Постанова

від 03.12.2020 по справі 461/3490/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3490/18 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/106/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року року м.Львів

Справа № 461/3490/18

Провадження № 22ц/811/106/20

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Савуляка Р.В., Шандри М.М.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув апеляційні скарги Львівської міської ради та Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум

на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 28 листопада 2019 року у складі судді Зубачик Н.Б.,

у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_4 , Приватного підприємства Колектпро , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації та приведення земельної ділянки до попереднього стану, -

встановив:

Львівська міська рада звернулася з позовом, у якому просить визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м) № 23352578 від 23 червня 2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на приміщення цього магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6101685); визнати недійсним свідоцтво про право власності Приватного підприємства (далі - ПП) Колектпро на вказане приміщення № 24977981 від 31 липня 2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності ПП Колектпро на приміщення магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -391082046101, номер запису про право власності: 6518937); визнати недійсним свідоцтво про право власності Приватного підприємства (далі-ПП) Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину № 40205067 від 7 липня 2015 року; скасувати державну реєстрацію права власності ПП Інвестиційна компанія Форум на це приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139); зобов`язати ОСОБА_4 привести земельну ділянку на АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину, площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м).

В обґрунтування позову посилається на те, що 23 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 23 червня 2014 року реєстраційною службою Львівського міського правління юстиції, державним реєстратором Бірак Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_4 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 6101685. Надалі, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 31 липня 2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14824249 від 31 липня 2014 року щодо реєстрації права власності ПП Колектпро на приміщення магазину, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: НОМЕР_3 . Зазначає, що на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 , виданого 7 липня 2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22645896 від 7 липня 2015 року щодо реєстрації права власності за ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину площею 120,6 кв.м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139. Стверджує, що зазначені свідоцтва про право власності на нерухоме майно є незаконними та такими, що мають бути визнані недійсними, а державна реєстрація права власності такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що 22 червня 2019 року на підставі ухвал Львівської міської ради від 18 грудня 2008 року № 2311 Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста та від 9 квітня 2009 року № 2606 Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18 грудня 2008 року № 2311 ОСОБА_4 передано в оренду на п`ять років земельну ділянку загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022) терміном до 18 грудня 2013 року. Відповідно до п. 3 договору оренди землі від 22 червня 2009 року № Г-793 в оренду передавалась земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна. Ця земельна ділянка (п. 15 договору оренди землі) передавалась для обслуговування малої архітектурної форми. Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування чи у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 і не погоджувала розміщення на вказаній земельній ділянці будь-яких споруд. Вказує, що згідно ухвали Львівської міської ради № 629 від 30 червня 2016 року Про внесення змін до ухвали ЛМР від 23 квітня 2015 року №4527 зазначена споруда була вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку з будівництвом транспортної розв`язки. Зазначає, що на момент проведення первинної реєстрації державним реєстратором Бірак Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_4 на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 незаконно, адже в останнього був відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди землі від 22 червня 2009 року № Г-793 закінчився. В результаті видачі свідоцтв про право власності щодо спірного майна Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку. Стверджує, що ОСОБА_4 незаконно набув право власності на приміщення магазину, оскільки не розробив проектну документацію на будівництво та не подав до інспекції архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а державний реєстратор, здійснивши реєстрацію права власності відповідача на самочинне будівництво, порушив норми матеріального права. Просить позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року в позові відмовлено у зв`язку із спливом позовної давності.

Рішення оскаржили Львівська міська рада та ПП Інвестиційна компанія Форум .

Львівська міська рада в апеляційній скарзі посилається на незаконність рішення, його небґрунтованість. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви.

Приватне підприємство Інвестиційна компанія Форум не погоджується з мотивами відмови у задоволенні позову. Просить оскаржуване рішення змінити та прийняти нове рішення про відмову в позові за його безпідставністю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що нежитлове приміщення магазину на АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку прийнято в експлуатацію, є нерухомим майном; право власності на нього правомірно зареєстровано. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зазначає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює, не припиняє певні права та обов`язки. Вказує, що зазначений об`єкт не може бути віднесений до самочинно збудованого, оскільки є узаконеним. Зазначає, що реєстрація вказаного об`єкта нерухомості вчинена відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

В судовому засіданні представники Львівської міської ради і Галицької районної адміністрації Львівської міської ради підтримали апеляційну скаргу Львівської міської ради, проти доводів апеляційної скарги ПП Інвестиційна компанія Форум заперечили. Представник ПП Інвестиційна компанія Форум підтримав апеляційну скаргу цього Підприємства, проти доводів апеляційної скарги Львівської міської ради - заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Львівської міської ради належить задовольнити частково, апеляційну скаргу ПП Інвестиційна компанія Форум - задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що на підставі ухвали Львівської міської ради № 2311 від 18 грудня 2008 року Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста та від 9 квітня 2009 року №2606 Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18 грудня 2008 року №2311 ОСОБА_4 передано в оренду на п`ять років земельну ділянку загальною площею 0,0125 га (кадастровий номер 4610136600:03:002:0022).

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі № Г-793 від 22 червня 2009 року в оренду передавалася земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна.

Згідно пункту 15 договору земельна ділянка передавалася для обслуговування малої архітектурної форми.

19 червня 2014 року державним реєстратором Біраком Є.В. зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

23 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 23 червня 2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Бірак Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13967551 від 23 червня 2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_4 на приміщення магазину площею 120,6 кв.м. (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3910820460101, номер запису про право власності 6101685.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 31 липня 2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Тугановою Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14824249 щодо реєстрації права власності ПП Колектпро на приміщення магазину площею 120,6 кв.м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності:6518937.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 , виданого 7 липня 2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22645896 щодо реєстрації права власності за ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину площею 120,6 кв.м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності: 10307139).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у результаті видачі оскаржуваних свідоцтв про право власності на спірне майно, а саме: приміщення магазину площею 120,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391082046101, Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:03:002:0022, загальною площею 0,0125 га. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, серед іншого, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Частинами 2 і 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Положеннями частин 4 і 5 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних із дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (частина 1 статті 31 цього Закону).

Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Суд першої інстанції виходив з того, що будівництво нерухомого майна здійснено відповідачем без дозвільних документів та без згоди власника земельної ділянки - територіальної громади м.Львова, представником якої є Львівська міська рада. Це суперечить суспільним інтересам і порушує права територіальної громади м.Львова, а державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_4 без достатніх правових підстав. Тому суд прийшов до висновку, що позов є підставним.

Стороною у справі було заявлено клопотання про застосування позовної давності.

У відповідності до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без

поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з

цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім

випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для

цього.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення настання часу, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на нежитлові приміщення магазину на АДРЕСА_1 , було зареєстровано 23 червня 2014 року. За ПП Колектпро це нежитлове приміщення зареєстровано та видано свідоцтво про право власності 31 липня 2014 року. Однак, із позовом про визнання недійсними свідоцтв та скасування державної реєстрації прав, Львівська міська рада звернулася лише 15 травня 2018 року.

Поряд з тим, ПП Колектпро зверталося до Львівської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки під нежитловими приміщеннями магазину на АДРЕСА_1 , до якої долучалися оскаржувані свідоцтва про право власності. Це питання розглядалося Львівською міською радою на пленарних засіданнях 19 березня 2015 року та 23 квітня 2015 року.

Отже, строк, з якого починає перебіг позовна давність за вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення земельної ділянки до попереднього стану, належить рахувати з 19 березня 2015 року, оскільки позивачу було відомо про наявність оскаржуваних свідоцтв та він міг довідатись про порушення свого права. Однак, позивач звернувся до суду із вимогою про скасування свідоцтв про право власності зі спливом трирічного строку. Поважності причин пропуску позовної давності не доведено. Підстави вважати, що позовна давність була перервана, відсутні.

З наведених мотивів суд першої інстанції відмовив у позові за пропуском позовної давності.

Колегія суддів не погоджується із мотивами суду першої інстанції щодо відмови в позові за пропуском позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями частини 5 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття 36 Закону, в редакції, чинній на час будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону).

Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 294 від 9 липня 2014 року, ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до пункту 3 цього Положення основними завданнями ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Частинами 1, 4 та 6 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .

Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень, та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

З реєстраційної справи на нежитлові приміщення магазину, розміщеного на АДРЕСА_1 , декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Львівській області 14 березня 2014 року за № ЛВ 143140730709, вбачається, що прийнято до експлуатації об`єкт (нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 ). Замовником будівництва згідно декларації зазначений ОСОБА_4 , строк введення об`єкта в експлуатацію - березень 2014 року, інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - договір оренди землі № Г-793 від 22 грудня 2009 року.

У вказаній декларації наявні відомості про проектну документацію, дозвіл про початок будівельних робіт та всі інші відомості, передбачені законодавством, які мають міститись у декларації про прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію.

Інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації міститься у Реєстрі дозвільних документів, розміщеному на офіційному веб-сайті ДАБІ України, де відображено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Львівській області у березні 2014 року було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЛВ 143140730709 (магазин у АДРЕСА_1 ).

Тому, за наявності декларації про готовність об`єкта до експлуатації, дозвільних документів, розміщених у Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, якими підтверджується видача декларації про готовність об`єкта до експлуатації; висновок про те, що нежитлові приміщення магазину збудовані без будь-якої дозвільної документації, розроблення проектної документації і не прийняті в експлуатацію, належить визнати таким, що не відповідає дійсності.

Згідно технічного паспорта на вказане приміщення та висновку експерта № 4/18 від 12 березня 2018 року нежитлове приміщення магазину на АДРЕСА_1 є нерухомим майном. Функціональне призначення будівлі - заклад торгівлі (крамниця, магазин). Технічний стан на момент проведення експертизи - незадовільний. Внаслідок пожежі пошкоджено окремі несучі та оздоблювальні конструктивні елементи будівлі. Нежитлове приміщення магазину підлягає відновленню. Роботи по виконанню будівельних робіт з відновлення об`єкту відносяться до будівельних робіт з відновлення окремих конструкцій будівель та споруд з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій) та відновлення функціонування об`єктів, призначених для забезпечення життєдіяльності населення, без зміни їхніх геометричних розмірів.

Оскільки нежитлове приміщення магазину прийняте в експлуатацію, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена правомірно.

У постанові від 12 червня 2018 року у справі № 916/1986/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що правильним є висновок судів про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку - свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

У цьому випадку міською радою оскаржується свідоцтво про право власності, однак, правові підстави набуття права власності не є нівельованими, що взагалі унеможливлює задоволення позову у цій частині.

Верховний Суд вказав, що товариство отримало оскаржуване у справі нерухоме майно, як внесок у статутний капітал.

Право власності товариства на спірний об`єкт виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ, а також наступної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості ще за однією особою .

Верховний Суд зазначив, що суди у цій справі перевірили відповідність втручання вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання і, беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття товариством права власності на спірне майно, дійшли висновку про те, що право власності виникло на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо скасування права власності за своїми наслідками становлять втручання позивача у право товариства на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного належить зробити висновок, що право власності ОСОБА_4 на спірний об`єкт виникло після проходження цим власником належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта без зауважень з боку ДАБІ .

Надалі ОСОБА_4 прийнятий до складу власників ПП Колектпро , і як його співвласник, передав нежитлове приміщення магазину до статутного капіталу цього підприємства на підставі рішення зборів власників та акту приймання-передачі від 27 червня 2014 року.

ПП Інвестиційна компанія Форум набуло право власності на спірний об`єкт шляхом внесення приміщення в статутний капітал засновником підприємства на підставі рішення зборів засновників та акту приймання-передачі від 3 липня 2015 року.

Достатні, належні та допустимі докази незаконності первинного набуття права власності на спірне майно відсутні. Відтак, є встановленим, що ОСОБА_4 правомірно набув право власності на спірне приміщення. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Право власності ПП Колектпро виникло на підставі рішення зборів власників цього підприємства про прийняття ОСОБА_4 до складу власників підприємства, прийняття у власність підприємства спірного нежитлового приміщення, що оформлено протоколом № 01/06 від 26 червня 2014 року. Майно передано на підставі акту приймання-передачі від 27 червня 2014 року.

Право власності ПП Інвестиційна компанія Форум на спірне нежитлове приміщення виникло на підставі рішення засновника (ПП Колектпро ) № 01/07 від 1 липня 2015 року про передачу його у власність ПП Інвестиційна компанія Форум , а також рішення установчих зборів засновників ПП Інвестиційна компанія Форум , оформленого протоколом № 1 від 2 липня 2015 року, та акту приймання-передачі від 3 липня 2015 року.

Позовні вимоги, зокрема, заявлені щодо скасування свідоцтв про право власності та реєстрації цих прав. Тобто, спрямовані на втручання у право власності.

Відповідно до вимог Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , який увібрав у себе численні резолюції Комітету Міністрів Ради Європи, в Україні Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод має такий самий статус, як і інші законодавчі акти, тобто є частиною національного законодавства України згідно із положенням статті 9 Конституції.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При вирішенні цього спору перевірці підлягає відповідність втручання у право власності вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (наявності майна в розумінні Конвенції, наявності втручання у право осіб мирно володіти майном, підстав виправданості втручання).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic). Відтак, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia).

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що на державу поряд із обов`язком діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, покладається обов`язок виплати компенсації чи іншого відшкодування.

Відтак, суб`єкт владних повноважень, який виконує свої обов`язки відповідно до закону (ДАБІ), при реєстрації декларації про готовність об`єкта нерухомості до експлуатації повинен був перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідність об`єкта експлуатаційним вимогам.

При дотриманні принципу належного урядування виправлення помилок органів влади не може здійснюватись за рахунок позбавлення власності.

Позивач у своїх доводах посилається на порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення магазину.

При перевірці дотримання балансу між правами та інтересами ПП Інвестиційна компанія Форум щодо нежитлового приміщення магазину, публічними правами та інтересами територіальної громади м.Львова щодо земельної ділянки, на якій це приміщення розташоване, необхідно враховувати цільове призначення земельної ділянки. Договором оренди землі від 22 червня 2009 року № Г-793 передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним використанням - землі комерційного використання. Розташування нежитлового приміщення магазину на цій земельній ділянці не суперечить її цільовому призначенню. При оцінці балансу прав та інтересів сторін належить мати на увазі, що землі комунальної власності комерційного призначення, як правило, надаються суб`єктам господарювання в оренду або відчужуються їм у власність за договором купівлі - продажу. Львівська міська рада не позбавлена можливості передати земельну ділянку в оренду або відчужити її в порядку, визначеному ЗК України. Попередні власники нежитлового приміщення ініціювали оформлення земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості. Львівською міською радою на сесії це питання вирішено позитивно, але не реалізовано через вето Львівського міського голови.

Докази про порушення прав та інтересів Львівської міської ради щодо земельної ділянки, на якій розміщене нежитлове приміщення (магазин), відсутні, оскільки позивач не позбавлений можливості розпорядитись цією земельною ділянкою (передати в оренду, продати) згідно вимог ЗК України). Разом з тим, у випадку задоволення позову Львівської міської ради, ПП Інвестиційна компанія Форум буде позбавлено права власності на майно, яке набуте у законному порядку. Зазначене є неприпустимим, оскільки буде наявним втручанням у право власності, що не забезпечує дотримання принципів пропорційності та балансу між приватними і суспільними інтересами, передбачених статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення суду першої інстанції також мотивовано тим, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, серед іншого, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. На час виникнення спірних правовідносин (23 червня 2014 року) такі регулювались статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Статтею 19 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та статтею 27 цього Закону у діючій редакції передбачено альтернативний перелік документів, які є підставою для державної реєстрації. Серед них зазначені договори, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, рішення судів, державні акти на право власності або постійне користування земельною ділянкою тощо. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки законом (в обох редакціях) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться і на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Наявність у вказаному переліку державного акта на право власності або державного акта на право постійного користування земельною ділянкою означає, що державна реєстрація права власності або права постійного користування земельною ділянкою може проводитися на підставі цих актів. Однак такі положення закону не забороняють проводити реєстрацію права власності на інші об`єкти, зокрема, - нежитлові приміщення, за відсутності в заявника права власності або права постійного користування земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка під такими об`єктами може перебувати в оренді, на правах суперфіцію тощо, або може бути з різних причин ще не відведена власнику нерухомого майна. Не виключається виділення земельної ділянки під вже набуте майно.

Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

З реєстраційної справи № 391082046101 за адресою знаходження спірної будівлі вбачається, що для проведення первинної реєстрації, державному реєстратору було подано, серед іншого, договір оренди землі від 22 червня 2009 року, який укладено на п`ять років, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14 березня 2014 року, зареєстровану інспекцією ДАБК у м. Львові, довідку Галицької районної адміністрації № 139 від 20 лютого 2004 року про адресу нежитлових приміщень магазину. Таким чином, державному реєстратору для проведення державної реєстрації було подано необхідні документи, передбачені вказаним Порядком.

Відповідно до п.52 цього Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. У разі коли така передача здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом.

При проведенні наступних оспорюваних реєстрацій права власності на нежитлові приміщення магазину за ПП Колектпро та ПП Інвестиційна компанія Форум надані акти приймання-передачі та грошової оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу, а також відповідні рішення статутних органів управління юридичних осіб.

Виходячи з презумпції правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття права власності на спірне майно, належить зробити висновок, що оспорюване право власності виникло на законних підставах.

У зв`язку з наведеним та для забезпечення дотримання вимог законодавства України, конституційних і конвенційних принципів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо скасування права власності за своїми наслідками становлять втручання позивача у право осіб на мирне володіння своїм майном, а тому задоволенню не підлягають за недоведеністю.

З вказаних мотивів не підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_4 привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення будівлі магазину. Окрім того, на час звернення з цим позовом до суду та розгляду справи судом, ОСОБА_4 не був власником магазину.

Колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають за недоведеністю, що унеможливлює застосування наслідків пропуску позовної давності до зазначених позовних вимог, оскільки відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише коли позов є доведеним.

Відповідно до статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, який є не доведеним.

Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2019 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_4 , Приватного підприємства Колектпро , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум , з участю третьої особи: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на приміщення магазину площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м, торговий зал 89,3 кв.м), № 23352578 від 23 червня 2014 року; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на приміщення цього магазину (реєстраційний номер майна - 391082046101, номер запису про право власності - НОМЕР_5 ); визнання недійсним свідоцтва про право власності Приватного підприємства Колектпро на приміщення вказаного магазину № 24977981 від 31 липня 2014 року; скасування державної реєстрації права власності ПП Колектпро на приміщення цього магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності - 6518937); визнання недійсним свідоцтва про право власності Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум на приміщення вказаного магазину № 40205067 від 7 липня 2015 року; скасування державної реєстрації ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення зазначеного магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, номер запису про право власності - 10307139); зобов`язання ОСОБА_4 привести земельну ділянку на АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення приміщення магазину площею 120,6 кв.м, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 8 грудня 2020 року.

Головуючий

Судді