Рішення

від 22.09.2022 по справі 902/632/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2022 р. Cправа № 902/632/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" (вул. Плеханівська, буд. 126, офіс 126, м. Харків, 61037)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" (вул. Писарєва, буд. 3, кв. 83, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 80914,92 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" про стягнення 80914,92 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на часткову оплату зі сторони відповідача за отриманий товар на підставі видаткових накладних №152 від 16.03.2020 на суму 304542,14 грн та №154 від 30.03.2020 на суму 165571,27 грн, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" 80914,92 грн, з яких: 65613,81 грн - основного боргу; 3644,54 грн - 3% річних та 11656,57 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/632/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, а також, внаслідок задоволення викладеного у позовній заяві клопотання позивача, зобов`язано відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія - В") у 5-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином засвідчені копії обопільно підписаних сторонами (ТОВ "Українські енергосистеми" та ТОВ "Глорія - В") видаткових накладних №152 від 16.03.2020 на суму 304542,14 грн та №154 від 30.03.2020 на суму 165571,27 грн.

08.08.2022 до суду надійшов лист відповідача, у якому повідомлено про неможливість виконання вимог ухвали щодо надання доказів у визначений строк.

Разом з тим учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 94-107, т. 1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 141-148, т. 1); позивачем - відповідь на відзив відповідача (а.с. 124-140, т. 1).

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до незгоди щодо зазначених у видаткових накладних №№ 152, 154 цін на продукцію, наявності заборгованості перед позивачем та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за отриманий товар.

На підставі таких заперечень, відповідач вказує на відсутність підписаних зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" видаткових накладних, які витребовувалися судом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" стверджується, що у відповідності до попередніх домовленостей із позивачем щодо вартості продукції, відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію на загальну суму 404 499,60 грн, а саме за видатковою накладною № 152 та рахунком № 119 - 251 498,33 грн, за видатковою накладною № 154 та рахунком № 120 - 153 001,27 грн. При цьому відповідач не ініціював внесення змін до податкових накладних № № 13, 79 у зв`язку із тим, що позивач обіцяв додатково поставити товар на різницю суми.

Окрім того, відповідач вказує на практику Верховного Суду, відповідно до якої податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює певний факт.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" стверджує, що виконав у повному обсязі зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" щодо оплати за поставлену продукцію, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що досягнення домовленості сторін щодо встановлення ціни поставленої продукції за видатковою накладкою №152 від 16.03.2020 саме на суму 304 542,14 грн і за видатковою накладною №154 від 30.03.2020 саме на суму 165 571,27 грн підтверджується сукупністю наступних фактів та вчинених дій зі сторони ТОВ "Глорія-В", а саме:

- відповідач підтверджує існування господарських відносин із позивачем щодо поставки за видатковими накладними №152 від 16.03.2020 і №154 від 30.03.2020;

- відповідач підтверджує факт отримання від позивача у березні-квітні 2020 року видаткових накладних №152 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн і №154 від 30.03.2020 на суму 165 571,27 грн та відповідних рахунків на оплату №119 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн і №120 від 16.03.2020 на суму 165 571,27 грн;

- відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними №152 від 16.03.2020 і №154 від 30.03.2020;

- факт отримання товару відповідачем від позивача на загальну вартість в розмірі 470 113,41 грн підтверджується і податковими накладними №79 від 16.03.2020 і №13 від 30.03.2020, які були складені та зареєстровані в ЄРПН у відповідності до норм ст. 187 і ст. 201 ПК України саме за фактом першої події виникнення податкових зобов`язань - датою відвантаження товару. Відсутність уточнюючих декларацій зі сторони відповідача щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаними податковими накладними свідчить про згоду відповідача про отримання товару від позивача на загальну суму 470 113,41 грн і відображення їх у податковому обліку відповідача.

- відповідачем було здійснено оплату поставленого товару у відповідності до рахунків позивача №119 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн і №120 від 16.03.2020 на суму 165 571,27 грн, тобто сплата вказаних рахунків зі сторони відповідача (навіть в частковому розмірі) свідчить про погодження і згоду відповідача із ціною товару, що вказана в даних рахунках;

- 24.06.2022 відповідачем було отримано претензію позивача №01/17/06/22 від 17.06.2022 про сплату заборгованості в розмірі 65 613,81 грн, а також сплати 3% річних (3 644,54 грн) та інфляційних втрат (11 656,57 грн), а також було повторно отримано і видаткові накладні, і відповідні рахунки на оплату, в тому числі акт звірки взаємних розрахунків; проте від відповідача жодних заперечень щодо ціни та вартості отриманого товару взагалі не надходило, як і не надходило будь-яких заперечень щодо акту звірки взаємних розрахунків;

- з моменту отримання товару (16.03.2020 і 30.03.2020) від відповідача протягом 2 років та 6 місяців ніяких заперечень по ціні поставки товару за видатковими накладними №152 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн і №154 від 30.03.2020 на суму 165 571,27 грн не існувало, а вказані заперечення чомусь з`явилися лише тоді, коли позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

За змістом заперечення щодо відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" вказує, що:

- факт підтвердження відповідачем існування господарських відносин не може підтверджувати узгодженої вартості кожного виду продукції, яка попередньо обумовлювалася;

- дійсно відповідачем орієнтовно у березні-квітні 2020 року було отримано видаткові накладні № 152 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн, № 154 від 30.03.2020 на суму 165 571,27 грн, на загальну суму 470 113,41 грн, а також відповідні рахунки на оплату № № 119, 120. В той же час, ці документи надійшли не одночасно з продукцією, а після її фактичного отримання та подальшого використання у ході господарської діяльності відповідача;

- продукція була отримана відповідачем до надходження видаткових накладних № № 152, і 54 та рахунків на оплату № № 119, 120. Відразу після надходження продукції до Відповідача, вона почала використовуватись у межах його господарської діяльності. В подальшому надійшли видаткові накладні № № 152, 154 та рахунки на оплату № № 119, 120, із зазначенням вартості продукції, яка не відповідала попереднім домовленостям, у зв`язку із чим видаткові накладні не були підписані, про що було повідомлено позивача в телефонному режимі. Відповідачем не вживалися заходи повернення товару у зв`язку з тим, що він у же був задіяний у господарській діяльності та позивач обіцяв переробити видаткові накладні та рахунки на оплату;

- відповідач не ініціював внесення змін до податкових накладних № № 13, 79 у зв`язку із тим, що позивач обіцяв додатково поставити товар на різницю суми;

- відповідачем здійснено оплату поставленого товару у відповідності до попередньо обумовленої з позивачем вартості продукції. Факт проведення оплати на за рахунками № № 119, 120 не може свідчити про погодження відповідача із цінами на продукцію, вказану в них;

- відповідач не погоджувався з вимогами претензії позивача та не підписував акту звірки взаємних розрахунків. Фактичне надходження претензії не може свідчити про погодження з її сумою;

- враховуючи, що відповідач у повному обсязі виконав перед позивачем взяті зобов`язання, адже оплатив за товар у сумі попередньо обумовленій з позивачем, ТОВ "Глорія - В", у зв`язку з відсутністю потреби, не ініціювалось питання про зміну видаткових накладних.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На виконання домовленостей між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" товар відповідно до видаткових накладних № 152 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн та № 154 від 30.03.2020 на суму 165 571,27 грн. При цьому за такими видатковими накладними попередньо виставлено відповідні рахунки на сплату: №120 від 16.03.2020 на суму 165 571,27 грн та №119 від 16.03.2020 на суму 304 542,14 грн (а.с. 17-20, т. 1).

За фактом проведення таких господарських операцій позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано відповідні податкові накладні: №79 від 16.03.2020 та №13 від 30.03.2020 (а.с. 26-31, т. 1).

На підставі виставлених рахунків відповідачем проведено оплату вартості отриманого товару на суму 404 499,6 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 21-25, т. 1):

- 30.03.2020 в сумі 251 498,33 грн згідно рахунку на оплату №119 від 16.03.2020 (оплата товару за видатковою накладною №152 від 16.03.2020);

- 15.04.2020 в сумі 34 001,27 грн згідно рахунку на оплату №120 від 16.03.2020 (оплата товару за видатковою накладною №154 від 30.03.2020);

- 22.06.2020 в сумі 25 000 грн згідно рахунку на оплату №120 від 16.03.2020 (оплата товару за видатковою накладною №154 від 30.03.2020);

- 22.06.2020 в сумі 74 000 грн згідно рахунку на оплату №120 від 16.03.2020 (оплата товару за видатковою накладною №154 від 30.03.2020);

- 15.07.2020 в сумі 20 000 грн згідно рахунку на оплату №120 від 16.03.2020 (оплата товару за видатковою накладною №154 від 30.03.2020).

Несплата відповідачем решти вартості поставленого товару в сумі 65 613,81 грн, з яких: 53 043,81 грн за видатковою накладною № 152 від 16.03.2020 (рахунок №119 від 16.03.2020) та 12 570 грн за видатковою накладною №154 від 30.03.2020 (рахунок №120 від 16.03.2020) слугувала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду. При цьому, окрім основного боргу в сумі 65 613,81 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3644,54 грн - 3% річних та 11656,57 грн - інфляційних втрат.

Окремо слід зазначити, що позивач звертався до відповідача із претензією вих. №01/17/06/22 від 17.06.2022 про сплату грошових коштів в сумі 80914,92 грн, з яких: 65613,81 грн - основного боргу; 3644,54 грн - 3% річних та 11656,57 грн - інфляційних втрат та, зокрема, додатком Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами. При цьому доказів реагування Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Дружелюбівське" на таку претензію, як і доказів погашення заборгованості, матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Разом з тим згідно із статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи та встановлені обставини справи сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд враховує, що наявні у матеріалах справи копії спірних видаткових накладних підписано та скріплено печаткою лише зі сторони позивача.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 та постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Так, факт отримання товару згідно переліку у видаткових накладних № 152 від 16.03.2020, № 154 від 30.03.2020 та відповідних рахунках на оплату відповідачем не заперечується, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" заперечує погодження загальної вартості такого товару, стверджуючи про попередньо обумовлену сторонами вартість в сумі 404 499,6 грн.

Здійснення господарських операцій щодо передачі товару відповідачу на суму 470 113,41 грн також підтверджено позивачем за фактом реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: №79 від 16.03.2020 та №13 від 30.03.2020 (а.с. 26-31, т. 1).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу (ПК) України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

У постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Такі висновки наведено у постанові ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі №922/2115/19. При цьому ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступу від висновку КГС ВС, викладеного у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим відповідач заперечуючи щодо позову не спростовує як самого факту отримання товару, так і відображення останнім в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" отримання товару на суму 470 113,41, а лише стверджує, що не ініціював внесення змін до податкових накладних №13,79 у зв`язку з тим, що позивач обіцяв додатково поставити товар на різницю суми.

Окрім того, суд бере до уваги часткову сплату відповідачем вартості товару згідно виставлених рахунків, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Слід зазначити, що рахунок-фактура - це документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

Оскільки відповідач заперечує щодо погодження ціни товару, суд враховує, що будь-яких доказів ініціювання Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" погодження виставлення скорегованих рахунків на оплату матеріали справи не містять та відповідачем не подано.

За таких обставин доводи відповідача, що факт проведення оплати за рахунками № № 119, 120 не може свідчити про погодження Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" із цінами на продукцію, вказану в них, жодним чином доказово не підтверджено.

Окрім того, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо отримання товару згідно повного переліку, який викладено у рахунках на оплату та відповідних видаткових накладних, відсутні обґрунтовані підстави для сплати за такими рахунками у меншій сумі, аніж у них зазначено.

Отже, матеріалами справи в сукупності, а саме виставленими рахунками на оплату №119 та №120 від 16.03.2020, видатковими накладними № 152 від 16.03.2020 та № 154 від 30.03.2020, фактом часткової сплати відповідачем за відповідними рахунками та відображенням в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" отримання товару на суму 470 113,41 грн, враховуючи, що відповідач не ініціював виставлення скорегованих рахунків на оплату та внесення змін до податкових накладних №13,79, підтверджується факт передачі товару позивачем відповідачу на загальну суму 470 113,41 грн. При цьому ані за фактом прийняття Товару, ані на пред`явлену вимогу решти вартості отриманого товару в сумі 65 613,81 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" не сплачено, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Порушенням зобов`язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки товар отримано відповідачем згідно видаткових накладних 16.03.2020 та 30.03.2020, строку оплати у яких не вказано, при цьому у виставлених 16.03.2020 рахунках зазначено, що товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, тобто передбачено поставку товару на умовах попередньої оплати.

Однак, як слідує з матеріалів справи перший платіж від відповідача надійшов 30.03.2020 і цією ж датою здійснено поставку товару, тому обов`язок відповідача сплатити залишок вартості відповідного товару виник за фактом його отримання.

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" не сплачено повної вартості товару в день його отримання, з наступного дня після здійсненої поставки за кожною видатковою накладною відповідач вважається боржником, що прострочив виконання зобов`язання.

Так, за видатковою накладною № 152 від 16.03.2020 (рахунок №119 від 16.03.2020) датою прострочення виконання зобов`язання є 17.03.2020 (несплаченою залишається сума 53 043,81 грн); за видатковою накладною №154 від 30.03.2020 (рахунок №120 від 16.03.2020) датою прострочення виконання зобов`язання є 31.03.2020 (несплаченою залишається сума 12 570 грн).

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 65 613,81 грн (53 043,81 грн + 12 570 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" 3644,54 грн - 3% річних та 11656,57 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений позивачем період прострочення з 30.03.2020 по 24.02.2022 на суму 53 043,81 грн (за видатковою накладною №152 від 16.03.2020; період прострочення визначено з дати крайнього платежу) та з 15.07.2020 по 24.02.2022 на суму 12 570 грн (за видатковою накладною №154 від 30.03.2020; період прострочення визначено з дати крайнього платежу), судом встановлено, що такі нарахування відповідають розрахунку суду.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 3 644,54 грн - 3% річних та 11 656,57 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова ВС КГС від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні від 23.08. 2016 у справі "Дж.К. і інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей"… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі усього вище викладеного, з урахуванням положень ст. 79 ГПК України, суд приходить до переконання про більшу вірогідність наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, аніж заперечень відповідача, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2 481 грн.

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 30.05.2022 між Феленком Сергієм Олександровичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" (Клієнт) укладено Договір №30/05-22 про надання правничої (правової) допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1. Адвокат зобов`язується за дорученням або заявою Клієнта надавати останньому професійну правничу (правову) допомогу щодо стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) з ТОВ "Глорія-В" (код ЄДРПОУ - 41 716575) за господарськими зобов`язаннями з поставки товару в судовому порядку, а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених Договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень.

Розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги за даним Договором становить 12 000,00 (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) грн., без ПДВ (п. 5.1. Договору). Вказаний розмір гонорару може бути змінений за взаємною згодою сторін.

Згідно із п. 5.2. Договору гонорар сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином:

- 6 000,00 грн. на протязі десяти днів з моменту укладення даного Договору на підставі виставленого рахунку;

- 6 000,00 грн. на протязі десяти днів з моменту винесення рішення суду про стягнення заборгованості, зазначеної в п. 1.1. Договору на підставі виставленого рахунку.

За змістом п. 5.3. Договору сторони погодили, що сума, вказана в п. 5.1. даного Договору є гонораром Адвоката за надання правничої (правової) допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.05.2023 р. включно (п. 9.1. Договору).

Надання Адвокатом юридичних послуг на суму 12 000 грн підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом наданих послуг №1 по наданню правової (правничої) допомоги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №30/05-22 від 30.05.2022, датованим 01.09.2022 (а.с. 120, т. 1), що включає:

- здійснення правового аналізу та аудиту первинної документації Клієнта щодо порушення строків оплати ТОВ "Глорія-В" (КОД ЄДРПОУ - 41716575) за господарськими зобов`язаннями щодо поставки товару - вартість 1 000,00 грн, (одна тисяча грн 00 коп.). Витрачено - 1 (одну) годину;

- підготовку претензії про сплату заборгованості за поставлений товар - вартість 2 000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.). Витрачено - 2 (дві) години;

- підготовку обґрунтованих розрахунків заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат - вартість 1 000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.). Витрачено - 1 (одну) годину;

- підготовку та складення позовної заяви до суду про стягнення з ТОВ "Глорія-В" (код ЄДРПОУ - 41716575) на користь Клієнта основної суми заборгованості та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) за порушення умов оплати товару за господарським зобов`язанням та клопотання про витребування документів - вартість 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.). Витрачено - 5 (п`ять) годин;

- підготовку відповіді на відзив в рамках справи №902/632/22 за позовом Клієнта до ТОВ "Глорія-В" (код ЄДРПОУ - 41716575) про стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) за порушення умов оплати товару за господарським зобов`язанням - вартість 2 000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.). Витрачено - 2 (дві) години;

- підготовку до суду по справі №902/632/22 заяви про розподіл судових витрат - вартість 1 000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.). Витрачено - 1 (одну) год.

Окрім того, матеріали справи містять копію Свідоцтва №1077 від 20.09.2012 про право Феленка Сергія Олександровича на заняття адвокатською діяльністю та довіреність від 05.07.2022 на представництво останнім інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми".

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн обґрунтовано належними та допустимими доказами.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також у зазначеній постанові висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи містять докази фактичної сплати позивачем Адвокату гонорару в сумі 6 000 грн, що підтверджується рахунком на оплату №СФ-1 від 30.05.2022 та платіжним дорученням №95 від 05.07.2022. При цьому п. 5.2. Договору сторони погодили сплату другої частини гонорару в сумі 6000 грн протягом десяти днів з моменту винесення рішення суду на підставі виставленого рахунку.

Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Наявність Акту наданих послуг №1 по наданню правової (правничої) допомоги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №30/05-22 від 30.05.2022, датованого 01.09.2022, спростовує викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача, щодо відсутності доказів на підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Слід також зазначити, що заявлені позивачем витрати на професійну правову допомогу відповідають попередньому (орієнтовному) розрахунку таких витрат, доданому до позовної заяви.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" у заявленій позивачем сумі в силу приписів п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія - В" (вул. Писарєва, буд. 3, кв. 83, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 41716575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергосистеми" (вул. Плеханівська, буд. 126, офіс 126, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 37094602) 65 613,81 грн - основного боргу; 3 644,54 грн - 3% річних; 11 656,57 грн - інфляційних втрат; 2 481 грн - витрат на сплату судового збору та 12 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - leo@alumfasad.net; представника позивача - lawyerfelenko@gmail.com; відповідача - test@example.com; sotan@ukr.net; представника відповідача - vvsoprun@gmail.com.

Повне рішення складено 23 вересня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Плеханівська, буд. 126, офіс 126, м. Харків, 61037;

3 - відповідачу - вул. Писарєва, буд. 3, кв. 83, м. Вінниця, 21100.