Рішення

від 22.09.2022 по справі 910/4723/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2022Справа № 910/4723/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Палвер Лімітед" (Україна, 03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27; ідентифікаційний код: 42092900)

про стягнення 135 765,39 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Палвер Лімітед" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 135765,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 09/03/981-МТР купівлі-продажу від 26.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

11.07.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що збільшення строку поставки товару відбулось внаслідок настання обставин непереборної сили у підприємства - виробника - АТ "РУМО" (РФ), що підтверджується висновком Союзу "Торгово-промислової палати Нижньогородської області" № 38/21/ФМ від 30.08.2021. Зважаючи на викладене, відповідач доводить відсутність підстав для притягнення його до цивільно-правової відповідальності за порушення умов Договору.

Разом з відзивом відповідачем були заявлені клопотання про витребування доказів у позивача, про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та про допит свідка.

12.09.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи перекладів доказів, поданих разом із відзивом на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів, про допит свідка та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Палвер Лімітед" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) було укладено Договір № 09/03/981-МТР купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати продукцію (товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

За умовами пунктів 5.1 - 5.3 Договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору. Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі Специфікацією, що міститься у відповідному Додатку до цього Договору. Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару.

Згідно з п. 6.9 Договору за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів - у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Відповідно до пунктів 7.1 - 7.3 Договору сторона, яка порушила зобов`язання за цим Договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за цим Договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Звільнення від відповідальності за цим положенням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов`язання та до моменту, коли непереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов`язку. Сторона, виконанню зобов`язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим Договором. Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.

У Додатку № 1 до Договору сторони узгодили постачання наступного товару, виробництва АТ "РУМО" (РФ):

- "Привід магнето та тахометра 610-4001" у кількості 5 одиниць на суму 351 711,90 грн;

- "Привід лубрикатора 610-4003" у кількості 4 одиниці на суму 185 760,00 грн;

- "Кільце поршневе 610-190109" у кількості 30 одиниць на суму 42 919,20 грн;

- "Кільце поршневе 610-190110" у кількості 30 одиниць на суму 43 635,60 грн;

- "Втулка 420-420111" у кількості 300 одиниць на суму 34 920,00 грн;

- "Шатун 610-220001" у кількості 10 одиниць на суму 542 797,20 грн;

- "Клапан 610-140402" у кількості 25 одиниць на суму 46 710,00 грн;

- "Клапан маслоскидний 400-1909-3" у кількості 65 одиниць на суму 109 200,00 грн.

Загальна вартість товару, що поставляється по цьому Додатку, становить 1 357 653,90 грн (п. 1 Додатку № 1).

У п. 5 Додатку № 1 визначено термін поставки, який становить 90 календарних днів з моменту підписання Договору.

Листом № 201123-1 від 23.11.2020 відповідач повідомив позивача про те, що пандемія Covid-19 та карантинні заходи, введені в Російській Федерації, спричинили зміни у виробничому циклі підприємства - виробника, що призвело до затримки термінів виготовлення продукції, що поставляється за Договором, у зв`язку з чим поставка товару буде виконана у лютому 2021 року.

З аналогічних підстав, прогнозований термін поставки товару за Договором було продовжено до липня - серпня 2021, відповідно до листа відповідача № 210608-1 від 08.06.2021.

Висновком Союзу "Торгово-промислової палати Нижньогородської області" №38/21/ФМ від 30.08.2021 засвідчено наявність обставин непереборної сили, яке перешкодило АТ "РУМО" виконати зобов`язання з виготовлення та поставки продукції перед ТОВ "СДМ" за Договором № 17-08/20-ДМП-1 від 17.08.2020 та по Специфікації № 1 від 17.08.2022 до даного Договору в період з 12.10.2020 по 31.03.2021.

У листі № 211230-1 від 30.12.2021 відповідач проінформував позивача про прогнозовані строки поставки товару, у відповідь на що позивач листом № 01/01/09/03/12-02/13/12 від 12.01.2022 сповістив про очікування ним на поставу зазначених товарів, наголосивши на тому, що цей лист не є погодженням змін до умов Договору в частині строків поставки товару.

Листом № 220201-1 від 01.02.2022 відповідач повідомив позивача про те, що постачання товару буде здійснено у строк 04.02.2022 - 10.02.2022, у зв`язку з чим просив надати дозвіл на вивантаження.

У відповідь на вищезазначений лист, листом № 01/01/09/03/12-02/13/76 від 02.02.2022 позивач повідомив про готовність отримати товар.

Поставку товару, обумовленого у Додатку № 1 до Договору, було здійснено протягом 04.02.2022 - 09.02.2022, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 03.02.2022 на суму 1 201 743,90 грн, № 2 від 03.02.2022 на суму 147 510,00 грн, № 3 від 03.02.2022 на суму 8 400,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано обумовленого строку поставки товару, що відповідно до п. 6.9 Договору є підставою для застосування штрафної санкції у розмірі 10% від вартості не вчасно поставленого товару.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 135 765,39 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 5 Додатку № 1 до Договору, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 24.11.2020.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до видаткових накладних № 1 від 03.02.2022 на суму 1 201 743,90 грн, № 2 від 03.02.2022 на суму 147 510,00 грн та № 3 від 03.02.2022 на суму 8 400,00 грн, товар, обумовлений у Додатку № 1 до Договору, було поставлено 04.02.2022, 09.02.2022 та 07.02.2022 відповідно.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

З огляду на порушення відповідачем строку виконання зобов`язання з поставки товару за Договором, позивач обґрунтовано нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф, на підставі п. 6.9 Договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

У якості підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну поставку товару, відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у виробника товару - АТ "РУМО" (РФ), в підтвердження чого посилається на висновок Союзу "Торгово-промислової палати Нижньогородської області" № 38/21/ФМ від 30.08.2021.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Висновком Союзу "Торгово-промислової палати Нижньогородської області" №38/21/ФМ від 30.08.2021 засвідчено наявність обставин непереборної сили, яке перешкодило АТ "РУМО" виконати зобов`язання з виготовлення та поставки продукції перед ТОВ "СДМ" за Договором № 17-08/20-ДМП-1 від 17.08.2020 та по Специфікації № 1 від 17.08.2022 до даного Договору у період з 12.10.2020 по 31.03.2021.

Водночас матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати, яким було б засвідчено наявність обставин непереборної сили, які зашкодили відповідачу вчасно виконати зобов`язання з поставки товару позивачу за Договором № 09/03/981-МТР купівлі-продажу від 26.08.2020.

Предметом договору купівлі-продажу (поставки), в силу ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, може бути як товар, який є у продавця на момент укладення договору, так і товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Обставини справи свідчать про те, що товар, який поставлявся за Договором, був відсутній у відповідача на момент його укладення та виготовлявся контрагентом відповідача - АТ "РУМО".

Наведене дає підстави для висновку, що в межах спірних правовідносин безпосередньо відповідач не зіткнувся з обставинами непереборної сили, натомість мали місце обставини недодержання своїх зобов`язань контрагентом відповідача, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

В контексті викладеного суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Всесвітня організація охорони здоров`я офіційно оголосила пандемію коронавірусної хвороби COVID-19 у світі 11.03.2020.

В Україні, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211, якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Наведені обставини існували на момент укладення Договору, а відтак відповідач, як юридична особа приватної форми власності, мав проявити розумну обачність у погодженні умов Договору, зокрема щодо строків поставки, та повинен був усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 135 765,39 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палвер Лімітед" (Україна, 03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27; ідентифікаційний код: 42092900) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) штраф у розмірі 135 765 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2022

Суддя О.В. Нечай