Рішення

від 29.08.2022 по справі 600/375/19

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/375/19

Справа № 2/951/6/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року смт. Козова Тернопільської області

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

представника позивача адвоката Александрова В. В.,

представника відповідача адвоката Шевчика А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова Тернопільської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання договорів недійсними,

УСТАНОВИВ:

25.04.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до Козівського районногосуду Тернопільської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теофіпілка» про визнання договорів недійсними.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що їм стало відомо, що між ТОВ «Теофіпілка» та власниками земельних паїв у липні 2018 року укладені та підписані угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок із ТОВ «Теофіпілка» та договори оренди земельних ділянок із ТОВ «Теофіпілка». Повідомляють, що у липні 2018 року не укладали та не підписували жодних договорів, натомість укладали договори оренди земельних ділянок із ФГ «Урожай ТЕО». Стверджують, що вони договорів із ФГ «Урожай ТЕО» не укладали, про що свідчить і відсутність у них оригінальних примірників цих договорі, також що про відсутність цих договорів свідчать наявність нерозірваних та невизнаних недійсними та ін.

На думку позивачів, відповідач не набувши право оренди земельної ділянки на підставах і в передбаченому законодавством та договором оренди порядку, провів державну реєстрацію недійсних угод від 06.07.2018 про розірвання договорів оренди 2015, 2016, 2017 років та реєстрацію недійсних договорів оренди землі від 09.07.2018 в державному реєстрі нерухомого майна.

Окрім цього зазначають, що позивач ОСОБА_9 не могла підписувати вказані договори, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного просили визнати недійсними: угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.02.2016 між ОСОБА_5 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0284) між ОСОБА_5 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.02.2016 між ОСОБА_2 та TOB «Теофіпілка» та договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0516) між ОСОБА_2 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.02.2006 та додаткової угоди від 27.08.2016 договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_7 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0215) між ОСОБА_7 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.02.2006 та додаткової угоди від 27.02.2016 договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_9 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0206) між ОСОБА_9 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.02.2006 та додаткової угоди від 27.08.2016 договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_9 та TOB « Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0207) між ОСОБА_9 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від, 02.02.2016 між ОСОБА_6 та ТОВ «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0511) між ОСОБА_6 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.11.2016 між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0320) між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.1 1.2016 між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0319) між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.02.2006 та додаткової угоди від 27.08.2016 договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0181) між ОСОБА_1 га TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.01.2017 між ОСОБА_4 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0283) між ОСОБА_4 та TOB «Теофіпілка», угоду від 06.07.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.10.2015 між ОСОБА_8 та TOB «Теофіпілка»; договір оренди земельної ділянки від 09.07.2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0302) між ОСОБА_8 та TOB «Теофіпілка».

21.05.2019 представник відповідача адвокат Шевчик А. Р. подав відзив на повну заяву, у якому зазначив, що ТОВ «Теофіпілка» заявлені вимоги не визнає та заперечує про ти них, з огляду на таке.

Наказом Міністерстваюстиції Українивід 06.07.2018р.№2296/5задоволено скаргуТОВ «Теофіпілка»та скасованорішення продержавну реєстраціюправа таїх обтяженняза ФГ «Урожай-ТЕО».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 справа №826/17017/18 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Урожай-ТЕО», яка була подана на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2018 і яким було останньому відмовлено у визнанні протиправним та в скасуванні Наказу Міністерства юстиції України від 06.07.2018 р. №2296/5, залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, вважають, що будь-яке апелювання позивачів в даній справі на дійсність укладених ними з TOB «Урожай-ТЕО» договорів оренди не знаходить свого підтвердження, з огляду на відсутність державної реєстрації таких договорів, а від так в розумінні ч.2 ст. 640 ЦК України такі договори не можуть вважатись укладеними.

Щодо твердження Позивачів про не можливість укладення ОСОБА_9 договорів оренди 06.07.2018 та 09.07.2018 з TOB «Теофіпілка», оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить долучене до матеріалів справи свідоцтво про смерть зазначає, що TOB «Теофіпілка» не могла знати про те, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, з огляду на те, що про смерть останньої TOB «Теофіпілка» ніхто з майбутніх спадкоємців не повідомляв у будь який спосіб.

Вказує, що станом на час розгляду даної справи Договори оренди земельних ділянок, укладених між Позивачами та TOB «Теофіпілка» є дійсними, і виконуються з боку відповідача належним чином, про що свідчать надані позивачами, в якості доказів листи від 27.07.2018 року. Згідно яких TOB «Теофіпілка» повідомила позивачів про намір виплатити належну їм орендну плату.

На підставі наведеного просили в задоволенні позовних вимог позивачів відмовити.

29.05.2019 представник позивачів адвокат Александров В. В. подав до суду відповідь на відзив у якому посилається на наступні обставини. 04 квітня 2018 року між позивачами-власниками земельних ділянок та Фермерським господарством «Урожай-Тео», було укладено договори оренди цих земельних ділянок, державну реєстрацію яких також було проведено у визначеному законом порядку.

Наведене свідчить, що ФГ «Урожай-Тео» набув право орендного користування їх земельними ділянками, в порядку та у спосіб, що передбачені законодавством та умовами цих договорів.

Стверджує,що фактскасування державноїреєстрації припиненняправа орендиземельних ділянокTOB«Теофіпілка»,а такождержавної реєстраціїправа орендиземельних ділянокза орендарем-ФГ «УрожайТео», жодним чином не нівелює підстави такої реєстрації, договорів оренди земельних ділянок, що є правовстановлюючими документами, на підставі яких ФГ «Урожай-Тео» набуто право оренди земельними ділянками позивачів.

Отже, станом на липень 2018 року і станом на день розгляду спору названі договори оренди є чинними і ніким не визнані недійсними у встановленому законом порядку, адже висновки, викладені Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.07.2018, не встановлюють фактів приналежності спірних земельних ділянок, щодо яких було здійснено реєстрацію права орендного користування, будь-якій особі, або ж правомірності укладення цих правочинів, а лише стосуються оцінки правомірності та законності дій державного реєстратора в процесі їх (договорів оренди) реєстрації.

18.06.2019 представник відповідача адвокат Шевчик А. Р. подав заперечення на відповідь на відзив, у якому вказує, що посилання представника позивачів щодо ненадання копій правочинів в яких зафіксоване волевиявлення та внутрішня воля позивачів, підтвердження факту реального існування договорів є хибним, оскільки ними було подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення, зникнення договорів оренди земельних ділянок із адміністративного приміщення ТОВ «Теофіпілка».

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 30.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.12.2020 замінено відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теофіпілка» про визнання договорів недійсними, його правонаступником Приватним агропромисловим підприємством «Агропродсервіс».

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2021 прийнято відмову позивача ОСОБА_8 від позову. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання договорів недійсними у частині позовних вимог ОСОБА_8 до Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання договорів недійсними закрито.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 28.09.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу д судового розгляду по суті.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного на підставі розпорядження №37/2021 від 02.11.2021 визначено головуючу суддю Братків І. І.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 05.11.2021 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Ухвалами Козівського районного суду Тернопільської області від 15.04.2020 та 20.04.2021 розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Александров В. В. позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав, просив такі задовольнити, оскільки вважає, що відповідач не набувши право оренди земельної ділянки на підставах і в передбаченому законодавством та договором оренди порядку, провів державну реєстрацію недійсних угод від 06.07.2018 про розірвання договорів оренди 2015, 2016, 2017 років та реєстрацію недійсних договорів оренди землі від 09.07.2018 в державному реєстрі нерухомого майна.

Представник відповідача ПАП «Агропродсервіс» адвокат Шевчик А Р. у судовому засіданні позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, підтримав. Крім того, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що представник позивачів обрав неналежний спосіб захисту.

Допитані у судовому засіданні 26.01.2022 свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 одноголосно показали суду, що раніше укладали договори оренди землі із ТОВ «Теофіпілка», однак орендар не виконував свої обов`язки зі сплати орендної плати, тому були змушені розірвати договори у 2018 році. У квітні того ж року уклали договори оренди земельних ділянок із ФГ «Урожай Тео». Повідомили, що будь яких інших договорів, зокрема у липні 2018, із ТОВ «Теофіпілка» не укладали.

По суті поставлених питань допитаний у судовому засіданні 12.07.2022 свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що працював на посаді керівника ТОВ «Теофіпілка» з 24.04.2018. Пояснив, що оскільки у товариства був щільний графік та розуміючи нагальність у вирішенні невідкладних питань, надав дозвіл засвідчувати договори оренди земельних ділянок за допомогою факсиміле. Зазначив, що всіх обставин, що стосуються оспорюваних договорів пригадати не може, так як кількість укладених договорів була великою. З приводу місцезнаходження оригіналів договорів, то вказав, що такі втрачені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,1456 га із кадастровим номером №6123081900:01:001:0206, розташованої за адресою Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №23 виданого 24.01.2019 після смерті ОСОБА_9 .

02.02.2006 між ОСОБА_9 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років. Додатковою угодою до вказаного договору №040765003959 від 27.02.2016 строк дії договору продовжено до 02.02.2026.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

В подальшому 04.04.2018 ОСОБА_9 уклала договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

06.07.2018 повторно укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_9 та ТОВ «Теофіпілка», якою вирішено припинити дію договору оренди земельної ділянки.

Надалі 09.07.2018 між ОСОБА_9 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,7654 га із кадастровим номером №6123086100:01:001:0516, розташованої за адресою Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю виданого 28.03.2001.

02.02.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

В подальшому 04.04.2018 ОСОБА_2 укладено договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Теофіпілка».

Надалі 09.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

Судом також установлено, що ОСОБА_3 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,8753 га із кадастровим номером №6123086100:01:001:0320, розташованої за адресою Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер №1270 виданого 07.11.2016.

15.11.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

В подальшому 04.04.2018 ОСОБА_3 укладено договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка».

В подальшому 09.07.2018 між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

ОСОБА_6 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,2085 га із кадастровим номером №6123086100:01:001:0511, розташованої за адресою Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі рішення суду виданого 24.04.2014.

02.02.2016 між ОСОБА_6 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

В подальшому 04.04.2018 ОСОБА_6 укладено договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Теофіпілка».

Надалі 09.07.2018 між ОСОБА_6 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

ОСОБА_5 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,7743 га із кадастровим номером №6123086100:01:001:0284, розташованої за адресою Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 015469 виданого 26.11.2004.

02.02.2016 між ОСОБА_5 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

04.04.2018 ОСОБА_5 уклав договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Теофіпілка».

Надалі 09.07.2018 між ОСОБА_5 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

ОСОБА_4 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,7705 га із кадастровим номером №6123086100:01:001:0283, розташованої за адресою Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 496 виданого 04.08.2016.

04.01.2017 між ОСОБА_4 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

04.04.2018 ОСОБА_4 уклала договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Теофіпілка».

Надалі 09.07.2018 між ОСОБА_4 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

Крім цього встановлено, що ОСОБА_7 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,797 га із кадастровим номером №6123081900:01:001:0215, розташованої за адресою Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №005266 виданого 26.11.2004.

02.02.2006 між ОСОБА_7 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років. Додатковою угодою до вказаного договору №040765003901 від 27.08.2016 строк дії договору продовжено до 02.02.2026.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

04.04.2018 ОСОБА_7 уклала договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Теофіпілка».

Так, 09.07.2018 між ОСОБА_7 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,797 га із кадастровим номером №6123081900:01:001:0181, розташованої за адресою Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №005300 виданого 26.11.2004.

13.02.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років. Додатковою угодою до вказаного договору №040765003943 від 27.08.2016 строк дії договору продовжено до 13.02.2026.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

04.04.2018 ОСОБА_1 уклала договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Теофіпілка».

В подальшому, 09.07.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

ОСОБА_3 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,9021 га із кадастровим номером №6123086100:01:001:0319, розташованої за адресою Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер №1271 виданого 07.11.2016.

15.11.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір оренди землі строком на 10 років.

03.04.2018 угодою про розірвання договору оренди землі договір укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка» достроково розірвано.

В подальшому 04.04.2018 ОСОБА_3 укладено договір із ФГ «Урожай Тео» строком на 10 років.

Угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки 06.07.2018 припинено дію договору укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка».

В подальшому 09.07.2018 між ОСОБА_3 та ТОВ «Теофіпілка» укладено договір земельної ділянки на визначений строк 8 років.

Згідно листів-повідомлень скерованих на адресу позивачів ТОВ «Теофіпілка», останнє виявило намір здійснити виплату орендної плати.

У відповідності ізст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.ч.1, 2ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4ст. 373 ЦК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відсутність порушеного права та інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першоїстатті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієїстатті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19 цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частиничетвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові №358/815/17 від 19.08.2020 (провадження № 61-40620св18).

Беручи до уваги, що при зверненні із позовом позивачі просили визнати недійсними договір оренди землі та угоди про розірвання договорів оренди, посилаючись на те, що договір оренди наміру на укладання таких у них не було та їх не підписували, умови їх не погоджували, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки.

Оскільки позивачами оспорюється саме факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Одночасно, суд обумовлює, що задоволенням позовних вимог позивачів порушене право позивачів не буде відновленим.

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спірні договори та угоди про розірвання договорів оренди позивачі не підписували та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувалась,тому спірний договір не є укладеним.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відтак на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Стаття 141 ЦПК Українипередбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на вищевказані вимоги цивільного процесуального законодавства, відповідно до вимогст.141ЦПК України судовий збір залишити за позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст.4,5,10,11,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст.203,215,257,261,262,267ЦК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс`про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Козівський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ірина БРАТКІВ