Рішення

від 24.07.2022 по справі 911/2141/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2141/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива»

до Фермерського господарства «Деметра»

Таращанської районної Державної адміністрації Київської області

про визнання недійсним договору оренди та припинення права оренди

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Глущенко А.М. (ордер АІ № 1147678 від 30.09.2021 року);

від відповідача 2: не з`явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до Фермерського господарства «Деметра» та Таращанської районної Державної адміністрації Київської області про усунення перешкоди у користуванні земельної ділянки та припинення права оренди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2021 року відкрито провадження у справі № 911/2141/21, справу № 911/2141/21 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.10.2021 року.

04.10.2021 року представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.10.2021 року представником позивача подано заяву про відкладення підготовчого засідання.

Позивач та відповідач 2 в підготовче засідання 13.10.2021 року не з`явилися, вимог ухвали суду від 13.09.2021 року не виконали, відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши заяву представника позивача про відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 року підготовче засідання відкладалось на 27.10.2021 року.

Представник відповідача 2 належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 27.10.2021 року не з`явився, позивач та відповідач 2 вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 13.09.2021 року не виконали, відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року підготовче засідання відкладалось на 24.11.2021 року. Позивача було зобов?язано виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 13.09.2021 року; надати пояснення та докази оформлення права приватної власності на земельні ділянки колективної власності за Державним актом КВ № 00012 від 29.11.1995 року.

Представник відповідача 2 в судове засідання 24.11.2021 року не з`явився, відповідач 2 та позивач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 13.09.2021 року не виконали, позивач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2021 року підготовче засідання відкладалось на 17.12.2021 року. Також відповідною ухвало позивача зобов`язано надати суду: оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи) протоколу загальних зборів уповноважених № 1 від 29.01.2000 року; відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; пояснення та докази оформлення права приватної власності на земельні ділянки колективної власності за Державним актом КВ № 00012 від 29.11.1995 року.

В судовому засіданні 17.12.2021 року судом оголошувалась ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 12.01.2022 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх представників учасників справи під росписку. Окрім того, в наступне підготовче засідання учасників справи викликано ухвалою від 17.12.2021 року.

28.12.2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача 1 подано заперечення проти письмових пояснень.

10.01.2022 року, представником позивача подано клопотання, яким останній просив суд замінити Таращанську районну державну адміністрацію на її правонаступника Білоцерківську районну державну адміністрацію.

В судовому засіданні 12.01.2022 року здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача 2 у справі № 911/2141/21 Таращанську районну державну адміністрацію на його правонаступника Білоцерківську районну державну адміністрацію та відкладено підготовче засідання у справі на 31.01.2021 року.

31.01.2021 року представником позивача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання. Позивач та відповідач 2 в підготовче засідання 31.01.2022 року не з`явилися, вимоги ухвали суду від 12.01.2022 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2022 року підготовче засідання відкладалось на 16.02.2022 року.

В підготовочому засіданні 16.02.2022 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача 1 в підготовчому засіданні 16.02.2022 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 04.10.2021 року. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які відомі.

Відповідач 2 в підготовче засідання 16.02.2022 року не з`явився, вимоги ухвали суду від 12.01.2022 року не виконав, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.03.2022 року.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, розпорядження Київської обласної військової адміністрації, прийняті відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24.02.2022 року зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

З огляду на наведені вище обставини розгляд справи № 911/2141/21 по суті 16.03.2022 року не відбувся.

Враховуючи, що з 04.04.2022 року відновлено роботу Господарського суду Київської області у звичайному режимі, справа № 911/2141/21 підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2022 року призначено розгляд справи по суті № 911/2141/21 на 25.05.2022 року.

24.05.2022 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Позивач та відповідач 2 належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 25.05.2022 року не з`явилися, про причини неможливості прибуття до суду відповідач 2 не повідомив.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2022 року відкладено розгляд справи по суті № 911/2141/21 на 06.07.2022 року.

Позивач та відповідач 2 в судове засідання 06.07.2022 року не з`явилися, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили. У зв`язку з чим розгляд справи відкладався на 25.07.2022 року.

В судове засідання 25.07.2022 року представники позивача та відповідача 2 не з`явились, представник відповідача 1 проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.07.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає у позові позивач, Великововнянською сільською радою народних депутатів Таращанського району Київської області видано Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна Державний акт серії КВ від 29.11.1995 року на право колективної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012, в якому вказано, що власнику землі передається у колективну власність 1681,0 га землі в межах згідно з планом.

За твердженням позивача Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива» є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Велика Вовнянка» яке, в свою чергу, є правонаступником Колгоспу «ім. Калініна». У зв`язку з чим, позивач у позові стверджує, що він є власником земельної ділянки за Державним актом серії КВ від 29.11.1995 року на право колективної власності на землю № 00012, нка гадавалась Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна, потім за правонаступництвом перейшла до Колективного сільськогосподарського підприємства «Велика Вовнянка» і після реорганізації останнього, перейшла до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива».

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем, спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 розташована в межах господарського двору КСП «Велика Вовнянка» (колишнє КСП «ім. Калініна»), відповідно, дана земельна ділянка входила до переліку земель колективної власності, на які було видано Державний акт на право колективної власності на землю КВ 00012 від 29.11.1995 року і згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 21-10-0.222-5618/2-20 від 24.04.2020 року земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 не належать до земель, що підлягають поділу на земельні частки (паї). Крім того, дана інформація підтверджується відповіддю ГУ Держгеокадаетру у Київській області № 91118-19 від 12.07.2019 року та № 29-10-0.223/2-20 від 19.03.2020 року.

Позивачу стало відомо, що Фермерським господарством «Деметра» (відповідач 1) та Таращанською районною державною адміністрацією Київської області (відповідач 2) укладено Договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 від 23.09.2014 року, строком на 25 років, право оренди по якому зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2014 року.

Однак, як стверджує позивач, на момент укладення між Фермерським господарством «Деметра» (відповідач 1) та Таращанською районною державною адміністрацією Київської області (відповідач 2) вищенаведеного Договору оренди від 23.09.2014 року, земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 фактично продовжувала безперервно перебувати у колективній власності позивача, тому немогла передаватись іншим особам без згоди та дозволу позивача.

Оскільки, земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, що орендується ФГ «Деметра» фактично розташована на земельній ділянці КСП «Велика Вовнянка», правонаступником якої є ПОСП «Нива», укладання Договору оренди між ФГ «Деметра» та Таращанською РДА від 23.09.2014 року порушує права ПОСП «Нива», як власника земельної ділянки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач стверджує, що оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 належала до колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства, Таращанська районна державна адміністрація Київської області не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання відповідного договору.

З огляду на викладене позивач у позові просив усунути перешкоди у користуванні належною ПОСП «Нива» земельною ділянкою із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 шляхом повернення земельної ділянки у власність ПОСП «Нива»; припинити право оренди ФГ «Деметра» земельною ділянкою із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7361838 від 16.10.2014 року, що набуто на підставі Договору оренди землі б/н від 23.09.2014 року, який укладено між ФГ «Деметра» та Таращанською районною державною адміністрацією Київської області.

В ході розгляду спору позивач змінив предмет позову і просить з викладених у позові підстав визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 б/н від 23.09.2014 року, що укладено між ФГ «Деметра» та Таращанською районною державною адміністрацією Київської області; припинити право оренди ФГ «Деметра» земельною ділянкою із кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7361838 від 16.10.2014 року, що набуто на підставі Договору оренди землі б/н від 23.09.2014 року, який укладено між ФГ «Деметра» та Таращанською районною державною адміністрацією Київської області.

В ході розгляду спору відповідач 1 подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що Фермерське господарство «Деметра» є юридичною особою з основним видом діяльності за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, зареєстрованою 10.03.1998 року.

Відповідач 1 зазначив, що для провадження підприємницької діяльності придбав у власність частину нежитлової будівлі загальною площею 692 кв.м, розташовану за адресою: вул.Колгоспна, 107, с. Велика Вовнянка, Таращанський р-н., Київська обл., що підтверджується Договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 16.12.2003 року № 3143. Будівля за адресою вул.Колгоспна, 107, с. Велика Вовнянка, Таращанський р-н., Київська обл. в минулому належала до комплексу будівель господарського двору Колгоспу ім. Калініна (у подальшому перейменовано на КСП «Велика Вовнянка»).

Зазначений Договір купівлі-продажу було зареєстровано в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.02.2004 року за № 3401406, запис про право приватної власності на частину будівлі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.04.2019 року за номером 31317001, що підтверджується інформаційною довідкою № 264297673 від 05.07.2021 року.

Відповідач 1 пояснив, що на підставі ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України набув прав на земельну ділянку, на якій розташована придбана ним нерухомість. Однак, оскільеит земельна ділянка під будівлею раніше (до 2014 року) не була сформована, відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, їй не був присвоєний кадастровий номер, не було визначено площу та межі на місцевості, ФГ «Деметра» звернулось до Таращанської РДА із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Розпорядженням Таращанської РДА № 297 від 17.07.2014 року ФГ «Деметра» було надано відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Розпорядженням Таращанської РДА № 369 від 16.09.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду СФГ «Деметра» для іншого сільськогосподарського призначення та вирішено передати СФГ «Деметра» в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,6727 га, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, кадастровий номер 3224481000:03:003:0034.

На підставі вище вказаного 23.09.2014 року відповідач 1 уклав із відповідачем 2 Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, площею 0,6727 га з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення, строком на 25 років.

У пункті 3 оспорюваного Договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить орендарю на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 16.12.2003 року № 3143: нежитлова будівля площею 692 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Колгоспна, 107, с. Велика Вовнянка, Таращанського району Київської області. Запис про реєстрацію іншого речового права (оренди) було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2014 року під номером 7361838.

Також відповідач 1 повідомив, що суміжним із ФГ «Деметра» землекористувачем є Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива», яке 13.07.2015 року уклало із відповідачем 2 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, запис про реєстрацію іншого речового права (оренди) було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.09.2015 року під номером 11107005.

У зв`язку з чим, відповідач 1 стверджує, що позивачу - ПОСП «Нива» завжди було відомо про те, що відповідач 1 є власником частини будівлі за адресою вул. Колгоспна, 107, с. Велика Вовнянка, Таращанського району Київської області (оскільки дана будівля була розпайована на майнові паї колишнім членам КСП «Велика Вовнянка»), а також і про те, що ФГ «Деметра» укладено оспорюваний Договір оренди землі, оскільки між сторонами вже багато років існує спір щодо доступу до дороги загального користування, що пролягає по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, що підтверджується Актом щодо усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою від 12.05.2015 року (зазначений акт сам позивач подавав у матеріали справи № 911/614/20), в акті зазначено, що здійснювалось обстеження ферми ПОСП «Нива» та будівлі СФГ «Деметра».

Також відповідач 1 у відзиві зазначив, що у січні 2017 року ПОСП «Нива» зверталось до суду з позовом до загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Велика Вовнянка» серед іншого, про визнання права власності на будівлі та на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035. Спір розглядався у справі № 379/150/17, в якій рішенням Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2017 року позов задоволено, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20.07.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено, постановою Верховного суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Позовні вимоги ПОСП «Нива» були обґрунтовані саме тими обставинами, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 належить до земель колективної власності, на які КСП ім. Калініна (в подальшому перейменовано на КСП «Велика Вовнянка») було видано Державний акт на право колективної власності на землю від 29.11.1995 року № 00012, в числі інших земель сільськогосподарського використання. Однак, за наслідками розгляду позову позиція позивача не знайшла підтвердження.

Згідно з листами Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 91/118-19 від 12.07.2019 року та № 29-10-0.223-4409/2-20 від 19.03.2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0034 належать до земель колективної власності відповідно до Державного акту про право колективної власності на землю серія КВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за номером 00012 від 29.11.1995 року, виданого КСП ім. Калініна.

Листами ГУ Держгеокадастру у Київській області № 21-10-0.222-5618/2-20 від 24.04.2020 року та Таращанської РДА № 04-21/433 від 24.03.2020 року підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0034 322448 не належали до земель, що підлягають паюванню, дані земельні ділянки розташовані в межах господарського двору КСП Велика Вовнянка (бувше КСП імені Калініна).

У зв`язку з чим, відповідач 1 зазначає, що з 01.01.2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-УІІІ від 10.07.2018 року, яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, за змістом якого з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

ГУ Держгеокадастру у Київській області у своїй відповіді від 19.03.2020 року № 29-10-0.223-4409/2-20 також робить посилання на даний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», оскільки ним унормовано та остаточно визначено статус земельних ділянок незалежно від цільового призначення які до 01.01.2019 року перебували у колективній власності і не були переоформлені.

19.08.2020 року право комунальної власності на земельні ділянки 3224481000:03:003:0034, 3224481000:03:003:0035 було зареєстровано за Великововнянською сільською радою, Таращанського району Київської області на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-УІІІ від 10.07.2018 року.

Проведення вказаних реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 підтверджується інформаційною довідкою № 221831078 від 28.08.2020 року номер запису 37854578 від 19.08.2020 року.

Перехід права власності із державної форми власності до комунальної на вказані земельні ділянки зареєстровано на підставі листа Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.07.2020 року № 97/0/1-20, розпорядження Таращанської РДА № 145 від 23.07.2020 року, акта приймання-передачі земельної ділянки від 24.07.2020 року рішення Великововнянської сільської ради № 339-46-УІІ від 28.07.2020 року.

Таким чином, відповідач 1 наголошує, що станом на момент звернення до суду земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 належить до комунальної власності Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області і у позивача відсутнє право, яке підлягає захисту в обраний у позові спосіб.

Щодо посилань позивача, що його право на землю порушено було ще з моменту укладення між відповідачами 23.09.2014 року Договору оренди земельної ділянки, відповідач 1 зауважив про відсутність доказів перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 у власності позивача на відповідний момент у 2014 році та реєстрації відповідного права в установленому порядку, що робить його відомим для третіх осіб.

Відповідач 1 наголошує, що станом на дату укладення оспорюваного Договору (23.09.2014 року) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 не було зареєстровано в законодавчо регламентованому порядку за ПОСП «Нива», відповідно позивач не може вважатися власником земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, що виключає факт порушення його права власності оспорюваним Договором.

Крім того, відповідач 1 зазначає про недоведеність належними та допустимими доказами, що ПОСП «Нива» є правонаступником КСП «Велика Вовнянка».

Як вбачається зі змісту норми ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції від 15.10.2003 року, чинній на момент придбання відповідачем 1 нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (ч. 1).

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки (ч. 2).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла в період оформлення відповідачем 1 права оренди земельної ділянвки у 2014 році, було передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2).

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу) (ч. 3).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч. 5).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (ч. 6).

Щодо посилання позивача, що землі колгоспного двору не підлягали паюванню, суд погоджується з відповідним твердженням, однак зазначає, що паюванню підлягало майно колгоспного двору, що було передбачено ст. 30 Земельного кодексу України, і таке майно могло бути продане власниками майнових паїв, що і мало місце у 2003 році.

Зокрема, як визначено ст. 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідачем 1 було придбано нерухомість, що розташована на земельній ділянці колективної власності і відповідач 1 не міг набути земельну ділянку під придбаною нерухомістю на відповідному праві колективної власності, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, що і було оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом виділення та формування земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера.

В будь-якому випадку, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти і земельна ділянка переходить в розпорядження уповноваженого органу, за участю якого в подальшому відбувається оформлення права на землю за новим власником розташованої на земельній ділянці нерухомості.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на наявність у нього права приватної власності на земельні ділянки колективної власності за Державним актом КВ №00012 від 29.11.1995 року. Зокрема, з огляду на норми чинного законодавства відсутні будь-які підстави ототожнювати право клективної власності на землю з правом приватної власності на землю. Особи, яким належало відповідне право повинні були його переоформити, інакше з 01.01.2019 року не переоформлені землі колективної власності перейшли у власність територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Пунктом 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набув чинності з 01.01.2019 року, було внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 21 такого змісту: « 21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

21.08.2020 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 за Великововнянською сільською радою на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Враховуючи що земельна ділянка перебуває в оренді відповідача 1 і зареєстрована за Великововнянською сільською радою Таращанського району Київської області на праві комунальної власності у відповідності до норм чинного законодавства, у позивача на момент звернення до суду відсутнє право на позов, оскільки відповідні правовідносини не стосуються його прав та обов`язків і перебування земельної ділянки в оренді відповідача 1 жодним чином не може порушити прав та інтересів позивача.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на правонаступництво ним прав КСП «Велика Вовнянка» (розпорядження від 04.02.2000 року № 34) яке в свою чергу, є правонаступником колгоспу ім. Калініна, в тому числі за Державний Акт на право колективної власності на землю КВ № 00012 від 29.11.1995 року, що хоча не має безпосереднього значення для вирішення спору, однак додатково вказує на безпідставність позовних вимог.

Колгосп ім. Калініна було перереєстровано у КСП «Велика Вовнянка», яке було правонаступником колгоспу в тому числі за Державним актом. Однак, позов у справі поданий Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива», правонаступництво якого не доведено належними доказами і відповідне підприємство є приватним орендним сільськогосподарським підприємством, заснованим на власності одного громадянина. Тому саме по собі зазначення в Статуті посилання на правонаступництво, за відсутності інших первинних документів та обставин, які таке правонаступництво породжують, не може вважатись достатнім доказом правонаступництва.

Щодо посилання позивача на довідку Сектору державної реєстрації Таращанської районної адміністрації від 15.01.2021 року № 12-07/3 «Про правонаступництво колгоспу ім. Калініна, у відповідній довідці мова йде про реорганізацію КСП «Велика Вовнянка» у ПОСП «Нива» на підставі протоколу загальних зборів уповноважених № 1 від 29.01.2000 року.

З огляду на встановлені судом обставини, наведені у довідці відомості є суперечливими, протокоу загальних зборів уповноважених № 1 від 29.01.2000 року позивачем суду не надано.

Крім того, до підприємства позивача, яке є приватним орендним сільськогосподарським підприємством, заснованим на власності одного громадянина, безпідставним є застосування норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

За наслідками розгляду спору встановлено, що відповідач 1 набув прав на земельну ділянку у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України і оскільки відповідна частина земельної ділянки не була виокремлена і не могла перейти до відповідача 1 в момент придбання майна, відповідачем 1 розроблено технічну документацію для виділення земельної ділянки та її формування.

Крім того, незалежно від правонаступництва, оскільки позивач не переоформив колективну власність на приватну, земельна ділянка перейшла до земель запасу комунальної власності, а відповідач 1 в свій час набув прав на землю на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, перехід права за якою не залежить від волевиявлення продавця майна. Оскільки об`єкти нерухомості нерозривно пов`язаний з земельною ділянкою на якій він розташований, тому первинним і вирішальним у питанні прав на землю, на якій розташована така нерухомість, є факт набуття прав на нерухомість. Законодавець у ст. 120 Земельного кодексу України чітко встановлює нерозравний зв`язок переходу прав на нерухомість з одночасним переховом мправ на землю на якій розташована нерухомість.

Як визначено ч.ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Однак, позивачем не доведено належними доказами наявності у нього права оренди земельних ділянок, на захист якого подано позов.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує її, а саме на підставу позову.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Тобто, на час звернення до суду повинно мати місце порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звертається.

Відсутність порушеного або оспорюваного права, інтересу особи, яка звернулася з позовом до суду, є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, за наслідками розгляду спору позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності у позивача права, на захист якого подано позов, тому такий позов не підлягає задоволенню як не доведений та безпідставний.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст..ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення скадено: 23.09.2022 р.

Суддя Т.П. Карпечкін