Постанова

від 12.08.2021 по справі 819/646/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 819/646/18

адміністративне провадження № К/9901/6710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 819/646/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрополіс до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мірінович У. А.) від 17 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Нос С. П., Кухтей Р. В., Шевчук С. М.) від 31 січня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрополіс (далі - ТОВ Агрополіс ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від січня 2018 року № 0000151401 (форма Р ) та № 0000161401 (форма ПС ).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час перевірки позивачем були надані всі належним чином засвідчені документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання сільськогосподарської продукції, однак відповідач зазначені документи не взяв до уваги, внаслідок чого безпідставно за результатами перевірки прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення форми Р Головного управління ДФС у Тернопільській області від 04 січня 2018 року № 0000151401.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення форми ПС Головного управління ДФС у Тернопільській області від 04 січня 2018 року № 0000161401.

Стягнуто на користь ТОВ Агрополіс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області судові витрати на суму 19006,38 грн сплаченого судового збору.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 березня 2019 Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Агрополіс в задоволенні позову.

5. 11 березня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).

6. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 02 травня 2019 року до Верховного Суду від ТОВ Агрополіс надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Головному управлінню ДФС у Тернопільській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2309/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку .

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29 червня 2017 року по 09 листопада 2017 року працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області згідно наказу від 14 червня 2017 року № 1006 та на підставі направлень № 1775, 1776, 1777, 1778, 1779, 1781 від 27 червня 2017 року, та № 3341, 3342 від 03 жовтня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агрополіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 16 листопада 2017 року № 7126/14-01/30834410.

12. За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ Агрополіс вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем занижено суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по спеціальній декларації з ПДВ, яка сплачується до державного бюджету за грудень 2016 року на 760 255 грн та занижено суми податку на додану вартість, яку слід було спрямувати на спеціальний рахунок ТОВ Агрополіс , як платника спеціального режиму оподаткування ПДВ за грудень 2016 року на 506 837 грн.

13. На підставі акту перевірки від 01 квітня 2018 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми Р № 0000151401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 950 319 грн, в тому числі 316 773 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми ПС № 0000161401, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 316 773 грн.

14. ТОВ Агрополіс не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило його в адміністративному порядку.

15. За результатами розгляду поданої скарги Державна фіскальна служба України скаргу рішенням від 21 березня 2018 року № 9905/6/99-99-11-01-01-23 скаргу позивача залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000151401 та 0000161401 - без змін.

16. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що операції позивача з контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

18. Водночас, відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно непідтвердження фактів транспортування сої від ПП Агро-Хім-Плюс до ТОВ Агрополіс .

21. Водночас надані ТОВ Агрополіс первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТОВ Агрополіс та ПП Агро-Хім-Плюс , тобто є недостовірними, а придбаний актив був поставлений іншими (не встановленими), ніж зазначені у первинних документах постачальниками.

22. Такі твердження контролюючий орган обґрунтовує тим, що аналіз ланцюгів постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних свідчить про невідповідність та різноплановість між придбаними та реалізованими ТМЦ в постачальників ТОВ Агрополіс .

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

26. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

27. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

28. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

29. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

30. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

31. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

32. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

33. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

35. Аналіз наведених норм свідчить, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

36. При цьому, дійсно, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

37. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

38. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

39. Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

40. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

41. Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27 березня 2012 року у адміністративній справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

42. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду в порядку. Встановленому підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС не зробила.

43. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 02 березня 2016 року між ТОВ Агрополіс та ПП Агро-Хім-Плюс було укладено договір купівлі-продажу № 02/03-16 Агр. (додатки до зазначеного договору № 1, 2 3 та додаткова угода № 1 від 04 квітня 2016 року до зазначеного договору). Предметом зазначеного договору є купівля-продаж сої товарної, урожаю 2015 року. У відповідності до умов договору ПП Агро-Хім-Плюс поставило ТОВ Агрополіс сою товарну (медісон, амфор) в кількості 503 тонн на загальну суму 7 602 551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1 267 091,94 грн.

44. На виконання умов договору ПП Агро-Хім-Плюс виписало ТОВ Агрополіс наступні документи: внутрішні накладні, податкові накладні на сою в кількості 503 т. на загальну суму 7 602 551,54 грн, в тому числі ПДВ на суму 1 267 091,94 грн, з них: березень 2016 року - на загальну суму 5 627 767,01 грн (сума без ПДВ 4 689 805,83 грн, ПДВ - 937 961,18 грн); квітень 2016 - на загальну суму 1 974 784,53 грн (сума без ПДВ 1 645 653,77 грн, ПДВ - 329 130,76 грн).

45. Зазначені операції відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 208-Кт 631 в сумі 6 335 459,6 грн (придбання ТМЦ без ПДВ); Дт 64-Кт 631 в сумі 1 267 091,94 грн (податок на додану вартість).

46. В свою чергу ТОВ Агрополіс перераховано на розрахунковий рахунок ПП Агро-Хім-Плюс в рахунок оплати за товар (соя товарна урожаю 2015 року) грошові кошти в сумі 7 602 551,53 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які відображені в акті перевірки.

47. Надалі, протягом квітня - червня місяця 2016 року було висіяно на поля ТОВ Агрополіс насіння сої Амфор та сої Медісон придбаної в ПП Агро-Хім-Плюс в кількості 88,49 т. та відповідно 402,2 т. на площі полів 4019,35 га, що підтверджується відповідними актами на списання та документами статистичної звітності: посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (№ 4-сг) по Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому районах; звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року (№ 29-сг) по Чортківському, Бучацькому, Борщівському та Заліщицькому районах; інвентаризацією посівів сої урожаю 2016 року.

48. Зібраний врожай сої 2016 року було реалізовано для ТОВ Кернел-Трейд згідно договору купівлі-продажу № ПЗ-16/540 від 02 листопада 2015 року.

49. Суди попередніх інстанцій дослідивши означені вище документи, дійшли висновку, що фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі.

50. Верховний Суд не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ПП Агро-Хім-Плюс , та вважає, що такі висновки є передчасними.

51. Як свідчать матеріали справи визначальною обставиною з якою відповідач пов`язував безтоварність спірного правочину було те, що за результатами проведення оперативних заходів не підтверджено факти транспортування товару власниками транспортних засобів: ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , власник автомобіля DAF д. н. з. НОМЕР_2 та напівпричепу НОМЕР_3 ); ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , власник автомобіля DAF д. н. з. НОМЕР_5 ); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 , власник вантажного автомобіля DAF д. н. з. НОМЕР_7 ).

До того ж, як слідує зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що вказані особи не підтвердили обставини щодо перевезення сої (ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 ). А ОСОБА_4 заперечував свою причетність до придбання та постановки на облік транспортного засобу DAF д. н. з. НОМЕР_7 .

52. Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 26 грудня 2016 року № 2568/4/03-2016 відеофіксацією транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , транспортні засоби з д. н. з. НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 в період з 20 березня 2016 року по 31 березня 2016 року на постах рот ДПС зафіксовано не було.

53. Оцінюючи зазначені доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій лише обмежилися висновком, що таке твердження спростовується видатковими накладними, товарно - транспортними накладними та копіями книги вагаря с. Джурин.

54. Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

55. Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є: письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).

56. Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні.

57. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засідання, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.

58. За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів.

59. Дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

60. При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.

62. Однак, на порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій не оцінили доводи контролюючого органу, що згідно з листом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 26 грудня 2016 року № 2568/4/03-2016 автоматизованою системою ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж не зафіксовано рух транспортних засобів з номерними знаками, зазначеними в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ Агрополіс під час перевірки. Правильність оцінки цього доводу, у свою чергу, залежав від встановлення обставин, які характеризують функціонування зазначеної системи та порядок фіксації нею інформації.

63. Крім того, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем та ПП Агро-Хім-Плюс , податковий орган у судовому процесі посилався, зокрема на те, що по ланцюгу постачання товару (сої товарної) даний товар є товаром невідомого погодження.

64. Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

65. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

68. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

69. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

70. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 819/646/18 скасувати, а справу направити до Тернопільського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов