Рішення

від 06.09.2022 по справі 922/754/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022м. ХарківСправа № 922/754/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 7; ідент. код 42683661)

до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299; ідент. код 00213121)

про стягнення 846323,31 грн.

за участю представників:

позивача - Загорський Д.Д. (у режимі відеоконференції)

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" 23.02.2022 звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 846323,31 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 238-03/1083 від 08.07.2021р., укладеного між сторонами спору. Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 846323,31 грн. та складається з: 794997,00 грн. основного боргу, 39749,85 грн. пені; 1241,50 грн. - 1% річних; 10334,96 грн. - втрат від інфляції. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 12694,86 грн., сплаченого позивачем за подання даної позовної заяви та витрати на правову допомогу, які орієнтовно за попереднім розрахунком позивача станом на час подання позову дорівнюють 42694,86 грн.

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, питання про прийняття до розгляду вищевказаної позовної заяви було вирішено судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2022 у справі № 922/754/22 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/754/22, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. При цьому, у зв`язку з винятковими обставинами та дотримання прав усіх учасників провадження, було вирішено про час та місце проведення підготовчого засідання повідомити учасників справи додатково, після повідомлення всіма сторонами своєї позиції щодо особистої участі учасників судового процесу у судових засіданнях (проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв`язку) або про розгляд справи за наявними у справі документами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2022 було призначено справу № 922/754/22 проведення підготовчого засідання "03" серпня 2022 р. о 11:30.

У підготовчому засіданні 03.08.2022 у справі було задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 05.09.2022 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на "17" серпня 2022 р. об 11:30 год.

У підготовчому засіданні 17.08.2022 у справі задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку ч.2 ст. 183 ГПК України на 31 серпня 2022 р. о 12:30.

У підготовчому засіданні 31.08.2022 р. було постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника відповідача (вх. 8844) про відкладення розгляду справи; протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07 вересня 2022 р. о 12:30 год. в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2022 р. підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 238-03/1083 від 08.07.2021 р. в частині своєчасної оплати товару у строк визначений у п. 4.2. договору. Позивач наголошує, що ним здійснено вірний розрахунок пені у сумі 39749,85 - 5% від несплаченої суми, як то обумовлено у п. 10.5 договору. Одночасно позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки розмір пені складає лише 5% від суми боргу, натомість на момент розгляду справи прострочення відповідачем грошового зобов`язання вже перевищує 239 днів та увесь цей час ТОВ "Спецмашснаб" позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності належні підприємству грошові кошти та вимушене залучати ресурси з інших джерел для покриття даного боргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. У наданому до суду відзиві на позов, відповідач фактично визнає суму основного боргу, проте заперечує проти вимог позивача в стягнення інфляційних збитків, як такої, що не є належним чином вмотивованою, а відтак у задоволенні якої слід відмовити; зазначає, що керуючись виключно пунктом 10.5 договору, сума пені, що вимагає стягнути позивач, не може перевищувати 39749,85 грн, проте до спірних правовідносин треба застосувати приписи ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку з чим розмір неустойки не може бути більшим подвійної облікової ставки НБУ (за розрахунком відповідача за період прострочення з 21.12.2021 по 15.02.2022 пеня не може бути більшою ніж 23479,64 грн; просить суд зменшити розмір пені до 5% від загального розміру 23479,64 грн, що правомірно розрахований відповідачем, та в разі стягнення, стягнути в розмірі - 1173,98 грн, оскільки таке зменшення розміру штрафних санкцій врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для всіх сторін по справі. Одночасно відповідач наголошує, що неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 липня 2021 р. між Державним підприємством "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦМАШСНАБ" (постачальник, позивач) було укладено договір № 238-03/1083.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити, а замовник сплатити та прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції... зазначаються у Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Специфікації № 1 під найменуванням товару значиться Диск підп`ятника БИЛТ.711142-933(ТХ118-8199) Сталь 45 ДСТУ 7809:2015 - 2 шт. на загальну вартість 3179988,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 529998,00 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 90 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника та здійснення попередньої оплати, згідно з п. 4.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.2., 2.3 Договору поставка здійснюється на умовах DDP Інкотермс 2010, на склад Замовника: м. Харків пр. Московський , 299.

Згідно з п. 2.4. Право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% після підписання договору на підставі виставленого постачальником рахунку. Остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється замовником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (п. 4.2 договору).

Відповідальність сторін передбачена у розділі 10 договору, зокрема, у п. 10.5 договору сторонами узгоджено, що за порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми. За порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Крім того, 27.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" та АТ "Завод "Електроважмаш" було підписано угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 року до договору № 238-03/1083, відповідно до п.1 якої, у зв`язку з реорганізацією ДП "Завод "Електроважмаш" в АТ "Завод "Електроважмаш" сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором № 238-03/1083 від 08.07.2021 р. перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

Таким чином, на підставі укладеного договору поставки № 238-03/1083 та з урахуванням угоди від 27.08.2021 року, між сторонами спору виникли взаємні права та обов`язки.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов`язань за вищевказаним договором № 238-03/1083, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" було поставлено та передано у власність АТ "Завод "Електроважмаш" товар на суму 1589994,00 грн., у т.ч. 264999,00 грн. ПДВ, а саме відповідно до видаткової накладної № 98 від 01.10.2021 поставлено та прийнято без зауважень Диск підп`ятника БИЛТ.711142-933(ТХ118-8199) Сталь 45 ДСТУ 7809:2015 - 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № 98 від 01.10.2021, товарно-транспортною накладною № Р98 від 01.10.2021 та Довіреністю № 502 від 30.09.2021 на отримання цінностей (а.с. 19-21).

Таким чином матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем поставки продукції відповідачу по договору № 238-13/1083 за видатковою накладною № 98 від 01.10.2021 на суму 1589994,00 грн.

Відповідачем продукцію прийнято, що підтверджується підписом уповноваженого представника на накладних. Докази наявності заперечень щодо кількості, якості переданого товару, порядку передачі та інших зауважень від покупця не надходило.

Виходячи з умов Договору щодо строку оплати поставленої продукції, узгодженого сторонами у п. 4.1-4.2 договору, відповідач повинен був здійснити передплату у розмірі 50% вартості товару та здійснити остаточну оплату товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки і прийняття товару, тобто остаточний розрахунок отриманого товару здійснити до 30.11.2021 включно.

При цьому, позивач, посилається на положення пункту 6 Інструкції П-7, яким обумовлено можливість прийняття продукції за якістю протягом 20 днів, та додає вказаний строк до строку оплати товару, а відтак визначає, що у сукупності положень пункту 6 Інструкції П-7 та п. 4.2 договору, відповідач мав оплатити продукцію не пізніше 80 днів з моменту її поставки, тобто не пізніше 20.12.2021 року.

Позивач підтверджує, що замовником було здійснено попередню оплату у розмірі 50% вартості 1 одиниці товару у сумі 794997,00 грн. з ПДВ.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не оплатив остаточну вартість поставленого товару (інші 50% вартості 1 одиниці товару) у встановлений договором строк до 20.12.2021, у зв`язку з чим станом не момент звернення до суду заборгованість за Договором № 238-13/1083 за видатковою накладною № 98 від 01.10.2021 становить 794997,00 грн.

Такі обставини щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та не оплати поставленої продукції, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення основного боргу у розмірі 794997,00 грн.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за загальний період з 21.12.2021 року по 15.02.2022 (включно) позивачем нараховано до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 39749,85 грн - 5% від суми боргу; інфляційні збитки за січень 2022 року у розмірі 10334,96 грн; суму 1 відсотка за користування грошовими коштами за період з 21.12.2021 року по 12.02.2022 року у розмірі 1241,50 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення договору щодо порядку оплати поставленого товару, узгодженого стонами у п. 4.1-4.2 договору, приймаючи до уваги строк прийняття продукції за якістю та комплектністю, обумовлений у Інструкції П-7, та керуючись приписами ст. 612 ЦК України, суд визнає факт того, що відповідач прострочив виконання взятого на себе обов`язку з оплати поставленого товару за спірним договором з 21.12.2021 року.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем за надані послуги за вищезазначений період не надав, доводів позивача не спростував, обставин які б виключили можливість задовольнити позовні вимоги суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару та факт порушення зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 794997,00 грн. основного боргу, а відтак позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1241,50 грн. процентів річних та 10334,96 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

При цьому, судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та процентів річних за період з 21.12.2021 року по 12.02.2022 року, суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідають умовам визначеним сторонами у договорі, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1% річним у сумі 1241,50 грн. процентів річних та 10334,96 грн. інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони під час укладання договору поставки передбачили, що за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми ( п.10.5 ).

Таким чином, фактично сторонами унормовано у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе зобов`язань щодо поставки товару у вигляді пені, яка обчислюється у розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення та граничний розмір нарахування такої пені - 5% від вартості прострочення.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів оплати товару, що визнається останнім, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 10.5 договору неустойки.

Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 39749,85 грн, на предмет відповідності вимогам договору та чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, враховуючи принцип свободи договору, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованим.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру пені на 95 %.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).

Відповідач відхиляє доводи відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні грошового зобов`язання.

За змістом статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до цих правових норм, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Вищевказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 905/1851/17.

Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10. 2005, в яких зазначалося, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Окремо судом враховано, що нарахована позивачем пеня у розмірі 5% від простроченої суми боргу не є надмірним великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною поставленого та неоплаченого товару (794997,00 грн).

З наведених вище підстав, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 12694,85 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51, код 42683661) 794997,00 грн основного боргу, 39749,85 грн пені, 10334,96 грн інфляційних втрат, 1 241,50 грн - 1 % річних та 12 694,85 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "19" вересня 2022 р.

СуддяМ.І. Шатерніков