Рішення

від 21.09.2022 по справі 752/14508/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 752/14508/19

Провадження № 2-36/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

за участю секретаря: Бойко В.Ю.,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ боргових зобов`язань, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, уточнивши який, зазначила, що 24.01.2010 між нею та відповідачем по справі було укладено шлюб. В шлюбі народилось двоє дітей. В подальшому, 26.06.2020 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, шлюб між сторонами було розірвано. Під час шлюбу сторони набули придбали та набули майно, на яке рішенням суду було звернуто стягнення. В язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 39081691 грн., грошової компенсації за Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,9804 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частку житлового будинку загальною площею 939,10 кв.м., бані загальною площею 143 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та по Ѕ частині коштів, які були виплачені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідачу. Крім того, визнати за нею право власності на машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 .

Відповідачем подано зустрічний позов, уточнивши який зазначив, що спільне майно подружжя, яке підлягає поділу на час розгляду справи в суді є два машиномісця в підземному паркінгу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 та 50% частки в Статутному капіталі Компанії «Ей.Сі.Ай Грас 21». Щодо іншого нерухомого майна, то на час розгляду справи на нього рішенням суду було звернуто стягнення за боргові зобов`язання отриманими в інтересах сім`ї, а від так дане майно не може бути предметом поділу. Крім того, поділити між сторонами боргові зобов`язання між сторонами перед третьої особою, набутими під час шлюбу у розмірі 5000000 дол. США.

Представником відповідача по первісному позову направлено відзив на первісний позов та письмові пояснення, де відповідач заперечує щодо запропонованого поділу вказаному у первісному позові та просить поділити спільне майно та боргові зобов`язання у варіанті запропонованому у зустрічному позові.

Представником позивача по первісному позову надано відзив на зустрічну позовну заяву та заперечення на письмові пояснення де значено, що доказів про використання позики у розмірі 5000000 дол. США суду не надано, а позивач участі в укладені договору позики не приймала та не давала згоди на його укладення.

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову уточнену позовну заяву підтримав в повному обсязі, погодився на пропозицію поділу машиномісць по одному на кожну із сторін, зазначив, що кошти від Фонду гарантування вкладів були отримані відповідачем коли сторони не проживали спільно, а від так не могли бути витрачені в інтересах сім`ї, а тому Ѕ частина їх повинні бути сплачені відповідачем. Щодо компенсації коштів, то зазначає, що звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, Ѕ частина його налажала позивачу, а від так відповідач повинен сплатити половину його вартості. Щодо грошових зобов`язань, то зазначив, що відсутні докази, що вказаний борг відповідачем був використаний в інтересах сім`ї

Також представник заперечив щодо поділу частки в Статутному капіталі, оскільки позивач не бажає отримання такої частки, крім того, відсутні всі дані щодо вказаної юридичної особи. Таким чином, проти зустрічного позову заперечує.

В судовому засіданні представник позивача по зустрічному позову підтримав позовні вимоги по зустрічному позові та по заяві про збільшення позовних вимог. Підтвердив факт погодження зі стороною відповідача по зустрічному позову варіанту поділу машиномісць в паркінгу шляхом поділу їх кожному із сторін по одному. Просив поділити в рівних частинах 50% частки в Статутному капіталі та боргові зобов`язання. Заперечив щодо компесацїії вартості нерухомого майна, оскільки кошти були використані в інтересах сім`ї. Заперечив щодо поділу коштів виплачених Фондом гарантування, оскільки дані кошти були витрачені у спільних інтересах сім`ї.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази вважає, первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , було укладено шлюб, про що Центральним відділом реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві 24.04.2010 було складено відповідний актовий запис № 697, під час реєстрації шлюбу дівоче прізвище ОСОБА_3 було змінено на прізвище ОСОБА_3 що підтверджується та визнається сторонами.

Рішенням Голосіївського районного суду Київської області від 26.06.2020 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано.

Як встановлено в судовому засіданні, що визнається сторонами, під час шлюбу сторони набули у спільну власність машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 18109280000) та машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 23342980000).

Сторони спільно погодились про порядок поділу вказаного нерухомого майна, а саме за ОСОБА_3 визнається право власності на машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 , а за ОСОБА_4 визнається право власності на машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 ,

Отже, первісний та зустрічний позов в цих частинах підлягає до часткового задоволення.

Щодо поділу стягнення грошової компенсації, поділу боргових зобов`язань та поділу нерухомого майна, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позову в цих частинах з наступних підстав.

19 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання позики, згідно якого Відповідач 19.03.2013 надав Позивачу у власність грошові кошти у розмірі еквівалентному 5 000 000,00 (п`яти мільйонам) доларів США 00 центів, що за офіційним курсом НБУ на дату надання позики було еквівалентно 39 965 000,00 (тридцять дев`ять мільйонів дев`ятсот шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, ОСОБА_4 зобов`язується повернути позику в готівковій формі у повному розмірі у строк до 19.07.2019 року, що підтверджується копією договору.

Відповідно до п.1.4. даного Договору, позичальник запевняє, а позикодавець усвідомлює, що Договір укладається в інтересах сім`ї Позичальника, відповідає спільному волевиявленню Позичальника та його дружини, та запевняє, що отримана Позика, серед іншого буде використана для придбання нерухомого майна позичальника.

Як встановлено в судовому засіданні за час шлюбу подружжям між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набуто у власність нерухоме майно, а саме:

-земельна ділянка з кадастровим номером: 3223155400:03:022:0061, площею 0.9804, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_4 , підстава набуття права власності - свідоцтво про право власності від 12.05.2014.

-житловий будинок, загальною площею 939.1 кв.м., з житловою площею 94.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3223155400:03:022:0061, площею 0.9804, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_4 , підстава виникнення права власності - договір купівлі продажу від 03.06.2013.

-квартира АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі продажу від 18.04.2013.

11 липня 2019 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 та вимог ОСОБА_5 за Договором позики щодо повернення отриманої суми позики у повному обсязі, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений Договір іпотеки, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибіга С.Е. та зареєстровано в реєстрі за № 754 , що підтверджується копією договору.

Згідно з п. 1.1 Договору іпотеки, він забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_4 та вимог ОСОБА_5 , що випливають з укладеного 19.03.2013 Договору позики, включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесені та/або такі, що можуть бути внесені в майбутньому, за умовами якого Позичальник/Іпотекодавець зобов`язаний повернути Позикодавцю/Іпотекодержателю суму грошових коштів в гривні, що в еквіваленті до долару США за офіційним курсом НБУ на день отримання позики, дорівнювало 5 000 000,00 (п`яти мільйонам) доларів США 00 центів, що в гривні в еквіваленті до Долару США за офіційним курсом НБУ на день укладення Договору іпотеки становило 128 502 370 (сто двадцять вісім мільйонів п`ятсот дві тисячі триста сімдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 (тридцять три дріб двадцять три) - Предмет іпотеки - 1. Житловий будинок позначений на плані літерою - «А», загальною площею - 939,1 кв. м., житловою площею - 94,8 кв. м., є баня позначена на плані літерою - «Б», площею - 143 кв. м. Предмет іпотеки - 1, знаходиться на земельній ділянці, площею 0,9804 га, кадастровий номер 3223155400:03:022:0061. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70691332231. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу, посвідчений Чеботар С.І., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, 03.06.2013 року за реєстровим № 1011, що підтверджується копією договору.

-земельна ділянка, площею 0,9804 га, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3223155400:03:022:0061 - Предмет іпотеки - 2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 356902832231. Підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 21464130, видане Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, 12.05.2014, право власності зареєстроване ОСОБА_9 , державним реєстратором Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, 06.05.2014.

-квартира АДРЕСА_1 - Предмет іпотеки - 3. Квартира, що передана в іпотеку має загальну площу 163,3 кв. м., складається з 3 (трьох) кімнат, житловою площею - 103,8 кв. м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17886680000. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Шевченком А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 18.04.2013 за реєстровим № 2446 , що підтверджується копією договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки загальна вартість разом Предметів іпотеки становить - 128 516 160,00 (сто двадцять вісім мільйонів п`ятсот шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

Факт передачі вказаного нерухомого майна в іпотеку підтверджується також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Стаття 578 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

11 березня 2013 року ОСОБА_3 нотаріально посвідченою заявою надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_4 на розпорядження (купівлю та/або продаж) будь-яким рухомим та нерухомим майном на території України та/або за її межами (в тому числі, але не виключно будь-яких земельних ділянок, нежитлових приміщень та квартир, які розташовані на території України та/або за її межами) та на підписання відповідних договорів купівлі-продажу за ціну та на умовах на його розсуд. Також цією заявою вона надала згоду на укладення та підписання будь-яких цивільно-правових договорів, які не суперечать чинному законодавству України. Вказаний факт підтверджується копією заяви та не оспорюється сторонами.

11 липня 2019 року під час нотаріального посвідчення Договору іпотеки ОСОБА_4 було надано нотаріусу заяву про надання його дружиною ОСОБА_3 згоди від 29.02.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогозою О.П., що зареєстрована в реєстрі під № 265, що підтверджується копією заяви.

Вказаною нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 дала згоду своєму чоловіку, ОСОБА_4 , на укладення договорів позики, договорів іпотеки, договорів про розірвання, припинення та зміну умов договорів, надаючи право чоловіку визначати істотні умови цих договорів на свій власний розсуд. При цьому, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначила, що вона погоджується, щоб інші умови договору визначалися її чоловіком самостійно та підтверджує, що правочин відповідає інтересам їхньої сім`ї та їхньому спільному волевиявленню.

Відповідно до змісту нотаріально посвідченої заяви під час її складання та підписання ОСОБА_3 була дієздатна, перебувала у здоровому розумі і ясній пам`яті, діяла добровільно та усвідомлювала значення і правові наслідки своїх дій, згідно із ч. 3 ст. 65 СК України (у редакції на момент підписання згоди).

Окрім того, на момент складання та підписання ОСОБА_3 заяви-згоди, нерухоме майно, що є об`єктами права спільної сумісної власності та було передано в іпотеку за Договором іпотеки, було у спільній власності подружжя з 2013 року, тобто підписуючи дану Згоду вона повноцінно розуміла перспективи та наслідки можливого укладання її чоловіком ОСОБА_4 договорів забезпечення щодо такого майна у майбутньому.

Суд вважає, що як на момент укладення Договору іпотеки, як і станом на час вирішення спору судом заява-згода ОСОБА_3 була дійсною, не містила жодного строку або терміну її дії, не була відкликана, скасована в установленому законом порядку або визнана недійсною.

Більше того, підписана ОСОБА_3 заява-згода також не має обмежень щодо кола осіб та видів правочинів.

Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2020, яке набрало законної сили, за ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договорів недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Сибіга Сабріна Еглерівна, про визнання договору недійсним було прийнято рішення, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 за Договором про надання позики від 19 березня 2013 року звернути стягнення на предмет на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 11 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме на:

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , позначений на плані літерою`А», загальною площею 939,1 кв.м, житловою площею 94,8 кв.м, з банею, позначеною на плані літерою «Б» площею 143 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,9804 га, кадастровий номер 3223155400:03:022:0061, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 70691332231,

-земельну ділянку площею 0,9804 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 кадастровий номер 3223155400:03:022:0061, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356902832231,

-квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 163,3 кв.м, житловою площею 103,8 кв.м, яка має три кімнати, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17886680000,

шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за

ціною визначеною відповідно до законодавства України.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі по 4 802 грн. 50 коп. з кожного.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договорів недійсними відмовлено повністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Сибіга Сабріна Еглерівна, про визнання договору недійсним відмовлено повністю.

На обґрунтування даного рішення, судом було встановлено, що всупереч положенням Договору позики, зобов`язання за ним не були виконані ОСОБА_4 , позика в порядку і в терміни, передбачені Договором позики не повернута навіть частково, що сторонами визнається. При співвіднесенні зазначених норм права та доводів сторін суд вважає переконливими визнані ОСОБА_10 та одним із подружжя - ОСОБА_4 , а також аргументовано не заперечені іншим із подружжя - ОСОБА_3 (в особі їх представників в суді) обставини використання позики, зокрема, про те, що ОСОБА_5 вже довгий час знайомий із подружжям: чоловіком ОСОБА_4 , дружиною ОСОБА_3 , а також з їхніми малолітніми дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , тому наданням позики він мав намір допомогти подружжю, зокрема їхнім малолітнім дітям, у розвитку сімейного бізнесу, з витратами на лікування, освіту та розвиток дітей, повсякденними витратами (продукти, одяг, тощо), відпочинком, а також, з придбанням нерухомого майна, зокрема у вигляді житлового будинку та/або квартири, як у місті Києві, так і за кордоном. З матеріалів справи вбачається, що у квітні та червні 2013 року (після лише після отримання суми позики у березні 2013 року) ОСОБА_4 було укладено ряд договорів, щодо купівлі нерухомого майна, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки, зокрема: договори купівлі-продажу від 03.06.2013 за реєстровим № 1011 (житловий будинок та земельна ділянка), № НОМЕР_3 (земельна ділянка біля житлового будинку) та від 18.04.2013 за реєстровим № 2446 (квартири).

Окрім того, матеріали справи містять відомості про те, що подружжям в період шлюбу вже після отримання позики придбано об`єкти нерухомого майна за кордоном - у Князівстві Монако.

Поряд із тим, жодним із учасників процесу суду не повідомлено обставини та не подані будь-які докази, які б характеризували майновий стан обох із подружжя, розмір та наявність джерел доходу, що унеможливлює висновок суду про можливість придбання спірного у цій справі майна за рахунок особистих коштів будь-кого із подружжя або за рахунок спільних доходів подружжя. За таких обставин, переконливими вбачаються доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що грошові кошти, які були надані за Договором позики, були витрачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 саме в інтересах сім`ї, зокрема, але не виключно, на придбання вищезазначеного нерухомого майна (щонайменше) та, можливо, на переїзд всієї родини до іншої країни.

Факт передання ОСОБА_5 та отримання коштів у передбаченому договором позики розмірі одним із подружжя, а саме ОСОБА_4 визнаний обома сторонами цього правочину та аргументовано не оспорений ОСОБА_3 , яка не повідомила суду відомості про наявність обставин, які породжували сумнів у такому висновку суду.

Статтею 355 Цивільного Кодексу України визначено, що майно, що с у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частиною другою цієї ж статті передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 368 Цивільного Кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частиною третьою цієї статті визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 60 СК України передбачено: «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя».

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України визначено: «Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними».

Тобто, у розуміння ч. ч. 1, 2 ст. 60 та ч. 1 ст. 63 СК України, отримані за договором позики суд визнає, що гроші та передані, у якості забезпечення, за договором іпотеки об`єкти нерухомого майна, є майном, що було набуте подружжям ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) за час перебування у шлюбі, що визнається сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.

За приписами ч. 2, 4 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (Правова позиція ВСУ у справі № 6-539цс16).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у випадку розпорядження спільним сумісним майном під час шлюбу одним із подружжя діє презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Згідно ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у сторін, під час спільного проживання виникли грошові зобов`язання, в зв`язку із чим, було звернути стягнення на нерухоме майно, як е також було спільним майном подружжя.

А отже, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні правові підстави в задоволенні первісного позову щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача Ѕ частини вартості нерухомого майна, оскільки на дане майно звернуто стягнення, в рахунок погашення заборгованості, що виникла під час їх спільного проживання. Також не підлягають до задоволення позовні вимоги по зустрічному позові в частині поділу боргових зобов`язань та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки на дане майно звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, а боргові зобов`язання припинились.

Крім того, суд звертає увагу на принцип остаточності судового рішення, оскільки рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2020 саме вирішено питання як і по боргових зобов`язаннях сторін та і по нерухомому майну, яке набуто під час шлюбу.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині по первісному та зустрічному позові не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про поділ коштів, які були отримані ОСОБА_4 від фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до договорів від 16.12.2014, 27.01.2015, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 було укладено договори банківського вкладу.

Відповідно до договору від 21.01.2016 між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_4 було укладено договори банківського вкладу.

Отже, вказані договори були укладені під час спільного проживання сторін.

Відповідно до довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.10.2021, ОСОБА_4 , було виплачено відшкодування по АТ «Дельта Банк» 21.12.2019 у розмірі 200000 грн., та по ПАТ «Авант-Банк» 21.12.2019 у розмірі 200000 грн.

Як зазначено у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 26.06.2020 про розірвання шлюбу між сторонами, що даний позов був поданий у серпні 2019 року. Крім того, у рішення зазначено, що з позовної заяви вбачається, що сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують сімейно-шлюбних стосунків.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що кошти які були на рахунках ОСОБА_4 є спільними коштами подружжя, а від так виплати, що були здійсненні Фондом гарантування вкладу, в зв`язку з неможливістю повернути вкладені кошти, є також спільним майном подружжя та підлягають поділу між сторонами.

Суду не надано доказів, що ці кошти були отримані ОСОБА_4 під час спільного проживання з ОСОБА_3 та були витрачені в інтересах сім`ї, а тому суд приходить до висновку, що Ѕ частина вказаних коштів повинна бути відшкодована відповідачем по первісному позову позивачу по первісному позову.

Отже, вказані позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про поділ в рівних частинах 50% частки в Статутному капіталі Компанії «Ей.Сі.Ай Грас 21», то суд виходить з наступного.

Відповідно до даних форми звітності про бенефіціарного власника Князівства Монако від 03.09.2021 власником 50% компанії «Ей.Сі.Ай Грас 21» є ОСОБА_4 .

Відповідач по зустрічному позову заперечувала щодо поділу даного майна.

Проаналізувавши надані письмові докази щодо даного майна, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної вимоги, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, чи є це майно об`єктом спільної власності, тобто час та порядок набуття у власність. Крім того, суду не надано актуальну інформації про дане майно.

За таких обставин дана позовна вимога до задоволення не підлягає.

Враховуючи наведені вище норми матеріального закону, правові висновки Верховного суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позов підтягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, суд стягує судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, та зобов`язує ОСОБА_4 сплати на користь ОСОБА_3 різницю між покладеними на них судовими витратами, у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273, 282, Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 317, 328, 368, 372, 386, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61, 63, 65-71 Сімейного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя кошти виплачені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Авант-банк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 200000 грн., та за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта-банк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 200000 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину кошів виплачених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Авант-банк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 200000 грн., та за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта-банк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 200000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину кошів виплачених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Авант-банк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 100000 грн., та за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта-банк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 100000 грн.

Визнати спільним майном подружжя машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 18109280000).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 18109280000).

В задоволенні первісного позову в частині стягнення грошової компенсації - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ боргових зобов`язань, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 - задовольнити частково

Визнати спільним майном подружжя машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 23342980000).

Визнати за ОСОБА_4 право власності на машиномісце в підземному паркінгу, розташованому у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 23342980000).

В задоволенні зустрічного позову в частині поділу боргових зобов`язань та поділу майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2022.

Суддя: О.Б. Тиханський