння) площею 3405 кв.м; 3)нежитлові приміщення (облікова назва Адмінбудівля) площею 207,9 кв.м; 4) нежитлове приміщення (облікова назва Склад расходний будівля М) площею 65.8 кв.м; 5) нежитлове приміщення (облікова назва Склад з побутовими приміщеннями) площею 201,2 кв. м; 6)нежитлові приміщення (частина) (облікова назва №7 будівля И) площею 213,6 кв.м; 7)нежитлове приміщення (частина) (облікова назва №8 будівля К) площею 313,6 кв.м; 8)нежитлове приміщення (облікова назва №6 будівля И); 9) прирейковий склад цементу на 400 тн; 10)розвантажувальний комплекс з вивантаження сипучих матеріалів; 11) підйомник пневматичний гвинтовий СБ-245 в зборі; 12) компресор гвинтовий ЕК 045SKW; 13)накопичувач цементу 4 шт; 14) лебідка спеціальна 7 ТЛ8Б; 15) стрічковий транспортер 6 м. ш-на 600 мм з підйомним механізмом; 16) кран портальний ППК-5.

- стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 22763,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що після дострокового припинення укладеного між сторонами договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 відповідач не повернув майно, яке було йому передано позивачем у користування за цим договором.

У додаткових письмових поясненнях позивач також зазначав, що після дострокового припинення договору оренди ним приймалися виплати від відповідача як компенсація за спожиті комунальні послуги і погашення заборгованості за договором оренди, оскільки строк дії договору в частині розрахунків триває до повного виконання зобов`язань, а в цій частині відповідачем зобов`язання не виконані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що оскільки відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, при відправленні рекомендованої кореспонденції вміст конверта не перевіряється працівником поштового зв`язку, та відповідачем заперечується одержання у поштовому відправленні саме листа позивача від 28.04.2021 за вих.№16/04, у даному випадку належним і допустимим доказом, який підтверджує вручення відповідачу відповідного листа позивача про дострокове припинення договору оренди, є поштове відправлення із описом вкладення у цінний лист. Проте такого доказу (опису вкладення у цінний лист) позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим є недоведеними посилання позивача на те, що відповідач був повідомлений про дострокове припинення договору оренди шляхом вручення йому відповідного листа від 28.04.2021р. за вих.№16/04.

При цьому суд зазначив, що за умови того, що позивачем не доведено суду належними і допустимими доказами обставини дострокового припинення договору оренди, надані сторонами докази щодо розрахунків орендаря з орендодавцем за цим договором не мають значення для вирішення даного спору.

Встановивши, що договір оренди №010518А13 від 01.05.2018 не був достроково припиненим в односторонньому порядку за ініціативою позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент звернення позивача з даним позовом відповідач користувався орендованим майном правомірно та у позивача були відсутні правові підстави вимагати його повернення, з огляду на що вимоги позивача про застосування положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, господарський суд зауважив, що позивачем не надано до суду доказів, які свідчать про передачу в оренду відповідачу майна у кількості 8 одиниць згідно додатку № 4 та додатку №5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ПрАТ «ВКФ «Югстрой» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції:

-не надав належної оцінки доказів, які підтверджують факт здійснення повідомлення орендаря про дострокове припинення договору у строк, передбачений договором оренди, якими є: копія листа-повідомлення за вих.№16/04 від 28.04.2021, копія фіскального чеку про оплату послуг поштового зв`язку за відправлення рекомендованого відправлення, копія бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення;

-не врахував відсутності законодавчої вказівки (імперативної норми) щодо обрання конкретного способу поштового повідомлення, поклавши на орендодавця додаткові обов`язки, не передбачені ні законом, ні договором, а також того, що отримання поштового відправлення адресатом знаходиться поза контролем відправника; не врахував, що факт отримання підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача і підписом працівника поштового відділення, що вручив рекомендоване відправлення;

-не врахував і не надав належної оцінки доказам, що підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018, а також за іншими, раніше укладеними договорами між ними, що обумовлювало необхідність продовження строку дії договору оренди в частині виконання грошових зобов`язань;

-не оцінив належним чином додатки №4, №5, які відповідно до пункту 10.3. договору є його невід`ємною частиною, в яких визначено перелік майна, що передано в оренду відповідачеві; також не взяв до уваги те, що перелік майна, яким відповідач користується за оспорюваним договором оренди, останнім не оспорювався, а навіть визнавався;

-не оцінив наданих позивачем доказів на предмет вірогідності, оскільки докази, надані на підтвердження фактів повідомлення відповідача про дострокове припинення договору, наявності заборгованості, прийняття майна за договором оренди і прийняття пізніше на підставі додатків №4, №5, які є невід`ємними частинами договору, є більш вірогідними ніж докази, надані на їх спростування.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Лавриненко, суддів: О.Ю. Аленіна, М.А. Мишкіної.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 матеріали справи №916/1610/21 витребувано з Господарського суду Одеської області.

22.11.2021 матеріали справи №916/1610/21 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1610/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2021; розгляд справи призначено на 27.01.2022 об 11:00.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Л.В. Лавриненко, судове засідання, призначене на 27.01.2022 об 11:00 год., не відбулось, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 23.02.2022 о 14:00.

У зв`язку із звільненням судді зі складу колегії суддів ОСОБА_1 у відставку з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17.02.2022 №140/0/15-22 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та наказу в.о. голови суду С.І. Колоколова від 18.02.2022 №47-к «Про відрахування зі штату суду судді Мишкіної М.А.», за розпорядженням керівника апарату суду № 107 від 22.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1610/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/1610/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Лавриненко, суддів: О.Ю. Аленіна, І.Г. Філінюка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 справу №916/1610/21 прийнято до провадження у зміненому складі суддів.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Лавриненко Л.В. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду № 509 від 24.05.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1610/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 для розгляду справи №916/1610/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, І.Г. Філінюка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 справу № 916/1610/21 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: О.Ю.Аленін, І.Г. Філінюк. Розгляд справи № 916/1610/21 призначено на 12.07.2022 о 12:00 год.

12.07.2022 від ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» надійшла заява (вх.№4305/21/Д4), в якій представник відповідача - Лях Р.М., пославшись на запровадження воєнного стану, перебування його, як представника відповідача, поза межами Одеської області у зв`язку із місцем реєстрації у Львівській області, відсутність можливості прибути в судове засідання, бажання прийняти участь у судовому засіданні апеляційного суду та надати пояснення, а також пославшись на рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02.03.2022, просив відкласти розгляд справи №916/1610/21 на іншу дату (до припинення або скасування воєнного стану), справу №916/1610/21 розглядати виключно за участю представника відповідача, повідомити відповідача та його представника про дату та час судового засідання. До заявленого клопотання відповідачем долучено витяг з прописки про реєстрацію представника відповідача у Львівській області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 клопотання ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» про відкладення розгляду справи №916/1610/21 задоволено; розгляд справи відкладено на 31.08.2022 о 12:00 год.

Окрім того, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду від 12.07.2022 постановлено розглянути апеляційну скаргу ПрАТ «ВКФ «Югстрой» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 у справі № 916/1610/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

31.08.2022 об 11:24 год. від ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» надійшла заява (вх.№4305/21/Д5), в якій представник відповідача - Лях Р.М., пославшись на запровадження воєнного стану, перебування його, як представника відповідача, поза межами Одеської області у зв`язку із місцем реєстрації у Львівській області, відсутність можливості прибути в судове засідання, бажання прийняти участь у судовому засіданні апеляційного суду та надати пояснення, а також пославшись на рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02.03.2022, просив відкласти розгляд справи №916/1610/21 на іншу дату (до припинення або скасування воєнного стану), справу №916/1610/21 розглядати виключно за участю представника відповідача, повідомити відповідача та його представника про дату та час судового засідання.

31.08.2022 о 12:36 год. від представника скаржника - адвоката А.В. Підгородинської надійшла заява про розгляд справи за відсутності ПрАТ «ВКФ «Югстрой» та його представника.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 31.08.2022 клопотання скаржника про розгляд справи за відсутності його представника, протокольною ухвалою суду задовольнила його.

Розглянувши клопотання ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» про відкладення розгляду справи (вх.№4305/21/Д5 від 31.08.2022), колегія суддів, врахувавши приписи статей 202, 270 Господарського процесуального кодексу України, а також той факт, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, проте повторно не з`явився в судове засідання апеляційної інстанції, та, крім того, врахувавши, що відповідач мав можливість забезпечити явку в судове засідання інших представників, так як діюче законодавство не обмежує представництво інтересів юридичної особи в суді певним колом осіб, явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, протокольною ухвалою суду відхилила заявлене клопотання.

З огляду на те, що у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Одесі судове засідання у даній справі 31.08.2022 розпочалось пізніше запланованого часу, у зв`язку з чим час, відведений для проведення судового засідання, було вичерпано, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні оголошено перерву до 20.09.2022 о 12:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 повідомлено Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой», Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

20.09.2022 від представника ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» - адвоката Сідорова Д.Д. надійшло клопотання (вх.№4305/21/Д8 від 20.09.2022), в якому представник відповідача просив відкласти розгляд справи на іншу дату та час, справу розглядати виключно за участю представника відповідача, повідомити відповідача та його представника про дату та час судового засідання. Клопотання мотивоване зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі та необхідністю забезпечення належного захисту прав та інтересів ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ». При цьому представник відповідача зазначив, що він не отримував повістки про виклик у судове засідання у справі №916/1610/21, та просив врахувати цей факт при визначенні поважності підстав для відкладення розгляду справи.

20.09.2022 від іншого представника ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» - адвоката Ляха Р.М. також надійшло клопотання (вх.№4305/21/Д9 від 20.09.2022), в якому представник відповідача просив відкласти розгляд справи на іншу дату та час, справу розглядати виключно за участю представника відповідача, повідомити відповідача та його представника про дату та час судового засідання. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача наразі не має можливості взяти участь у слуханні справи, яке призначено на 20.09.2022, через військові дії та дію воєнного стану на території України, а про судове засідання, яке призначене на 12:30 год., він дізнався зранку 20.09.2022.

Розглянувши в судовому засіданні, яке відбулось 20.09.2022, заявлені адвокатами ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4305/21/Д8 від 20.09.2022, вх.№4305/21/Д9 від 20.09.2022), судова колегія протокольною ухвалою суду відмовила у їх задоволенні з огляду на наступне.

Частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною одинадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Стосовно здійснення судом апеляційної інстанції повідомлення ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги судова колегія зазначає, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, якою сторони повідомлялись про призначення наступного судового засідання на 20.09.2022 о 12:30 год., була направлена ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. М.Боровського, 33, м.Одеса,65031.

Результат пошуку штрихкодового ідентифікатора 6511913857581 на офіційному сайті АТ «Укрпошта» свідчить про те, що 09.09.2022 відправлення не вручене під час доставки і 14.09.2022 повернуто за зворотною адресою із зазначенням причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частинами п`ятою та шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Відтак, днем вручення ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, якою сторони повідомлялись про призначення наступного судового засідання на 20.09.2022 о 12:30 год., є 14.09.2022 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що виходячи із численних клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, останньому було достеменно відомо про перебування справи №916/1610/21 у провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду, ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, якою сторони повідомлялись про призначення наступного судового засідання на 20.09.2022 о 12:30 год., оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень 02.09.2022, у зв`язку з чим вказана ухвала суду знаходиться у вільному доступі, тоді як сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі «Пономарьов проти України».

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 20.09.2022 о 12:30 год, шляхом направлення ухвали від 31.08.2022 рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ», що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Поряд з цим, адвокат ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» Лях Р.М. додатково повідомлявся про судове засідання, призначене на 20.09.2022 о 12:30 год., шляхом направлення йому ухвали суду апеляційної інстанції від 31.08.2022 на електронну пошту romanlyakh96@gmail.com, а адвокат Сідоров Д.Д. - в телефонному режимі.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 26.05.2021 набрав чинності Закон України № 1416-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». Відповідно до цього Закону створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюється поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідні зміни також було внесено до Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС). У газеті «Голос України» від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку. Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05.10.2021.

Враховуючи викладене вище, Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу, що з початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати зобов`язані реєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб (частина сьома статті 6 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість ні адвокат Лях Р.М., ні адвокат Сідоров Д.Д. не зверталися до суду апеляційної інстанції про надання доступу у справі №916/1610/21 в підсистемі «Електронний суд», хоча мали таку можливість і з метою належного представництва ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» в судовому процесі мали б це зробити.

Оцінюючи поважність причини неявки в судове засідання 20.09.2022 адвоката ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» Сідорова Д.Д., якою є надання переваги участі у розгляді іншої справи, колегія суддів зазначає, що вказуючи про участь в іншому судовому процесі, адвокат до свого клопотання не надав жодних доказів на підтвердження обставин участі в судовому засіданні у справі №363/679/22, призначеному Шостим апеляційним адміністративним судом на 20.09.2022 об 11:30 год.

Щодо причин неявки в судове засідання 20.09.2022 адвоката ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» Ляха Р.М., яке мотивоване дією воєнного стану в Україні, через що він немає можливості взяти участь у слуханні справи, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 55 Конституції України кожен має право на судовий захист. Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів. Вимога судового захисту конституційних прав і свобод в умовах дії воєнного стану відповідно до частини другої статті 64 Конституції України має абсолютний характер, тимчасове обмеження судового захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні на період дії цього режиму заборонене. Отже, в Україні конституційне право кожного на судовий захист є непорушним, незважаючи на умови воєнного стану, оскільки навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені. Держава зобов`язана забезпечити ці права, незалежно від того, який правовий режим діє в той чи інший час.

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України та продовженням воєнного стану в Україні, наказом голови Південно-західного апеляційного господарського суду №10-ОД від 13.05.2022 «Про особливий режим роботи Південно-західного апеляційного господарського суду» рекомендовано учасникам судових проваджень розгляд скарг, заяв, клопотань здійснювати дистанційними засобами зв`язку при реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», на офіційну електронну адресу суду inbox@swag.court.gov.ua, з дотриманням вимог щодо підписання документу електронним цифровим підписом, засобами поштового зв`язку, у тому числі АТ «Укрпошта», брати участь у розгляді судових справ дистанційно у режимі відеоконференцзв`язку шляхом подання до суду відповідного клопотання.

У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції неодноразово ухвалами від 30.05.2022, від 12.07.2022, від 31.08.2022 пропонував учасникам справи подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії, використовуючи засоби електронного зв`язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду), а також роз`яснював учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Проте адвокат Лях Р.М. жодного разу не скористався своїм правом та не звернувся із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим він мав би можливість взяти участь у судових засіданнях дистанційно.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників відповідача.

В судових засіданнях представник скаржника Підгородинська А.В. підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

01.05.2018 між ПрАТ «ВКФ «Югстрой» (орендодавцем) і ТОВ «Комфорт-ЛВ» (орендарем) укладено договір оренди №010518А13 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування (оперативну оренду й експлуатацію) необоротні активи, надалі іменується майно, перелік якого вказаний у Додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (т. 1 а.с. 13-16).

Приймання-передача майна здійснюється представниками сторін на підставі акту приймання-передачі. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання вищезазначеного акту (п.3.2. договору).

За змістом пунктів 5.2., 5.3. договору орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату за користування майном. Розмір орендної плати встановлюється у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Орендар додатково до орендної плати сплачує орендодавцеві компенсацію за комунальні послуги (електроенергію, водопостачання та водовідведення, зливові води), які витрачаються при експлуатації мереж майна. Кількісні показники встановлюються розрахунковим методом або відповідно до показів лічильників з урахуванням втрат в технологічних мережах. Сума оплати розраховується по встановленим тарифам (пункт 5.5. договору).

Згідно із умовами п.4.1. договору строк договору складає з 01.05.2018 по 30.04.2020, а щодо розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 4.2. договору якщо жодна із сторін протягом одного місця після закінчення строку оренди за цим договором не заявить про намір припинити дію договору, цей договір автоматично продовжується на той же строк на тих самих умовах.

Умовами підпункту 4.3.4. пункту 4.3. договору передбачено, що дострокове припинення договору наступає на вимогу орендодавця.

За умовами пункту 4.4. договору сторона, яка вимагає дострокового припинення договору, повинна повідомити іншу сторону за 15 календарних днів до дати припинення договору у письмовій формі.

У пункті 6.2. договору встановлено, що орендодавець має право достроково припинити дію договору, повідомивши орендаря за 15 днів до дати припинення оренди (підпункт 6.2.3.), а також вимагати повного виконання грошових зобов`язань орендаря після припинення договору (підпункт 6.2.4.).

Такі права орендодавця співвідносяться із передбаченими у підпункті 7.1.14. пункту 7.1. договору обов`язками орендаря при припиненні договору повернути майно у встановлені договором строки та виконати усі зобов`язання по грошовим розрахункам.

Згідно із умовами пункту 8.1. договору майно має бути передано орендарем і прийнято орендодавцем протягом п`яти робочих днів з дати закінчення строку оренди або дострокового припинення договору.

Зміни в договір можуть бути внесені додатковою угодою до договору (пункт 10.2. договору).

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі (пункт 10.3. договору).

У додатку №1 до договору (т.1 а.с.17) встановлено перелік майна та щомісячну оренду плату, а також зазначено термін дії оренди: 01.05.2018 - 30.04.2020.

Так, згідно із додатком 1 до договору сторонами узгоджено передачу в оренду такого майна:

1)під`їзна залізнична колія (частина) (облікова назва «Залізнична колія № 2») площею 1680 кв.м;

2)відкриті площадки (облікова назва «Мостіння») площею 3405 кв.м;

3)нежитлові приміщення (облікова назва «Адмінбудівля») площею 207,9 кв.м;

4)нежитлове приміщення (облікова назва «Склад расходний будівля М») площею 65,8 кв.м;

5)нежитлові приміщення (облікова назва «Склад з побутовими приміщеннями та механічною майстернею, будівля Е») площею 201,2 кв. м;

6)нежитлове приміщення (частина) (облікова назва «№7 будівля И») площею 213,6кв.м;

7)нежитлове приміщення (частина) (облікова назва «№8 будівля К») площею 313,6кв.м;

8)нежитлове приміщення (облікова назва «№6 будівля И») площею 314,0 кв.м.

01.05.2018 відповідне майно передано орендодавцем орендарю, про що між сторонами підписаний акт приймання-передачі майна за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018 (т.1 а.с. 18). Адресою знаходження майна в акті визначено наступну: м.Одеса, вул. Миколи Боровського, 33.

25.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, в якій встановлено розмір орендної плати на період з 01.03.2020 по 30.04.2020 згідно Додатку 2 від 25.03.2020 (т.1 а.с. 19-20).

01.05.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, в якій погодили продовжити термін дії договору оренди та встановити строк дії з 01.05.2020 по 31.07.2020 включно (т.1 а.с. 21).

01.08.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, якою продовжили термін дії договору оренди та встановили строк дії з 01.08.2020 по 31.10.2020 включно (т.1 а.с. 22).

Окрім того, сторонами підписано додаток №4 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, у якому встановлено перелік майна та щомісячну оренду плату, а також зазначено термін дії оренди: 01.08.2020 - 31.12.2020 (т.1 а.с. 23).

Згідно із додатком №4 до договору до переліку майна включено такі механізми:

1)прирейковий склад цементу на 400 т;

2)розвантажувальний комплекс з вивантаженням сипучих матеріалів;

3)підйомник пневматичний гвинтовий СБ-245 в зборі;

4)компресор гвинтовий ЕК 045SKW;

5)накопичувач цементу 4 шт.;

6)лебідка спеціальна 7ТЛ8Б;

7)стрічковий транспортер 6 м ш-на 600 мм з підйомним механізмом.

У Додатку №5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 встановлено перелік майна, до якого включено механізми: кран портальний ППК-5, із зазначенням щомісячної орендної плати, а також терміну дії оренди: 01.08.2020-31.12.2020 (т.1 а.с. 24).

В подальшому, позивачем (орендодавцем) складено лист за вих.№16/04 від 28.04.2021, адресований відповідачу (орендарю), в якому, з посиланням на п.4.3.4., п.4.4. договору, заявлено про дострокове припинення договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, а також запрошено уповноваженого представника ТОВ «Комфорт ЛВ» прибути 21.05.2021 о 10:00 год. за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 33 (приміщення актової зали) для підписання акту приймання-передачі майна (т.1 а.с. 25).

В матеріалах справи наявні копія фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 29.04.2021, а також копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ПрАТ «ВКФ «Югстрой» 29.04.2021 надіслано ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» рекомендований лист, який вручено останньому 11.05.2021 (т.1 а.с. 26).

Позивач наполягає на тому, що лист-повідомлення за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове припинення дії договору відправлено 29.04.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано відповідачем 11.05.2021, що підтверджується підписом уповноваженої особи адресата на бланку поштового відправлення.

Відтак, на переконання позивача, зазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо намірів позивача та обумовлює необхідність повернення майна в порядку пункту 8.1. договору.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію 13.05.2021 (через 15 календарних днів з дня відправлення повідомлення іншій стороні про припинення договору), тоді як відповідач, в порушення пункту 8.1. договору, не повернув орендоване майно у п`ятиденний термін з дати дострокового припинення договору, що свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача повернути майно, яке йому було передано в користування за договором оренди.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що він не отримував повідомлення позивача про припинення дії договору, а отже, договір не є припиненим, а тому відповідач користується майном на належній правовій підставі. Платіжні доручення від 04.06.2021, 24.06.2021, 26.07.2021, 11.08.2021, 31.08.2021, 09.09.2021 № 21384, 09.09.2021 № 21383, акти наданих послуг від 30.06.2021, 31.07.2021 свідчать про оплату відповідачем платежів за договором оренди.

В матеріалах справи містяться докази щодо розрахунків сторін за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018, а саме:

надані відповідачем разом з письмовими поясненнями від 03.09.2021 (т.1 а.с. 69-74):

-акт надання послуг №ЮС-0000544 від 31.01.2021 (про оренду механізмів на суму 42694,00 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000585 від 28.02.2021 (про оренду механізмів на суму 42694,00 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000627 від 31.03.2021 (про оренду механізмів на суму 42694,00 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000663 від 30.04.2021 (про оренду механізмів на суму 42694,00 грн. з ПДВ);

надані позивачем разом з письмовими поясненнями від 09.09.2021 (т.1 а.с. 78-86):

-акт надання послуг №ЮС-0000628 від 31.03.2021 (про компенсацію оплати за водовідвід зливних вод на суму 1241,05 грн. та компенсацію оплати за спожиту електроенергію на суму 97448,56 грн., всього на суму 98689,61 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000627 від 31.03.2021 (про оренду механізмів на суму 42694,00 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000625 від 31.03.2021 (про оренду залізничної колії, відкритих площадок та нежитлових приміщень, всього на суму 71609,22 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000681 від 30.04.2021 (про компенсацію оплати за водовідвід зливних вод на суму 2067,55 грн. та компенсацію оплати за спожиту електроенергію на суму 75513,47 грн., всього на суму 77581,02 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000662 від 30.04.2021 (про оренду залізничної колії, відкритих площадок та нежитлових приміщень, всього на суму 71609,22 грн. з ПДВ);

надані відповідачем разом з письмовими поясненнями від 16.09.2021 (т.1 а.с. 136-147):

-платіжне доручення №20912 від 04.06.2021 (оплата компенсації за спожиту електроенергію на суму 78551,87 грн.);

-платіжне доручення №20997 від 24.06.2021 (оплата компенсації за спожиту електроенергію на суму 54092,67 грн.);

-платіжне доручення №21156 від 26.07.2021 (оплата компенсації за спожиту електроенергію на суму 61905,21 грн.);

-платіжне доручення №21242 від 11.08.2021 (оплата за оренду за червень на суму 35000,00 грн.);

-платіжне доручення №21326 від 31.08.2021 (оплата компенсації за водовідвід зливних вод та спожиту електроенергію за липень згідно рахунку №ЮС-0000277 від 31.07.21 на суму 60429,66 грн.);

-платіжне доручення №21384 від 09.09.2021 (оплата за оренду обладнання на суму 30000,00 грн.);

-платіжне доручення №21383 від 09.09.2021 (оплата за спожиту електроенергію на суму 25000,00 грн.);

-акт надання послуг №ЮС-0000763 від 30.06.2021 (про компенсацію оплати за водовідвід зливних вод на суму 6129,07 грн., за водопостачання та водовідвід на суму 330,26 грн. та компенсацію оплати за спожиту електроенергію на суму 60641,48 грн., всього на суму 67100,81 грн. з ПДВ);

-акт надання послуг №ЮС-0000800 від 31.07.2021 (про компенсацію оплати за водовідвід зливних вод на суму 6608,85 грн. та компенсацію оплати за спожиту електроенергію на суму 53820,81 грн., всього на суму 60429,66 грн. з ПДВ).

На переконання скаржника, наведені вище докази щодо розрахунків сторін за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018 мають значення для встановлення обставин, що складають предмет доказування, оскільки доводять:

1)користування орендарем усім переданим в оренду майном згідно додатків № 1, 4, 5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018;

2)існування господарських відносин у період строку дії договору, зокрема, і через підписання сторонами актів отриманих послуг, а після його дострокового розірвання - в частині виплати заборгованості. Після дострокового розірвання договору оренди акти підписувались тільки з метою компенсації комунальних послуг за договором оренди.

Разом з тим, позивач, доводячи наявність заборгованості відповідача перед позивачем, зазначив, що окрім договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, між ПрАТ «ВКФ «Югстрой» та ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» були укладені договір оренди від 01.05.2017 (припинив свою дію у квітні 2018 року) та договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.11.2018 (строк дії закінчився 28.02.2021), в підтвердження чого надав копії відповідних договорів для залучення до матеріалів справи (т.1 а.с. 112-125). Як пояснив позивач, вказану інформацію він зазначив у зв`язку з тим, що оплати і за спірним договором оренди, і за договором на виготовлення продукції проводились ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» на один і той самий рахунок ПрАТ «ВКФ «Югстрой».

На підтвердження заборгованості відповідача позивачем надано наступні докази:

-бухгалтерську довідку за вих.№3/09 від 15.09.2021, відповідно до якої на підставі договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 та договору на виготовлення продукції з давальницької сировини №01/11/01 від 01.11.2018 були виписані акти надання послуг (із зазначенням щодо кожного акту його номеру, дати, суми та конкретної послуги) на загальну суму 5897613,65 грн. (т.1 а.с. 107-109);

-виписку по банківському рахунку позивача в ПАТ «БАНК ВОСТОК» за період з 01.05.2018 до 14.09.2021, з якої вбачається, що за цей період ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» перерахувало ПрАТ «ВКФ «Югстрой» грошові кошти на загальну суму 6238682,16 грн. із різними призначеннями платежів (т.1 а.с. 98-106);

-бухгалтерську довідку за вих.№4/09 від 15.09.2021, відповідно до якої станом на 01.05.2018 була сформована заборгованість за договором оренди №010517А24 від 01.05.2017 за актами надання послуг (із зазначенням щодо кожного акту його номеру, дати, суми та конкретної послуги) на загальну суму 350279,18 грн. (т.1 а.с. 111);

-бухгалтерську довідку за вих.№5/09 від 15.09.2021, згідно із якою станом на 14.09.2021 дебіторська заборгованість з ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» складає 259210,67 грн. (т.1 а.с. 110).

При цьому позивач пояснив, що з коштів у сумі 6238682,16 грн.:

250000,00 грн. - перераховано помилково і повернуто ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ»;

350279,00 грн. - це заборгованість ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» згідно із раніше укладеним договором №010517А від 01.05.2017, що підтверджується довідкою №4/09 від 15.09.2021.

Відтак, за розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача, яка існувала на момент припинення договору оренди і на даний час, складає: 6238682,16 грн. - 5897613,65 грн. - 250000,00 грн. - 350279,00 грн. = 259210,67, що також підтверджується довідкою №5/09 від 15.09.2021.

Також, як пояснив позивач, на даний час грошові кошти відповідача приймаються позивачем шляхом здійснення безготівкових операцій лише за компенсацію комунальних послуг і в рахунок погашення боргу за договором №010518А13 від 01.05.2018. Призначення платежів, які зазначаються відповідачем у відповідній графі платіжних документів, не змінюють їх природу і такі кошти обліковуються виключно як виплата боргу за договором №010518А13 від 01.05.2018. Після закриття відповідачем заборгованості, всі подальші платежі будуть повертатися як безпідставні.

На підтвердження зазначених пояснень позивачем надано лист директора ПрАТ «ВКФ «Югстрой» Шепетенко О.В. за вих.№01/09 від 09.09.2021 на ім`я директора ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» Мащенко В.Л., в якому директор ПрАТ «ВКФ «Югстрой», пославшись на розірвання договору №010518А13 від 01.05.2018, просив у платіжному дорученні №21384 від 09.09.2021 на суму 30000,00 грн. вважати вірним наступне призначення платежу: «Погашення заборгованості згідно договору №010518А13 від 01.05.2018» (т.1 а.с. 133) та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 11.09.2021 (т.1 а.с. 155).

Позивач у додаткових поясненнях від 15.09.2021, а також в апеляційній скарзі звернув увагу на те, що з моменту дострокового припинення договору оренди між сторонами у справі жодних актів надання послуг, окрім компенсації комунальних послуг, підписано не було, що спростовує дію та/або пролонгацію договору оренди №010518А13 від 01.05.2018.

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із частинами першою та другою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вище встановлено судом апеляційної інстанції, в укладеному між сторонами договорі оренди визначено строк договору з 01.05.2018 по 30.04.2020, а також умови, згідно з якими якщо жодна зі сторін протягом одного місяця після закінчення строку оренди за цим договором не заявить про намір припинити дію договору, цей договір автоматично продовжується на той же строк на тих самих умовах.

В подальшому додатковими угодами строк договору оренди змінювався. Так, останньою укладеною між сторонами додатковою угодою №3 від 01.08.2020 строк дії договору продовжено до 31.10.2020. Проте умови договору щодо автоматичного пролонгації залишились незмінними.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, договір оренди №010518А13 від 01.05.2018 був пролонгований з урахуванням пункту 4.2. цього договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди передбачено дострокове припинення договору на вимогу як орендодавця, так і орендаря, а також встановлено, що сторона, яка вимагає дострокового припинення договору, повинна повідомити іншу сторону за 15 календарних днів до дати припинення договору у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що ПрАТ «ВКФ «Югстрой» прийняло рішення про дострокове припинення договору оренди на підставі підпункту 4.3.4. пункту 4.3. договору, а саме: на вимогу орендодавця.

У зв`язку з цим позивачем (орендодавцем) складено лист за вих.№16/04 від 28.04.2021, адресований відповідачу (орендарю), в якому, з посиланням на п.4.3.4., п.4.4. договору, заявлено про дострокове припинення договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, а також запрошено уповноваженого представника ТОВ «Комфорт ЛВ» прибути 21.05.2021 о 10:00 год. за адресою м. Одеса, вул. М. Боровського, 33 (приміщення актової зали) для підписання акту приймання-передачі майна (т.1 а.с. 25).

На підтвердження надіслання листа за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове припинення договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 позивач надав копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 29.04.2021, а також копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ПрАТ «ВКФ «Югстрой» 29.04.2021 надіслав ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» рекомендований лист, який вручено останньому 11.05.2021 (т.1 а.с. 26).

Позивач, звертаючись з позовною вимогою про повернення майна, посилається на обставини дострокового припинення договору оренди 13.05.2021 у зв`язку із направленням відповідачу листа про дострокове припинення договору.

Суд першої інстанції, відхиляючи доводи позивача стосовно того, що укладений між сторонами договір оренди №010518А13 від 01.02.2018 є припиненим, послався на те, що оскільки відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, при відправленні рекомендованої кореспонденції вміст конверта не перевіряється працівником поштового зв`язку, та відповідачем заперечується одержання у поштовому відправленні саме листа позивача від 28.04.2021 за вих.№16/04, у даному випадку належним і допустимим доказом, який підтверджує вручення відповідачу відповідного листа позивача про дострокове припинення договору оренди, є поштове відправлення із описом вкладення у цінний лист. Проте такого доказу (опису вкладення у цінний лист) позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим є недоведеними посилання позивача на те, що відповідач був повідомлений про дострокове припинення договору оренди шляхом вручення йому відповідного листа від 28.04.2021р. за вих.№16/04.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції з огляду на наступне.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Заява орендодавця про дострокове припинення договору оренди є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця та, згідно із умовами укладеного між сторонами договору, не потребує узгодження з орендарем і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних відносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про дострокове припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої сторони за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

При цьому чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.

У договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про дострокове припинення договору, а лише передбачили строк, протягом якого повинне відбутись повідомлення про дострокове припинення договору (за 15 календарних днів до дати припинення договору), і форму такого повідомлення - письмову.

Отже, якщо конкретний спосіб повідомлення про дострокове припинення договору не встановлено ані законом, ані договором, сторони вправі визначати його на власний розсуд, з урахуванням принципу добросовісності і розумності.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно із пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку:

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (пункт 59 Правил надання послуг поштового зв`язку).

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (пункт 61 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Аналіз наведених приписів Правил надання послуг поштового зв`язку дає підстави для висновку, що при відправленні рекомендованих поштових відправлень вміст конверта не перевіряється працівником поштового зв`язку, на відміну від внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, при відправленні яких працівник поштового зв`язку перевіряє відповідність вкладення до листа опису, бланк якого заповнюється відправником у двох примірниках. Водночас, відправлення рекомендованого поштового відправлення надає можливість відправнику чи уповноваженої ним особи отримати інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення.

Отже, надіслання поштового відправлення рекомендованою кореспонденцією надало позивачу змогу здійснити поштове відправлення на дійсну адресу відповідача і впевнитися в його отриманні адресатом.

Наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку від 29.04.2021 підтверджує надання послуг поштового зв`язку, а копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджує, що ПрАТ «ВКФ «Югстрой» 29.04.2021 надіслало ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» рекомендований лист, який вручено останньому 11.05.2021.

Відповідач, заперечуючи проти отримання листа позивача за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове припинення договору оренди, вказав на відсутність в матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист, проте не зазначив, яке саме поштове відправлення він отримав від позивача, і не надав суду інший документ, який він отримав від нього.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази щодо розрахунків сторін за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018 мають значення для встановлення обставин, що складають предмет доказування, оскільки доводять:

1)користування орендарем усім переданим в оренду майном згідно додатків №1, 4, 5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018;

2)існування господарських відносин у період строку дії договору, зокрема, і через підписання сторонами актів отриманих послуг;

3)відсутність підписаних сторонами актів надання послуг, які сторони зазвичай підписували для підтвердження господарської операції оренди нерухомого майна та механізмів, після направлення позивачем листа за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове розірвання договору;

4)після направлення позивачем листа за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове розірвання договору оренди акти підписувались тільки з метою компенсації комунальних послуг за договором оренди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: копію листа позивача за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове припинення договору оренди №010518А13 від 01.05.2018; копію фіскального чеку від 29.04.2021 про оплату послуг поштового зв`язку за відправлення рекомендованого відправлення; копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення; докази щодо розрахунків сторін за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018 до та після направлення позивачем на адресу відповідача листа за вих.№16/04 від 28.04.2021 про дострокове розірвання договору оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що докази, надані на підтвердження факту повідомлення відповідача про дострокове припинення договору, є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Проте суд попередньої інстанції не взяв до уваги зазначене вище та не дослідив питання повідомлення орендодавцем орендаря про дострокове розірвання договору оренди з урахуванням приписів статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації до орендаря про дострокове припинення договору оренди, надіславши йому лист рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку.

Наявність відповідного листа орендодавця та належних доказів його надсилання орендарю свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак, і про припинення у травні 2021 року договірних відносин між сторонами за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018 у зв`язку із достроковим його розірванням на вимогу орендодавця.

Згідно із умовами пункту 8.1. договору майно має бути передано орендарем і прийнято орендодавцем протягом п`яти робочих днів з дати закінчення строку оренди або дострокового припинення договору.

В порушення пункту 8.1. договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 відповідач майно, яке було йому передано позивачем у користування за цим договором, не повернув.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини щодо припинення договору оренди №010518А13 від 01.05.2018, правова підстава для користування відповідачем майном, переданого йому за вказаним договором, відпала. Відтак, після припинення договору оренди у ПрАТ «ВКФ «Югстрой» виникло право вимагати від відповідача повернення безпідставно набутого майна на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд зауважив на тому, що позивачем не надано до суду доказів, які свідчать про передачу в оренду відповідачу майна у кількості 8 одиниць згідно із додатком № 4 та додатком №5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018.

Колегія суддів встановила, що додатки №4 та №5 були складені сторонами як доповнення до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 та в силу приписів пункту 10.3. вказаного договору є його невід`ємними частинами. Вказані додатки підписані представниками сторін та скріплені печатками, а їх зміст свідчить про узгодження сторонами переліку орендованого майна. При цьому акти приймання-передачі сторонами не складались.

В той же час, матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснював оплату за оренду механізмів, перелік яких сторонами узгоджений у додатках № 4 та додатком №5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018.

Відповідно до частини другої статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 Цивільного кодексу України).

Апеляційний господарський суд, враховуючи норми частини 2 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, виходить з того, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно акт приймання-передачі, що підтверджує прийняття майна в оренду.

У зв`язку з наявними в матеріалах справи доказами здійснення відповідачем орендної плати за користування механізмами, а також відсутність у відповідача заперечень щодо переліку майна, переданого йому у користування за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018, колегія суддів вважає, що ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» прийняло в оренду майно, зазначене у додатках № 4 та №5 до договору оренди №010518А13 від 01.05.2018.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти щодо припинення дії договору оренди та наявність у зв`язку з цим права у позивача вимагати від відповідача повернення майна, якому відповідає обов`язок відповідача з повернення такого майна, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстави неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 у справі №916/1610/21 скасувати

3.Позов Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» задовольнити.

4.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» (Україна, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 19204231) повернути майно у кількості 16 одиниць, а саме:

1)під`їзну залізничну колію (частину) (облікова назва «Залізнична колія № 2» площею 1680 кв.м;

2)відкриті площадки (облікова назва «Мостіння») площею 3405 кв.м;

3)нежитлові приміщення (облікова назва «Адмінбудівля») площею 207,9 кв.м;

4)нежитлове приміщення (облікова назва «Склад расходний будівля М») площею 65.8 кв.м;

5)нежитлове приміщення (облікова назва «Склад з побутовими приміщеннями») площею 201,2 кв. м;

6)нежитлові приміщення (частина) (облікова назва «№7 будівля И») площею 213,6 кв.м;

7)нежитлове приміщення (частина) (облікова назва «№8 будівля К») площею 313,6 кв.м;

8)нежитлове приміщення (облікова назва «№6 будівля И»);

9)прирейковий склад цементу на 400 т;

10)розвантажувальний комплекс з вивантаження сипучих матеріалів;

11)підйомник пневматичний гвинтовий СБ-245 в зборі;

12)компресор гвинтовий ЕК 045SKW;

13)накопичувач цементу 4 шт;

14)лебідка спеціальна 7 ТЛ8Б;

15)стрічковий транспортер 6 м ш-на 600 мм з підйомним механізмом;

16)кран портальний ППК-5.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» 22763 /двадцять дві тисячі сімсот шістдесят три/ грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» 34145 /тридцять чотири тисячі сто сорок п`ять/ грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2022.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя І.Г. Філінюк