Ухвала

від 31.03.2023 по справі 600/375/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 березня 2023 року

м. Київ

справа № 600/375/19

провадження № 61-4200ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 06 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» про визнання договорів недійсними та припинення речових прав,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з зазначеним вище позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теофіпілка» (далі - ТОВ «Теофіпілка»), правонаступником якого є приватне агропромислове підприємство «Агропродсервіс» (далі -

ПАП «Агропродсервіс»), який в подальшому уточнили.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2021 року прийнято відмову позивача ОСОБА_8 від позову.

Провадження у зазначеній справі в частині позовних вимог ОСОБА_8 закрито.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовлено в повному обсязі.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволено.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня

2022 року в частині відмови в задоволенні позову про припинення речових прав скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов в зазначеній частині задоволено.

Припинено речові права, які виникли на підставі:

1) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0284) між ОСОБА_5 та

TOB «Теофіпілка»;

2) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та TOB «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0516) між ОСОБА_2 та

TOB «Теофіпілка»;

3) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2006 року та додаткової угоди від 27 серпня 2016 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_7 , та TOB «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0215) між ОСОБА_7 та

TOB «Теофіпілка»;

4) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2006 року та додаткової угоди від 27 лютого 2016 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_9 та TOB «Теофіпілка» та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0206) між ОСОБА_9 та

TOB «Теофіпілка»;

5) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2006 та додаткової угоди від 27 серпня 2016 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_9 та TOB «Теофіпілка», договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0207) між ОСОБА_9 та

TOB «Теофіпілка»;

6) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2016 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0511) між ОСОБА_6 та

TOB «Теофіпілка»;

7) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та

TOB «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня

2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0320) між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка»;

8) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2016 між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0319) між ОСОБА_3 та TOB «Теофіпілка»;

9) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13 лютого 2006 року та додаткової угоди від 27 серпня 2016 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123081900:01:001:0181) між ОСОБА_1 та

TOB «Теофіпілка»;

10) угоди від 06 липня 2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2017 року між ОСОБА_4 та TOB «Теофіпілка», та договору оренди земельної ділянки від 09 липня 2018 року (кадастровий номер земельної ділянки 6123086100:01:001:0283) між ОСОБА_4 та

TOB «Теофіпілка».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

22 березня 2023 року ПАП «Агропродсервіс», із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження заявником не порушується.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.

Заявником до касаційної скарги не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, що не змінює порядок касаційного оскарження, встановлений ЦПК України.

Крім того, заявник хоча посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови ним отримано 22 лютого 2023 року, проте у змісті прохальної частини касаційної скарги питання про поновлення пропущеного строку заявником не порушується.

Також заявником до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, заявнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження

у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1 921,00 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (9 605,00 грн).

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина сьома статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить

200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Отже, судовий збір за звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Заявником оскаржується судове рішення за результатами задоволення десяти позовних вимог майнового характеру (припинення речових прав).

Подана касаційна скарга та зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду не містять відомостей щодо ціни позову (вартість спірного майна), що унеможливлює визначення розміру судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судового рішення в частині вирішення позовних вимог майнового характеру.

Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити розмір судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судових рішень в частині вирішення позовних вимог майнового характеру.

Відповідно, заявникові необхідно сплатити судовий збір за оскарження судових рішень в частини вирішення позовних вимог майнового характеру за ставкою 200% від 1% вартості спірного майна кожного позивача,

з урахуванням того, що розмір судового збору, що підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становив не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (4 540,00 грн) з кожного позивача та надати суду підтвердження вартості спірного майна (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6123086100:01:001:0284; 6123086100:01:001:0516; 6123081900:01:001:0215; 6123081900:01:001:0206; 6123081900:01:001:0207; 6123086100:01:001:0511; 6123086100:01:001:0320; 6123086100:01:001:0319; 6123081900:01:001:0181; 6123086100:01:001:0283).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надати докази вартості спірного майна.

3. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права

у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Касаційна скарга ПАП «Агропродсервіс» в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, у змісті касаційної скарги не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

4. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона в повній мірі не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга

з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Проте, у порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником, у змісті касаційної скарги заявником помилково зазначено у якості відповідача ОСОБА_8 та її реквізити, проте зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що провадження в частині позовних вимог ОСОБА_8 закрито ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2021 року.

Відповідно, заявникові у змісті уточненої касаційної скарги необхідно зазначити учасників справи з урахуванням закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_8 .

Таким чином, заявникові необхідно: 1) звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження;

2) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, на підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надати докази на підтвердження вартості спірного майна; 3) уточнити касаційну скаргу з урахуванням правильного переліку учасників справи та з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи та надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про

що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 06 лютого 2023 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник