Постанова

від 13.12.2022 по справі 922/754/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/754/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (вх. №1112Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 (рішення ухвалене суддею Шатерніковим М.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області 07.09.2022 о 13:09, повний текст складено 19.09.2022) у справі №922/754/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 7; ідент. код 42683661)

до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299; ідент. код 00213121)

про стягнення 846323,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" 794997,00 грн. основного боргу, 39749,85 грн. пені, 10334,96 грн. інфляційних втрат, 1241,50 грн - 1 % річних та 12694,85 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився та, посилаючись на не застосування судом норм матеріального права, які мали бути застосовані при розгляді даної справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22 в частині стягнення 39749,85 грн. пені, 10334,96 грн. інфляційних втрат та 12694,85 грн. судового збору скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1173,98 грн пені, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань відмовити, здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на таке:

- у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов`язань» пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо оплати продукції, за договором від 08.07.2021 №238-03/1083 за період з 21.12.2021 по 15.02.2022 не може бути більшою ніж 23479,64 грн.;

- вимога про стягнення інфляційних збитків не є належним чином вмотивованою, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також, не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітнім, в офіційних періодичних виданнях;

- судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст. 233 ГК України, що кореспондуються з положеннями ст. 551 ЦК України та не зменшено розмір санкцій.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру санкцій відповідач просить врахувати, що:

- він є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни, АТ «Завод Електроважмаш» виконує замовлення на відповідних ринках різних країн світу. На сьогоднішній момент, підприємство з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників; відповідач не отримує ані бюджетного фінансування, ані будь-яких дотацій чи преференцій.

- АТ «Завод Електроважмаш» внесено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017- 2020 роках. Стягнення надмірних сум штрафних санкцій значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості підприємства. Відповідач стверджує, що кожного разу коли стягуються надмірні штрафні санкції, це впливає на ділову репутацію боржника, що зумовить погіршення економічного стану боржника під час проведення процедури приватизації державного майна і призведе до економічних наслідків у вигляді упущеної вигоди для держави;

- підприємство не могло вчасно здійснювати розрахунки з позивачем, оскільки з грудня 2019 по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі;

- важливим фактором неможливості здійснення оплати за договором стали саме арешти, які були накладені державною виконавчою службою на рахунки відповідача у вересні та жовтні 2021.

На підставі викладеного відповідач вважає, що є підстави для зменшення розміру пені до 5% від загального розміру 23479,64 грн., та в разі наявності підстав для стягнення, стягнути їх в розмірі 1173,98 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 поновлено АТ "Завод "Електроважмаш" строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (вх. №1112Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.12.2022 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22.

05.12.2022 від адвоката Загорського Д.Д. надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій він просив відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 оголошено у судовому засіданні перерву до 13.12.2022.

13.12.2022 від представника відповідача Петруніної К.О. надійшла заява відкладення судового засідання, призначеного на 13.12.2022, та про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У своїй заяві Петруніна К.О. посилалась на те, що 09.12.2022 представника відповідача за допомогою телефонного зв`язку було повідомлено, що розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2022 о 13:00 год. Через підсистему «Електронний суд» 11.12.2022 представником було подано клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.12.2022 в режимі відеоконференції. Проте, 13.12.2022 приблизно об 11:45 год засобами телефонного зв`язку представником апарату Господарського суду Харківської області було повідомлено, що таке клопотання надійшло до їх суду, а не до Східного апеляційного господарського суду. У зв`язку із зазначеним представник відповідача повідомляв, що не має об`єктивної можливості з`явитись у судове засідання 13.12.2022 ні фізично, ні в режимі відеоконференції.

Також, 13.12.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив поновити процесуальний строк на його подачу, а також відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.12.2022 представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги, а також проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно ч. 11 - 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як встановлено судом, копія ухвали від 06.12.2022 (яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.12.2022) направлена на адресу АТ "Завод "Електроважмаш" (пр. Московський, буд. 299,м. Харків,61089), а також на електронні адреси відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_2) та його представника Петруніної К.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Крім того, Східним апеляційним господарським судом 07.12.2022 було передано представнику АТ "Завод "Електроважмаш" Петруніній К.О. телефонограму, якою повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, яку прийнято нею 07.12.2022 об 11:52 год. Про обставини прийняття телефонограми представник відповідача повідомляла у заяві про відкладення розгляду справи.

Таким чином, відповідач був завчасно повідомлений судом про час та місце розгляду справи, мав достатньо часу для подання заяв, клопотань у тому числі про участь у судовому засіданні 13.12.2022 у режимі відеоконференції.

Правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі та відзиві на позов й доведена до суду. Зміст вказаних заяв по суті справи свідчить про незмінність як позиції відповідача, так і його доводів на її обґрунтування протягом розгляду справи в обох інстанціях.

Апеляційним господарським судом також враховано, що в судовому засіданні 06.12.2022 було оголошено перерву до 13.12.2022. Проте, і в попереднє засідання представник відповідача не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно, питання щодо проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції судом не розглядається.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

08.07.2021 між ДП "Завод "Електроважмаш" (замовник) та ТОВ "Спецмашснаб" (постачальник) укладено договір № 238-03/1083 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749 зазначаються у Специфікації № 1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 90 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника та здійснення попередньої оплати, згідно з п. 4.1. цього договору.

Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків пр. Московський, 299. Транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DDP (згідно з Інкотермс 2010) (пункти 2.2., 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% після підписання договору на підставі виставленого постачальником рахунку. Остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється замовником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (п. 4.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2022 (п. 14.1 договору).

Додатком №1 до договору є Специфікація № 1 до договору №238-03/1083 від 08.07.2021, відповідно до якої продукцією є Диск підп`ятника БИЛТ.711142-933(ТХ118-8199) Сталь 45 ДСТУ 7809:2015, у кількості - 2 шт. на загальну вартість 3179988,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 529998,00 грн.

27.08.2021 між ТОВ "Спецмашснаб" та АТ "Завод "Електроважмаш" складено угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 до договору № 238-03/1083, відповідно до п.1 якої, у зв`язку з реорганізацією ДП "Завод "Електроважмаш" в АТ "Завод "Електроважмаш" сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором № 238-03/1083 від 08.07.2021 р. перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

На виконання зобов`язань за договором ТОВ "Спецмашснаб" поставило АТ "Завод "Електроважмаш" товар Диск підп`ятника БИЛТ.711142-933(ТХ118-8199) Сталь 45 ДСТУ 7809:2015, у кількості - 1 шт на суму 1589994,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №98 від 01.10.2021 та ТТН № Р98 від 01.10.2021 та не заперечується відповідачем.

Виходячи з умов договору щодо строку оплати поставленої продукції, узгодженого сторонами у п. 4.1 - 4.2 договору, відповідач повинен був здійснити передплату у розмірі 50% вартості товару та здійснити остаточну оплату товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки і прийняття товару, тобто остаточний розрахунок отриманого товару здійснити до 30.11.2021 включно.

При цьому, позивач, посилається на положення пункту 6 Інструкції П-7, яким обумовлено можливість прийняття продукції за якістю протягом 20 днів, та додає вказаний строк до строку оплати товару, а відтак визначає, що у сукупності положень пункту 6 Інструкції П-7 та п. 4.2 договору, відповідач мав оплатити продукцію не пізніше 80 днів з моменту її поставки, тобто не пізніше 20.12.2021 року.

Позивач підтверджує, що замовником було здійснено попередню оплату у розмірі 50% вартості 1 одиниці товару у сумі 794997,00 грн. з ПДВ.

Проте, як стверджує позивач, відповідач не оплатив остаточну вартість поставленого товару (50% вартості 1 одиниці товару) у встановлений договором строк до 20.12.2021, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість за договором №238-13/1083 (за видатковою накладною №98 від 01.10.2021) становила 794997,00 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань у період з 21.12.2021 по 15.02.2022 (включно) позивачем в позові заявлено до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 39749,85 грн - в межах 5% від суми боргу; інфляційні збитки за січень 2022 року у розмірі 10334,96 грн; проценти у розмірі 1 відсотка річних за користування грошовими коштами за період з 21.12.2021 року по 15.02.2022 року у сумі 1241,50 грн.

У відповіді на відзив позивачем було уточнено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, зокрема, збільшено період нарахувань - з 21.12.2021 по 03.06.2022 та враховано розмір подвійної облікової ставки НБУ відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". При цьому, загальний розмір вимог щодо стягнення пені позивачем був обмежений відповідно до п. 10.5 договору 5% від суми боргу - до 39749,85 грн, тобто залишився незмінним.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки позивачем товару та факт порушення зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, а тому дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 794997,00 грн. основного боргу. Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що дані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідають умовам, визначеним сторонами у договорі, здійснені позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1% річним у сумі 1241,50 грн. процентів річних та 10334,96 грн. інфляційних втрат суд визнав обґрунтованими.

Також, суд першої інстанції перевіривши правильність нарахування позивачем пені у розмірі 39749,85 грн на предмет її відповідності вимогам договору та чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, та враховуючи принцип свободи договору, дійшов висновку, що ці вимоги є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Місцевий господарський суд також не знайшов підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 95 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 10334,96 грн. та пені у розмірі 39749,85 грн., колегія суддів переглядає справу у вказаних межах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Обставини не виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товару в повному обсязі ним не заперечуються.

Проте, відповідач наполягає на неправильності розрахунку пені та необґрунтованості нарахування інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10334,96 грн. за період з 21.12.2021 по 15.02.2022 та розраховано інфляційні за січень 2022 урахуванням індексу інфляції - 101,3.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числі відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Колегія суддів зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання почалося з 21.12.2021, то за період по 15.02.2022 нарахування інфляційних може здійснюватися лише за січень 2022.

Як свідчать загальнодоступні офіційні дані Державної служби статистики України (https://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/cit.htm) інфляція у січні складала 101,3%.

Крім того, в щоденному виданні центральних органів виконавчої влади України - газеті «Урядовий Кур`єр» за повідомленням Державної служби статистики України щомісячно публікуються індекси споживчих цін (індекси інфляції) (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi).

Таким чином, доводи відповідача, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього не можуть бути прийняті до уваги судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за період з 21.12.2021 по 15.02.2022 у розмірі 10334,96 грн., колегія суддів дійшла висновку про його правильність та обґрунтованість.

Стосовно нарахованої позивачем суми пені у розмірі 39749,85 грн., колегія суддів зазначає таке.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.5 договору сторонами узгоджено, що за порушення строку оплати, передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми. За порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат (п. 10.6 договору).

Позивачем, у позові нараховано пеню в розмірі 45314,83 грн за період з 21.12.2021 по 15.02.2022 із розрахунку 0,1% річних від суми простроченої оплати за кожен день прострочення. Проте, враховуючи положення пункту 10.5 договору, яким сторони погодили граничний розмір пені (а саме 5% від несплаченої суми), позивачем заявлено до стягнення 39749,85 грн. (794997,00 грн х 5%).

Як було зазначено, в подальшому у відповіді на відзив позивачем надано уточнений розрахунок пені, в якому збільшено період нарахування з 21.12.2021 по 21.06.2022 та враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Проте, загальний розмір вимог щодо стягнення пені відповідно до п. 10.5 договору в сумі 39749,85 грн позивачем не змінювався.

Колегія суддів, перевіривши зроблений позивачем уточнений розрахунок пені, встановила, що він містить помилку. Так, за розрахунком суду пеня за період з 21.12.2021 по 21.06.2022 складає 90782,12 грн., тобто більше ніж визначено у розрахунку позивача.

Період розрахункуКількість днів у періодіСума, грн21.12.2021 - 20.01.2022 : 9,00 (облікова ставка НБУ) 794 997,00 (Сума боргу) x (2 x 9,00 : 365) x 31 днів (прострочення) : 1003112153,65 21.01.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 794 997,00 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 133 днів (прострочення) : 10013357936,77 03.06.2022 - 21.06.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 794 997,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 19 днів (прострочення) : 1001920691,70 Всього штрафних санкцій за період 90782,12 Проте, оскільки суд обмежений позовними вимогами, а умовами договору сторони визначили, що сума пені не може бути більше 5% від несплаченої суми, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення пені у розмірі 39749,85 грн., що складає 5% від несплаченої суми - 794997,00 грн.

Колегія суддів також враховує, що уточнений розрахунок пені був поданий позивачем у відповіді на відзив з дотриманням положень ст. 46, 161, 166 ГПК України до закінчення підготовчого засідання. При цьому, позивачем було змінено період нарахувань та процентну ставку, проте загальний розмір вимог щодо стягнення пені не було збільшено, що не потребувало додаткової оплати судового збору. Позивач також виконав свій обов`язок щодо направлення копії відповіді на відзив відповідачу. А тому, підстав для неврахування цього розрахунку у суду не має.

Стосовно заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 95% до 1173,98 грн, виходячи із суми, зазначеній у контррозрахунку відповідача, наведеного у відзиві на позов та в апеляційній скарзі (23479,64 грн), колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів також враховує, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, строки, відтак сторона, прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодилася із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Надаючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що змістом статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до цих правових норм, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов`язання, оскільки судом не встановлено, що даний випадок є винятковим. Відповідачем не доведено ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Як свідчать матеріали справи, навіть станом на час прийняття апеляційним господарським судом даної постанови відповідачем не надано доказів погашення основного боргу за договором.

В даному випадку суд вважає, що штрафні санкції мають компенсаторний характер, а не виступають інструментом збагачення для позивача.

Окрім того, вимога відповідача про зменшення пені до 1173,98 грн. нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

А тому, апеляційний господарський суд, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, враховуючи, що нарахована позивачем пеня у розмірі 5% від простроченої суми боргу не є надмірно великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною поставленого та неоплаченого товару (794997,00 грн), підтримуючи позицію місцевого господарського суду, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 у справі №922/754/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.12.2022.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель