Рішення

від 12.09.2022 по справі 572/88/22

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сарненський районний суд

Рівненської області

Справа № 572/88/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області -

одноособово суддя Довгий І.І.,

за участю секретаря судового засідання Калюшик О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання наказу про відсторонення незаконним, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ Сарненського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги від 29 грудня 2021 року №61-к про відсторонення ОСОБА_1 , заступника начальника відділу просвітництва та надання безоплатної правової допомоги Сарненського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги; та поновити її на роботі з 30 грудня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона перебуває в трудових відносинах із Сарненським місцевим центром надання безоплатної вторинної правової допомоги з 2016 року. Починаючи з 1 квітня 2019 року вона займає посаду заступника начальника відділу просвітництва та надання безоплатної вторинної правової допомоги. 25 листопада 2021 року за місцем роботи її ознайомили з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 № 2393, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за №1452/37074; дорученням Міністерстві юстиції України 17 листопада 2021 року № 610/1/48-21; дорученням Координаційного центру з надання правової допомоги від 23 листопада 2021 року. Таким чином її було повідомлено про необхідність надати заступнику директора Сарненського МЦ до 00:00 годин 9 грудня 2021 інформації про стан вакцинації або копії висновку лікаря щодо наявності протипоказань. 30 грудня 2021 року її було відсторонено від роботи, шляхом видання Сарненським МЦ відповідного наказу № 61-К від 29 грудня 2021 року без збереження заробітної плати. Вважає наказ відповідача про відсторонення її від роботи неза¬конним та таким, що підлягає скасуванню. В його обґрунтування вказує, що порушується її право на працю, в КЗпП України не визначено серед переліку підстав відсторонення від роботи - відмова у вакцинації від COVID. Також вказує, що обов`язок усувати від роботи покладено за наявності подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, враховуючи відсутність в оспорюваному нею наказі посилання на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби щодо її відсторонення від роботи, вважає такий наказ безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Також вказує на відсутність в законодавстві обов`язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, а постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу юридичну силу. Вважає, що введення вакцини без достатнього дослідження та правового захисту є медичним експериментом, а сама по собі суть будь якого медичного експерименту полягає у його добровільності.

Від представника відповідача Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого пояснив, що наказ про відсторонення від роботи є законним та обґрунтованим, так як згідно з повідомленням ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року була повідомлена про необхідність надання до 00 год. 9 грудня 2021 року інформації про стан вакцинації, та попереджена, що у разі відмови або ухилення від щеплення буде відсторонена від роботи. Заявою від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомила про те, що вона відмовляється від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби у зв`язку з особистим переконанням. В подальшому ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 30 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення без збереження заробітної плати. Нормативно-правові акти, якими керувався відповідач при відстороненні позивачки від роботи є чинними та неконституційними не визнанні. Місцевий центр є установою, що належить до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а позивач - працівником відповідної установи, і віднесена до тих, що підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекцій, зокрема Covid-19. Отже, держава, встановивши відсторонення працівників установ, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, які не мають профілактичного щеплення, від виконання обов`язків, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Від позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказує, що згідно приписам Резолюції №2361 (2021) в Україні не прийнято окремого закону, яким встановлено підзаконними НПА обов`язково профілактичного щеплення проти COVID. Вважає, що вона у передбачений законом спосіб подала відповідну обґрунтовану відмову від щеплення проти Covid-19, а у відповідача не було законних підстав для відсторонення її від роботи. Також просила позовну заяву в частині поновлення її на посаду заступника начальник відділу просвітництва та надання безоплатної вторинної правової допомоги на роботі з 30 грудня 2021 року залишити без розгляду у зв`язку з зупиненням дії наказу №61-К від 29 грудня 2022 року, що дало їй змогу повернутися до роботи.

Ухвалою від 12 вересня 2022 року позовна вимога в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальник відділу просвітництва та надання безоплатної вторинної правової допомоги залишена без розгляду.

Позивач згідно заяви позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги згідно заяви просить відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши письмові докази, давши їм правову оцінку, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом №69-к від 9 грудня 2016 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу просвітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги, в подальшому переведена на посаду заступника начальника відділу просвітництва та надання безоплатної правової допомоги наказом №14-к від 29 березня 2019 року.

Із змісту аркушу-ознайомлення від 25 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 № 2393, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за №1452/37074; дорученням Міністерстві юстиції України 17 листопада 2021 року № 610/1/48-21; дорученням Координаційного центру з надання правової допомоги від 23.11.2021 року. Повідомлена про необхідність надання до 00.00 год. 9 грудня року інформації про стан вакцинації або наявності протипоказань. Попереджена, що у разі відмови буде відсторонена від роботи з 9 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Згідно заяви від 29 грудня 2021 року позивачка ОСОБА_1 повідомила про те, що відмовляється від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, у зв`язку із особистими поконаннями.

Наказом директора Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 29 грудня 2021 року №61-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 30 грудня 2021 року. Підставою для видачі наказу є заява ОСОБА_1 про відмову від вакцинації від 29 грудня 2021 року.

Спірні правовідносини виникли через те, що ОСОБА_1 вважала наказ про відсторонення від роботи неправомірним.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Однак, позивач відмовилася надавати своєму роботодавцю будь-які документи для підтвердження існування профілактичного щеплення чи протипоказань для цього.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови КМ № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).

Національне законодавство не містить норм, які дозволи б примусову вакцинацію громадян. Однак, у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати окремих працівників від роботи без виплати заробітної плати.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Тому, індивідуальне право позивача нівелюється загальними засадами забезпечення охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання, зокрема, інтересами інших колег, а також інтересами інших людей, які звертаються за наданням їм безоплатної вторинної правової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Враховуючи наведене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що директор Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Право ОСОБА_1 на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Держава, встановивши відсторонення певної категорії працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У зв`язку з цим, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного наказу про відсторонення від роботи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.260-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (34502, вул. Суворова, 8 м. Сарни Рівненської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39772269) про визнання наказу про відсторонення незаконним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 19 вересня 2022 року.

Суддя :