Постанова

від 20.09.2022 по справі 461/3490/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 461/3490/18

провадження № 61-5180св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Колектпро», Приватне підприємство «Інвестиційна компанія «Форум»,

третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львовавід 28 листопада 2019 року у складі судді

Зубачик Н. Б. тапостанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня

2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Колектпро» (далі - ПП «Колектпро»), Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Форум» (далі - ПП «Інвестиційна компанія «Форум»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації та приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 23352578, виданого 23 червня

2014 року реєстраційною службою Львівського міського правління юстиції, державним реєстратором Бірак Є. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6101685.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 31 липня

2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14824249 від 31 липня 2014 року щодо реєстрації права власності ПП «Колектпро» на приміщення магазину, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6518937.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 07 липня 2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І. Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22645896 від 07 липня 2015 року щодо реєстрації права власності за ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на вказане приміщення магазину, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139.

Зазначені свідоцтва про право власності на нерухоме майно є незаконними та такими, що мають бути визнані недійсними, а державна реєстрація права власності такою, що підлягає скасуванню.

22 червня 2019 року на підставі ухвал Львівської міської ради від 18 грудня

2008 року № 2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 9 квітня 2009 року № 2606 «Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18 грудня 2008 року № 2311» ОСОБА_1 передано в оренду на п`ять років земельну ділянку загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022) терміном до 18 грудня 2013 року. Відповідно до пункту 3 договору оренди землі від 22 червня 2009 року № Г-793 в оренду передавалась земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна. Ця земельна ділянка (пункт 15 договору оренди землі) передавалась для обслуговування малої архітектурної форми. Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування чи у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 і не погоджувала розміщення на вказаній земельній ділянці будь-яких споруд.

Згідно ухвали Львівської міської ради № 629 від 30 червня 2016 року «Про внесення змін до ухвали ЛМР від 23 квітня 2015 року № 4527» зазначена споруда була вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку з будівництвом транспортної розв`язки.

На момент проведення первинної реєстрації державним реєстратором

Бірак Є. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності

ОСОБА_1 на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 незаконно, адже в останнього був відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди землі від 22 червня

2009 року № Г-793 закінчився. В результаті видачі свідоцтв про право власності щодо спірного майна Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку.

ОСОБА_1 незаконно набув право власності на приміщення магазину, оскільки не розробив проектну документацію на будівництво та не подав до інспекції архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а державний реєстратор, здійснивши реєстрацію права власності відповідача на самочинне будівництво, порушив норми матеріального права.

Львівська міська рада просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м) № 23352578 від 23 червня 2014 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на приміщення цього магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6101685);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ПП «Колектпро» на вказане приміщення № НОМЕР_1 від 31 липня 2014 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Колектпро» на приміщення магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -391082046101, номер запису про право власності: 6518937);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на приміщення магазину № НОМЕР_2 від 7 липня 2015 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на це приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139);

- зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку на АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину, площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у результаті видачі оскаржуваних свідоцтв про право власності на спірне майно Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:03:002:0022, загальною площею 0,0125 га. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Будівництво нерухомого майна здійснено відповідачем без дозвільних документів та без згоди власника земельної ділянки - територіальної громади

м. Львова, представником якої є Львівська міська рада. Це суперечить суспільним інтересам і порушує права територіальної громади м. Львова, а державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_1 без достатніх правових підстав. Тому суд зробив висновок, що позов є підставним.

Однак сторонами у справі заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Оскаржене позивачем свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення магазину на АДРЕСА_1 , зареєстровано 23 червня

2014 року. За ПП «Колектпро» це нежитлове приміщення зареєстровано та видано свідоцтво про право власності 31 липня 2014 року. Однак із позовом про визнання недійсними свідоцтв та скасування державної реєстрації прав Львівська міська рада звернулася лише 15 травня 2018 року. ПП «Колектпро» зверталося до Львівської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки під нежитловими приміщеннями магазину на АДРЕСА_1 , до якої долучалися оскаржувані свідоцтва про право власності. Це питання розглядалося Львівською міською радою на пленарних засіданнях 19 березня 2015 року та 23 квітня 2015 року.

Отже строк, з якого починає перебіг позовна давність за вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення земельної ділянки до попереднього стану, належить рахувати

з 19 березня 2015 року, оскільки позивачу було відомо про наявність оскаржених свідоцтв та він міг довідатись про порушення свого права. Однак, позивач звернувся до суду із вимогою про скасування свідоцтв про право власності зі спливом трирічного строку. Поважності причин пропуску позовної давності не доведено. Підстави вважати, що позовна давність була перервана, відсутні.

З наведених мотивів суд першої інстанції відмовив у позові в зв`язку із спливом позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково.

Апеляційну скаргу ПП «Інвестиційна компанія «Форум» задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року скасовано та прийнято нове рішення.

У задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ПП «Колектпро», ПП «Інвестиційна компанія Форум», третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м), № 23352578 від 23 червня 2014 року; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на приміщення цього магазину (реєстраційний номер майна - 391082046101, номер запису про право власності - 6101685); визнання недійсним свідоцтва про право власності ПП «Колектпро» на приміщення вказаного магазину № НОМЕР_1 від 31 липня 2014 року; скасування державної реєстрації права власності ПП «Колектпро» на приміщення цього магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності - 6518937); визнання недійсним свідоцтва про право власності ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на приміщення вказаного магазину № НОМЕР_2 від 7 липня 2015 року; скасування державної реєстрації ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на приміщення зазначеного магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності - 10307139); зобов`язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку на АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину площею 120,6 кв. м, відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень, та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідність об`єкта експлуатаційним вимогам. При дотриманні принципу «належного урядування» виправлення помилок органів влади не може здійснюватись за рахунок позбавлення власності.

За наявності декларації про готовність об`єкта до експлуатації, дозвільних документів, розміщених у Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, якими підтверджується видача декларації про готовність об`єкта до експлуатації; висновок про те, що нежитлові приміщення магазину збудовані без будь-якої дозвільної документації, розроблення проектної документації і не прийняті в експлуатацію, належить визнати таким, що не відповідає дійсності. Оскільки нежитлове приміщення магазину прийняте в експлуатацію, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена правомірно. Достатні, належні та допустимі докази незаконності первинного набуття права власності на спірне майно відсутні. Відтак є встановленим, що ОСОБА_1 правомірно набув право власності на спірне приміщення. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Позовні вимоги, зокрема, заявлені щодо скасування свідоцтв про право власності та реєстрації цих прав. Тобто, спрямовані на втручання у право власності. Позивач у своїх доводах посилається на порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення магазину. При перевірці дотримання балансу між правами та інтересами ПП «Інвестиційна компанія «Форум» щодо нежитлового приміщення магазину, публічними правами та інтересами територіальної громади м. Львова щодо земельної ділянки, на якій це приміщення розташоване, необхідно враховувати цільове призначення земельної ділянки. Договором оренди землі від 22 червня 2009 року № Г-793 передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним використанням - землі комерційного використання. Розташування нежитлового приміщення магазину на цій земельній ділянці не суперечить її цільовому призначенню. Належить мати на увазі, що землі комунальної власності комерційного призначення, як правило, надаються суб`єктам господарювання в оренду або відчужуються їм у власність за договором купівлі - продажу. Львівська міська рада не позбавлена можливості передати земельну ділянку в оренду або відчужити її в порядку, визначеному ЗК України. Попередні власники нежитлового приміщення ініціювали оформлення земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості. Львівською міською радою на сесії це питання вирішено позитивно, але не реалізовано через вето Львівського міського голови. Докази про порушення прав та інтересів Львівської міської ради щодо земельної ділянки, на якій розміщене нежитлове приміщення (магазин), відсутні, оскільки позивач не позбавлений можливості розпорядитись цією земельною ділянкою (передати в оренду, продати) згідно вимог ЗК України. Разом з тим, у випадку задоволення позову Львівської міської ради, ПП «Інвестиційна компанія «Форум» буде позбавлене права власності на майно, яке набуте у законному порядку. Зазначене є неприпустимим, оскільки буде наявним втручанням у право власності, що не забезпечує дотримання принципів пропорційності та балансу між приватними і суспільними інтересами, передбачених статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з презумпції правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття права власності на спірне майно, належить зробити висновок, що оспорюване право власності виникло на законних підставах. У зв`язку з наведеним та для забезпечення дотримання вимог законодавства України, конституційних і конвенційних принципів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо скасування права власності за своїми наслідками становлять втручання позивача у право осіб на мирне володіння своїм майном, а тому задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Це унеможливлює застосування наслідків пропуску позовної давності до зазначених позовних вимог, оскільки відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише коли позов є доведеним.

З вказаних мотивів не підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення будівлі магазину. Крім того, на час звернення з цим позовом до суду та розгляду справи судом, ОСОБА_1 не був власником магазину.

Аргументи учасників справи

25 березня 2021 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано частину першу статті 261 ЦК, оскільки, за змістом цієї норми, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Ця норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, отже, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач як юридична особа - орган місцевого самоврядування набуває та здійснює свої права й обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його виконавчих органів та інших осіб, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2016 року відкрито провадження у справі

№ 914/2961/16 за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ПП «Колектпро» про демонтаж тимчасової споруди (МАФу) за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду Львівської міської ради від 17 січня 2017 року позовні вимоги задоволено, зобов`язано демонтувати тимчасову споруду (малу архітектурну форму), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за кошти ПП «Колектпро». На виконання вказаного рішення було видано наказ від 01 лютого 2017 року. Тобто станом на 01 лютого 2017 року рішення Господарського суду Львівської міської ради від

17 січня 2017 року набрало законної сили. Однак ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2017 року клопотання ПП «Інвестиційна компанія «Форум» про відновлення строку на подання апеляційної скарги, викладене в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Львівської області від 17 січня 2017 року у справі № 914/2961/16 - задоволено та відкрито апеляційне провадження.

З огляду на те, що наслідки задоволення позову у справі № 914/2961/16 та у справі що розглядається є аналогічними - приведення земельної ділянки у попередній стан, безпідставним є висновок суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності. Крім того, станом на 01 лютого 2017 року існувало рішення суду яке набрало законної сили щодо демонтажу малої архітектурної форми. Тобто безпідставним є покликання суду першої інстанції щодо відсутності переривання строків позовної давності, оскільки в період з 01 лютого 2017 року по 10 листопада 2017 року право позивача фактично було захищене і лише звернення з апеляційною скаргою ПП «Інвестиційна компанія «Форум» та відновлення апеляційним господарським судом строку на апеляційне оскарження зумовило вжиття додаткових заходів для позивача щодо захисту порушеного права та звернення до суду з даним позовом. Тобто факт звернення районною адміністрацією з позовом у 2016 році, прийняття по даному позову рішення суду та набрання законної сили таким рішенням є достатньою підставою для висновку про переривання строку позовної давності.

Суд першої інстанції не навів причини неможливості захисту порушеного права поза межами строку позовної давності (з судового рішення вбачається, що позивач пропустив близько 2 місяців) з огляду на вказані доводи та судові спори щодо зазначеного майна. З наведених підстав суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності.

Згідно договору оренди земельної ділянки, який був укладений 22 червня

2009 року вбачається, що земельна ділянка передавалась ОСОБА_1 для обслуговування малої архітектурної форми строком з 22 червня 2009 року до

18 грудня 2013 року. Тобто, станом на момент проведення первинної реєстрації державним реєстратором Бірак Є. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на приміщення магазину за адресою

АДРЕСА_1 незаконно, оскільки в останнього був відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірне приміщення магазину, оскільки не розробив проектну документацію на будівництво та не подав до інспекції архітектурно- будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а державний реєстратор здійснивши реєстрацію права власності відповідача не самочинне будівництво порушив норми матеріального права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У результаті видачі свідоцтв про право власності щодо спірного майна Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:03:002:0022 загальною площею 0,0125 га.

Зважаючи на те, що згадані свідоцтва про право власності є незаконними, державна реєстрація права власності на приміщення магазину підлягає скасуванню.

За таких обставин чинним законодавством України передбачені правові наслідки будівництва об`єкта містобудування без дотримання відповідного порядку передбаченого чинним законодавством України та наявності вказаних документів, які надають право відповідача здійснювати будівництво та без наявності яких будівництво заборонено, а також без подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Тому державним реєстратором проведено державну реєстрацію на самочинне будівництво, оскільки станом на момент проведення реєстрації у відповідача ОСОБА_1 були відсутні документи, які підтверджують право на користування земельною ділянкою та дозвільні документи на проведення будівництва.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від

05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від

11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Крім того, Велика Палата Верховного суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 зробила висновок, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при ньому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі

№ 916/1608/18).

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на підставі ухвали Львівської міської ради № 2311 від

18 грудня 2008 року «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 09 квітня 2009 року № 2606 «Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18 грудня 2008 року №2311» ОСОБА_1 передано в оренду на п`ять років земельну ділянку загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022).

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі № Г-793 від 22 червня 2009 року в оренду передавалася земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 15 договору земельна ділянка передавалася для обслуговування малої архітектурної форми.

На підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2013 року ОСОБА_1 продав ПП «Колектпро» торговий павільйон, виконаний з дерев`яних конструкцій площею 60 м. кв. та конструкції літнього майданчика площею 65 м. кв., що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:03:002:0022 на АДРЕСА_1 , площею 125 м. кв. (а. с. 65).

Згідно ухвали Львівської міської ради № 629 від 30 червня 2016 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради № 4527 від 23 квітня

2015 року», зазначена споруда була вилучена із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку із будівництвом транспортної розв`язки.

Проте 23 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 , виданого 23 червня 2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Бірак Є. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності

ОСОБА_1 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м. (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3910820460101, номер запису про право власності 6101685.

Апеляційний суд також встановив, що згідно з реєстраційною справою на нежитлове приміщення магазину, розміщеного на

АДРЕСА_1 , декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Львівській області 14 березня 2014 року за № ЛВ 143140730709, прийнято до експлуатації об`єкт (нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 ). Замовником будівництва згідно декларації зазначений ОСОБА_1 , строк введення об`єкта в експлуатацію - березень 2014 року, інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - договір оренди землі № Г-793 від 22 грудня 2009 року. У вказаній декларації наявні відомості про проектну документацію, дозвіл про початок будівельних робіт та всі інші відомості, передбачені законодавством, які мають міститись у декларації про прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію.

У Реєстрі дозвільних документів, розміщеному на офіційному веб-сайті ДАБІ України, відображено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Львівській області у березні 2014 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЛВ 143140730709 (магазин у АДРЕСА_1 ).

Для проведення первинної реєстрації державному реєстратору було подано, серед іншого, договір оренди землі від 22 червня 2009 року, який укладено на п`ять років, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14 березня 2014 року, зареєстровану інспекцією ДАБК у м. Львові, довідку Галицької районної адміністрації № 139 від 20 лютого 2004 року про адресу нежитлових приміщень магазину.

Надалі ОСОБА_1 прийнятий до складу власників ПП «Колектпро», до статутного капіталу якого передав нежитлове приміщення магазину на підставі рішення зборів власників та акту приймання-передачі від 27 червня 2014 року.

Право власності ПП «Колектпро» виникло на підставі рішення зборів власників цього підприємства про прийняття ОСОБА_1 до складу власників підприємства, прийняття у власність підприємства спірного нежитлового приміщення, що оформлено протоколом № 01/06 від 26 червня 2014 року.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 31 липня

2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Тугановою Н. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14824249 щодо реєстрації права власності ПП «Колектпро» на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6518937.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 07 липня

2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І. Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22645896 щодо реєстрації права власності за ПП «Інвестиційна компанія «Форум» на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв. м, торговий зал 89,3 кв. м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139).

ПП «Інвестиційна компанія «Форум» набуло право власності на спірний об`єкт шляхом внесення приміщення в статутний капітал засновником підприємства на підставі рішення засновника (ПП «Колектпро») № 01/07 від 1 липня 2015 року, рішення установчих зборів засновників ПП «Інвестиційна компанія «Форум», оформленого протоколом № 1 від 02 липня 2015 року, та акту приймання-передачі від 03 липня 2015 року.

При проведенні наступних оспорюваних реєстрацій права власності на нежитлові приміщення магазину за ПП «Колектпро» та ПП «Інвестиційна компанія «Форум» надані акти приймання-передачі та грошової оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу, а також відповідні рішення статутних органів управління юридичних осіб.

Згідно технічного паспорта на вказане приміщення та висновку експерта № 4/18 від 12 березня 2018 року нежитлове приміщення магазину на АДРЕСА_1 є нерухомим майном. Функціональне призначення будівлі - заклад торгівлі (крамниця, магазин). Технічний стан на момент проведення експертизи - незадовільний. Внаслідок пожежі пошкоджено окремі несучі та оздоблювальні конструктивні елементи будівлі. Нежитлове приміщення магазину підлягає відновленню.

Позиція Верховного Суду

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що «прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн». Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У справі, що переглядається, позовні вимоги до ПП «Колектпро» та ПП «Інвестиційна компанія «Форум» про визнання недійсними свідоцтв про право власності цих відповідачів від 31 липня 2014 року та від 7 липня 2015 року, скасування державних реєстрацій їх прав власності на приміщення магазинуза суб`єктним складом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження в справі у вказаній частині.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від

05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від

11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі

№ 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зазначено, що«Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56))».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «належними відповідачами за позовами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 мали бути саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як нові власники спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3 , до яких позовні вимоги ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не пред`являлись. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами за позовними вимогами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Тому постанову апеляційного суду необхідно змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з тим, що ці позовні вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не пред`являлися, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами; ОСОБА_11 вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред`являв. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) зазначено, що «задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на приміщення магазину від 23 червня

2014 року та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на приміщення цього магазину суди не врахували, що зазначені вимоги не забезпечать усунення порушень спричинених самочинним будівництвом; власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Тому належним способом захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи є ПП «Інвестиційна компанія «Форум».

При цьому такий спір між юридичними особами за суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (пункти 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається, Львівська міська рада позов про приведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину пред`явила до колишнього власника магазину - ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем за такою вимогою.

За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на приміщення магазину, скасування державної реєстрації його права власності на це приміщення та зобов`язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі

№ 923/196/20 (провадження № 12-58гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня

2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від

27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм процесуального та матеріального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПП «Колектпро» та ПП «Інвестиційна компанія «Форум» про визнання недійсними свідоцтв про право власності цих відповідачів, скасування державних реєстрацій їх прав власності на приміщення магазину скасувати, провадження у справі в цій частині - закрити;

оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на приміщення магазину від 23 червня 2014 року, скасування державної реєстрації його права власності на це приміщення та зобов`язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог, в якій провадження закрите, до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 410, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до Приватного підприємства «Колектпро», Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Форум» про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державних реєстрацій їх прав власності на приміщення магазину скасувати.

Провадження у справі № 461/3490/18 в зазначеній частині закрити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на приміщення, скасування його державної реєстрації права власності на це приміщення та зобов`язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Повідомити Львівську міську раду, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Колектпро», Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Форум» про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державних реєстрацій їх прав власності на приміщення магазину віднесений до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук