Постанова

від 14.09.2022 по справі 819/646/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 819/646/18 пров. № А/857/9411/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року (суддя - Мартиць О.І., час ухвалення - 12:05 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 16.05.2022),

в адміністративній справі №819/646/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» до Головного управління ДПС у Тернопільській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Єктос», Приватне підприємство «Агро-Хім-Плюс»,

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2018 року позивач ТОВ «Агрополіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просив визнати нечинними повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 04 січня 2018 року №0000151401 (форма «Р») та №0000161401 (форми «ПС»), а судові витрати віднести на відповідача.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Тернопільській області від 04 січня 2018 року №0000151401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "ПС" Головного управління ДФС у Тернопільській області від 04 січня 2018 року №0000161401. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних відповідача судові витрати на суму 19006,38 грн. сплаченого судового збору.

Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2021 року, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №819/646/18 скасовано, а справу направлено до Тернопільського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалами Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року, занесеними до протоколу судового засідання, замінено відповідача на Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ та залучено у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ «ТД «Єктос», ПП «Агро-Хім-Плюс».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 04.01.2018 №0000151401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "ПС" Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 04.01.2018 №0000161401. Стягнуто в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 19006,38 гривень.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ГУ ДПС у Тернопільській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агрополіс», за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44 п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, а саме, встановлено заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ по спеціальній декларації з ПДВ за грудень 2016 року на 1267092 грн.. Це заниження виникло за рахунок проведення безтоварних операцій по оформленню придбання сої товарної в ПП «Агро-Хім-Плюс». Зокрема, ТОВ «Агрополіс» документально оформлено придбання с/г продукції - соя товарна урожаю 2015 року у ПП «Агро-Хім-Плюс» (код ЄДРПОУ 36055714) згідно договору купівлі-продажу товару №02/03-16 Агр від 02.03.2016, укладеного в м. Біла Церква. Також встановлено заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по спеціальній декларації з ПДВ, яка сплачується до державного бюджету за грудень 2016 року на 760255 грн. та занижено суми податку на додану вартість, яку слід було спрямувати на спеціальний рахунок ТОВ «Агрополіс» як платника спеціального режиму оподаткування ПДВ за грудень 2016 року на 506837 грн. Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були висновки акту перевірки про не підтвердження факту транспортування сої від ПП «Агро-Хім-Плюс» до ТОВ «Агрополіс», надані ТОВ «Агрополіс» первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТОВ «Агрополіс» та ПП «Агро-Хім-Плюс», тобто є недостовірними, а придбаний актив був поставлений іншими (не встановленими), ніж зазначені у первинних документах постачальниками. Вказує апелянт, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував висновки Верховного Суду у даній справі та не обґрунтував, з яких підстав відхилив аргументи та докази контролюючого органу дані під час розгляду. Зокрема, як зазначено в акті перевірки, відповідно до представлених товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ТД «Єктос», проте, за інформацією Регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області власниками транспортних засобів, зазначених в ТТН є ряд фізичних осіб з різних регіонів. Вказане свідчить про відсутність реальності проведених господарських операцій по придбанню сої товарної у ПП «Агро-Хім-Плюс». Також вказує апелянт на те, що суд не надав оцінки та не врахував той аргумент контролюючого органу, що в наданих позивачем до суду документах відсутні докази щодо отримання сої, зокрема, в наданих позивачем до суду листом від 14.08.20218р. №222 витягах з журналу виданих довіреностей відсутні відмітка про використання посадовими особами довіреностей на отримання сої від ТОВ «Агро-Хім-Плюс». Крім того, судом жодним чином не спростовано аргументи відповідача та надані докази, щодо неможливості постачання сої контрагентами по ланцюгу постачання. Відповідно ЄРПН встановлено невідповідність та різноплановість між придбаними та ТМЦ в постачальників ТОВ «Агрополіс», тобто позивачем відображено в бухобліку придбання товару (сої товарної), походження якою не підтверджується по ланцюгу постачання, відповідно, даний товар є товаром невідомого походження, поставка якого на території України не підтверджена, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій (безтоварні операції). Встановлена також відсутність реальності проведених господарських операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Джетп Трейд» - ТОВ «Морлекс» - ТОВ «Футіком» - ПІІ «Агро-Хім-Плюс» - ТОВ «Агрополіс». На підтвердження відсутності можливості постачання сої товарної по ланцюгу постачання відповідачем було подано суду копії фінансової звітності, декларацій з податку на додану вартість з додатками та витяги з ЄРПН по вказаних контрагентах, проте, суд першої інстанції не надав їм жодної оцінки та не зазначив мотиви їх відхилення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 05.05.2022 року та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підтверджені матеріалами справи і чинним податковим законодавством України. Вважає рішення суду законним та правомірним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 29.06.2017 по 09.11.2017 працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області згідно наказу від 14.06.2017 №1006 (а.с. 32 т.2) та на підставі направлень №№1775, 1776, 1777, 1778, 1779, 1780, 1801 від 27.06.2017, та №№3341, 3342 від 03.10.2017 (а.с. 33-41 т.2) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агрополіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2017. Перевірку проведено з відома директора ТОВ "Агрополіс" Гошуляка В.О. та в присутності головного бухгалтера ТОВ "Агрополіс" Хайнецької Л.С..

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2017 №7126/14-01/30834410 (а.с. 18-36 т.1), у якому встановлено порушення, зокрема, вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по спеціальній декларації з ПДВ, яка сплачується до державного бюджету за грудень 2016 року на 760255 грн. та занижено суми податку на додану вартість, яку слід було спрямувати на спеціальний рахунок ТОВ "Агрополіс", як платника спеціального режиму оподаткування ПДВ за грудень 2016 року на 506837 грн..

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято 04.01.2018 податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000151401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 950319 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 633546 грн і 316773 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15 т.1);

- форми "ПС" №0000161401, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 316773 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 16 т.1).

Не погодившись із прийнятими ППР позивач звернувся у відповідності до статті 56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня із скаргою від 18.01.2018 року про перегляд оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с. 37 т.1).

Згідно рішення ДФС України від 21.03.2018 №9905/6/99-99-11-01-01-23, скарга позивача від 18.01.2018 №15 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення за №№0000151401, 0000161401 від 04.01.2018 - без змін (а.с. 43 т.1).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 року протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо, а тому суд визнав спірні ППР від 04.01.2018 року про нарахування позивачу податкових зобов`язань протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Отже податковий кредит, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Предметом доказування у вказаній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту, добросовісність дій позивача як платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів враховує наступні встановлені у справі обставини на підставі матеріалів справи, що 02.03.2016 між ТОВ "Агрополіс" та ПП "Агро-Хім-Плюс" укладено договір №02/03-16 Агр купівлі-продажу товару (додатки до зазначеного договору №1, 2 3 та додаткова угода №1 від 04.04.2016 до зазначеного договору). Предметом зазначеного договору є купівля-продаж сої товарної, урожаю 2015 року. У відповідності до умов договору ПП "Агро-Хім-Плюс" поставило ТОВ "Агрополіс" сою товарну (медісон, амфор) в кількості 503 тонн на загальну суму 7602551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1267091,94 грн. (а.с. 50-56 т.1).

На виконання умов договору ПП "Агро-Хім-Плюс" виписало ТОВ "Агрополіс" наступні документи: внутрішні накладні, податкові накладні на сою в кількості 503,00 тонн на загальну суму 7602551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1267091,94 грн, з них: березень 2016 року - на загальну суму 5627767,01 грн (сума без ПДВ 4689805,83 грн, ПДВ - 937961,18 грн); квітень 2016 - на загальну суму 1974784,53 грн (сума без ПДВ 1645653,77 грн, ПДВ - 329130,76 грн).

Зазначені операції відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 208-Кт 631 в сумі 6335459,6 грн (придбання ТМЦ без ПДВ); Дт 64-Кт 631 в сумі 1267091,94 грн (податок на додану вартість).

ТОВ "Агрополіс" у свою чергу перерахувало на розрахунковий рахунок ПП "Агро-Хім-Плюс" в рахунок оплати за товар (соя товарна урожаю 2015 року) грошові кошти в сумі 7602551,53 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які відображені в акті перевірки.

Надалі, протягом квітня - червня місяця 2016 року було висіяно на поля ТОВ "Агрополіс" насіння сої "Амфор" та сої "Медісон" придбаної в ПП "Агро-Хім-Плюс" в кількості 88,49 т. та відповідно 402,2 т. на площі полів 4019,35 га, що підтверджується відповідними актами на списання та документами статистичної звітності: посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (№4-сг) по Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому районах; звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року (№29-сг) по Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому районах; інвентаризацією посівів сої урожаю 2016 року.

Зібраний врожай сої 2016 року було реалізовано для ТОВ "Кернел-Трейд" згідно договору купівлі-продажу №ПЗ-16/540 від 02.11.2015.

Стосовно твердження представника відповідача про відсутність реального змісту операцій між позивачем та ПП "Агро-Хім-Плюс" з посиланням на те, що по ланцюгу постачання товару (сої товарної) даний товар є товаром невідомого походження судом залучений до участі у розгляді цієї справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ПП "Агро-Хім-Плюс".

В наданих на вимогу суду письмових поясненнях ПП "Агро-Хім-Плюс" зазначає, що з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу товару №02/03-16 Агр від 02.03.2016 укладеним між ТОВ "Агрополіс" та ПП "Агро-Хім-Плюс" ним було укладено ряд цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо поставки сої.

Придбана ПП "Агро-Хім-Плюс" соя до моменту відправки ТОВ "Агрополіс" зберігалася на складських приміщеннях ФГ "Добробут 10" в с. Великополовецьке на підставі договору надання послуг №77 від 01.03.2016. Відповідні господарські операції обліковані в податкових органах, сплачені податки і збори.

Відповідно до умов даного договору від 02.03.2016 ПП "Агро-Хім-Плюс" поставило ТОВ "Агрополіс" сою товарну в кількості 503,00 тонн на загальну суму 7602551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1267091,94 грн..

В підтвердження права власності на сою від ПП "Агро-Хім-Плюс" були виписані та передані наступні документи: внутрішні накладні, податкові накладні на сою в кількості 503,00 тонн на загальну суму 7602551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1267091,94 грн, в тому числі: березень 2016 року - на загальну суму 5627767,01 грн (сума без ПДВ 4689805,83 грн, ПДВ - 937961,18 грн); квітень 2016 року - на загальну суму 1974784,53 грн (сума без ПДВ 1645653,77 грн, ПДВ - 329130,76 грн).

Перевезення товару від складу ПП "Агро-Хім-Плюс" до ТОВ "Агрополіс" здійснювалося автомобільним транспортом на підставі укладеного з ТОВ "ТД "Єктос" договору №60 від 14.03.2016.

Факт придбання сої ПП "Агро-Хім-Плюс" підтверджується наданими копіями документів, в тому числі:

- договором поставки №1 від 09.03.2016 укладеного між Фермерським господарством "Праця" і Приватним підприємством "Агро-Хім-Плюс" за умовами якого було придбано сою врожаю 2015 року, кількість товару що поставлялася за цим договором встановлювалася відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі) специфікацій та ін. (пункт 2.1. договору);

- видатковою накладною №2 від 09.03.2016 та рахунком на оплату №2 від 09.03.2016 згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору поставки №1 від 09.03.2016 проплатило за сою в кількості 35,52 т, 384799,88 грн (без ПДВ), 76959,98 грн ПДВ, і всього з ПДВ 461759,86 грн;

- видатковою накладною №3 від 11.03.2016 і рахунком на оплату №3 від 11.03.2016 згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору поставки №1 від 09.03.2016 проплатило за сою в кількості 10,66 т, 115483,30 грн (без ПДВ), 23096,66 грн ПДВ, і всього з ПДВ 138579,96 грн;

- договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №15 від 15.03.2016 укладеного між Державним підприємством дослідного господарства "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України і Приватним підприємством "Агро-Хім-Плюс" - сої 100820 кг (сто тонн вісімсот двадцять кг);

- накладною №54 від 21.03.2016 на 34,480 т сої, 258600,00 грн (без ПДВ), 51720,00 грн ПДВ, і всього з ПДВ 310320,00 грн;

- рахунком №27 від 21.03.2016 на 0,820 т сої, 6150,00 грн (без ПДВ), 1230,00 грн ПДВ, і всього з ПДВ 7380,00 грн;

- накладною №53 від 16.03.2016 на 66,340 т сої, 497550,00 грн (без ПДВ), 99510,00 грн ПДВ, і всього з ПДВ 597060,00 грн;

- рахунком №23 від 15.03.2016 на 100,000 т сої, 750000,00 грн (без ПДВ), 150000,00 грн ПДВ, і всього з ПДВ 900000,00 грн;

- договором купівлі-продажу №2 від 08.03.2016, укладеного між ПП "Агро-Хім-Плюс" і ТОВ "Нормагро" сої в кількості 33,68 т на суму 354253,31 грн (без ПДВ), 70850,66 грн ПДВ, і всього до сплати за товар з ПДВ 425103,97 грн;

- видатковою накладною №1-00000016 від 09.03.2016 і рахунком-фактурою №1-00000007 від 09.03.2016 , згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору №2 від 08.03.2016 проплатило за сою в кількості 33,680 т, 354253,31 грн (без ПДВ), 70850,66 грн ПДВ, і всього з ПДВ 425103,97 грн;

- договором купівлі-продажу №3 від 08.03.2016, укладеного між ПП "Агро-Хім-Плюс" і ТОВ "Нормагро" сої в кількості 17,44 т на суму 186026,72 грн (без ПДВ), 37205,34 грн ПДВ, і всього до сплати за товар з ПДВ 223232,06 грн;

- видатковою накладною №1-00000017 від 11.03.2016 і рахунком-фактурою №1-00000006 від 11.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору №3 від 08.03.2016 проплатило за сою в кількості 17,440 т, 186026,72 грн (без ПДВ), 37205,34 грн ПДВ, і всього з ПДВ 223232,06 грн,

- договором поставки №11/03/2016 від 11.03.2016 укладеного між ФГ "Добробуд-10" і Приватним підприємством "Агро-Хім-Плюс",

- видатковою накладною №21 від 22.03.2016 та рахунком на оплату №17 від 21.03.2016 згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору поставки №11/03/2016 від 11.03.2016 проплатило за сою в кількості 18,635 т, 242255,00 грн у томі числі ПДВ 40375,83 грн,

- видатковою накладною №19 від 11.03.2016 і рахунком на оплату №15 від 11.03.2016 згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору поставки №11/03/2016 від 11.03.2016 проплатило за сою в кількості 30 т, 396000,00 грн у тому числі ПДВ 66000,00 грн,

- видатковою накладною №20 від 18.03.2016 і рахунком на оплату №16 від 18.03.2016 згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" за умовами договору поставки №11/03/2016 від 11.03.2016 проплатило за сою в кількості 50 т, 650000,00 грн у тому числі ПДВ 108333,33 грн,

- договором поставки №09-03 від 09.03.2016 укладеного між ПП "Агро-Хім-Плюс" і ТОВ "Футіком",

- видатковою накладною №РН-01-04-5 від 01.04.2016 і рахунком-фактурою №СФ-01-04-5 від 01.04.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Медісон) в кількості 30,740 т, 375284,17 грн (без ПДВ), 75056,83 грн ПДВ, і всього з ПДВ 450341,00 грн,

- видатковою накладною №ВН-01-04-5 від 01.04.2016 і рахунком-фактурою №СФ-31-03-5 від 31.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Медісон) в кількості 25,000 т, 305208,33 грн (без ПДВ), 61041,67 грн ПДВ, і всього з ПДВ 366250,00 грн,

- видатковою накладною №РН-30-03-5 від 30.03.2016 і рахунком-фактурою №СФ-30-03-5 від 30.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Медісон) в кількості 26,640 т, 325230,00 грн (без ПДВ), 65046,00 грн ПДВ, і всього з ПДВ 390276,00 грн,

- видатковою накладною №РН-28-03-5 від 28.03.2016 і рахунком-фактурою №СФ-28-03-5 від 28.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Медісон) в кількості 34,300 т, 418745,83 грн (без ПДВ), 83749,17 грн ПДВ, і всього з ПДВ 502495,00 грн,

- видатковою накладною №РН-25-03-5 від 25.03.2016 і рахунком-фактурою №СФ-25-03-5 від 25.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Медісон) в кількості 32,780 т, 400189,17 грн (без ПДВ), 80037,83 грн ПДВ, і всього з ПДВ 480227,00 грн,

- видатковою накладною №РН-17-03-5 від 17.03.2016 і рахунком-фактурою №СФ-17-03-5 від 17.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Медісон) в кількості 36,520 т, 435196,67 грн (без ПДВ), 87039,33 грн ПДВ, і всього з ПДВ 522236,00 грн,

- видатковою накладною №РН-14-03-5 від 14.03.2016 і рахунком-фактурою №СФ-14-03-5 від 14.03.2016, згідно яких ПП "Агро-Хім-Плюс" проплатило за сою товарну (Амфор) в кількості 25,220 т, 302640,00 грн (без ПДВ), 60528,00 грн ПДВ, і всього з ПДВ 363168,00 грн,

- договором надання послуг №77 від 01.03.2016, укладеного між ПП "Агро-Хім-Плюс" і ФГ "Добробуд-10", а саме відповідального зберігання сої в кількості 300 тонн, попередньо провівши її очистку та погрузку,

- договором №60 про надання транспортних послуг від 14.03.2016 укладеного між ТОВ "Торговий дім "Єктос" - "Перевізник" і ПП "Агро-Хім-Плюс" "Замовник" , за умовами якого Замовник замовляє транспорт для перевезення товару, а Перевізник здійснює перевезення.

Встановленим підтверджується реальність здійснення господарських операцій на виконання умов договору купівлі-продажу товару №02/03-16 Агр від 02.03.2016, укладеного між ТОВ "Агрополіс" та ПП "Агро-Хім-Плюс", щодо купівлі-продажу сої товарної, урожаю 2015 року, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту.

У своїх доводах апелянт покликається на те, що згідно з листом ГУ НП в Тернопільській області від 26.12.2016 №2568/4/03-2016 автоматизованою системою "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж" не зафіксовано рух транспортних засобів з номерними знаками, зазначеними в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ "Агрополіс", а саме, за результатами проведення оперативних заходів не підтверджено факти транспортування товару власниками транспортних засобів: ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , власник автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепу НОМЕР_3 ); ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , власник автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_5 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , власник вантажного автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_7 ).

З цього приводу судом враховується, що у відповідності до умов договору №02/03-16 Агр купівлі-продажу товару від 02 березня 2016 року п.3.1. передбачено, що «... Продавець зобов`язується поставити Товар Покупцю на умовах «DDP-склад Покупця».

За визначенням Інкотермс 2010 умов поставки DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця.

Крім того, згідно пункту 4 додатків до договору купівлі - продажу від 02.03.2016 №02/03-16 Агр транспортування товару до місця передачі здійснюється автомобільним транспортом продавця за його рахунок.

Наведене дає підстави вважати, ТОВ «Агрополіс» не може нести відповідальність за перевезення Товару та за взаємовідносини між ПП «Агро-Хім-Плюс» та перевізниками.

Колегією суддів також враховується, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Посилання податкового органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Такі ж висновки наведені у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №826/7270/18.

Крім того, згідно з листом ГУ НП в Тернопільській області від 26.12.2016 №2568/4/03-2016, відеофіксацією транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж", транспортні засоби з д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 в період з 20 березня 2016 року по 31 березня 2016 року на постах рот ДПС зафіксовано не було.

Водночас, у вказаному листі зазначено, що транспортні засоби д.н.з. НОМЕР_7 , НОМЕР_3 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 в період з 20.03.2016 по 31.03.2016 було зафіксовано на постах рот ДПС обладнаних АІПС перевіркою за їх розшуковими реєстрами "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж". Проте, надана інформація може потребувати уточнень, оскільки вказана система в окремих випадках не вірно розпізнає номерні знаки.

У наданих поясненнях ОСОБА_4 від 10.12.2016, який використовує в господарській діяльності транспортний засіб DAFВО1255ВЕ, вказано, що для ТОВ "Агрополіс" час від часу здійснював вантажні перевезення, ТОВ "ТД "Єктос" разовий замовник, який не розрахувався за надані послуги з вантажних перевезень в березні 2016 товарної сої з с.В.Половецьке Київської області до с.Джурин Тернопільської області та має перед ним як фізичною особою-підприємцем заборгованість в розмірі 8200 грн..

У листі першого заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області від 12.12.2016 за вих. №1373/19-00-21-05-10, адресованому заступнику начальника ГУ ДФС у Тернопільській області Лопатинській Н.М., видно, що під час спілкування по телефону із ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_24 ) встановлено, що він надавав послуги з вантажних перевезень сої товарної в березні 2016 року для ТОВ "ТД "Єктос" (код ЄДРПОУ 39584773).

Судом також враховується, що до населеного пункту с. Джурин Чортківського району Тернопільської області існує декілька доріг і де саме зафіксовано відсутність транспортних засобів із соєю, суду не відомо.

Крім того, щодо відсутності фіксації транспортних засобів з розпізнавальними номерними знаками ТЗ, які перевозили сою на постах рот ДПС реєстрами «ВІДЕОКОНТРОЛЬ -Рубіж», колегія суддів враховує наступне.

13.06.2018 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №497, яким затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", де пунктом 2 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2012 року №1080/ДСК "Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2107/22419.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3., 3.1. Методичних рекомендації щодо роботи з автоматизованою інформаційно-пошуковою системою відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж" затверджених наказом МВС №975 від 29 грудня 2011 року, Комплекс відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх по розшукових реєстрах "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж" (далі комплекс) система цілодобового автоматизованого моніторингу руху автотранспорту із одночасною можливістю здійснювати перевірки за наявними базами обліку ОВС.

Камери спостереження комплексу встановлюються на ділянці автодороги перед стаціонарним постом ДПС ДАІ на відстані, час проходження якої зафіксованим автомобілем дає можливість працівникам Державтоінспекції вжити достатніх заходів для його зупинки. При цьому, фіксація транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами здійснюється за такими категоріями: "угон" транспортного засобу; втрачений, викрадений номерний знак; розшук транспортних засобів за постановами слідчих, прокуратури, служби безпеки тощо; розшук майна боржника за даними Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відсутність же інформації в системі "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж" про пересування транспортного засобу за відсутності у нього пошукових критеріїв, визначених Методичними рекомендаціями, не може бути підставою для висновку про неможливість пересування такого транспортного засобу автошляхами України. Чинним законодавством не встановлено заборон чи обмежень щодо вибору суб`єктом господарювання найбільш зручного для нього маршруту перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність фактичного здійснення транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця на підставі не підтвердження інформації, вказаної у наданих товарно-транспортних накладних, даним з ІС "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж", суд першої інстанції правильно врахував, що ця обставина не може бути беззаперечним свідченням відсутності факту пересування транспортних засобів та факту поставки товару з огляду на інші, наявні у справі докази. Вказана система не є всеосяжною, і створена з іншою метою, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Крім цього, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що при дослідженні ланцюгу постачання сої товарної від ПП «Агро-Хім-Плюс» до ТОВ «Агрополіс» встановлено, що товар є товаром невідомого походження, поставка якого на територію України не підтверджена, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій (безтоварні операції).

З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами у справі, що ТОВ "Агрополіс" (код ЄДРПОУ 30834410) та ПП "Агро - Хім - Плюс" (код ЄДРПОУ 36055714) зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

Згідно укладеного 02.03.2016 між ТОВ "Агрополіс" та ПП "Агро - Хім - Плюс" договору купівлі - продажу № 02/03-16 Агр предметом є купівля - продаж сої товарної, урожаю 2015 року.

У відповідності до умов договору ПП "Агро-Хім-Плюс" поставило ТОВ "Агрополіс" сою товарну (медісон, амфор) в кількості 503,00 тон на загальну суму 7602551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1267091,94 грн. На виконання умов договору ПП "Агро-Хім-Плюс" виписало ТОВ "Агрополіс" наступні документи: внутрішні накладні, податкові накладні на сою в кількості 503,00 тонн на загальну суму 7602551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1267091,94 грн, з них: березень 2016 року - на загальну суму 5627767,01 грн (сума без ПДВ 4689805,83 грн, ПДВ - 937961,18 грн); квітень 2016 - на загальну суму 1974784,53 грн (сума без ПДВ 1645653,77 грн, ПДВ - 329130,76 грн).

При цьому відповідача не надав будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Судом враховується, що ТОВ "Агрополіс" перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Агро-Хім-Плюс" в рахунок оплати за товар (соя товарна урожаю 2015 року) грошові кошти в сумі 7602551,53 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які відображені в акті перевірки (а.с. 23 т.1), що підтверджує факт оплати.

Як слідує з акта перевірки, станом на 31.03.2017 кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках із ПП "Агро-Хім-Плюс" становить 0,01 грн (7602551,54 грн - 7602551,53 грн).

Рух активів та використання товару підтверджується тим, що протягом квітня - червня 2016 року було висіяно на поля ТОВ "Агрополіс" насіння сої "Амфор" та сої "Медісон", придбаної в ПП "Агро-Хім-Плюс" в кількості 88,49 т та відповідно 402,2 т на площі полів 4019,35 га, що підтверджується відповідними актами на списання (а.с. 57-86 т.1) та документами статистичної звітності (а.с. 223-250 т.1, 1-26 т.2): посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (№4-сг) по Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому районах; звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2016 (№29-сг) по Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому районах; інвентаризацією посівів сої урожаю 2016 року.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що товар згідно договору купівлі-продажу №ПЗ-16/540 від 02.11.2015 є товаром невідомого походження, поставка якого на територію України не підтверджена та свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій (безтоварні операції).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів та трудових ресурсів контрагента. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Про вказане зазначає і Верховний Суд у своїй постанові від 14 грудня 2021 року по справі №804/6321/17.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Також апеляційний суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Водночас поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. Відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Ураховуючи наведене, встановлені у справі фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає підтвердженим реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Агрополіс" та ПП "Агро-Хім-Плюс" на виконання умов договору купівлі-продажу товару №02/03-16 Агр від 02.03.2016 щодо купівлі-продажу сої товарної, урожаю 2015 року, добросовісності дій позивача як платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу фактичних обставин справи та відповідних правових норм приходить до переконання, що на обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на порушення позивачем податкового законодавства у спірних правовідносинах. Висновки та доводи відповідача не ґрунтуються на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року в адміністративній справі №819/646/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повний текст постанови суду складено 23.09.2022 року